Борисфеніда ( від грецької назви Дніпра - Борисфен )

 

Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найраніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині 7-го ст. до н.е.. На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія. В 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди. Остання існує й у 5 ст. до н.е., а з кінця 4 ст. до н.е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н.е.

 

Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н.е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, що зберіглася, становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування. Розкопанно залишки апсидального храму, некрополь 5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду.

 

 

Ольвія

 

Ольвія – давньогрецькою мовою означає -"щаслива". Розташована на правому березі Південнобузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема. Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. до н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини 3 ст.

Топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територію площею близько 55га, численість її мешканців становила близько 20 тисяч.

В історії міста й держави простежуються два великі періоди.

Перший охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до н.е. Забудована в другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та напівземлянками, в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду. В 5 ст. до н.е в ній, за Геродотом, уже існували укріплення та палац Скіфського царя Скіла.

Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами. Відкрито залишки агори (площі, навколо якої зосереджувалися торгові ряди, будинки суду, магістратур). Виявленно священні ділянки.

Деякий час Ольвія входила до фінського морського союзу. Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики ", трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н.е. карбує звичайні для античного світу монети.

Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля.

В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення.Виник новий тип сільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. до н.е. починається поступовий занепад. У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняється під протекторатом царя Малої Скіфії Скілура. З кінця 2 ст. до н.е. по 70 роки 1ст. до н.е.перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора - царя Понтійської держави. Після цих подій місто остаточно занепало й було добите гето-дакійськими племенами.

Наприкінці 1 ст. до н.е. починається поступове відродження Ольвії, що стає початком другого періоду, що проходить під знаком римських впливів.У цей час територія городища скоротилася майже втроє його забудова була скупченою і бідною.

Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється.

В середині 2 ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії.

 

2 ст. - перша половина 3 ст. н.е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби. В 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнає навал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше другої четверті 4 ст. н.е.

 

Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га, проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в перші століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвіїєлліністичної доби у звичайних грунтових прямокутних у плані ямах - на дні або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям. На земній поверхні над похованням звичайно встановлювалися кам'яні надгробки у вигляді стел, антропоморфних зображень, вівтарів. У 4 ст. до н.е з'являються земляні склепи, що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилого коридору). Пізніше починають ховати в кам'яних склепах, над якими зводились грунтові насипи. Найвищої досканалості споруди цього типу досягають у другій - першій половині 3 ст.н.е., коли будувались монументальні кургани з кам'яними крепідами. Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння й високоякістні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового, Єврисивія та Арети.).

 

 

Херсонес Таврійський

 

Назва походить від грецького слова "півострів". Руїни цього міста розташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснованийу 422 -421 році до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя. Територія досягала 33 га, а населення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи - цитадель.

Наприкінці 4 ст.до н.е.Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове місто - Калос Лімен.Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя практично всього Захіннього Криму.

У 179 році до н.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком 1 про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст.до н.е. Північно -Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата6 Євпатора. Під час його походів на скіфів (110-108 рр.до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності. Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст.н.е. Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н.е в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподолік від Херсонеса, в Харакеі, римські війська будують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей.

Після економічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинається новий єтап піднесення: розвиваються торгівля, виноробництво, соляний і рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст.н.е. справи погіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад.У 70-ті роки 4 ст.н.е. Херсонес зазнав гунської неволі, після чого продовжує існувати у складі Візантійської імперії.

Некрополь Херсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків. Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н.е. з'являються могили, обкладені черепицею, у 2 ст до н.е. - ком'яні ящики й вирубані вскелі склепи з нишами - лежанками.

 

 

Боспорська держава

 

 

Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки, яка в давнину називалася Боспор Кіммерійський. Головним містом був Пантікапей, але столицею азіацької частини Боспору вважалася Фанагорія. До утворення Боспорської держави існуючі на її теріторії з 6 ст.до н.е. грецькі міста Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія, Германаса, Гергіппія, Кепи та інші, здебільшого були звичайними полісними структурами. В 480р. до н.е. Боспором починає правити династія Археанактидів, яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів.

На етапі найвищого піднесення держави 6ст. до н.е. її територія обіймала Керчінський і Таманський півострови, Східне Приазов'я, пониззя Кубані, а також Дельту Дону. До складу Боспорської держави входили не тільки античні міста, а й місцеві племена - синди, меоти, торети, дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонт грецьких міст.

В середені другого ст. до н.е. держава переживає економічну кризу, яка наприкінці століття загострюється повстанням рабів під приводом Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор, унаслідок чого Боспор підпадає підзверхність Пантійського царства. В останній чверті 1 ст. н.е. Боспор стає власником Рима. До середини 3 ст. н.е. спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинається воєнно-політична і економічна криза, яка завершується з гунською навалою (375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії, Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії.

 

 

Населення

 

 

Етнічний субстрат античних міст на час їхнього заснування становили греки-переселенці з Малої Азії, Аттіки й Гіраклеї Понтійської. З перших століть Нової ери зростає чисельність представників місцевого населення в античних містах. За соцальним станом структура населення була досить строкатою. Крім громадян і рабів, існувало також багато вільних, залежних або напівзалежних людей.

 

 

Торгівля

 

 

Протягом усього свого існування античні міста - держави Північного Причорномор'я вели жваву торгівлю з античними містами Східного Середземномор'я, Причорномор'я, з навколишніми племенами, Римом, і його східними провінціями. Ведуть торгівлю з варварами, які постачали грекам зерно, рибу, худобу, шкіри, рабів, мед, віск, натомість одержували ремісничі вироби, зброю, прикраси, вино, тканини.

 

Торгівельні стосунки з варварським світом відбувались на обмінній, а з античним – головним чином на грошовій основі. Монетна справа виникає у північнопричорноморських державах майже одночасно з їхнім формуванням. Кожний ізполісів карбував власну монету.