Міжнародні організації у системі міжнародних інформаційних відносин. Діяльність спеціалізованих установ ООН в галузі інформації і комунікації

Семінар №4.

Міжнародні організації у системі міжнародних інформаційних відносин. Діяльність спеціалізованих установ ООН в галузі інформації і комунікації

Міжнародні інформаційні відносини - сукупність інформаційних аспектів політичних, економічних, правових, військових, дипломатичних зв'язків між народами, державами, системами держав, різноманітними соціальними і політичними силами, організаціями

Інформаційна політика НАТО. У квітні 1949 року Північноатлантичний договір за­снував Альянс незалежних держав, об'єднаних спіль­ними інтересами задля збереження миру і захисту своєї свободи шляхом зміцнення політичної солідар­ності та забезпечення обороноздатності, достатньої для стримування, а в разі потреби і відсічі будь-яким спрямованим проти них формам агресії. Створений відповідно до Статті 51 Статуту Організації Об'єд­наних Націй, яка підтверджує невід'ємне право на індивідуальну чи колективну оборону, Альянс є спіл­кою вільних держав, об'єднаних рішучістю зберегти свою безпеку, спираючсь на взаємні гарантії і ста­більні стосунки з іншими країнами.

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) передбачає таку структуру, яка уможливлює досяг­нення обраної мети. Це—міжурядова організація, у якій всі держави-члени зберігають суверенність і не­залежність. Вона є форумом, де держави-члени кон­сультуються з будь-якого питання, що виникає, та ухвалюють рішення стосовно політичних і військових проблем, котрі заторкують їхню безпеку. Ця організаіия має необхідні органи, які забезпечують консультації і співробітниіггво між ії членами у політичній, вій­ськовій, економічній, науковій та інших — невійсько­вих — галузях.

Першочергове завдання НАТО — захищати сво­боду й безпеку усіх її членів політичними та вій­ськовими засобами, згідно з принципами Статуту Ор­ганізації Об'єднаних Націй. Грунтуючись на ідеалах демократії, прав людини і верховенства права. Альянс від моменту заснування спрямовує свою діяльністі, на встановлення справедливого порядку й міцного миру в Європі. Ця його найвища мета лишається незмінною. Крім того. НАТО є трансатлантичною спо­лучною ланкою, що поєднує безпеку Північної Аме­рики з безпекою Європи. Нарешті. НАТО — це конкретний вияв ефективних спільних зусиль її членів задля підтримки своїх колективних інтересів.

Основним принципом діяльності Альянсу є дотри­мання спільних зобов'язань і здійснення суверенними державами співробітництва на основі неподільнос­ті безпеки членів Альянсу. Саме на таких засадах розвиваються нині нові, основані на співро­бітництві структури безпеки, котрі відповідають інтересам нової Європи.

Північноатлантичний блок через ЗМІ здійснює вплив не лише на країни-партнери, а й на світову громадську думку в цілому. Саме для виконання цих функцій і було створено Бюро НАТО з інформації та друку; Службу друку та ЗМК; Комітет НАТО у справах інформації та культурних зв’язків. Всі ці органи діють відповідно до Робочого плану Ради північноатлантичного альянсу (РПАС), який у своїй частині, присвячений інформаційній діяльності, передбачає:

· проведення спільних засідань;

· поширення інформації через дипломатичні канали та посольства держав-членів НАТО;

· поширення інформації за допомогою електронних засобів комунікації;

· групові видання Альянсу;

· організацію семінарів та конференцій стосовно питань безпеки;

· надання стипендій для вивчення демократичних інститутів та інше

Щодо Бюро інформації та друку НАТО, то воно опікується також двома програмами надання стипендій на наукові до­слідження. В рамках першої програми, заснованої в 1956 р., надаються стипендії аспірантам та іншим громадянам країн — членів НАТО з метою підтримки наукової та дослідницької роботи у галузях, пов'я­заних з діяльністю Альянсу. Друга програма, запо­чаткована в 1989 р., передбачає надання стипендій громадянам країн Центральної та Східної Європи для наукових досліджень, присвячених демократичним інститутам Заходу.

За підтримання щоденних контактів із засобами масової інформації відповідає Служба друку та за­собів масової інформації, якій доручено передавати журналістам офіційні заяви та повідомлення, органі­зовувати інтерв'ю з Генеральним секретарем, відпо­відати на запити журналістів та забезпечувати від­відання НАТО представниками засобів масової ін­формації.

Існує низка неурядових організацій, котрі підтри­мують НАТО і відіграють важливу роль у поширенні інформації про цілі та політику Альянсу. Бюро ін­формації та друку НАТО допомагає цим організаціям у здійсненні їхньої діяльності. До них. зокрема, на­лежать національні Атлантичні комітети чи асоціації, національні та міжнародні структури, такі, зокрема, як Північноатлантична асамблея, що об'єднує парламен­тарів держав-членів НАТО, Міжсоюзницька конфеде­рація офіцерів запасу, де представлені 12 держав — членів НАТО.

Бюро інформації та друку НАТО надає необхідну допомогу неурядовим організаціям та інформаційним центрам у країнах — учасницях РПАС, зокрема у тому, що стосується програм відвідування НАТО, семінарів, конференцій та видавничої діяльності.

Атлантичний альянс здійснює свою політику в галузі безпеки за допомогою таких засобів:

· збереження війсь­кового потенціалу, достатнього для того, щоб запобігти війні і забезпечити ефективну оборону, забезпечення загального потенціалу, необхідного для врегулювання криз, які можуть впливати на безпеку держав-членів;

· активне сприяння діалогу з іншими державами;

· роз­виток нового, побудованого на співробітництві підходу де європейської безпеки, зокрема сприяння заходам. покликаним надати поступу процесові контролю над озброєннями та роззброєння.

Діяльність Департаменту економічної і соціальної інформації та політичного аналізу (ДЕСІПА).

Цей департамент було засновано 1993 року з метою розповсюдження економічної та соціальної інформації як в самій організації, так і в її представництвах, які сприяють гуманітарному розвитку країн третього світу (Азії, Африки, Латинської Америки).

ДЕСІПА пропонує інформацію, що стосується вирішення глобальних економічних проблем та конкретних економічних програм для підтримки країн, що потребують економічного розвитку.

Приблизний бюджет цього підрозділу: 50 млн. доларів від ООН і 35 млн. доларів позабюджетних надходжень.

Основні програми ВПС

ВПС, як спеціалізована установа ООН. 1 липня 1948 року ВПС став спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй. С того часу його співпраця з іншими міжнародними організаціями зросла та поширилась. ВПС підтримує тісні зв’язки з такими програмами ООН, як Програма Розвитку ООН (United Nations Development Programme), Міжнародна Програма ООН з Контролю за Наркотиками (UN Drug Control Programme), Програма ООН з Охорони Навколишнього Середовища (UN Environment Programme), а також з такими спеціалізованими установами, як Міжнародний Союз Телезв’язку (International Telecommunication Union), Міжнародною Організацією Цивільної Авіації (International Civil Aviation Organization), Міжнародною Організацією Охорони Здоров’я (World Health Organization), ЮНЕСКО та Міжнародною Організацією Торгівлі (World Trade Organization). ВПС також має контакти з такими неурядовими міжнародними організаціями, як Міжнародна Організація Повітряного Транспорту (International Air Transport Association), Міжнародна Організація зі Стандартизації (International Organization For Standartization), Світова Митна Організація (World Customs Organization) та Інтерпол. Прикладом співпраці ВПС з міжнародними фінансовими організаціями є його співпраця з Міжнародним Банком з метою дослідження процесу реформ у поштовому секторі. Незважаючи на технічну природу своєї діяльності та невеликий бюджет, ВПС бере активну участь у програмах, що виникають після глобальних конференцій, організованих під егідою ООН, таких, наприклад, як Конференція із Захисту Навколишнього Середовища та Розвитку (Conference on Environment and Development), Світовий Самміт з Соціального Розвитку (World Summit for Social Development) та Четверта Конференція з Проблем Жінок (Fourth Conference on Women).

Якість обслуговування

Поштова служба має всі підстави пишатися якістю своїх послуг, які надаються за розумними цінами. Одначе, разом із швидким ростом конкуренції, альтернативних форм комунікації та вищими вимогами клієнтів, вона має постійно вносити подальші зміни у якість поштових послуг. Як зазначено на Сеульскому Конгресі у 1994 році, дії ВПС з поліпшення якості служби включають:

• поновлення та здійснення якісного обслуговування, яке має бути заснованим на потребах та вимогах клієнтів; • постійний контроль над якістю міжнародного транспортування пошти та ефективністю світової поштової мережі; • організація та розвиток практичних програм, спрямованих на поліпшення якості обслуговування; • встановлення відділу справки та допомоги в Міжнародному Бюро.

Технології

Поштова служба постійно використовувала результати наукового прогресу в технології транспортування, щоб якнайскоріше доставити пошту до своїх клієнтів. В багатьох країнах автоматизовані технології використовуються через весь ланцюг обробки пошти для підвищення ефективності та зниження собівартості.

Щоб поширити розповсюдження розвинутих інформаційних технологій на країни, що розвиваються, ВПС розробив проект Глобального Електронного Обміну Даних (EDI project). З розвитком комп’ютерних технологій, які значно полегшують процес обробки пошти та дозволяють обмінюватись електронною інформацієй, поштові служби мають можливість відслідковувати відправку та доставку пошти та надавати цю інформацію клієнтам. Поштові служби також продовжують включати нові технології у коло послуг, які вони пропонують клієнтам. Наприклад, комбіновані поштові вироби, що об'єднують електронну передачу повідомлення з доставкою твердої копії, вже використовуються більш прогресивними поштовими службами.

Філателія

Сьогодні в світі існує незчисленна кількість людей, які збирають поштові марки. Політика щодо випуску, продажу та використання поштових марок є важливим питанням для будь-якої країни. Час від часу ВПС дає рекомендації щодо тематики поштових марок, яка повинна зробити позитивний внесок у розвиток дружніх міжнародних стосунків. Таким чином у 1989 році Конгрес, що відбувся у Вашингтоні, випустив “Філателістський кодекс етики для держав-членів ВПС”. ВПС також застосував низку заходів для сприяння філателії та встановив Комітет зі зв’язків з основними філателістськими організаціями.

Безпека

Як Вашингтонський (1989), так і Сеульський (1994) Конгреси визнали важливість безпеки, як визначального фактора успіху поштової справи сьогодні. Дійсно, поштова безпека займає пріоритетне місце серед діяльності Союза, щоб допомогти поштовим установам поліпшити їх імідж, якість обслуговування та захистити їх прибутки. Враховуючи це, спеціальна установа — Група із Забезпечення Поштової Безпеки (Postal Security Action Group) — розробила ефективну програму дій до кінця цього століття. Поштові установи мають виконати свої зобов’язання перед клієнтами щодо цілісності пошти та забезпечення безпеки всіх, хто має до неї відношення, включаючи тих, хто відправляє пошту, хто її перевозить та зберігає. Приділення більше уваги клієнтові та розвиток ринку. Великий наголос робиться зараз на співпрацю з організаціями, які представляють великий відсоток користувачів міжнародних поштових послуг. Працюючи у цьому напрямку, контактні комітети були встановлені з представниками друкарської індустрії та деякими філателістськими організаціями. ВПС також прийняв унікальний проект, націлений на розвиток та зростання продажу товарів за допомогою пошти в усьому світі. Це перший проект ВПС, який фінансується як поштовими адміністраціями, так і їх партнерами у приватному секторі.

Всесвітній Поштовий Союз є сучасною установою з давньою історією та багатими традиціями. Поштові клієнти в усьому світі можуть розраховувати на все більш зручні та надійні поштові послуги, які залишаться найбільш доступним та легким міжнародним засобом зв’язку.

WSIS 2003-2005.

Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства (ВСІС) — дві спонсоровані ООН коференції з питань інформації, комунікацій та інформаційного суспільства в широкому сенсі, що відбулися у 2003 в Женеві і в 2005 в Тунісі. Одна з головних цілей саміту — подолання, поширюючи доступ до Інтернету в країнах, що розвиваються, так званої глобальної цифрової нерівності, яка існує між багатими і бідними країнами. Саміт встановив 17 травня як Всесвітній день інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство є поняттям, що розвивається, яке досягло різних рівнів у різних країнах світу, відображаючи різні стадії розвитку. Технологічні та інші зміни стрімко видозмінюють середовище, у якому розвивається інформаційне суспільство. Отже План дій є платформою, що розвивається, для сприяння інформаційному суспільству на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Унікальна двоетапна структура Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства (ВСІС) надає можливість врахувати цей розвиток.

Завдання Плану дій полягають у тому, щоб побудувати відкрите для всіх інформаційне суспільство; поставити потенціал, закладений у знаннях та інформаційно-комунікаційних технологіях (ІКТ), на служіння розвитку; сприяти використанню інформації і знань для досягнення погоджених на міжнародному рівні цілей розвитку, у тому числі тих, що містяться в Декларації тисячоліття; і вирішувати нові задачі інформаційного суспільства на національному, регіональному і міжнародному рівнях. На другому етапі ВСІС буде можливість проаналізувати й оцінити прогрес, досягнутий в подоланні цифрового розриву.

Будучи заснованими на погоджених на міжнародному рівні цілях розвитку, включаючи ті, що містяться в Декларації тисячоліття, які базуються на міжнародному співробітництві, індикативні контрольні показники можуть служити глобальними базовими показниками для покращення можливостей підключення і доступу при використанні ІКТ для сприяння завданням Плану дій, яких слід досягнути до 2015 року. Ці контрольні показники можуть враховуватися при встановленні національних контрольних показників з урахуванням різних національних обставин:

підключити до ІКТ сільські населені пункти і створити суспільні пункти доступу;

· підключити до ІКТ університети, коледжі, середні і початкові школи;

· підключити до ІКТ наукові і дослідні центри;

· підключити до ІКТ публічні бібліотеки, культурні центри, музеї, поштові відділення й архіви;

· підключити до ІКТ центри охорони здоров’я і лікарні;

· підключити усі місцеві і центральні підрозділи державних органів та заснувати Web-сайти і адреси електронної пошти;

· адаптувати всі програми початкових і середніх шкіл для вирішення задач інформаційного суспільства, враховуючи національні обставини;

· забезпечити все населення планети доступом до послуг телебачення і радіо;

· заохотити створення контенту і створити технічні умови для полегшення присутності та використання в Інтернеті всіх мов світу;

· забезпечити, щоб більше половини жителів планети мали доступ до ІКТ в досяжних їм межах.

ІКТ дають людям можливість будь-де у світі одержувати доступ до інформації і знань практично миттєво. Окремі особи, організації і громади повинні користати з доступу до знань та інформації.

Кожна людина повинна мати навички, необхідні для користання повною мірою з інформаційного суспільства. Тому підвищення компетентності і грамотності у сфері ІКТ є необхідними. ІКТ можуть сприяти досягненню загальної освіти у всесвітньому масштабі через надання освіти і підготовку викладачів, пропонування кращих умов для навчання протягом усього життя, охоплення людей, що перебувають поза рамками формального освітнього процесу, а також удосконалення професійних навичок.

Розробляти внутрідержавні документи, що визначають політику, для забезпечення повномасштабної інтеграції ІКТ в освіту і професійну підготовку на всіх рівнях, зокрема в розробку навчальних програм, підготовку викладачів, управління і керівництво установами та в підтримку концепції навчання протягом усього життя.

Розробляти програми подолання неграмотності з використанням ІКТ на національному, регіональному та міжнародному рівнях і сприяти таким програмам.

Сприяти всім в оволодінні навичками електронної грамотності, наприклад, розробкою і організацією курсів для державних адміністрацій, користаючись для цього такими існуючими структурами, як бібліотеки, багатоцільові громадські центри, публічні пункти доступу, а також створенням на місцях центрів професійної підготовки в сфері ІКТ у співробітництві з усіма заінтересованими сторонами. Особливу увагу слід приділяти групам, що перебувають у несприятливих умовах, і вразливим групам.

У контексті національних освітніх документів, що визначають політику, і враховуючи потребу в подоланні неграмотності дорослих, забезпечити, щоб молодь була озброєна знаннями і навичками застосування ІКТ, включаючи здатність аналізувати і трактувати інформацію творчо і по-новому, ділитися своїм досвідом і повною мірою брати участь в інформаційному суспільстві.

Семінар №4.

Міжнародні організації у системі міжнародних інформаційних відносин. Діяльність спеціалізованих установ ООН в галузі інформації і комунікації

Міжнародні інформаційні відносини - сукупність інформаційних аспектів політичних, економічних, правових, військових, дипломатичних зв'язків між народами, державами, системами держав, різноманітними соціальними і політичними силами, організаціями

Інформаційна політика НАТО. У квітні 1949 року Північноатлантичний договір за­снував Альянс незалежних держав, об'єднаних спіль­ними інтересами задля збереження миру і захисту своєї свободи шляхом зміцнення політичної солідар­ності та забезпечення обороноздатності, достатньої для стримування, а в разі потреби і відсічі будь-яким спрямованим проти них формам агресії. Створений відповідно до Статті 51 Статуту Організації Об'єд­наних Націй, яка підтверджує невід'ємне право на індивідуальну чи колективну оборону, Альянс є спіл­кою вільних держав, об'єднаних рішучістю зберегти свою безпеку, спираючсь на взаємні гарантії і ста­більні стосунки з іншими країнами.

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) передбачає таку структуру, яка уможливлює досяг­нення обраної мети. Це—міжурядова організація, у якій всі держави-члени зберігають суверенність і не­залежність. Вона є форумом, де держави-члени кон­сультуються з будь-якого питання, що виникає, та ухвалюють рішення стосовно політичних і військових проблем, котрі заторкують їхню безпеку. Ця організаіия має необхідні органи, які забезпечують консультації і співробітниіггво між ії членами у політичній, вій­ськовій, економічній, науковій та інших — невійсько­вих — галузях.

Першочергове завдання НАТО — захищати сво­боду й безпеку усіх її членів політичними та вій­ськовими засобами, згідно з принципами Статуту Ор­ганізації Об'єднаних Націй. Грунтуючись на ідеалах демократії, прав людини і верховенства права. Альянс від моменту заснування спрямовує свою діяльністі, на встановлення справедливого порядку й міцного миру в Європі. Ця його найвища мета лишається незмінною. Крім того. НАТО є трансатлантичною спо­лучною ланкою, що поєднує безпеку Північної Аме­рики з безпекою Європи. Нарешті. НАТО — це конкретний вияв ефективних спільних зусиль її членів задля підтримки своїх колективних інтересів.

Основним принципом діяльності Альянсу є дотри­мання спільних зобов'язань і здійснення суверенними державами співробітництва на основі неподільнос­ті безпеки членів Альянсу. Саме на таких засадах розвиваються нині нові, основані на співро­бітництві структури безпеки, котрі відповідають інтересам нової Європи.

Північноатлантичний блок через ЗМІ здійснює вплив не лише на країни-партнери, а й на світову громадську думку в цілому. Саме для виконання цих функцій і було створено Бюро НАТО з інформації та друку; Службу друку та ЗМК; Комітет НАТО у справах інформації та культурних зв’язків. Всі ці органи діють відповідно до Робочого плану Ради північноатлантичного альянсу (РПАС), який у своїй частині, присвячений інформаційній діяльності, передбачає:

· проведення спільних засідань;

· поширення інформації через дипломатичні канали та посольства держав-членів НАТО;

· поширення інформації за допомогою електронних засобів комунікації;

· групові видання Альянсу;

· організацію семінарів та конференцій стосовно питань безпеки;

· надання стипендій для вивчення демократичних інститутів та інше

Щодо Бюро інформації та друку НАТО, то воно опікується також двома програмами надання стипендій на наукові до­слідження. В рамках першої програми, заснованої в 1956 р., надаються стипендії аспірантам та іншим громадянам країн — членів НАТО з метою підтримки наукової та дослідницької роботи у галузях, пов'я­заних з діяльністю Альянсу. Друга програма, запо­чаткована в 1989 р., передбачає надання стипендій громадянам країн Центральної та Східної Європи для наукових досліджень, присвячених демократичним інститутам Заходу.

За підтримання щоденних контактів із засобами масової інформації відповідає Служба друку та за­собів масової інформації, якій доручено передавати журналістам офіційні заяви та повідомлення, органі­зовувати інтерв'ю з Генеральним секретарем, відпо­відати на запити журналістів та забезпечувати від­відання НАТО представниками засобів масової ін­формації.

Існує низка неурядових організацій, котрі підтри­мують НАТО і відіграють важливу роль у поширенні інформації про цілі та політику Альянсу. Бюро ін­формації та друку НАТО допомагає цим організаціям у здійсненні їхньої діяльності. До них. зокрема, на­лежать національні Атлантичні комітети чи асоціації, національні та міжнародні структури, такі, зокрема, як Північноатлантична асамблея, що об'єднує парламен­тарів держав-членів НАТО, Міжсоюзницька конфеде­рація офіцерів запасу, де представлені 12 держав — членів НАТО.

Бюро інформації та друку НАТО надає необхідну допомогу неурядовим організаціям та інформаційним центрам у країнах — учасницях РПАС, зокрема у тому, що стосується програм відвідування НАТО, семінарів, конференцій та видавничої діяльності.

Атлантичний альянс здійснює свою політику в галузі безпеки за допомогою таких засобів:

· збереження війсь­кового потенціалу, достатнього для того, щоб запобігти війні і забезпечити ефективну оборону, забезпечення загального потенціалу, необхідного для врегулювання криз, які можуть впливати на безпеку держав-членів;

· активне сприяння діалогу з іншими державами;

· роз­виток нового, побудованого на співробітництві підходу де європейської безпеки, зокрема сприяння заходам. покликаним надати поступу процесові контролю над озброєннями та роззброєння.