Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
І. Сутність художньої культури
Ядро естетичної культури становить культура художня, що найтісніше пов'язана зі світом людини. У мистецтві естетичне начало втілюється всебічно, цілісно, універсально, в особливій соціальній інституалізованій формі. Мистецтво − це особлива форма зв'язку між ідеалом та практикою, де потреби людини в мисленні, чуттєвості, перетворенні світу гармонійно задовольняються розв'язанням існуючих між ними суперечностей в художній формі. У мистецтві естетичне начало спрямоване на гармонійне перетворення людини, наближення її до ідеалу. Мистецтво, художня діяльність моделюють естетичну свідомість, тобто виконують функцію мови. В «художньому» «естетичне» безмежне і водночас цілісно-нормативне є формою пошуку людиною ідеалу та гармонії у художній реальності. Художня реальність має подвійний зміст: внутрішній — як світ особливої образності, уяви, фантазії (художньо-образна форма творів мистецтва) та зовнішній — як світ соціально-художньої реальності, художнього життя, взаємодії його суб'єктів (митець, публіка, критика) між собою і з суспільством під час творення та пізнання творів мистецтва. Специфічність художньої реальності полягає в тому, що, як частина об'єктивного світу, вона не тільки відрізняється від нього, а й має відносну самостійність, власний спосіб буття на рівні життєвих виявів. Як буття і процес художня реальність має свою динаміку, що розгортається за певною лінією. Кожна ланка цієї лінії розвивається за такими рівнями: соціальна художня потреба, предмет мистецтва, свідомість митця, художній образ твору, художнє споживання (процес і результат). Складники художньої системи: - суспільство, що породжує потребу в мистецтві і створює передумови для її реалізації; - соціум як предмет художнього освоєння; - митець як суб'єкт соціально-художньої діяльності, спрямованої на задоволення суспільно-художньої потреби; - твір мистецтва, в якому ця потреба реалізована митцем; - публіка як суб'єкт художньої потреби, художнього освоєння та споживання й комплекс впливу на неї мистецтва, її соціально-естетичного збагачення; - нова соціальна дійсність як сфера формування нової суспільно-художньої потреби. Своєрідність художньої реальності визначається специфікою мистецтва як форми суспільної свідомості.
Щодо поняття «художня культура» вживають поняття «художнє життя». З одного боку, воно характеризує в соціологічному аспекті реальний стан художньої культури в певну історичну епоху, а з іншого — поняття «художня культура» є якісним масштабом оцінки процесів художнього життя. Поняття «художня культура» насамперед відображає якісну сутність існування мистецтва в суспільстві, його значення в системі естетичних координат, в системі культури та в системі суспільства, тобто його соціально-естетичну ефективність. Художня культура — це збірне поняття, що окреслює цілісну, специфічну сферу суспільного життя, в якій відбувається духовна, культурна діяльність, що має глобальний універсальний вплив на індивідуалізацію людини, формування її як гуманістично-творчої особистості. Рівень впливу художньої культури визначає соціально-естетичний потенціал творів мистецтва, багатозначність їхнього художнього змісту. При відродженні національно-культурної самосвідомості в системі художньої культури виявляється роль народної та релігійної культури. Принципово важливим є впровадження в систему художньої культури художньої потреби як орієнтира змістовного спрямування художньої діяльності. Художня потреба не тільки побуджує до діяльності всіх учасників художнього процесу, а й є основою, визначником соціально-художніх відносин. Тому так важливо при вивченні художньої культури епохи чи інших відтинків часу зрозуміти природу тих соціально-художніх потреб, які її породжують. Митець, публіка і критика уособлюють процеси та сфери творчості, сприймання та оцінювання (художня творчість, художнє споживання, художнє оцінювання). Відповідно до цього виокремлюють такі відносини: творчо-художні (між митцями окремого виду мистецтва та суміжними видами), суспільно-художні (митець - публіка), художньо-функціональні (митець - критик - мистецтвознавець) художньо-педагогічні, художньо-просвітницькі та ін. Найважливіші серед них − відносини між митцем і публікою. У різних типах суспільства ці відносини мають різну ієрархію і структуру Міра їх урахування визначає розуміння природи і потенцій розвою художньо культури. Проте завжди головним творчим суб'єктом залишається митець.
Типологія митців зумовлюється художніми напрямами (наприклад, митець − класик), мірою наближення до народної творчості (наприклад, кобзар) та колективністю (наприклад, колектив авторів фільму). Митець може поєднувати у своїй творчості широкий спектр видів творчості (кінорежисер). У сфері суміжних видів він інтегрує в цілісність матеріальні та естетичні елементи (дизайнер). Об'єктом мистецтва є публіка (термін вживається з епохи класицизму). Публіка − це форма вияву залученості народу до мистецтва. Вона втілює важливі моменти художнього процесу (сприйняття, співтворчість, оцінювання, визначення соціально-естетичної ефективності впливу мистецтва). Публіка уособлює соціальну форму художнього освоєння мистецтва, є його соціально-естетичною спільністю. Публіка в мистецтві − відносно стійка, організована спільність людей із соціально і художньо визначеними властивостями. Публіка характеризується стійкою художньою потребою, спрямованою на її задоволення художньою діяльністю (освоєння, співтворчість, оцінювання, зацікавленість мистецтвом, вивчення мистецтва, колекціонування тощо), і впливом на соціально-художнє середовище і творчість митців. Роль публіки в системі художньої культури визначена в афоризмі «мистецтво − це публіка». Вона поєднує ролі носія естетичних потреб суспільства, споживача мистецтва й адресата мистецтва (мистецтво орієнтоване на певну публіку і в ній знаходить підтвердження необхідності свого існування). Свого особливого значення публіка набула ще за часів античності. Відтоді вона займає особливе місце в художньому житті кожної епохи, змінюючись за соціальним статусом відповідно до суспільних особливостей цієї епохи. Публіка має універсальну дотичність до мистецтва. Вона його і використовує, і оцінює, коригує його розвиток. Публіка структурується за видами мистецтва, типами і жанрами культури, а також за елементами естетичної, художньої свідомості та діяльності (естетичні погляди, смаки, ідеали тощо). Оцінювання художнього життя та бачення шляхів його регулювання є функціями критики. Критика − це посередник у діалозі митця з публікою, орієнтир творчого процесу і творчого сприйняття. Вона в різних аспектах оцінює творчі явища і визначає їхню роль у системі культури. Критика не завжди об'єктивна. Іноді вона узурпується вузьким колом правлячої еліти, а деякі періоди критика визначала рівень і спрямування художнього життя суспільства. Отже, розгляд художньої культури в динаміці відносин двох основних сфер художньої творчості, художнього споживання та суспільно-художніх потреб, що опосередковують їх зв'язок і створюють систему соціально-художніх відносин їх суб'єктів, дає змогу визначити напрями і характер естетичних змін, їх рушійні сили, особливості художніх напрямів та стилів, художніх методів та засобів. Народ є основним суб'єктом культури, оскільки формує загальний культурний контекст, соціально-культурну ситуацію, активний, породжуючий нову художню культуру полюс потреб. Народна творчість − невичерпне джерело збагачення мистецтва. Універсальність культуротворчості народу визначається створенням культури не окремими класами, а всім загалом суспільства. Роль народу полягає не тільки в розвитку, збагаченні культури, а й у її збереженні, забезпеченні умов і можливостей її існування.
Оскільки мистецтво є художньо-естетичною моделлю відносин особистості з соціумом і довкіллям, зумовлює комплекс різновидів соціальної діяльності (демонстрація, розповсюдження, зберігання творів мистецтва, підготовка митців тощо), то функції художньої культури, особливо національної, вагомі й різноманітні. Провідна функція художньої культури − естетична, оскільки естетична природа самого мистецтва. Предмет і мета мистецтва − відтворення естетичного ставлення людини до світу, отже, естетична функція є для мистецтва системоутворювальною, тобто визначає його сутність. Традиційно в європейській естетиці основними функціями художньої культури поряд з естетичною вважають інформаційно-комунікативну (мистецтво як систему знаків і мову естетичного спілкування) та виховну, спрямовану на формування естетичних та загальнолюдських якостей людини. Виховну функцію конкретизують пізнавальна, моральна, світоглядно-ідеологічна, творчо-спонукальна, гедоністична (естетична насолода) функції. Конкретизуються функції в різних видах і жанрах мистецтва по-різному. До основних функцій художньої культури належить також творчо-утворювальна функція, яка полягає у створенні нової художньої реальності. Отже, вивчення всіх аспектів художньої культури передбачає осмислення тих функцій, які вони виконують у суспільстві, усвідомлення їх впливу на його розвиток та вдосконалення.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 167; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.45.127 (0.009 с.) |