Тема 5. Податок на прибуток підприємств

Податкова система

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів спеціальностей 6.030508 “Фінанси і кредит”

денної та заочної форми навчання

 

Затверджено

на засіданні кафедри фінансів,

протокол №1 від 25 серпня 2011 р.

 

Львів – 2011

Податкова система: Конспект лекцій для студентів спеціальностей 6.030508 «Фінанси і кредит» денної та заочної форми навчання / Укл: С.В. Паранчук, О.С. Червінська,. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2011. – 39 с.

Рекомендується для студентів спеціальностей 6.030508 “Фінанси і кредит” денної та заочної форми навчання, аспірантам, викладачам, а також працівникам фінансових служб підприємств.

 

Укладачі:	Паранчук С.В. - д.е.н., професор, Червінська О.С. - к. е. н., доцент,

 

Відповідальний за випуск: к.е.н., доц. Червінська О.С.

Рецензенти:	д.е.н., професор Чухрай Н.І., к.е.н., професор Партин Г.О.,

Конспект лекцій обговорено, схвалено та рекомендовано до відкритого друку на засіданні кафедри фінансів, протокол № 1 від 25 серпня 2011 р. Заст. завідувача кафедри фінансів,

к. е. н., доцент П.А. Гориславець

Конспект лекцій обговорено, схвалено та рекомендовано до відкритого друку Науково-методичною радою Інституту економіки і менеджменту Національного університету «Львівська політехніка», протокол № 1 від 25 серпня 2011 р.

Секретар

Науково-методичної ради ІНЕМ Н.Б. Ярошевич

ЗМІСТ

Тема 1.Теоретичнітаорганізаційніосновиоподаткування

1.1. Поняття і функції податків

1.2. Загальні засади встановлення податків

1.3. Класифікація податків

ТЕМА 2. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

2.1. Платники податку

2.2 Об’єкт оподаткування

2.3. Дата виникнення податкових зобов’язань

2.4 Розміри ставок податку

2.5. Податковий кредит

2.6 Податкове зобов’язання по ПДВ платника податку

2.7 Податкова накладна

2.8 Звітні (податкові) періоди

ТЕМА 3. АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК

3.1 Платники податку

3.2. Об’єкти оподаткування

3.3. База оподаткування

3.4 Підакцизні товари та ставки податку

3.5 Дата виникнення податкових зобов’язань

3.6 Порядок і строки сплати податку

3.7 Складення та подання декларації з акцизного податку

3.8 Особливості оподаткування алкогольних напоїв

3.9 Акцизні склади. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів

Тема 4. МИТО

4.1 Платники мита

4.2. Об’єкт оподаткування мита

4.3 види мита

Тема 5. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

5.1. Платники податку

5.2. Об’єкт оподаткування

5.3 Склад витрат та порядок їх визнання

5.4 Об’єкти амортизації

5.5 Ставки податку

ТЕМА 6. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

6.1 Платники податку

6.2 Об’єкт оподаткування

6.3 Податкова знижка

6.4 Ставки податку

6.5 Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету

6.6 Перерахунок податку та податкові соціальні пільги

Тема 7. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва

7.1. Сутність застосування спрощеної системи оподаткування.

7.2. Сплата єдиного податку юридичними особами. Умови переходу на сплату єдиного податку. База оподаткування єдиним податком. Ставки єдиного податку. Порядок ведення обліку доходів і витрат.

7.3. Сплата єдиного податку приватними підприємцями – фізичними особами.

Умови переходу на сплату єдиного податку для фізичних осіб. Ставки єдиного податку для фізичних осіб. Порядок ведення книг обліку доходів і витрат за формою № 10.

 

 

 

Тема 1. Теоретичні та організаційні основи оподаткування

Поняття і функції податків

 

З одержанням незалежності, Україна розпочала створення власної податкової системи. Податкова система повинна відображати певні умови певної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення та інші чинники. Податкова система, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Недосконалість побудови податкової системи пов’язана з відсутністю чіткої економічної доктрини, визначеної, виходячи з тієї чи іншої економічної теорії. Це призводить до нестабільності податкової політики, негативно впливає на стан економіки.

За короткий час в Україні в питанні реформування податкової системи зроблено досить багато. Так, здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з ринковою економікою. Розроблено і впроваджено (хоча далеко не досконале) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена податкова служба з сучасною організаційною структурою. Заснована податкова система містить ознаки старої адміністративної системи. Тому, головним завданням реформування податкової системи полягає наповненні нових форм оподаткування ринковим змістом (пропорційний розподіл валового національного продукту на основі підвищення питомої ваги індивідуальних доходів громадян).

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Це – найдавніша форма фінансових відносин між державою та членами суспільства.

Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

 

Класифікація податків

 

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль в податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

 

1. За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі.

Прямі податки встановлюються для платників. Їх розмір залежить від величини об’єкту оподаткування. Тому більше платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника не залежить від його доходів. Оскільки непрямі податки включаються в ціни, то платить більші податки платник, який більше споживає, завдяки наявним більшим доходам.

 

2. За економічним змістом об’єкту оподаткування податки поділяються на податки на доходи; податки на споживання; податки на майно.

Податки на доходи стягуються як прямі податки з доходів фізичних та юридичних осіб. Об’єктом оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємства.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. Вони стягуються постійно, доки майно перебуває у власності (будинок, земельна ділянка, автомобіль і т. п.).

Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні, при купівлі товарів. Вони справляються у формі непрямих податків.

 

3. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади (Верховною Радою України). Вони є обов’язковими на всій території України, незалежно до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

збір за першу реєстрацію транспортного засобу

екологічний податок;

рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

плата за користування надрами;

плата за землю;

збір за користування радіочастотним ресурсом України;

збір за спеціальне використання води;

збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

мито;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

 

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади:

а) у вигляді надбавок до загальнодержавних податків з врахуванням встановлених обмежень;

б) введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. При цьому можуть застосовуватися єдині або диференційовані ставки;

в) можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів влади, без будь-яких обмежень з боку центральних органів влади, з врахування рівня розвитку місцевого самофінансування та самоврядування.

До місцевих податків належить:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

єдиний податок

До місцевих зборів належать:

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.

 

4. За способом стягнення розрізняють два види податків: розкладні і окладні.

Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, пізніше цей розмір розкладають по територіальних одиницях (областях), а на низовому рівні – між платниками.

Окладні податки передбачають спочатку встановлення ставок, а пізніше розмір податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників. На основі цього держава прогнозує загальні надходження податку і залежно від потреби встановлює відповідну ставку.

 

 

ТЕМА 2. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Платники податку

 

Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа-управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість відносно господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;.

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок постачання послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку

У разі коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання)

Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Добровільна реєстрація платників податку

Якщо особа, яка проводить оподатковувані операції не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій, що є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні дванадцять календарних місяців, сукупно складають не менше 50 відсотків від загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Порядок реєстрації платників податку

Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій 300000 грн.

У разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Датою переходу зазначених осіб на загальну систему оподаткування є дата їх реєстрації як платників податку.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом десяти робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, вказаний в заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації в якості платника податку на додану вартість.

Оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку повинен зберігатися платником, а копії свідоцтва, справжність яких засвідчена органом державної податкової служби, розміщуватися в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його філіях (відділеннях), представництвах.

Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку.

.

Анулювання реєстрації платника податку

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, коли:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми 300000 грн, за умови сплати суми податкових зобов’язань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов’язань;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту;

184.2. Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті “а” пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставі підпунктів “б” - “и” пункту 184.1 цієї статті може здійснюватись за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

 

Об’єкт оподаткування

 

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

д) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України.

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом

 

Розміри ставок податку

 

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

 

Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою:

експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

постачання товарів:

а) для заправки або забезпечення морських суден:

б) для заправки або забезпечення повітряних суден:

в) для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту військових сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;

ґ) постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

постачання таких послуг:

а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

 

Не є об’єктом оподаткування операції з:

випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи;

передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів;

надання послуг із загальнообов’язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів;

обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України;

надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства;

виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі);

виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;

надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв’язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями;

з постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;

 

Звільняються від оподаткування операції з:

постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, в тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв. До таких послуг належать послуги з:

а) виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп’ютерного навчання);

б) утримання, виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах як в межах обсягу, установленого навчальними планами і програмами, так і понад зазначений обсяг;

в) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються загальноосвітніми навчальними закладами I - III ступеня;

г) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються професійно-технічними навчальними закладами;

д) технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

е) постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;

є) постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послу;

ж) постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку;

з) постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення

к) за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;

.

Податковий кредит

 

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів в якості внеску до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін,протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У разі коли придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку, проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання придбаних товарів/послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, в тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

 

Податкова накладна

 

Платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повне або скорочене найменування, зазначене у статутних документах отримувача або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі коли частка товару, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов’язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку ПДВ.

201.9. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів (послуг), платник податку - продавець товарів (послуг) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

 

Звітні (податкові) періоди

 

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Податковим Кодексом, календарний ква