Утворіть від поданих дієслів пасивні дієприкметники і складіть з кожним із них речення.

Наповнити, напророчити, записати, перемогти, створити, вивчити, побілити, скосити, бити.

Від поданих дієслів утворіть дієприслівники доконаного виду. Поясніть, яка особливість творення цих дієприслівників?

Спитати, підбігти, подумати, подивитись, прочитати, збирати.

35. Складіть словосполучення, у яких дієприкметники з часткою не- писались би разом та окремо:

Не розбити / нерозбитий, не вивчений / невивчений, не відісланий / невідісланий, не посолений / непосолений, не виконаний / невиконаний, не здійснений / нездійснений.

 

Тема 6. Правопис слів іншомовного походження

Правопис приголосних

1. L у словах іншомовного походження передається твердим або м’яким л – залеж но від того, як звучатиме те чи інше слово в українській мові:

а) л твердим (л, ла, ло, лу) у словах: арсенал, бал, вулкан, інтеграл, інтернаціонал, капітал, футбол, халва; аероплан, баланс, галантерея, глазур, клас, молекула, новела, план, примула, формула; блок, велосипед, колонія, соло, соціологія, флот; блуза, лупа, металургія; Албанія, Атлантичний океан, Гренландія, Ла-Манш, Лондон, Осло, Тулуза; Ві ласкес, Толсудрсі, Лафарг;

б) л м’яким (ль, ля, льо, лю) у словах: автомобіль, асфальт, бульдог, гільза, гольф, магістраль, педаль, пілюля, пляж, полярний, регулятор; туберкульоз; алюміній, блюмінг, революція; Любляна, Ольстер, Теруель, Фінляндія, Лінкольн, Золя, Лютер, Рафаель.

2. Сполучення lе передається через ле: білет, електрика, желе, легенда, лекція, пленум, телеграф; Валенсія, Палермо, Толедо; Галілей, Лессінг.

3. G і h звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, агресор, гвардія, генетика, гімнастика, грандіозний, графік, лінгвістика, міграція; гандбол, гегемонія, гектар, гербарій, герцог, гінді (мова), гіпотеза, горизонт, госпіталь; Гаага, Гавана, Гарвард, Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Гренландія, Греція, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізд, Гомер, Горацій, Гюго, Магомет.

В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.

4. F i ph передаються літерою ф: фабрика, факт, фартух, фах, фаянс, федеративний, фейлетон, фігура, форма, фуга, футляр, офіційний; ефемерний, катастрофа, корифей, фараон, фізика, філософія, флегматик, фонетика, фосфор; Флоренція, Франція; Філіппіни, Фінікія; Лонгфелло, Фірдоусі, Фаон.

5. Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф: арифметика, ефір, кафедра, логарифм, міф, орфографія, пафос, Федір, – то літерою т: бібліотека, ортодокс, ортопедія, театр, теорія; Тадей, Теодор.

6. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.

Лише в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

7. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація – анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі.

8. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.

Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).

9. Кінцеве - tr передається через - тр, кінцевий -dr через – др: барометр, діаметр, семестр, театр, термометр, центр; сидр, циліндр.

10. Англійське w у власних назвах передається звичайно через в: Вашингтон, Вебстер, Веллінгтон, Вільсон, Вільямс, Вінер, Вінніпег тощо, але за традицією Уайльд, Уеллс, Уельс, Уолл-стрит, Голсуорсі, Хемінгуей та ін.; англійське th через т: Ворт, Мередіт, Агата, але Голсуорсі, Резерфорд.

11. Французькі il та ill після голосних у кінці слів та перед голосними передаються через й: Ануй, Війн.

 

6.2. Передача звука j та голосних

1. Відповідно до вимови j у словах французького походження передається через ж: Жером, жабо, Жанна, журі. У словах англійського походження – через дж: джаз, Джеймс, джемпер, Джерсі. У словах іспанського походження – через х: хунта, Бадахос.

2. Початкові ie (hie) звичайно передаються через іє: ієрархія, ієрей, ієрогліф, але: єзуїт, єна (грошова одиниця Японії), Єрусалим. Початкове jе передається через є: Єнсен, Єсперсен.

3. Початкові іо, уо, jо передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади: іон, іонізатор, іонійський, Іонічне море; через йо, коли вони вимовляються як один склад: йод, йота; Йорданія, Нью-Йорк, Йон, Йосип тощо.

4. І, у (а також u німецького дифтонга еu) в позиції між двома голосними (в іноземній мові) у загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: буєр, конвеєр, лояльний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, фаянс, феєрверк, але: Гойя, Савойя, Фейєрбах; також майя (народність), фойє.

5. Залежно від позиції та вимови в українській мові і, у (ігрек) передаються також літерами і, ї та и.

а) і пишеться:

· на початку слова: ідея, Іліада, інструкція, інтернаціональний; Індія, Іспанія; Ібсен, Ізабелла;

· після приголосного перед голосним, є та й: артеріальний, геніальний, діалектика, індустріалізація, матеріальний, соціалізм, фіалка; аудієнція, гієна, клієнт, пієтет; аксіома, революціонер, соціологія, фіолетовий; радіус, тріумф; партійний, радій; Віардо, Оссіан. І в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі: курйоз, серйозний; бар’єр, вольтер’янець, кар’єра, п’єса. Іа в кінці слова передається звичайно через ія: артерія, індустрія, історія, хімія; Апулія, Греція, Мурсія;

· після приголосних в особових іменах і в географічнії назвах, а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: Замбезі, Капрі, Лісабон, Міссісіпі, Монтевідео, Нагасакі, Ніл, Севілья, Сідней, Сомалі, Сочі; Анрі, Біллі, Грімм, Дідро, Дізель, Овідій, Россіні.

Примітка. Власні імена, що перетворилися в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: дизель (хоч Дізель);

· після приголосних у кінці невідмінюваних слів: візаві, журі, колібрі, мерсі, парі, попурі, таксі, харакірі, а також перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як гратіс, піанісимо тощо;

· в усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бізнес, пілот, вібрація, фінанси, графік, гіпопотам, логічний, гімн, кіно, архів, хімія, хірург, література, республіка.

Примітка 1. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: бурмистер (але бургомістр), вимпел, єхидна, Імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін., а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.

Примітка 2. З и, а не з і пишуться також слова церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо;

б) ї пишеться:

після голосного: мозаїка, наївний, прозаїк; Енеїда, Ізмаїл, Каїр. Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староіндійський, новоірландський; так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний: антиісторичний, поінформувати; безідейний, дезінтеграція, дезінформація, розіграш;

в) и пишеться:

· у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним: дизель, динамо, директор, методика; інститут, математика, стимул, тип; зиґзаґ, позиція, фізичний; марксизм, силует, система; цистерна, цифра; жирандоль, режим, джигіт; речитатив; ширма, шифр; бригада, риф;

· у географічних назвах з кінцевими - ида, - ика: Антарктида, Атлантида, Флорида; Адріатика, Америка, Антарктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика;

· у географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Йоркшир, Лейпциг, Циндао, Чикаго, Чилі, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші;

· у географічних назвах із звукосполученням - ри - перед приголосним (крім j): Великобританія, Крит, Мавританія, Париж, Рига, Рим тощо, але Австрія, Ріо-де-Жанейро;

· у ряді інших географічних назв після приголосних д, т і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет та в похідних від них: аргентинець, аргентинський та ін.

6. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.

7. Е передається літерою е: екватор, екзаменатор, електрика, енергія, ентузіазм, етап, ідеал, каре, силует, театр, фаетон, філе; Еквадор, Па-де-Кале, Теруель; Енгельс, Есхіл.

8. Коли іншомовне є (іноді дифтонг аі) на початку слова вимовляється в українській мові як звукосполучення й + є, воно передається літерою є: європеєць, європейський, єгер, єнот, єресь; Ємен, Євпаторія, Євразія, Європа, Євфрат, Єгипет. Також після апострофа, е, і, й, ь пишеться є, а не е: бар’єр, п’єдестал, конвеєр, реєстр, феєрверк, абітурієнт, пацієнт; В’єнна, В’єтнам, Ов’єдо, Трієст, Сьєрра-Леоне; Вандрієс, Дієго, Фейєрбах, Готьє. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: діелектрик, поліедр, реевакуація, рееміграція тощо.

Примітка. У слові траєкторія пишеться є; у словах проект, проекція тощо пишеться е.

9. Ое, еи передаються літерою е: Гете, Кельн, Вільнев.

10. Дифтонги аu, оu передаються переважно через ау, оу: аудиторія, аудієнція, гауптвахта, лауреат, локаут, пауза, фауна (але: мавзолей); джоуль, клоун; Джорджтаун, Каунас; Краузе, Фауст, Штраус; Шоу. Водночас у цілому ряді слів аu передається через ав: автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет; Австралія, Австрія; Август, Аврора.

11. Німецький дифтонг еі, англійський еу та голландський іу передаються через ей: волейбол, гейзер, дрейф, лейтенант, капельмейстер, штрейкбрехер; Лейпциг, Рейн, Швейцарія; Ван-Дейк, Гейне, Ейнштейн. У власних назвах новішого походження німецький дифтонг еі передається через ай (яй), дифтонг еu – через ой: Айзенах, Нойбранденбург, Нортгайм; Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нойбауер.

12. Довгі голосні в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки: Аарне, Куусінен, Тоомінг.

 

6.3. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

а) після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є;

б) після кінцевого приголосного префікса: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

Апостроф не пишеться:

а) перед йо: курйоз, серйозний;

б) коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Рюдберг.

 

 

6.4. Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:

а) перед я, ю, є, ї, йо: адью, кондотьєр, конферансьє, монпансьє, ательє, марсельєза, мільярд, бульйон, віньєтка, каньйон; В’єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї;

б) відповідно до вимови після л перед приголосним: альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон, але: залп, катафалк тощо;

в) відповідно до вимови в кінці слів: магістраль, Базель, Булонь, Рафаель, але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец тощо.

Знак м’якшення не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія; дюна, ілюзія.