Вітальне забарвлення каріозних плям

Для виявлення прихованих каріозних порожнин, уточнення зони демінералізації, визначення активності каріозного процесу, проведення диференційної діагностики з не каріозними ураженнями твердих тканин зубів, стоматологи користуються методом фарбування осередків демінералізації (по Л.А.Оксамит). Адже відомо, що при карієсі збільшується проникливість емалі, тому велико молекулярні сполуки барвників проникають в емаль і там затримуються на деякий, тоді як здорова емаль не забарвлюється. Із фарб частіше всього користуються 2% розчином метиленової синьки.

Поверхню досліджуваних зубів ретельно очищають від зубних нашарувань, ізолюють від слини, висушують. На підготовлену поверхню емалі накладають невеликі ватні кульки, смужки фільтрувального паперу чи шматочки поролону (губки), просочені 2% розчином фарбника. Через 3 хвилини фарбник знімають ватними кульками та прополіскують порожнину рота водою.

Здорова емаль, плями при гіпоплазії та флюорозі практично не забарвлюються. Для оцінки інтенсивності забарвлення використовують стандартну десятибальну шкалу синього кольору. Розрізняють легку (10-20%), середню (30-40%) та високу ступінь забарвлення каріозних плям (більше 40%), що відповідає такій же оцінці активності демінералізації емалі. Для оцінки ефективності лікування початкового карієсу проводять повторне фарбування емалі через визначені проміжки часу.

 

Визначення ступені демінералізації емалі

Для уточнення розмірів осередків демінералізації емалі та кількісного визначення ступеня сорбції барвника твердими тканинами зубів нами розроблений метод та пристрій для його проведення. Ступінь проникливості емалі виявляється методом виміру інтегрального відбиття забарвлення демінералізованою емаллю. Для цього поверхню емалі з плямами демінералізації обробляють метиленовою синькою по Л.А.Оксамит. Забарвлена емаль приводить до зміни відбиваючих властивостей. Створений пристрій має освітлювальну частину, волоконний світловод, приймальну частину, вимірювальний електронний блок та реєстраційну частину у вигляді мікро амперметра чи графічного перетворювача (А/С СССР №1649429, Р.Г.Синицін, О.М.Жалоба, О.А.Бас та ін.). Приймальна частина пристрою виконана у вигляді одного світловода з еластичною блендою, двох різних фотоприймачів, один із яких вимірює інтенсивність світлового потоку для освітлення, а другий визначає відбитий від поверхні емалі світловий потік. Значно підвищує чутливість приладу використання відповідно кольору барвника спеціального світлофільтра.

Інтенсивність сорбції барвника демінералізованою емаллю (тобто ступінь демінералізації) визначається в умовних одиницях (УО), по шкалі мікроамперметра, від 0 до 100. Встановлено, що інтенсивність сорбції барвника у карієс резистентних дітей (КПВ 1,1±0,1) складає 31,9±1,4 УО, тоді як у карієсосприйнятливих (КПВ 4,0±0,1) цей показник підвищується до 52,3±3,6 УО. Розроблений метод підвищує точність визначення інтенсивності сорбції барвника демінералізованою емаллю в порівнянні із стандартним методом по Л.А.Оксамит в 3-4 рази. Експериментальними та клінічними дослідженнями встановлено, що при легкій степені осередкової демінералізації емалі показник інтенсивності сорбції барвника складає 1-30 УО, середній 31-60 УО, а більше 61 УО свідчить про високу ступінь демінералізації емалі. Особливо розроблений прилад та метод показані для оцінки проведення ремінералізуючої терапії, для своєчасної корекції та визначення ефективності.

Тест резистентності емалі

Велике значення має прогностична оцінка резистентності чи схильності зубів до карієсу, особливо в молодому віці (до 15 років). Це такі тести як визначення титру лактобактерій, мінералізуючого потенціалу ротової рідини, розчинності емалі по кальцію, швидкість ремінералізації, кислотостійкість емалі, структурно-функціональної кислотостійкості емалі, визначення оптичних параметрів твердих тканин зуба та інші.

Найбільш простий метод, і який частіше всього використовується – це ТЕР (тест резистентності емалі), який заключається у візуальній оцінці забарвлення протравленої ділянки емалі. Чим нижча кислотостійкість емалі, тобто більша вірогідність ураження карієсом, тим більша інтенсивність забарвлення емалі.

Є декілька способів проведення ТЕР.

На очищену від зубного нальоту та висушену вестибулярну поверхню емалі центрального верхнього різця наносять каплю (діаметром 1,5 мм) 1 Н розчину соляної кислоти, яка через 5 секунд змивається струменем води та зуб висушується. На ділянку демінералізації наноситься капля 1% водного розчину метиленової синьки, яка відразу ж знімається ватним тампоном. Інтенсивність кольору забарвлення оцінюється по стандартній 10-бальній шкалі кольорів, від блідо-голубого до інтенсивно синього (1-10 балів). При оцінці в 1-3 бали можна чекати низьку ураженість зубів карієсом, а при 8-10 балах – дуже висока вірогідність ураження зубів карієсом. Більш точні результати дає оцінка результатів за допомогою пристрою для визначення ступеня демінералізації емалі (А/С СССР №1649429).

Можна використати прискорений варіант ТЕР, який заснований на використанні кислотної фарби індигокармін. Для цього 100 мл 0,2 М розчину сірчаної кислоти змішують з 3,0 г пасти індигокарміну. Приготовлений розчин за допомогою мікро піпетки наносять на підготовлену поверхню зуба. Через 5 секунд каплю знімають ватним тампоном, забарвленість оцінюють описаним вище способом.