Вступ союзних військ на територію Франції

Наприкінці 1813 р. об’єднані війська союзників, що нараховували понад 450 тис. чоловік, форсували Рейн і вступили на територію Франції. Незважаючи на те, що Наполеон мав усього 160 тис. солдат, він наніс низку поразок союзним арміям. Коаліція запропонувала Наполеону укласти мир на умовах збереження французьких кордонів 1792р., але Бонапарт відмовився. На початку 1814 р. він програв бої при Ліоні й Арсі-сюр-Об. Війська союзників рушили на Париж і 31 березня, після нетривалого бою, вступили в столицю Франції.

Прихильники скинутої династії Бурбонів, підбадьорені присутністю величезної армії коаліції, підняли голову. За ініціативи колишнього наполеонівського міністра Ш.М.Талейрана й інших високопосадовців, що перейшли на бік роялістів, Сенат ухвалив рішення позбавити влади Наполеона Бонапарта.

Вони проголосили королем Людовика XVIII, брата страченого в 1793 р. Людовика XVI (Людовиком XVII у роялістів вважався померлий незабаром після революції син Людовика XVI).

Зречення Наполеона Бонапарта

Наполеон відмовився від престолу на користь свого сина, але союзники не погодилися визнати права династії Бонапартів на престол. 6 квітня 1814 р. вони примусили Наполеона Бонапарта остаточно зректися трону, і в той же день Сенат призначив на трон Людовика XVIII.

Союзники вислали Наполеона на острів Ельба в Середземному морі, наданий йому в довічне володіння. Йому залишили титул імператора, але не Франції, а всього лише острова Ельба. У травні 1814 р., після заслання Наполеона, переможці-союзники уклали Паризький мирний договір з новим французьким королем. Франція позбавлялась усіх своїх завоювань, здійснених наприкінці XVIII – на початку XIX ст., її кордони встановлювалися відповідно до кордонів 1792 р.

Реставрація Бурбонів

Реставрація – відновлення скинутого суспільного ладу або династії.

Реставрація Бурбонів відбулася за допомогою військ європейських монархів. До Франції поверталися дворяни-емігранти, ворожі до революції та її завоювань. На вимогу Великої Британії, Австрії й тих французьких політичних діячів, які розуміли неможливість повернення до старих феодально-абсолютистських порядків, у 1814 р. Людовик XVIII обнародував Хартію (конституцію). У країні був установлений режим конституційної монархії. У парламенті була запроваджена двопалатна система: членів Палати перів призначав король, Палата депутатів обиралася відповідно до майнового цензу. Закони розроблялися міністрами, які були відповідальні лише перед королем.

Втім, Громадянський кодекс і демократичні свободи були збережені. Людовик XVIII змушений був визнати і зміни в землеволодінні, що відбулися за роки революції й імперії, та погодитися зі скасуванням станових привілеїв.

Однак озлоблені аристократи прагнули повернути країну в дореволюційний режим. У колах колишніх емігрантів всерйоз обговорювалося питання про повернення попереднім власникам земельних володінь, конфіскованих у них під час революції, та відновлення феодальних повинностей.

Сто днів»

Перебуваючи на о. Ельба, Наполеон тонко відчув, яку ненависть викликали дії аристократів, які намагалися відкинути Францію у минуле. Йому було відомо також про гострі протиріччя між країнами антифранцузької коаліції. З огляду на все це Бонапарт вирішив відновити боротьбу.

У березні 1815 р. Наполеон висадився на південному березі Франції з невеликим загоном у тисячу чоловік і з шістьома гарматами. Людовик XVIII направив проти нього 30-тисячну армію. Побачивши урядові війська, що стояли у нього на шляху, Наполеон наказав своєму загону опустити рушниці й, підійшовши на відстань пострілу, розстебнув свій сюртук і сказав: «Солдати, чи впізнаєте ви мене? Хто з вас хоче стріляти у свого імператора? Я стаю під ваші кулі». «Хай живе імператор!» – вигукнули солдати, і загін у повному складі перейшов на бік Бонапарта. Через три тижні, без жодного пострілу, він на чолі військ, які були вислані проти нього, але перейшли на його бік, вступив тріумфатором у Париж. Незабаром Наполеон видав декрет про відновлення імперії.

Свідчать документи. Заголовки паризьких газет тих днів: «Корсиканське чудовисько висадилося в бухті Жуан» – «Людожер іде до Грассу» – «Узурпатор увійшов у Гренобль» – «Бонапарт зайняв Ліон» – «Наполеон наближається до Фонтенбло» – «Його імператорська величність очікується сьогодні у своєму вірному Парижі».

Як змінювався тон газетних заголовків залежно від наближення

Наполеона до столиці? Про що це свідчило?

Наполеон виступив у ролі захисника революції. Імператор декларував прагнення виправити свої минулі помилки, дати Франції мир, вигнати аристократів, прийняти конституцію, обмеживши свої повноваження. Однак протриматися при владі йому вдалося тільки «сто днів» (20 березня – 22 червня 1815 р.). Європейські держави прагнули перешкодити відновленню наполеонівськоїімперії. Утворилася нова, сьома коаліція європейських монархій у складіВеликої Британії, Росії, Пруссії, Австрії, Швеції, Іспанії та інших держав.

Битва під Ватерлоо

Союзники, що мали величезну перевагу в живій силі й озброєнні, не забарилися розпочати нову війну. Французька армія ввійшла на територію Бельгії й у двох боях розгромила пруссів і британців. 18 червня 1815 р. Наполеон атакував головні сили британців, що закріпилися поблизу бельгійського селища Ватерлоо.

Французи вже майже зламали опір британських військ під командуванням фельдмаршала Артура Веллінгтона, коли на поле бою прибула прусська армія фельдмаршала Гебхарда фон Блюхера. Французькі війська були розгромлені. Вся імператорська гвардія була знищена. До кордонів Франції наближалися сотні тисяч військ союзників. Незабаром вони знову вступили в Париж.

22 червня 1815 р. Бонапарт удруге відрікся від престолу. У Франції знову утвердилися Бурбони. Наполеон не зміг виїхати до Америки внаслідок блокади берегів Франції британською ескадрою і був змушений здатися англійцям. Колишній імператор був засланий на острів Святої Єлени, що належав Великій Британії. Там 5 травня 1821 р. Наполеон Бонапарт помер.

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ