Діагностика, лікування та профілактика

ОСЕРЕДКОВОЇ ДЕМІНЕРАЛІЗАЦІЇ ЕМАЛІ

(методичні рекомендації)

Київ

Міністерство охорони здоров’я України

 

Український центр наукової медичної інформації
та патентно-ліцензійної роботи

 

“ УЗГОДЖЕНО”

Директор департаменту

організації медичної допомоги

населенню МОЗ України

 

_________________М.П. Жданова

 

“___”_________________2006р.

 

ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА

ОСЕРЕДКОВОЇ ДЕМІНЕРАЛІЗАЦІЇ ЕМАЛІ

(методичні рекомендації)

 

 

 

 

Київ – 2006

Установа розробник – Одеський державний медичний університет

 

Укладачі: - чл.-корр. АМН України,

доктор мед. наук, професор Косенко К.М

- канд.мед.наук, доцент Бас О.А.

- канд.мед.наук, доцент Новицька І.К.

- канд.мед.наук, доцент Заградська О.Л.

 

 

Рецензенти:

Вступ

Рішення проблеми масової поширеності та високої інтенсивності одного з основних стоматологічних захворювань – карієсу зубів, і на сьогодні залишається найважливішим завданням, яке стоїть перед медичною наукою та практичною стоматологією.

Незважаючи на наявність широкого спектру спеціальних засобів масової та індивідуальної профілактики цього захворювання, розроблених на основі фундаментальних досліджень етіології та патогенезу, реально відчутних змін в цілому рівні стоматологічної захворюваності населення України не відбувається.

Встановлено, що у людей, які мають схильність до карієсу, відмічається гіпофосфатемія, гіперглікемія, порушення співвідношення Р/Са в сироватці крові в сторону зменшення, гіпосалівація та інше. Причому до цього часу остаточно не встановлено, які зміни є первинними а які - вторинними.

Незаперечні численні дані про важливу роль мікроорганізмів в розвитку карієсу. Сьогодні вже майже доказано, що основні стоматологічні захворювання, як і аномалії розвитку «програмуються, закладаються» ще до народження, або в перші роки життя.

Профілактика основних стоматологічних захворювань, в тому числі і карієсу зубів, повинна проводитись строго хронологічно, відповідно етапам розвитку зубів, строкам мінералізації емалі та інших твердих тканин і т.д. Основний фактор захисту від захворювання – забезпечення високої резистентності дитячого організму від різних негативних, вражаючих чинників.

Осередкова демінералізація емалі, як початкова стадія розвитку каріозного процесу, характеризується структурними змінами в емалі, органічна матриця при цьому збережена, тому ще можливий зворотній розвиток патологічного процесу. В зв’язку з цим, особливе значення надається сучасним методам діагностики функціональних порушень в емалі, диференційній діагностиці початкового карієсу та розробці високоефективних заходів по лікуванню та профілактиці осередкової демінералізації емалі. Адже вирішення даної проблеми запобігає виникненню самої каріозної порожнини, тим більше ускладнень карієсу - пульпіту, періодонтиту, флегмон, остеомієліту, часткової та повної адентії, що навіть може привести до того, що відпаде необхідність в таких спеціалістах як хірурги-стоматологи, ортопеди. Саме ці питання і розглянуті в методичних рекомендаціях.

Епідеміологія карієсу

Важливу роль в оздоровленні організму підростаючого покоління відіграє стоматологічна профілактика (профілактика стоматологічних захворювань). Епідеміологічні дослідження останніх років показали, що розповсюдженість карієсу у 12 літніх дітей досягає 85,2% у містах та 89,7% у жителів сільської місцевості, а інтенсивність карієсу при цьому складає 3,6 – 3,5 (індекс КПВ). Ці дані підтверджують думку, що розповсюдженість та інтенсивність ураження зубів карієсом у жителів міста та села майже одинакові. Подібні ж показники у хлопчиків та дівчат. Аналіз розвитку каріозного процесу показав, що за сучасних умов карієс значно «помолодів». Вже в 6-річному віці розповсюдженість карієсу постійних зубів досягає (19,3-23,5)%, а потім стрімко підвищується, і вже в 15 років складає (91,0-86,6)%, після чого швидкість каріозного процесу сповільнюється. Проведені дослідження серед 7-8-літніх дітей показали, що індекс КПВ+кп у середньому склав 6,20±0,54, а КПВ постійних зубів 0,37±0,04 (К.М.Косекнко, 2001).

Проведені спеціальні дослідження показують, що розповсюдженість карієсу, як і інших стоматологічних захворювань, серед населення різних регіонів України істотно відрізняються. Це пов’язане з різними чинниками, основні з яких: вміст фтору в питній воді, ступінь мінералізації та жорсткість, екологічні умови, особливості харчування, соціальні перетворення та таке інше. Тому в плануванні проведення профілактичних та лікувальних заходів обов’язковий диференційний підхід до розрахунку нормативів забезпечення лікарями-стоматологами, враховуючи розповсюдженість, інтенсивність, приріст інтенсивності карієсу зубів. Так у регіонах з низьким рівнем захворюваності, віковий період від 6 до 12 років має середньорічний приріст карієсу 0,32 зуба, з 12 до 15 років – 0,37, а з 17 до 35-45 років приріст складає всього 0,16. За аналогічною схемою процес зростання інтенсивності карієсу відбувається і в регіонах помірного та високого рівня захворюваності, але він в 2 рази вищий. Тому і об’єм стоматологічної допомоги зростає більше як в 2 рази.

Враховуючи ці показники, буде доцільнішим на сьогодні в регіонах з високим рівнем стоматологічної захворюваності виділяти 1 лікаря на 1500 дітей віком до 17-18 років, а в регіонах з низькою захворюваністю – 1 стоматолог на 3000 дітей.