Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Принцип поваги прав та основних свобод людини
ринцип поваги прав та основних свобод людини вперше було сформульовано як самостійний принцип у Заключному акті НБСЄ 1975 р. Але й до сьогодні серед науковців до нього залишилося двояке ставлення. З одного боку, ніби всі, хто взагалі визнає такі принципи міжнародного права, погоджуються, що такий принцип існує, з іншого — сумніваються, чи не випереджаємо ми подій. Найкращим порадником тут може бути лише прак- тика. А вона свідчить, що найактивніше питання прав людини розробляли буржуазні революції. Так, у США було прийнято конституційні положення стосовно прав людини, у Франції — Декларацію прав людини (1789). Робляться перші спроби відстояти права людини і в міжнародному праві: заборона работоргівлі, припинення торгівлі жінками й дітьми, припинення обігу порнографічних видань і торгівлі ними, попередження і припинення тероризму та ін. Створюються перші міждержавні об'єднання (наприклад, у 1919 р. Міжнародна організація праці) з метою покращання прав та умов життєдіяльності людини. Але Друга світова війна показала, що поодинокими заходами цієї проблеми не вирішити. Саме тому у Статуті ООН після завдання позбавити людство від війни поставлено мету «знову утвердити віру в основні права людини». Статут ООН визначає як мету цієї організації «заохочування та розвиток поваги до прав людини та основних свобод для всіх» (п. З ст. 1, ст. 55). Це вплинуло на активізацію роботи в галузі прав людини та активне на-працювання відповідного правового матеріалу. 1 вже сьогодні можна говорити, що це одна з найбільш нормативно забезпечених сфер міжнародного права. Вкажемо лише на деякі, найважливіші акти в цій сфері: Загальна декларація прав людини 1948 p.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. і факультативні протоколи до нього; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. Паралельно укладаються численні конвенції щодо спеціальних аспектів прав людини: запобігання злочинам геноциду і покарання за нього 1948 р., про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 p.; конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принизливих для людської гідності видів поводження і покарань, права дитини, про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та ін.
Активно напрацьовується нормативний матеріал: МОП — у галузі трудового, соціально-економічного забезпечення прав людини, ЮНЕСКО — в галузі освіти, науки, культури та іншими спеціалізованими організаціями у відповідних їм галузях. Паралельно створюється нормативно-правовий матеріал на регіональній основі. Нині функціонують: Європейська конвенція про захист прав людини Глава VI Основні принципи міжнародного права та основних свобод 1950 р. (доповнена протоколами, на порядку денному — утвердження дванадцятого протоколу), Європейська хартія прав людини, Американська конвенція прав людини 1969 p., Африканська хартія прав людини і народів 1981 p., Конвенція СНД про права і основні свободи людини 1995 р. та ін. Уже до середини 70-х років галузь прав людини була нормативно найбільш забезпеченою в міжнародному праві. Тут функціонувало понад 200 багатосторонніх конвенцій універсального і регіонального, загального і спеціалізованого аспектів дії. Тому проголошення принципу поваги прав і основних свобод людини в Заключному акті НБСЄ 1975 р. як самостійного було сприйнято як належне. Наступним етапом у розвитку цього принципу стало вироблення прав та обов'язків держав інших суб'єктів міжнародного права щодо його дотримання. В цьому напрямі значних результатів було досягнуто в межах ОБСЄ: в Підсумковому документі Віденської зустрічі (1989); Паризькій хартії для нової Європи (1990); в Підсумковому документі Копенгагенської зустрічі (1990) — так званій Копенгагенській конституції тощо. Важливим було прийняття в 1993 р. Віденської декларації і Програми дій на Всесвітній конференції з прав людини, організованій ООН. На сьогодні принцип поваги прав і основних свобод людини покладає на суб'єктів міжнародного права, насамперед на держави, такі основні права та обов'язки: 1) обов'язок поважати права людини та основні свободи незалежно від статі, раси, мови, релігії; 2) обов'язок сприяти і розвивати ефективне здійснення громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод; 3) обов'язок поважати право людини на об'єднання з іншими, свободу особистості сповідатися одноособово або спільно з іншими; 4) обов'язок поважати право національних меншин на рівність перед законом, надавати їм повну можливість користуватися правами людини та основними свободами і захищати їхні законні інтереси в цій галузі; 5) обов'язок визнавати право людини знати свої права та свободи і захищати їх;
6) обов'язок дотримуватися міжнародних пактів, декларацій та угод з прав людини, якщо вони ними пов'язані; 7) обов'язок приймати законодавчі акти і вживати інших заходів, які є необхідними для забезпечення міжнародно 15 Принцип рівноправності і права народу розпоряджатися власною долею визнаних основних прав і свобод людини; 8) обов'язок гарантувати людині, права якої порушено, ефективні засоби захисту. Кожна людина має сьогодні право звертатися до міжнародних структур для захисту своїх прав. Для цього створено відповідний інституційний механізм на універсальній і регіональній основі: в рамках ООН — Верховний комісар ООН з прав людини, Комісія з прав людини, Підкомісія щодо попередження дискримінації і захисту меншин, Комісія з проблем становища жінок, Комітет з питань ліквідації расової дискримінації, Комітет з прав людини, Комітет з питань ліквідації дискримінації щодо жінок, Комітет проти катувань тощо; на регіональній основі: Суд Європейського Союзу, Європейський суд з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини, Міжнародний трибунал з питань колишньої Югославії, Міжнародний трибунал з питань Руанди та ін.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 206; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.234.191 (0.006 с.) |