Конструкции междуэтажного и чердачного перекрытий из мелкоразмерных элементов.

Перекриття - внутрішня горизонтальна або похила несуча і огороджувальна площина конструкція, яка розділяє суміжні приміщення на поверхи.

Класифікація:

За розташуванням в будівлі і функціональним призначенням:

- Міжповерхові

- Цокольні

- Горищні

- Над підвалами і проїздами

 

За конструктивним рішенням:

- Балочні, що складаються з несучої частини (балок) та заповнення.

- Без балочні – можуть бути з плит панелей

 

За способом зведення:

- Монолітні

- Збірні

- Збірно-монолітні

3 функціональні шари перекриття:

Несуча конструкція – балки чи плити перекриття

Підлога, над несучою конструкцією

Стеля, підвісна чи підшивна конструкція нижньої площини перекриття

Балочні перекриття з дрібно розмірних елементів. Складаються із залізобетонних, металевих, дерев’яних балок, які спираються на несучі стіни із кроком 500-1000мм, а відстань між балками заповнюють вкладишами з деревяних щитів, або дрібно розмірних бетонних, легко бетонних або гіпсобетонних плит.

Деревяні перекриття – балочна конструктивна схема, основу якої складають деревяні балки, які перекривають прогін не більше ніж 4.5м (для звич) – 6м (для арм)

Переріз балок приймають в залежності від величини прогону, кроку балок і навантаження на М2 перекриття.

Перекриття по залізобетонним балкам: при заміні балок на залізобетонні принципова схема залишається. По з/б балкам укладають гіпсові та легко бетонні плити.

 

Деревянные и железобетонные балки укладывают в перекрытиях на расстоя­ниях друг от друга (в осях) 0,6 м; 0,8 м; 1,0 м Длина деревянных балок обычно не превышает 6 м. Так, балки из цельной древесины сечением 50 х 150 мм и 50 х 180 мм применяют для проле­тов 2,4...3,6 м. Балки из клееной древесины сечением 100 х 180 мм и 100 х 200 мм применяют для пролетов 4,2...6,0 м. Щитовой накат изготавливают типовых размеров с расстоянием между осями балок равным 600 мм.

Железобетонные балки таврового сечения для пролетов 4,8 м и 6,0 м изго­тавливают высотой 220...260 мм, а для пролета 6,6 м — 300 мм. Для предохране­ния деревянных балок и лаг от загнивания и для просыхания звуко- и теплоизо­ляционного слоя необходимо предусматривать вентиляцию перекрытий, низко­го подполья при полах на лагах и высокого подполья, перекрытие над которым выполнено по балкам. Вентиляция междуэтажных перекрытий и низкого под­полья при полах на лагах выполняется через решетки, устанавливаемые в углах комнат, или через щелевые плинтусы (рис. VI. 1 7). С той же целью все деревян­ные части перекрытия (за исключением балок) не доходят до стен (лаги, щито­вой накат, доски пола, паркет), оставляя зазор 5...10 мм. Для вентиляции под­полья в стенах цоколя устраивают продухи размером не менее 250 х 250 мм. Эти продухи на лето открывают для просушки подполья, а на зиму закрывают утеп­ленными деревянными заглушками. Для проветривания деревянных балок пере­крытий в санитарных узлах не рекомендуется их снизу закрывать подшивкой; кроме того, в помещении санитарного узла необходима хорошо действующая вентиляция. Перекрытия в санитарных узлах желательно выполнять из железо­бетонных плит или по железобетонным балкам.

Перекрытия по металлическим балкам устраивают по схеме, аналогичной перекрытиям по ж/б и деревянным балкам. В качестве заполнения пространства между балками используют, помимо вышеназванных материалов, монолитные перекрытия со съемной или несъемной опалубкой. В качестве съемной опалубки применяют доски, которые демонтируются после застывания бетона. В качестве несъемной опалубки применяют профнастил, который остается частью перекрытия после застывания бетона и является несущей конструкцией перекрытия.

В чердачных перекрытиях возможно увлажнение деревянных балок сверху (капель с крыши). Для защиты балок от увлажнения сверху поверхность тепло­изоляции покрывают слоем известкового или шлакоизвесткового раствора тол­щиной 20...30 мм (см. рис. VI.3 в, д). Этот слой раствора (стяжка) достаточно паропроницаем и, следовательно, не препятствует выделению водяного пара из перекрытия, попавшего в него из помещения. При конструировании чердачных перекрытий по железобетонным балкам необходимо заботиться о том, чтобы не создавались мостики холода, вызывающие отсыревание внутренних поверхно­стей потолка. Железобетонные балки, выступающие в зону чердака, необходимо утеплять минераловатным войлоком или обсыпкой из материала, примененного в качестве утеплителя чердака (см. рис. VIA г).

13. (26) Основания фундаментов – классификация грунтов.

Ґрунти – гірські породи, техногенні утворення, що являють собою багатокомпонентну і різноманітну геологічну систему.

Ґрунти складаються з твердих мінеральних частинок. Води в різних станах, газів і повітря.

Вода і гази знаходятья в порах між мінеральними частками ґрунтів.

За походженням:

Скельні(граніти, базальти, пісковики; мають жорсткі структуні зв’язки)

Напівскельні(щебінь, гравій)

Піщані – кінцевий результат розпаду кам’яної породи (недоліки: при зволоженні знижується несуча здатність, утворюються плигуни)

Глинисті – результат розпаду гірських порід з переважною часткою глинозему.

Недолік: вода, що знах в порах при замерзанні викликає збільшення об’єму ґрунтів, утворює тиск на фундамент та виштовхує його, відбувається нерівномірне просідання.

Техногенні – утворенні в рз-ті діяльності людини (штучні насипи піску, глини, шлаків, сміття) Щільність залежить від віку насипу (піщані ґрунти ущільнюються через 2-3, глинисті 5-7)

Основи будівель та споруд – масив ґрунту, який сприймає навантаження від фундаментів будівель.

Несуча здатність ґрунтових основ Ro (кПа)– загальне максимальне навантаження від фундаменту, яке можуть витримати ґрунтові основи без руйнування (Скельні – 120000, крупні піски – 500, глин, дрібні піски – 300, супісок – 250)

Основні вимоги до основ будівель:

- Достатня несуча здатність (вага будівлі)

- Рівномірність просідання(у випадку різних ґрунтів)

- Мають не збільшуватись в об’ємі при промерзанні

- Нерухомість (не допускати просідання та оповзнів, не розмиватись ґрунтовими водами)

20. 28, 29 Покрівлі скатних дахів - матеріали, елементи, впливу і вимоги.
Дах - верхня несучих та огороджуючих конструкцій будівлі, що захищає його від впливу навколишнього середовища.
Скати даху складаються з покрівлі і несучої конструкції. Несуча конструкція складається з елементів: крокв і решетування, на яку укладається покрівля
Тип покрівельного матеріалу визначає ухил ската даху; чим щільніше матеріал і герметичність його сполучення, тим
менше може бути ухил покрівлі. Покрівля являє собою верхній елемент даху, що захищає будівлю від атмосферних опадів і вітру, сонячної радіації, хімічно активних і хімічно агресивних речовин, що містяться в повітрі, снігу. Вимоги, що пред'являються до покрівельних покриттів: водонепроникність, морозостійкість, стійкість проти хімічної агресії і впливу сонячної радіації. Покрівля повинна бути міцною, надійною, довговічною, простий в монтажі; мати гарний зовнішній вигляд, Черепична покрівля є однією з найбільш древніх. Вона довговічна, безпечна в пожежному відношенні, не вимагає частих ремонтів і окраски.Основні види черепиці - стрічкова та пазова. Стрічкова плоска черепиця - це пластинки мають знизу шип для сполучення з латами. Щоб запобігти протіканню їх необхідно укладати в два шари для повного перекриття швів. пазова черепиця має по поздовжніх краях пази, знизу - вушко і зверху - відбійний гребінь, що забезпечують непротекаемие сполучення. Тому пазову черепицю укладають в один шар. Через ряд щоб уникнути скидання вітром її прив'язують пічної дротом до цвяхів, забитих у бруси обрешітки. Покрівля із хвилястих азбестоцементних листів складається з листів звичайного профілю і посиленого. Листи звичайного профілю укладаються на решетування з дощок і брусків, причому кожен ряд листів повинен лежати не менше ніж на трьох обрешітках. Покрівлю з більших листів посиленого профілю укладають на бруси залізобетонної обрешітки. Покрівлі з рулонних матеріалів бувають бітумні (руберойд) і смоляні (толь). Їх слід застосовувати переважно для господарських споруд, так як бітум, смоляні речовини, а також склеюючи шари (мастики) під впливом тепла поступово стікають. Рулонні покрівлі мають незначну механічну міцність, зате вони мають малу теплопровідність, мають малу вагу, зручні в будівництві, можуть бути кольоровими за рахунок мінеральної крихти, впресованої в бітумний шар. Рулонну покрівлю настилають на жорсткому і рівному цементному, бетонній або дерев'яній підставі.
Металеві покрівлі роблять переважно з покрівельної оцинкованої сталі (довговічнішою) і не оцинкованої (чорної) Металеві покрівлі найдорожчі, вимагають спеціального інструменту і кваліфікованої праці. Листи мають покриття цинком з обох сторін. Листи укладають по дерев'яній обрешітці прибивається до крокв.
При влаштуванні металевої покрівлі краще робити суцільну решетування з дощок з прокладкою з пергаміну. Такий запобіжний захід трохи дорожче, але охороняє нижню сторону металевих листів від корозії і збільшує їх термін служби

Варианты возможных сопряжений элементов кровли (схемы): А — вдоль ската; Б — поперек ската