Складні числівники та займенники

1. Разом пишуться:

а) складні кількісні числівники: одинадцять, п’ятдесят, триста (трьохсот, трьомстам);

б) складні порядкові числівники й схожі з ними прикметники, останнім компонентом яких є -сотий, - тисячний, -мільйонний: дев’ятисотий, п’ятнадцятий, п’ятсоттридцятитисячний, шістдесятий, шістдесяти-п’ятимільйонний; багатотисячний, кількамільйонний.

Примітка 1. Складені кількісні та порядкові числівники пишуться окремо: тисяча п’ятсот тридцять вісім, тисяча дев’ятсот вісімдесятий.

Примітка 2. Порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною й под., також пишуться окремо: три з половиною тисячний загін.

2. Через дефіс пишуться:

а) порядкові числівники, написані цифрами й літерами: 7-й, 10-й, 11-го, 35-мільйонний, 3-тисячний, 4-тисячний;

б) складні займенники з компонентами будь-, -небудь, казна-, хтозна- й под.: будь-котрий, будь-хто, будь-чий, будь-що, будь-який; котрий-будь, хто-будь, чий-будь, що-будь, який-будь; котрий-небудь, хто-небудь, чий-небудь, що-небудь, який-небудь; казна-що, хтозна-який. Але: будь для кого, будь на чому, казна з ким, казна при кому (бо з’являється прийменник).

 

Написання складних слів службових частин мови

Прийменники

1. Разом пишутьсяскладні прийменники:

а) утворені сполученням одного або двох (іноді – трьох) прийменників з будь-якою частиною: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, напередодні, наприкінці тощо.

б) утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.

2. Через дефіс пишуться складні прийменники із з-, із -: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.

3. Окремо пишуться прийменникові сполуки під кінець, під час, що ж до.

 

Сполучники

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.

Увага. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, б окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним з протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те цій заміні не підлягають. Пор.: Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.: Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, коли б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як і частки би та займенника що за допомогою контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.: Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання! Якщо хочеш, допоможу тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишуться:

а) сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б;

б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тим часом як, тому що, у міру того як, через те що й под.

3.Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но.

 

Частки

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ін.). Словотворчі частки пишуться разом, окреме або через дефіс.

Написання часток

1.Разом пишуться частки:

а) аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абищо, абияк, аніскільки, анітрохи, анічогісінько, аніяк, дедалі, деколи, декотрий, дещиця, дещо, чималенький, чимало, щовечора, щогодини, щоденник, щодня, щодоби, щодуху, щонайкращий, щоправда, щоразу, щосили, якби, якнайшвидше, якомога, якщо тощо;

б) би (б), то, що в складі сполучників: щоб, якби, немовбито, нібито, абощо, і частка же (ж) у складі стверджувальних часток авжеж, атож;

в) -ся (- сь) у зворотних дієсловах; будується, наївся (наївсь);

г) -сь у складі займенників і прислівників: котрийсь, котрась, котресь, якийсь, якась, якесь; десь, колись, хтось, щось;

д) не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) в значенні префікса, тобто коли слово без цієї частки не вживається: невільник, негода, недуга, нежить, немовля, ненависть, неук; невгасимий, непохитний, незліченний, невпинний, невсипущий, негайний, ненависний, ненастанний, непохитний, нестямний; невдовзі, невинно, не­впинно, незабаром, непорушно, несамовито, несказанно;

е) не з дієсловами, що без неї не вживаються: неволити, незчутися, ненавидіти, нестямитися, і з тими, яким вона надає нового значення: нездужати (хворіти), непокоїтися (хвилюватися), неславити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частка не може писатися також окремо: не здужати (не змогти), не славити (не прославляти);

є) не в складі префікса недо -, який означає дію як стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах у неповній мірі: недобачати, недовиконувати, недодержувати, недоїдати, недоказувати, недолюблювати, недооцінювати, недоплатити, недочувати; недовиконаний, недодержаний, недозрілий, недоказаний, недооцінений, недописаний, недочутий; недобиток, недоїдок, недокрів’я, недолік, недорід, недостача, недосяжність, недотепа, недоторканність. Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом з префіксом до-, вона пишеться з дієсловом окремо: він недочував, але: Він не дочув тих слів;

ж) не з іменниками, прикметниками, займенниками й прислівниками, якщо вони в сполученні з нею означають одне поняття: невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, недалеко, недарма, недурно, нехотя, а також: незважаючи на..., невважаючи на..., немов, неначе.

Примітка. Частка не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять: далеко, зовсім, аж ніяк: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

з) не з дієприкметником, якщо він є означенням іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакінчена праця, нез’ясовані питання, нержавіюча сталь;

и) ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від займенника прийменником, і з прислівниками: ніхто (нікого), нічий (нічиїм), ніщо (нічого), ніякий (ніякому); ніде й ніде, нізащо, нізвідки, нізвідкіля, ніколи, ніскільки, нітрохи, ніяк.

 

2. Через дефіс пишуться частки:

а) бо, но, от, то, таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди-бо; давай-но; тільки-но; так-от, як-от; отакий-то, стільки-то, тим-то, якось-то; важкий-таки, все-таки, дістав-таки, так-таки.

Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєд­нується, стоїть інша частка, усі три слова пишуться окремо: скільки ж то (написано), чим би то (втішити).

Примітка 2. Частка таки пишеться окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга;

б) будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна - й под. у складі займенників і прислівників;

в) не- вживана як префікс в іменниках – власних назвах: не-Європа, але в загальних – разом: нелюдина, неістота.

3. Окремо пишуться частки:

а) що в сполуках дарма що, тільки що, хіба що, що ж до;

б) то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток;

в) не зі словом, з яким вона не становить одного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує – людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а терпіння. Але: Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи;

г) не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на - но, -то й дієприслівниках: не може не бачити, не підходячи ближче, ще не поспішаючи; ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; праця не закінчена; праці не закінчено; підлога не вимита; підлоги не вимито;

д) не з прикметниками у функції присудка, якщо часткою заперечується ознака, виражена цим словом: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).

Примітка. Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе є (був, була тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує смисл, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований);

е) не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист;

є) не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’ятий; не ти, не цей, не інші; не інакше, не так; не при..., не на...; не раз;

ж) не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, що пишуться через дефіс: не дуже, не зовсім, не цілком; не від того, не досить, не можна, не треба; розмовляють не по-нашому;

з) ні, вживана для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту: ні живий ні мертвий, ні кроку далі, ні на макове зерно, ні пава ні ґава, ні риба ні м’ясо, ні се ні те, ні сюди ні туди;

е) ні, вживана як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба;

є) ні в складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділяється від займенників прийменником: ні в кого, ні до кого, ні з ким, ні до чого, ні за що, ні на що (з різними значеннями), ні на якому.

ж) хай, нехай, за допомогою яких утворюються форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе мир між народами! Нехай міцніють дружні відносини між країнами!

з) би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслова: зайшов би, пішла б.

и) же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений.

і) то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: На що то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?