І.ІІ. Закон України «Про авторське право та суміжні права»

Узагальнюючим документом є Закон України від 23 грудня 1993 р. «Про авторське право і суміжні права» (зі змінами та доповненнями). Закон ґрунтований на міжнародних нормах використання творів, враховує сучасні тенденції правового регулювання як традиційних, так і нових об'єктів авторського права - наприклад, комп'ютерних програм, баз даних. До мінімуму зведено випадки бездоговірного використання творів. Уперше передбачено охорону суміжних прав. Йдеться про охорону прав тих, хто доносить створене авторами до публіки: виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій телерадіомовлення [5, c.54].

Закон складається з шести розділів.

Розділ І «Загальні положення» - розкриває основні поняття, використані в Законі (ст. 1), склад українського законодавства про авторське право і суміжні права (ст. 2), визначає сферу дії Закону (ст. 3), повноваження установи у сфері охорони авторського права та суміжних прав (ст. 4), застосування правил міжнародного договору (ст. 5), а також права іноземних осіб та осіб без громадянства (ст. 6).

У розділі II «Авторське право», якому відведено особливе місце в Законі, визначені суб'єкти й об'єкти авторського права, а також об'єкти, які не охороняють (статті 7-9), розглянуто питання охорони авторського права на частину твору (ст. 9), виникнення та здійснення авторського права (ст. 10), авторського права та права власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір (ст. 12), співавторства (ст. 13). Детально окреслені особисті немайнові та майнові права автора (статті 14,15), авторське право на службові, аудіовізуальні твори, комп'ютерні програми, збірники та інші складені твори, авторські права перекладачів і авторів інших похідних творів (статті 16-20), перелічено випадки вільного використання об'єктів авторського права (статті 21-25), розкрито право доступу до твору образотворчого мистецтва та право слідування (статті 26-27), визначено строк дії авторського права, механізм переходу авторського права у спадщину і переходу творів у суспільне надбання (статті 28-30), а також способи передання майнових прав (статті 31-34).

Розділ ІІІ «Суміжні права» має аналогічну структуру: спочатку визначені об'єкти та суб'єкти суміжних прав, охарактеризовано процес виникнення та процедуру здійснення суміжних прав (статті 35-37), потім розкрито самі права й обмеження сфери їхньої дії (статті 38-43), нарешті, визначено строк дії суміжних прав (ст. 44) [4, c.87].

Розділ IV Закону «Управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав» присвячений способам управління майновими правами (ст. 45), управлінню майновими правами через повіреного (ст. 46), забезпеченню колективного управління майновими правами (ст. 47), діяльності організацій колективного управління (статті 48-49).

Розділ V Закону «Захист авторського права і суміжних прав» містить норми, що розкривають поняття порушення авторського права та суміжнихправ (ст. 50), а також порядок, способи їхнього захисту та забезпечення реалізації відповідних способів (статті 51-53).

Прикінцеві положення Закону встановлюють, що:

• починаючи з дня набрання чинності Законом відповідні строки охорони авторського права застосовують у тих випадках, коли 50-річний строк дії авторського права по смерті автора не вичерпано до дня набрання чинності цим Законом;

• Закон застосовують до виконань і фонограм, створених чи вперше опублікованих до дня набрання чинності цим Законом, якщо на цей день не минуло 50 років після їх першого запису або опублікування;

• об'єкти авторського права і суміжних прав, що є предметом міжнародного договору (до якого Україна приєдналася, а Верховна Рада дала згоду на його обов'язковість) і створені чи вперше опубліковані до дня набрання чинності цим Законом, підлягають захисту за цим Законом від дня набрання ним чинності, якщо на цей день зазначені об'єкти не стали суспільним надбанням у країні походження у зв'язку із закінченням строку їхньої охорони в цій країні. [7, c.43]

Структура Закону дає змогу легко орієнтуватися у правовому матеріалі, практично виключає дублювання норм і послідовно розкриває всі основні аспекти правового регулювання в зазначеній сфері.

За своєю юридичною природою Закон України «Про авторське право і суміжні права» має багатогалузевий характер, будучи частиною українського цивільного законодавства. Норми іншої галузевої приналежності в Законі практично не представлені. Винятки становлять норми посилання на кримінальне й адміністративне законодавство (ст. 51). Ця обставина, безумовно, забезпечує цілісність Закону та взаємоузгодженість його норм.