Диференціальна діагностика діастолічних шумів при вроджених і набутих вадах серця.

Якщо систолічні шуми у частині випадків можуть бути випадковими або функціональними, то діастолічні шуми звичайно вказують на органічне ураження.

Шум в середині діастоли характерний для стенозу лівого венозного отвору (мітрального стенозу). Цей добре локалізований шум в ділянці верхівки серця завжди починається після паузи, яка йде за ІІ тоном, і власне цим він відрізняється від діастолічного шуму при недостатності клапану аорти. Клінічну симптоматику доповнюють “хлопаючий” І тон, мітральний ляск (click), акцент і розщеплення ІІ тону над легеневою артерією, гіпертрофія лівого передсердя і правого шлуночка, порушення серцевого ритму, явища застою в малому колі кровобігу. При тривалому перебігу і розвитку “бичачого серця” може вислуховуватися замість діастолічного систолічний шум внаслідок бородавчастих наростів на клапанах. Слід вказати, що ця вада може перебігати і без патологічних шумів, у такому випадку її діагностують на основі змін конфігурації серця або наявності наслідків (СН, миготлива аритмія).

Інші захворювання, наприклад, звуження правого венозного отвору, констриктивний перикардит, міксома передсердя теж можуть симулювати діастолічний шум, викликаний мітральним стенозом. При цьому відмічають певні особливості: так, пресистолічний шум внаслідок стенозу правого венозного отвору ніколи не доходить до І тону і найкраще вислуховується по правому краю грудини. При зрощення перикарда спостерігають втягнення верхівки серця під час систоли, парадоксальний пульс, збільшення венозного тиску. Клініка міксоми передсердя часто супроводжується відсутністю апетиту, втратою ваги тіла, анемією, гіпербілірубінемією, диспротеїнемією; заключний діагноз формують результати ехокардіографічного та ангіографічного досліджень.

Недостатність клапану аорти характеризується діастолічним шумом зниженої інтенсивності, який виникає безпосередньо після ІІ тону, вислуховується посередині грудини або її лівого краю, іррадіює на верхівку серця. У положенні стоячи цей шум чути краще, ніж у положенні лежачи. Шум, який вислуховується по правому краю грудини більш характерний для сифілітичного ураження аорти, по лівому – ревматичного. Ознаками недостатності клапана аорти є також аортальна конфігурація серця, велика різниця між систолічним та діастолічним тиском, характерні властивості пульсу, інші симптоми (подвійний тон Траубе, мелодія Дюрозьє, капілярний пульс, ознака Мюссе, симптом Хілла, блідість шкіри).

За цієї вади часто можна вислухати і систолічний шум, який виникає внаслідок стенозу аорти, відносної недостатності мітрального клапана або аортиту. Наявність стенозу аорти можна запідозрити у тому випадку, якщо зникає характерний для аортальної недостатності скачучий пульс (пульс Корригена). При приєднанні відносної недостатності лівого венозного отвору вислуховують пресистолічний шум Флінта.

Недостатність клапана легеневої артерії внаслідок підвищення тиску в цій судині супроводжується аналогічним шумом, однак він краще вислуховується в ІІ міжребер’ї зліва від грудини.

остійний систоло-діастолічний шум - частіше ознака вродженої вади серця. Інтенсивний, стійкий шум в ділянці легеневої артерії, який навіть можна виявити пальпаторно, вказує на незарощення боталової протоки, його значне посилення в динаміці перебігу вади може вказувати на прорив аневризми аорти в легеневу артерію (раптово розвивається верхній медіастинальний синдром).

Перикардіальні шуми загалом не відповідають фазам серцевої діяльності, вони можуть бути систолічними, діастолічними, систоло-діастолічними і змінювати свою “прив’язаність” у перебігу захворювання. Звичайно вони вислуховується при туберкульозі, ревматичному перикардиті, уремії, Інфаркті міокарда, системному червоному вовчаку, пухлинах легень та середостіння, У таких випадках вірній діагностиці допомагає відповідна клініка, дані інших інструментальних методик.