Від чого залежить глибина закладання фундаментів

Глибина закладання фундаменту – відстань від планувальної поверхні грунту до рівня підошви фундаменту.

Розраховується: глибина промерзання грунтів + 300мм (для киева гл. Пром.. гр.. – 900мм)

При виборі типу та глибини закладання фундаменту додердуються загальних правил:

-мінім глибину закладання фундаменту приймають не менше 0.5м від спланованої поверхні території.

-глибина закладання фундаменту у несучий шар грунту повинна бути не меншою за 100…150мм

-за можливістю треба закладати фундаменти вище рівня підземних вод для виключення необхідності застосування водозниження при виконанні робіт

- у шаруватих основах усі фундаменти треба переважно зводити на одному грунті або на грунтах з близькою міцністю та стискуваністю

 

35. Технологія гідроізоляції буває різною: проникаюча гідроізоляція, Напилювана, наплавляється, ін'єкційна, полімерна, антіфільтраціонная, штукатурна, обклеювальна, обмазочна, лита, просочувальна, ін'єкційна, антикорозійна, бронююча, відсічна, мембранна, рідкої гумою. Тому й способи гідроізоляції будуть різними.

По виду основного матеріалу гідроізоляцію поділяють на бітумну, мінеральну, полімерну та металеву; за способом пристрою - на фарбувальну, обклеювальну, штукатурну, литу, просочувальну, ін'єкційну, засипних і вмонтовувану; за призначенням і конструктивним особливостям - на поверхневу, шпонкову і комплексного призначення (теплогідроізоляція). При цьому кожен з видів гідроізоляції включає в себе цілі групи матеріалів зі своїми технічними особливостями та специфікою застосування. Для досягнення максимального ефекту може знадобитися поєднання відразу декількох взаємодоповнюючих матеріалів, що відносяться до різних груп. Загальні вимоги до всіх гідроізоляційних матеріалів: водовідштовхувальні властивості, стійкість до атмосферних впливів, механічна, хімічна, термічна (пожежобезпечна) стійкість, екологічна чистота і безпека в застосуванні; довговічність; хороша адгезія до поверхні оброблюваного матеріалу; антисептичні властивості, технологічність монтажу.

Защита фундаментов от воды.

Для захисту стін безпідвальних будинків від капілярної вологи у всіх стінах у цоколі укладають горизонтальну гідроізоляцію з двох шарів толю, руберойду або шару жирного цементного розчину складу 1:2 товщині 20-30 мм на 150-200 мм нижче рівня підлоги першого поверху і на 150-200 мм вище позначки тротуару або вимощення (рис. П.6, а).

Для захисту фундаменту від води використовуються різні гідрофобні та водонепроникні матеріали. Їх умовно можна розділити на дві категорії - рулонні і рідкі. Рулонні гідроізоляційні матеріали - це різні руберойди, толі, пергамін тощо. Рідкі - це бітумні та інші мастики, смоли, різноманітні гідрофобні розчини тощо. Не можна точно сказати, що якийсь із типів гідроізоляції більш ефективний, ніж інший. Кожен варіант підходить до конкретних ситуацій. У більшості випадків, для повного захисту фундаменту від вологи, доводиться застосовувати зазначені матеріали комплексно.

Так, для гідроізоляції цокольних поверхів їх зовні вкривають розігрітим руберойдом або рідкою смолою (або бітумної мастикою). При виготовленні стрічкового фундаменту, дно і стіни траншеї-опалубки простілають шаром гідроізоляції. А після застигання бетону і зняття опалубки, надземні ділянки фундаменту окремо смолять або промазують бітумної мастикою.

Крім того, перед початком зведення стін будинку, поверхню фундаменту вкривають додатковим шаром гідроізоляції.

Горизонтальну гідроізоляцію влаштовують проти капілярної вологи, що витікає з грунтів.

Вертикальну гідроізоляцію – по зовнішній поверхні фундаменту шляхом обмазування вологостійкими матеріалами.