Ассирійська держава, як тип східного деспотизму.

Методичні рекомендації

Стереотип східного деспотизму, при всіх спрощеннях є найскладнішою з форм життя – людської, соціальної; виник як оцінка архаїчної автократії, яка набула найбільш виразно на досвіді стародавньої Ассирії характеру східного деспотизму. Розкриваючи тему студент повинен враховувати вплив на утворення, характер Ассирійської держави їх географічного розташування (пересічення основних караванних шляхів), наявні природні людські ресурси, вплив зовнішньої не тільки військової, але й торгівельної експансії, які невидимі живили одна одну. Спираючись на чисельні джерела, надписи на скелях царів-депотів, Вітхий завіт, необхідно підкреслити на жаль класичні методи політики військових імперій – диктат сили, страх підкорених народів та їх культурне знекровлення. Не обмежуючись формальним констатуванням старосередньо-новоассирійської історії необхідно розкрити джерела сили цієї держави та причини поразки причому не тільки військово-політичної, але й цивілізаційної, в чому допоможуть неперевершені за своїм моральним змістом оцінки пророків.

Література

1. Государство и социальные структуры на Древнем востоке. М., 1989

2. Межгосударственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке. М., 1987

3. Заблоцкая Ю. История Ближнего Востока в древности. Пер. с пол. М., 1989

4. Матвель К.П. Ассарийцы и ассирийская проблема в новое и новейшее время. М. 1979

5. Хрестоматия по истории Древнего Востока. М., 1963

 

Стародавня Персія

Методичні рекомендації

Стародавня Персія представляє особливо повчальний історичний досвід конфронтації і мирного співіснування землеробів і кочівників, деспотизму і, нехай не послідовного, але вистражданого шляху «воїнів світла». «Батько історії» Геродот не випадково розгледів в історії стародавніх персів, зазначені риси і закликав Елладу – хронологічну і світоглядну альтернативу Сходу – до пізнання його традиції, як умови подолання відчуження з природнім і соціальним середовищем. Розкриваючи неординарну тему, студент має право на свої варіанти вибору власне першовитоків цього східного народу, який розмовляв на одному з діалектів індоєвропейської мови, виходячи з розуміння різної їх глибини, часових і просторових параметрів: праєвразійська, еламська, лідійська. Переконатись в правильності вибору, аргументації допоможе рекомендований список літератури.

Література

1. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. К, 1996
2. Бонгард-левин Г.М. Грантовський Є.А. От Скифии до Индии. Загадки истории древних ариев. М., 1974
3. Геродот. История. М. 1978.
4. Дандамаев М.А., Луконін В.Г. Культура і економика древнего Ирана. 1980
5. Бойс М. Зороастрийцы: верования и обычаи М. 1987.
6. Фрай Р Наследия Ирана / Переклад с анг. М., 1972.
7. Васильєв Л.С. История религий Востока. М., 1988.

 

Реформи Дарія І та їх історичне значення.

Методичні рекомендації

З’ясовуючи обставини приходу до влади Дарія І в 522 р. до н.е. не треба забувати, що він був живим продовженням особливої традиції Стародавньої Персії. Стародавня Персія представляє особливо повчальний історичний досвід конфронтації і мирного співіснування землеробів і кочівників, деспотизму і, нехай не послідовного, але вистражданого шляху «воїнів світла». «Батько історії» Геродот не випадково розгледів в історії стародавніх персів, зазначені риси і закликав Елладу – хронологічну і світоглядну альтернативу Сходу – до пізнання його традиції, як умови подолання відчуження з природнім і соціальним середовищем.

Приділивши предметну увагу змісту самих реформ Дарія І необхідно звернути увагу на чинники, які сприяли стабілізації життя імперії Ахеменідів, подоланні не тільки територіальної але й культурної ізоляції підкорених ними народів.

Література

1. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. К, 1996
2. Бонгард-левин Г.М. Грантовський Є.А. От Скифии до Индии. Загадки истории древних ариев. М., 1974

3. Геродот. История. М. 1978.

1. Дандамаев М.А., Луконін В.Г. Культура і економика древнего Ирана. 1980
2. Бойс М. Зороастрийцы: верования и обычаи М. 1987.
3. Фрай Р Наследия Ирана / Переклад с анг. М., 1972.
4. Васильєв Л.С. История религий Востока. М., 1988.

Стародавні хетти

Методичні рекомендації

В західноєвропейських словниках хеттів багато значимо представляють як третій народ Стародавнього Сходу. Щоб зрозуміти, розкрити цей особливий статус стародавнього народу, який досліджений набагато менше в порівнянні з шумеро-вавілонською, єгипетською традиціями студенту необхідно поглибити в першу чергу питання його витоків, не обмежуючись доволі стереотипними характеристиками як ранньокласове суспільство. Є потреба в предметній характеристиці географічного розташування як ранньокласове суспільство. Є потреба в предметній характеристиці географічного розташування стародавньої Анатомії (Малої Азії) природної містка між Євразією, різними частинами сходу і Європою, його стратегічними природніми ресурсами (метали). Історичну перспективу невипадково перейняли від старших, переважно культурно-ізольованих суспільств ті спільноти, які сформувались в режимі метисації сапієнічних динамічних. Історична природа держави хеттів може стати ключем до розуміння його правових документів, які типологізуються більше з Елладою, ніж зі східним деспотизмом, декларуючи політичне партнерство не тільки з самих Єгиптом. (договір між Хатту Сілі Сом і Рамзе Сом в 1276 р. до н.е.) на паритетних засадах і мовах – оригіналах сторін.

Чітка хронологічна, але не ясна за змістом завершальна віха політичної історії хеттів, трої і власне всього стародавнього Сходу – сер. ХІІІ ст. до н.е., породженні експансією «народів моря».

Предметом спеціальним є історичний дискурс навколо багато значимих слів піонера європейської історичної науки Фукідіта (V ст. до н.е.) «До Троянських воєн греків як народу не було».

Література

1. Крижанівський О.П.
2. История Древнего Востока ч.2

Передняя Азия. Єгипет. М., 1988