Розділ 1. Використання теперішнього часу в реферативному тексті

Курсова робота

із дисципліни

„Автоматизація редакційно-видавничого процесу”

на тему:

„Категорія часу дієслова в реферативному тексті”

 

Викладач: Підготувала:

Тріщук О. В. студентка ІV курсу

групи СР-21

Загородня Вікторія

 

 

Київ 2006

План

Вступ

Розділ 1. Використання теперішнього часу в реферативному тексті

Розділ 2. Використання минулого часу в реферативному тексті

Розділ 3. Майбутній час в рефераті

Висновок

Список використаних джерел

 

Вступ

Реферат як інформаційний документ має на меті розкрити зміст роботи таким чином, щоб звернути увагу реципієнта на нову інформацію, яка міститься у першоджерелі. Для реферату характерною є специфічна літературна форма, яка відрізняється чіткою послідовністю викладу, сталістю своєї структури, граничною лаконізацією мови.

Для мови реферату характерним є використання визначених граматично-стилістичних засобів. Кращий ефект для швидкого сприйняття змісту надають прості завершені речення, що мають правильну граматичну форму. Узагалі, для наукового стилю є характерною регулярність використання тих частин мови та їхніх форм, які пов’язані з вираженням абстрактно-узагальнених значень і відповідають вимогам об’єктивності і точності вираження змісту, вимогам конденсації змісту. Науковий текст повинен містити максимум інформації у гранично лаконічній формі.

Цим вимогам відповідають насамперед такі частини мови, як іменник та прикметник. Перевага цих двох частин мови пов’язана із номінативність наукового стилю. Дієслово в науковій мові, як правило, лексично послаблене, абстраговане. Але не можна стверджувати, що дієслова не відіграють особливої ролі у творенні реферативного тексту, його морфологічної та синтаксичної структури, а також меж часового простору, в яких розміщуються повідомлення. Як зазначає Русанівський В. М.: «...тенденція до витіснення дієслів іменниками у мові наукової літератури дійсно існує. Проте в мові науки дієслова – не перешкода викладові, а його закономірна властивість» [16; с. 12].

Розгляд проблеми морфологічної структури в реферативному тексті є досить актуальним, оскільки це питання стосується способів економнії мовних засобів та компресії текста першоджерела. У курсовій роботі розглянуто використання у рефераті такої частини мови, як дієслово, зокрема дієслівна категорія часу.

Граматична категорія часу виражає часову послідовність подій, які відбуваються в об’єктивній дійсності або мисляться такими, що можуть відбутися. Категорія часу займає центральне місце в системі видів дієслова і тісно пов’язана з іншими дієслівними категоріями. Разом із категорією способу він передає основну синтаксичну категорію речення – предикативність, якою виражається відношення мовленого до дійсності. Дієслівні форми на позначення часової орієнтації характеризуються стосунком до моменту мовлення. Ця характеристика може набувати трьох взаємопов’язаних значень: передування моменту мовлення (минулий час), слідування за моментом мовлення (майбутній час), одночасності з моментом мовлення (теперішній час). Отже, в основу дієслівної граматичної категорії часу покладено співвіднесеність дії або стану з моментом мовлення. Дія або стан поділяються на такі, що відбуваються або одночасно з моментом мовлення, або неодночасно. Неодночасні з моментом мовлення дії або стани у свою чергу поділяються на такі, що відбувалися до моменту мовлення, і такі, що відбуватимуться після моменту мовлення.

Три різновиди значення ознаки «співвіднесеність з моментом мовлення» як обов’язкові і регулярні для дієслівних особових форм з об’єктивною модальністю формують розгалужену дієслівну граматичну категорію. Вона реалізується взаємно протиставленими грамемами теперішнього, минулого і майбутнього часу. Ця категорія належить до словозмінних, оскільки вона охоплює форми слів, які мають тотожне лексичне значення і розрізняються тільки семантикою даної категорії. Кожне з трьох часових значень, крім значення теперішнього часу, виражається у двох видових формах: недоконаного виду і доконаного виду.

Варто зазначити, що у даній курсовій роботі не розглядаються ті форми дієслова, що не мають категорії часу.

Темою дослідження є використання теперішнього, минулого і майбутнього часу у реферативному тексті. Метою - необхідність доведення того, що надання дієслову правильної часової форми відіграє дуже важливу роль у створенні адекватного реферативного матеріалу, оскільки граматично правильно вжитий час надає змогу реципієнтові швидко сприймати інформацію, краще орієнтуватися в її часових площинах. Це є досить важливим аспектом.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, відведених для розгляду відповідно трьох часів дієслова, які використовуються в рефераті, та висновків.

Минулий час доконаного виду

Форми минулого часу доконаного виду утворюються за допомогою суфікса -л-/-в, нульове та префіксів, що позначають довершеність, доконаність, повноту дії з-, пере-, при- тощо. Вони виражають детерміновані дії, які відбулися в певний відрізок часу до моменту мовлення.

Якщо результат дії наявний тоді, коли про неї сповіщається, форми минулого доконаного виду передають одночасно і факт здійснення дії у минулому, і актуальність її результату у момент мовлення. Такий різновид минулого часу широко використовується в матеріалах рефератів, коли мова йде про констатацію фактів, наявність конкретних результатів, або підтвердження подій, які відбулися у минулому. Таке значення минулого часу мовознавець В. В. Виноградов назвав перфектним.

Перфектне значення минулого доконаного часу в сучасній українській мові встановлюється описово (за наявністю чи відсутністю у фразі певних уточнюючих слів та узгоджуваністю з іншими часовими формами). Саме тому у мові рефератів такий перфектний минулий час часто вживається при повідомленні статистичних та інших даних, отриманих емпіричним шляхом. Наприклад:

7 хв-х скаржились на шлунково-кишкову непереносимість І. Конц-ія Са у сироватці впала з 2,8 ± 0,04 до 2,56 ± 0,03 ммоль/л (р < 0,0005), а частка хв-х з ГК зменшилась з 100 до 26%. [14, прикл.7]

Переважна більшість форм перехідних дієслів активного стану співвідноситься з формами пасивного стану. Перехідні дієслова активного стану, що мають форму минулого часу доконаного виду, можуть співвідноситься з пасивними формами цих же дієслів, виражених сполученням пасивного дієприкметника з допоміжним дієсловом бути.

У реферативних текстах найчастіше зустрічаються безсуб’єктні конструкції з предикативними формами на - но/-то без допоміжного слова, або пасивні форми із нульовим варіантом допоміжного слова. Наприклад:

Розглянуто питання ефективності виробництва в економічній науці. Викладено особливості місця ефективності виробництва в системі стратегічного управління. Проаналізовано стан споживчого ринку України та ефективність діяльності галузей, що забезпечують його наповненість. [23, прикл. 41].

Кожен з проаналізованих рефератів містить хоча б одне дієслово минулого часу у безособовій формі на -но, -то. Це є наслідком того, що у рефераті, як правило, відсутній суб’єкт, виконавець дії. І тому майже завжди використовуються безособові речення із вказівкою на об’єкт дослідження чи застосування дії. Слід відмітити і високу функціональність таких дієслівних форм.

Висновки

Досліджуючи часові категорії дієслова, якими послуговуються реферативні тексти, стає зрозумілим, що правильне використання часових форм дієслова впливає на реалізацію всіх трьох аспектів реферування – синтаксичного, семантичного і прагматичного.

Вірне обрання часу дієслівної форми сприяє повноцінному вияву основних функцій рефератів – інформативної та комунікативної. Дослідження категорії часу на конкретних прикладах доводить, що у реферативних текстах перевага надається минулому часу. Це пов’язано із його семантичним значенням та синтаксичною функцією. Саме безособові форми дієслова на -но, -то, утворені моделлю минулого часу, є необхідною умовою зв’язності і цілісності саме у рефератах.

Використання теперішнього часу в рефераті також є логічно обґрунтованим. У науковому стилі дієслово виступає у формі теперішнього часу не тому, що цим підкреслюється співвідносність дії з моментом мовлення, а в зв’язку з тим, що підкреслюється постійність ознаки, можливість її вияву як у теперішньому, так і в минулому та майбутньому. Тому дієслова теперішнього часу зустрічаються у рефератах частіше, ніж у майбутньому. Більш того, незалежно від постійних явищ, референт зумисне виражає часові ознаки дій у співвіднесенні з моментом мовлення, підкреслюючи актуалізацію інформації.

Форма майбутнього часу дієслів вживається не так часто, як форми теперішнього та минулого. Але вона несе логічну впевненість у ствердженні факту, його здійсненні, констатацію факту, після моменту мовлення.

Крім того, категорія часу у дієсловах є тим граматико-синтаксичним аспектом, що вказує на вторинність реферативного джерела та формує його часовий вимір – співвіднесеність граматичної структури і семантичної. Дослідження категорії часу у реферативних текстах важливе не тільки на рівні узагальнення теоретичної бази, але й на рівні практичного вивчення поширення тої чи іншої форми, того чи іншого часу дієслова. Практичне значення таких знань виявляється при редагуванні рефератів з точк зору морфологічної та граматико-синтаксичної побудови.

Список використаних джерел

 

1. Блюменау Д. И. Проблемы свертывания научной информации. – Л.: Наука, 1982. – 166 с.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. - Наукова думка. - К.: 1983. - 293 с.

3. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – Академія НАН РСР. – Ін-т мов-ва ім. О. Потебні. – К.: Наукова думка. – 1988. – С. 91-128.

4. Горькова В. И. Инструкция для референтов и редакторов реферативного журанала ВИНИТИ. – М., 1988. – 33 с.

5. ГОСТ 7.9-95. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Реферат и аннотация. Общие требования. (ИСО 214-76). – М., - 7 с.

6. Гречихин А. А., Здоров И. Г. Жанры информационной литературы: Обзор. Реферат.– М.: Книга,1983. – 320 с.

7. Гречихин А. А., Здоров И. Г. Информационные издания: Типология и основные осбенности подготовки. – М.:Книга, 1988. – 272 с.

8. Закономерности структурной организации научно-реферативного текста. – К.: Наукова думка, 1982. – 322 с.

9. Жовтобрюх М.А., Кулик В.М. Курс сучасної української мови у двох частинах. – К., 1972

10. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховського. - Т. 2. Морфологія. - К.: Рад. шк., 1951. - 408 с.

11. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посіб. - Л.: Афіша, 2001. - 416 с.

12. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – 3-тє вид. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2000. – С. 47-55.

13. Редактирование отдельных видов литературы / под ред. Н.М.Сикорского. - М., 1987 – 397 с.

14. Реферативний журнал «Медицина. Медичні науки». – К.: Кн. палата України. – С. 16 – 181.

15. Робота редактора над усуненням граматико-синтаксичних помилок у реферативному тексті// Редагування реферативного тексту: Методичні рекомендації для студ. спец. 7 030203 «Вид. справа та редагування»/ Уклад. Тріщук О. В. – К., 2004. – С. 27-33.

16. Русанівський В. М. Дієслово – рух, дія, образ. – К.: Рад. школа. – 1977. – С. 9-13; С. 73-80.

17. Русанівський В. М. Структура українського дієслова. – Академія НАН РСР. - Ін-т мов-ва ім. О. Потебні. – К.: Наукова думка. – 1971. – С. 241-263.

18. Солганик Г. Я. Стилистика текста: Учеб. Пособие. – М.: Флинт, Наука, 1977. – 256 с.

19. Соловьев В. И. Составление и редактирование рефератов. – М.: Книга, 1985. – 104 с.

20. Сорока М. Б. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України, Нац. б-ка України імені В.І. Вернадського. — К.: НБУВ, 2002. — 209 с.

21. Справочная книга редактора и корректора / под ред. А.Э. Мильчина - М., 1985. – 576 с.: ил.

22. Сучасна українська літературна мова: Підручник/ М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін..; За ред. М. Я. Плющ. – 3-тє вид., стер. – К.: Вища шк., 2001. – С. 265 – 293.

23. Український реферативний журнал «Джерело». – сер. 3, № 1. – 2006. – С. 42 - 189.

Курсова робота

із дисципліни

„Автоматизація редакційно-видавничого процесу”

на тему:

„Категорія часу дієслова в реферативному тексті”

 

Викладач: Підготувала:

Тріщук О. В. студентка ІV курсу

групи СР-21

Загородня Вікторія

 

 

Київ 2006

План

Вступ

Розділ 1. Використання теперішнього часу в реферативному тексті

Розділ 2. Використання минулого часу в реферативному тексті

Розділ 3. Майбутній час в рефераті

Висновок

Список використаних джерел

 

Вступ

Реферат як інформаційний документ має на меті розкрити зміст роботи таким чином, щоб звернути увагу реципієнта на нову інформацію, яка міститься у першоджерелі. Для реферату характерною є специфічна літературна форма, яка відрізняється чіткою послідовністю викладу, сталістю своєї структури, граничною лаконізацією мови.

Для мови реферату характерним є використання визначених граматично-стилістичних засобів. Кращий ефект для швидкого сприйняття змісту надають прості завершені речення, що мають правильну граматичну форму. Узагалі, для наукового стилю є характерною регулярність використання тих частин мови та їхніх форм, які пов’язані з вираженням абстрактно-узагальнених значень і відповідають вимогам об’єктивності і точності вираження змісту, вимогам конденсації змісту. Науковий текст повинен містити максимум інформації у гранично лаконічній формі.

Цим вимогам відповідають насамперед такі частини мови, як іменник та прикметник. Перевага цих двох частин мови пов’язана із номінативність наукового стилю. Дієслово в науковій мові, як правило, лексично послаблене, абстраговане. Але не можна стверджувати, що дієслова не відіграють особливої ролі у творенні реферативного тексту, його морфологічної та синтаксичної структури, а також меж часового простору, в яких розміщуються повідомлення. Як зазначає Русанівський В. М.: «...тенденція до витіснення дієслів іменниками у мові наукової літератури дійсно існує. Проте в мові науки дієслова – не перешкода викладові, а його закономірна властивість» [16; с. 12].

Розгляд проблеми морфологічної структури в реферативному тексті є досить актуальним, оскільки це питання стосується способів економнії мовних засобів та компресії текста першоджерела. У курсовій роботі розглянуто використання у рефераті такої частини мови, як дієслово, зокрема дієслівна категорія часу.

Граматична категорія часу виражає часову послідовність подій, які відбуваються в об’єктивній дійсності або мисляться такими, що можуть відбутися. Категорія часу займає центральне місце в системі видів дієслова і тісно пов’язана з іншими дієслівними категоріями. Разом із категорією способу він передає основну синтаксичну категорію речення – предикативність, якою виражається відношення мовленого до дійсності. Дієслівні форми на позначення часової орієнтації характеризуються стосунком до моменту мовлення. Ця характеристика може набувати трьох взаємопов’язаних значень: передування моменту мовлення (минулий час), слідування за моментом мовлення (майбутній час), одночасності з моментом мовлення (теперішній час). Отже, в основу дієслівної граматичної категорії часу покладено співвіднесеність дії або стану з моментом мовлення. Дія або стан поділяються на такі, що відбуваються або одночасно з моментом мовлення, або неодночасно. Неодночасні з моментом мовлення дії або стани у свою чергу поділяються на такі, що відбувалися до моменту мовлення, і такі, що відбуватимуться після моменту мовлення.

Три різновиди значення ознаки «співвіднесеність з моментом мовлення» як обов’язкові і регулярні для дієслівних особових форм з об’єктивною модальністю формують розгалужену дієслівну граматичну категорію. Вона реалізується взаємно протиставленими грамемами теперішнього, минулого і майбутнього часу. Ця категорія належить до словозмінних, оскільки вона охоплює форми слів, які мають тотожне лексичне значення і розрізняються тільки семантикою даної категорії. Кожне з трьох часових значень, крім значення теперішнього часу, виражається у двох видових формах: недоконаного виду і доконаного виду.

Варто зазначити, що у даній курсовій роботі не розглядаються ті форми дієслова, що не мають категорії часу.

Темою дослідження є використання теперішнього, минулого і майбутнього часу у реферативному тексті. Метою - необхідність доведення того, що надання дієслову правильної часової форми відіграє дуже важливу роль у створенні адекватного реферативного матеріалу, оскільки граматично правильно вжитий час надає змогу реципієнтові швидко сприймати інформацію, краще орієнтуватися в її часових площинах. Це є досить важливим аспектом.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, відведених для розгляду відповідно трьох часів дієслова, які використовуються в рефераті, та висновків.

Розділ 1. Використання теперішнього часу в реферативному тексті

Центром категорії часу виступає грамема (одиниця граматичної категорії) теперішнього часу, в якій можуть виявлятися значення суміжних грамем минулого та майбутнього часу. Значення теперішнього часу спрямоване на вираження часової ознаки дій або станів, співвідносних із моментом мовлення. Що стосується реферативних текстів, то така співвіднесеність є досить умовною, оскільки у рефератах теперішній час використовується для означення часу дослідження, актуалізації досліджуваної проблеми тощо. Грамема теперішнього часу утворюється тільки від дієслів недоконаного виду і передається флексіями особової парадигми. Оскільки момент мовлення може збігатися або не повністю збігатися з актами дій і станів, розрізняють власне теперішній і невласне теперішній час. [2]

Обидва різновиди теперішнього часу зустрічаються у реферативних текстах, але у різному ступені. Власне теперішній час вказує на дію або стан, які, збігаючись із моментом мовлення, майже не виходять за межі цього моменту. Цей різновид використовується досить рідко і не зустрічається в аналізованих рефератах, оскільки науковий стиль характеризується сталістю інформації, її незмінюваністю та константністю. Таким аспектам відповідає невласне теперішній час. його також можна поділити на декілька підтипів: а) розширений теперішній і б) постійний теперішній.

Ø Розширений теперішній час поширюється на дію і стан, які збігаються з моментом мовлення, а також входять в обмежені відрізки часу до і після цього моменту. Наприклад:

Вважалося, що зростаюча потреба в ДМД більш за все стосується розвинутих країн, проте, встановлено, що в країнах третього світу потреба у ДМД зростає зі швидкістю значно більшою, ніж у розвинутих країнах. При цьому це вібдувається в державах із низькими прибутками. [14, прикл. 3]

Ø Різновид постійного теперішнього представлений діями і станами, які відбуваються в момент мовлення, а також в усі періоди часу до і після моменту мовлення. Наприклад:

ВООЗ виступає за забезпечення здоров’я населення та його добробут протягом усього життя людини, що включає також дотримання якомога високого рівня здоров’я та якості життя для величезної когорти населення...[14, прикл. 4].

У граматичній структурі сучасної української літературної мови чітких меж між розширеним і постійним значеннями форм теперішнього часу не спостерігається. Існуючі межі між значеннями рухливі. Такими ж рухливими виявляються переходи між власне теперішнім і невласне теперішнім часами.

Учений Русанівський В. М. по-іншому означує поняття збіжності акту дії і мовлення. Він так само твердить, що момент мовлення може збігатися і не збігатися з актом безпосереднього говоріння, тому розрізняє «пряме і відносне вживання форм теперішнього часу». [17]

Форми теперішнього часу при їх прямому вживанні мають два основні значення:

1. детерміноване (дії відбуваються у певні часові проміжки, що визначаються прислівниками типу сьогодні, зараз, нині, незабаром, торік, на наступний рік). Пряме детерміноване значення форм теперішнього часу називають ще теперішнім актуальним часом. Однак, як вже зазначалося, мова наукових текстів, зокрема рефератів, рідко послуговується таким різновидом часу. Наприклад:

Майже 36% від загальної кількості введеного І видалялось за перший сеанс ГД. 1\міс. Введення 1 мг І не повинно призводити до його підвищеного рівня в плазмі хв-х на ТСНН, які отримають 3 сеанси ГД за тиж. [14, прикл. 3]

2. недетерміноване (дії відбуваються безвідносно до якихось певних часових меж і можуть уточнюватися прислівниками типу завжди, постійно та ін.). Пряме недетерміноване значення виражається дієсловами у формі теперішнього часу при можливості уточнення їх прислівниками завжди, постійно. Саме теперішній недетермінований час найчастіше виступає у наукових сентенціях і наукових визначеннях, які, в свою чергу, безпосередньо використовуються в реферативних текстах. Наприклад:

Половина хворих, що отримують діаліз, страждають на гіперфосфатемію, яка є одним з основних факторів захворюваності і смертності у хв-х на гемодіаліз (ГД). [14, прикл. 6]

Окремим аспектом категорії часу у дієсловах є категорія теперішнього часу у дієприкметниках та дієприслівниках. У реферативних текстах теперішній час нерідко зустрічається саме у взаємодії з цими двома формами дієслова. Наприклад:

Представлено стратегію часткового заміщення кальцію севеламером (І, безмінеральна фосфатна зв’язуюча речовина, з дією, що не обмежує гіперкальціємія) для корекції гіперфосфатемії (ГФ) у хв-х на гемодіаліз (ГД) з гіперкальціємією (ГК). [14, прикл.7]

Базуючись на засадах популяційної динаміки з використанням балансового та системного підходів, розроблено комплекс моделей конкурентно-коопераційних взаємодій, надано їх економічне обґрунтування. [23, прикл. 61].

Мова реферативних текстів послуговується майже усіма різновидами теперішнього часу. Все залежить від того, який зміст несе в собі той чи інший науковий матеріал. При аналізі реферативних текстів необхідно звертати увагу на те, яку інформацію вони містять, оскільки функціонально і семантично дієслова теперішнього часу можуть слугувати як організуючим апаратом і зв’язками у рефераті, так і передавати екстрактований зміст «першоджерела».

Можна зробити висновок, що віднесеність реферативних текстів до наукового стилю вимагає певної сталості, постійності викладу, а отже, перевага граматичної категорії часу надається невласне теперішньому постійному недетермінованому часові.