Кримінально-правові засоби охорони торговельних марок.

Українське законодавство розглядає незаконне використання чужої торговельної марки як кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 229 Кримінального кодексу України неза­конне використання знака для товарів і послуг або інше умисне порушення права на цей об'єкт, якщо воно завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, карають штрафом у розмірі від 200 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами строком до 2 років або позбавленням волі на той са­мий строк із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які використовували для її виготовлення.

Збільшуються розміри штрафів (від 1 тис. до 2 тис. неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян) і строк позбавлення волі (від 2 до 5 років) за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групи осіб або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.

Розмір матеріальної шкоди вважають великим, якщо він у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян, а особливо великим - якщо у 1 тис. і більше разів переви­щує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Зазначені вище дії, вчинені службовою особою з використан­ням службового становища щодо підлеглої особи, карають штра­фом у розмірі від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян, арештом строком до 6 місяців або обмеженням волі строком до 2 років із позбавленням права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю строком до 3 років.

Висновок по другому питанню:

Відповідно до ст. 492 ЦК торговельною маркою може бути будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що їх виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що їх виробляють (надають) інші особи. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображальні елемен­ти, комбінації кольорів. Приклади торговельних марок: «Обо­лонь» (для пива), «Росинка» (для безалкогольних напоїв), АБП (Агробудпереробка).

Зазвичай виокремлюють кілька функцій, які виконують тор­говельні марки: виділення товарів або послуг певного економіч­ного суб'єкта на ринку, вказівка на певну якість об'єкта, зазна­чення місця його походження, рекламна функція тощо.

Питання 3. Правова охорона географічного зазначення

3.1. Поняття географічного зазначення та його ознаки

Поняття географічного зазначення

Господарська діяльність людини пов'язана з використанням різноманітних позначень, що дозволяють відрізняти як суб'єктів цієї діяльності, так і її результати. До таких позначень відносять і географічні зазначення.

Географічне зазначення - це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, використовувана для позначення товару, особливі властивості якого виключно або пе­реважно визначають характерні для певного географічного об'єкта природні умови, людський фактор або те й інше одночасно.

Прикладами позначень товарів, які мають однакові специфічні властивості на всій території країни, можуть бути бразильська кава, швейцарський сир, грузинське вино, болгарська трояндова олія тощо.

Природні умови та людський фактор

Існує група так званих природних найменувань місць поход­ження товарів. Це найменування деяких мінералів, різних копа­лин, мінеральних вод, сировини, лікарських рослин. Наприклад: донецьке вугілля, вірменський туф, миргородська та трускавецька мінеральні води, кримське та молдавське вино, уральський малахіт, волинські топази, якутські алмази, індійський чай тощо.

Переважно особливі властивості товарів обумовлені одночас­ним впливом природних умов і людського фактора. Так, харак­терні властивості таких грузинських вин, як мукузані, цинанда­лі, гурджаані, визначають якість винограду, який росте в сели­щах Мукузані, Цинандалі, Гурджаані, і технологія виготовлення цих вин ґрунтована на виробничому досвіді та традиціях вино­робства.

Виробництво зазначених продуктів не можна перенести з од­ного місця в інше. Так, відомий ще з давніх часів напій «Цимлянсь­ке ігристе виробляють із двох сортів винограду на Цимлянській землі. Спроби висаджувати лозу цих сортів і робити аналогічне вино в Криму, Вірменії, Грузії не дали очікуваних результатів.

Географічні зазначення та торговельні марки

Зазначені об'єкти інтелектуальної власності багато в чому подібні, але між ними існують також суттєві відмінності. До спільних рис цих об'єктів відносять те, що:

• географічні зазначення та торговельні марки призначені для маркування товарів;

• зміст цих об'єктів базується на правдивих даних;

• незахищені географічні зазначення та торговельні марки можуть перетворитися у видові поняття, або «вільні марки».

До відмінностей між географічними зазначеннями і торговель­ними марками відносять те, що:

• географічне зазначення виникає внаслідок широкого вико­ристання географічного позначення, коли воно стає загальнові­домим, створює стійку уяву про товар із певними характеристи­ками, які зумовлені відповідним географічним середовищем кон­кретної місцевості; торговельну марку створюють штучно за бажанням розробника;

• географічне зазначення завжди пов'язане з конкретним місцем незалежно від виробника і тому не може розглядатися як засіб розрізнення однорідних товарів, які походять з одного місця, але мають різних виробників; торговельна марка насамперед відрізняє однорідні товари різних виробників;

• географічне зазначення крім позначення місцевості поход­ження товару вказує на певну якість та інші характеристики то­вару; торговельна марка вказує виключно на належність певного товару відповідному виробнику;

• реєстрація географічного зазначення не надає виключного права на його використання (це право має колективний харак­тер); торговельну марку, як правило, реєструють на ім'я одного власника, що надає йому виключне право володіння, користуван­ня та розпорядження торговельною маркою;

• географічне зазначення невід'ємне від місцевості, з якою воно пов'язане, тому право на його використання не може бути пере­дано;

• право на торговельну марку може бути передано;

• реєстрація географічного зазначення зумовлена насамперед наявністю особливих властивостей у відповідних товарів; реєстрація торговельної марки зумовлена властивостями, які має лише сама марка;

• строк охорони географічних зазначень є необмеженим; охо­рона торговельної марки має певний строк, який може бути про­довжений.

Певні елементи схожості між цими об'єктами інтелектуальної власності дозволяють багатьом країнам відповідно до національ­ного законодавства або існуючої практики використовувати гео­графічне зазначення як товарний знак або його частину. В інших країнах вдаються до рекомендації не допускати такого викорис­тання.

Коли є декілька користувачів географічного зазначення і ви­никає бажання зареєструвати його як елемент торговельної мар­ки, його можна зареєструвати як колективну торговельну марку або сертифікаційний знак. Це надає рівні права всім виробникам і забезпечує уніфіковані вимоги до якості товару.

Іноді на реєстрацію торговельної марки подають позначення, які є географічними зазначеннями. У цьому разі державні органи, які здійснюють реєстрацію, послуговуються такими принципами:

• назва країни, області або району може бути зареєстрована як один з елементів торговельної марки без виключного права володільця торговельної марки на використання цих географіч­них елементів;

• зазначення, які втратили географічний характер, ототожню­ються споживачами з назвами виробів і включені до торговельної марки, є загальними зазначеннями та елементами, які не підляга­ють охороні;

• географічні зазначення, які розглядають як фантастичні щодо товарів, можуть бути торговельною маркою (або її елементом), яка підлягає охороні;

• у будь-якому разі географічні зазначення не мають вводити в оману споживачів щодо товару або його виробника.

Використання географічного зазначення не перешкоджає по­значенню продукції певного виробника торговельною маркою. Ці два види маркування можуть супроводжувати один і той самий товар, надаючи споживачам необхідну інформацію про нього.

Географічні зазначення та комерційні найменування

Географічні зазначення відрізняються від комерційних найменувань.

Комерційне найменування призначене для розрізнення суб'єктів господарської діяльності і служить для ідентифікації виробника товарів як такого. Комерційне найменування, як і тор­говельна марка, безпосередньо не пов'язане з особливостями гео­графічного місця діяльності підприємства, властивостями та які­стю продукції. Хоча до складу комерційного найменування знач­но частіше, ніж до торговельної марки, входять елементи, що вказують на його географічне розташування.

Зовсім іншу функцію виконує географічне зазначення. Воно відображає зв'язок «місце - товар». До таких позначень можуть бути віднесені позначення типу «Мелітопольські абрикоси», «Оливки з Іспанії» тощо. До географічних зазначень можуть бути віднесені графічні зображення, які через свою відомість асоцію­ються у свідомості споживача з певним місцем. Наприклад: зоб­раження Ейфелевої вежі - з Парижем, Золотих воріт - з Києвом.

Від зазначення джерела до спеціальних термінів

Географічне зазначення може включати в себе не тільки за­значення джерела, як, наприклад, флоридські апельсини або но­возеландські мідії, а й спеціальні терміни, що їх називають найме­нуванням місць походження товарів, як, наприклад, ігристе вино «Шампанське».

Охорона цих термінів у різних країнах різна. Прикладом може бути ігристе вино «Шампанське», яке охороняють у США тільки як напівродове поняття (тобто американські винороби цей термін можуть використовувати за межами французької провінції «Шам­пань», якщо тільки буде зазначено справжнє місце походження, як, наприклад, у виразах на зразок «каліфорнійське шампанське»).

Нині найбільший попит на географічні зазначення спостері­гають у сфері виробництва вин і міцних спиртних напоїв.

Ознаки географічних зазначень

Географічні зазначення мають ряд специфічних ознак:

• географічне зазначення має містити пряму або непряму вка­зівку на те, що товар походить із конкретної країни, області або місцевості;

• географічне зазначення має передбачати зв'язок позначення товару з його особливими властивостями, які визначають харак­терні для певного географічного об'єкта природні умови і (або) людський фактор;

• географічне зазначення товару стає самостійним об'єктом правової охорони тільки після встановленої законом реєстрації в Патентному відомстві;

• до географічних зазначень не висувають вимогу новизни.

Види географічних зазначень

Географічні зазначення можна умовно поділити на декілька видів:

• природні географічні зазначення (сформувалися під впливом природних умов);

• штучні географічні зазначення (сформувалися під впливом людського фактора, мають тенденцію до перетворення на видові зазначення);

• змішані географічні зазначення (сформувалися під впливом природних умов та людського фактора).

Відповідно до території, географічне середовище якої обумо­вило специфічні особливості товару, географічне зазначення може бути національним чи інтернаціональним.

Національними є географічні зазначення, що позначають то­вар, особливі властивості якого обумовлені географічним сере­довищем території однієї держави, національне законодавство якої регулює правову охорону таких зазначень.

Географічні зазначення належать до інтернаціональних, якщо, вони позначають товар, особливі якості якого обумовлені геогра­фічним середовищем територій двох або більше країн. Правову охорону таких географічних зазначень здійснюють за допомогою дво- або багатосторонніх договорів.

Відповідно до форми встановленого контролю в ряді країн гео­графічні зазначення поділяють на звичайні, регламентовані, кон­трольовані.

До звичайних відносять географічні зазначення, що позначають товари, природні специфічні властивості яких формуються під впливом географічного середовища.

Регламентованими є географічні зазначення, що позначають товари, специфічні властивості яких, як і вимоги щодо їх вироб­ництва, регламентовані нормативними актами.

Контрольованими є географічні зазначення, що позначають товари зі специфічними властивостями, контроль за якими здійснюють на всіх етапах виробництва. Такі географічні зазна­чення мають більшу цінність, ніж звичайні або регламентовані, тому що товари, які вони позначають, користуються постійним попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Функції географічних зазначень

Основною є розпізнавальна функція, яка полягає у виокремленні товару, що має особливі властивості, із маси однорідних. Сукупність особливих властивостей окремого товару обумовлює його уні­кальність і елітарність серед таких самих товарів з іншої місцевості.

Особливі властивості товару, яких він набуває внаслідок по­єднання певних чинників, зокрема природних умов та людського фактора, мають бути стабільними, а їхня наявність доведена відпо­відними компетентними органами країни походження.

Інформаційна функція географічного зазначення полягає в тому, що воно містить змістовну інформацію, яка надає достовірні відомості про місце виробництва, виробника, продавця, підприєм­ця, про якісні характеристики товару, його специфіку. Інформа­ція, яку містить зазначення, сприяє зростанню популярності то­вару, місцевості його виробництва, попиту на нього, що впливає на прибуток виробника.

Рекламна функція безпосередньо впливає на просування това­ру на ринку. Рекламоздатне географічне зазначення має бути довговживаним, протягом тривалого часу використовуватися для по­значення товару з особливими властивостями та якостями. Рек­лама товару має сенс лише тоді, коли немає дефіциту товарів і споживачі можуть вибрати з однорідних товарів різних вироб­ників певний товар з особливими властивостями.

Охоронна (захисна) функція географічного зазначення забез­печує охорону товару від підробок. Географічне зазначення, що його надійно охороняють, застерігає зловмисника від недобросо­вісних дій щодо його використання чи підробки товару. Воно охо­роняє майнові й особисті немайнові права законного користува­ча від неправомірних посягань, захищає від недобросовісної кон­куренції, охороняє товари від підробки, а споживачів - від фальсифікованих товарів.

Якісна (гарантійна) функція географічного зазначення поля­гає в тому, що його присутність на товарі гарантує особливі влас­тивості останнього, тобто є умовою його правової охорони. Ви­робник, підприємець, продавець повинні завжди дбати про пре­стиж свого товару, підтримуючи його особливі властивості, які є наслідком походження з конкретної місцевості, - у разі коли то­вар позначено географічним зазначенням.

Психологічна функція географічного зазначення зумовлена ефективністю не лише самого зазначення, а й переважно самої продукції, що її позначають таким зазначенням. Відоме наймену­вання місця походження товару внаслідок його особливих влас­тивостей переконує споживачів, що цей товар є саме тим, що по­ходить із певної місцевості, і саме за цих умов споживачі в ньому зацікавлені.

Стимулююча функція географічного зазначення - здатність привернути увагу споживачів до товару, позначеного таким за­значенням. Виробники, які маркують свої товари географічними зазначеннями, повинні постійно дбати про збереження його спе­цифічних властивостей та особливих якостей. Споживачі купу­ють товари, які позитивно зарекомендували себе, і знаходять їх саме за допомогою географічного зазначення.

Вищезгадані функції географічного зазначення товару як пра­вового феномена є основою реалізації його економічних функцій, що обумовлюють своєрідність цього об'єкта серед інших об'єктів інтелектуальної власності.

3.2.Охорона прав на географічне зазначення

Суб'єкти права на географічне зазначення

Суб'єктами права на географічне зазначення є: виробники то­варів, особливі властивості, певні якості, репутація або інші ха­рактеристики яких пов'язані з певним географічним місцем; ус­танови, що безпосередньо пов'язані із виробленням чи вивченням відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або гео­графічних місць.

Надання правової охорони географічним зазначенням

Відповідно до ст. 501 ЦК право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цьо­го права, якщо інше не встановлено законом.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначають характеристики товару (послуги) і межі географічного місця його (її) походження, зафіксовані державною реєстрацією права інте­лектуальної власності на географічне зазначення.

Умови надання правової охорони

Правову охорону надають географічному зазначенню, що вка­зує на конкретне географічне місце, з якого походить товар і на яке не поширюються встановлені законом підстави для відмови в наданні правової охорони.

Правову охорону надають географічному зазначенню, щодо якого виконано такі умови:

• воно є назвою географічного місця, з якого походить товар;

• його вживають як назву товару або як складову частину на­зви;

• у вказаному в назві географічному місці наявні характерні умови та (або) людський фактор, що надають товару певних яко­стей чи інших характеристик;

• позначуваний цією назвою товар має певні якості, репута­цію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерни­ми для географічного місця природними умовами та (або) людсь­ким фактором;

• хоча б основну складову позначуваного цією назвою товару виробляють та (або) переробляюсь у межах зазначеного геогра­фічного місця.

Охорона однакових і омонімічних географічний зазначень

Правова охорона може бути надана однаковим географічним зазначенням, що їх використовують для позначення різних за вла­стивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при вико­ристанні цих зазначень відмінностей, достатніх, щоб запобігти вве­денню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації зазначень.

Правову охорону надають омонімічним географічним зазна­ченням за умови забезпечення запобігання введення в оману спо­живачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного зазна­чення товару або його меж.

Підстави для відмови в наданні правової охорони географічному зазначенню

Правову охорону не надають географічному зазначенню, що:

• не відповідає умовам надання правової охорони географіч­ному зазначенню;

• суперечить суспільному порядку, принципам гуманності та моралі;

• є видовою назвою товару;

• правильно вказує на географічне місце виготовлення това­ру, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що то­вар виготовлений в іншому географічному місці;

• є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне вве­сти в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Не може бути підставою для відмови в наданні правової охорони заявленому географічному зазначенню походження товару зареєст­рована в Україні торговельна марка, що складається тільки з цього позначення або містить у собі заявлене позначення як елемент.

3.3. Порядок реєстрації географічного зазначення

Право на реєстрацію географічного зазначення мають:

• особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем;

• асоціації споживачів;

• установи, що безпосередньо стосуються вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Право на використання зареєстрованого географічного зазначення

Право на використання зареєстрованого географічного зазна­чення мають, за умови реєстрації цього права, виробники,.які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

Подання заявки на реєстрацію географічного зазначення

Заявку на реєстрацію географічного зазначення подають до установи особи, які мають право на реєстрацію.

Заявка має стосуватися лише одного географічного зазна­чення.

За дорученням заявника заявку може бути подано через пред­ставника у справах інтелектуальної власності (патентного повіре­ного) або іншу довірену особу.

Заявку складають українською мовою, вона має містити:

• заяву на реєстрацію географічного зазначення з відомостя­ми про заявника та його адресу;

• заявлене географічне зазначення походження товару;

• назву товару, для якого заявник просить зареєструвати вка­зане географічне зазначення;

• назву та межі географічного місця, де виробляють товар, з яким пов'язують особливі властивості, певні якості, репутацію або інші характеристики товару;

• опис особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

• дані про використання заявленого географічного зазначен­ня на етикетці та при маркуванні товару;

• дані про взаємозв'язок особливих властивостей, певних якос­тей, репутації або інших характеристик товару з природними умо­вами та (або) людським фактором вказаного географічного місця.

Разом із заявою подають:

• документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати географічне зазначення;

• висновок спеціально уповноваженого органу про те, що особ­ливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, зазначені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов'язані з природни­ми умовами та (або) людським фактором вказаного географічно­го місця виготовлення товару;

• висновок спеціально уповноваженого органу щодо меж гео­графічного місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару.

Іноземці разом із заявкою подають документи, які підтверд­жують:

• правову охорону заявленого географічного зазначення у відповідній іноземній державі;

• право іноземного заявника на використання відповідного географічного зазначення.

Документи можуть бути подані іноземною мовою, а переклад їх українською мовою має надійти до установи не пізніше 3 місяців від дня подання заявки.

Датою подання заявки є дата одержання установою заяви про реєстрацію географічного зазначення.

За подання заявки сплачують збір. Якщо збір не сплачено протя­гом 2 місяців від дати подання заявки, заявку вважають неподаною.

Експертиза заявки

Заявник має право особисто або через свого представника у встановленому порядку брати участь у розгляді питань, що вини­кають під час проведення експертизи.

Під час проведення експертизи за ініціативою заявника до за­явки можуть бути внесені виправлення очевидних помилок і уточ­нення опису основних характеристик або меж географічного місця походження товару.

У ході експертизи заявки на реєстрацію географічного зазна­чення здійснюють перевірку цього зазначення, порівнюючи його з видовими назвами, внесеними до Переліку видових назв товарів.

Перелік виданих назв товарів формує установа на підставі Положення про Перелік видових назв товарів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Якщо заявлене на реєстрацію географічне зазначення містить­ся в Переліку видових назв товарів, то заявнику надсилають рішення про відмову в реєстрації.

Додаткові матеріали на запит закладу експертизи

Під час проведення експертизи заклад експертизи має право затребувати в заявника додаткові матеріали, без яких проведен­ня експертизи неможливе.

Додаткові матеріали на запит експертизи мають бути надані протягом 3 місяців від дати отримання запиту. Протягом зазна­ченого строку заявник може подати заяву про продовження стро­ку для відповіді або поновлення пропущеного з поважних при­чин строку відповіді на запит. За подання заяви про продовжен­ня строку та за поновлення пропущеного строку сплачують збір.

Якщо заявник порушив встановлений строк або залишив за­пит без відповіді, заявку вважають відкликаною.

Відмова в реєстрації

Якщо за результатами експертизи визначено, що заявлене по­значення не відповідає умовам надання правової охорони геогра­фічному зазначенню, установа приймає рішення про відмову в реєстрації.

Рішення про відмову в реєстрації надсилають заявникові.

Публікація відомостей про заявку

Якщо за результатами експертизи визначено, що заявка відпо­відає встановленим вимогам, відомості про заявку публікують в офіційному бюлетені Установи.

Публікація має містити:

• відомості про заявника (заявників);

• назву товару, яка містить заявлене на реєстрацію географіч­не зазначення;

• межі географічного місця, з яким пов'язують особливі влас­тивості, певні якості або інші характеристики товару;

• опис основних особливих властивостей, певних якостей, ре­путації або інших характеристик товару;

• умови використання географічного зазначення на етикетці та при маркуванні товару.

Публікація може містити й інші відомості, визначені у вста­новленому порядку.

Після опублікування офіційних відомостей про заявку на реє­страцію географічного зазначення будь-яка особа має право ознайомитися в установленому порядку з матеріалами заявки. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачують збір.

Подання заперечення

Протягом б місяців від дати опублікування офіційних відомо­стей про заявку будь-яка особа може подати до Установи запере­чення проти реєстрації географічного зазначення.

За подання заперечення сплачують збір. Якщо збір не сплаче­но, заперечення вважають неподаним.

Копія поданого заперечення та відомості про особу, яка його подала, надсилають заявнику. Заявник протягом 2 місяців віддати одержання копії заперечення повинен надіслати до установи обґрунтовану відповідь на заперечення або подати заяву про про­довження встановленого строку для відповіді. За подання заяви про продовження строку сплачують збір. Якщо збір не сплачено, строк для надання відповіді не продовжують.

Якщо у встановлений строк відповідь заявника на заперечен­ня до установи не надійшла, заперечення розглядають у встанов­леному порядку на підставі наявних матеріалів.

Заперечення та відповідь на нього розглядає заклад експерти­зи протягом 2 місяців від дня завершення строку, встановленого

Заявник та особа, яка подала заперечення, мають право брати участь у його розгляді.

Про результати розгляду заперечення надсилають повідомлен­ня особі, яка подала заперечення.

У разі відсутності заперечень або визнання їх необгрунтова­ними установа приймає рішення про реєстрацію географічного зазначення та повідомляє про це заявника.

Якщо розглянуті заперечення визнано слушними, установа приймає рішення про відмову в реєстрації, про що повідомляє заявника.

Рішення про відмову в реєстрації публікують в офіційному бюлетені установи.

Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазна­ченими в запиті закладу експертизи або рішенні установи. Копії матеріалів надсилають заявнику протягом місяця з дня надход­ження запиту.

Відкликання заявки

Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дня реєстрації географічного зазначення.

Оскарження рішення за заявкою

Заявник може оскаржити рішення установи за заявкою в су­довому порядку, а також звернувшись до Апеляційної палати про­тягом 2 місяців від дати одержання рішення установи.

Якщо рішення установи за заявкою оскаржено в судовому по­рядку після реєстрації географічного зазначення, суд вирішує разом і питання дійсності відповідної реєстрації.

Право оскаржити рішення установи, звернувшись до Апеля­ційної палати, здійснюють шляхом подання заперечення проти рішення в порядку, встановленому законом та на його основі рег­ламентом Апеляційної палати, затвердженим установою. За по­дання заперечення сплачують збір. Якщо збір не сплачено у ви­значений строк, заперечення вважають неподаним, про що заяв­нику надсилають повідомлення.

У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та доку­мента про сплату збору за подання заперечення діловодство за за­явкою зупиняють до затвердження рішення Апеляційної палати.

Заперечення проти рішення установи за заявкою розглядають згідно з регламентом Апеляційної палати протягом 2 місяців від дати одержання заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення, у межах мотивів, викладених заявником у запереченні та під час його розгляду. Строк розгляду заперечен­ня продовжують з ініціативи заявника, але не більше як на 2 місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та спла­чено збір за його подання.

За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, яке затверджують наказом устано­ви та надсилають заявнику.

У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за подання заперечення підлягає поверненню.

До затвердження рішення Апеляційної палати, у місячний строк від дати його прийняття, керівник установи може заявити мотивований письмовий протест проти цього рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної пала­ти, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасо­ване лише судом.

Заявник може оскаржити затверджене установою рішення Апеляційної палат в судовому порядку протягом 2 місяців від дати одержання рішення.

Реєстрація географічного зазначення

На підставі прийнятого установою рішення про реєстрацію географічного зазначення здійснюють відповідну реєстрацію.

Реєстрацію здійснюють шляхом внесення до Реєстру необхід­них відомостей про географічне зазначення. До Реєстру вносять такі відомості:

• заявлене географічне зазначення;

• назву товару, опис його особливих властивостей, певних яко­стей, репутації або інших характеристик;

• дату прийняття рішення про реєстрацію назви географічно­го зазначення;

• відомості про осіб, яким надають право на використання за­реєстрованого географічного зазначення.

Форму Реєстру та порядок його ведення визначає установа.

Заявник має право подати заяву про внесення змін і уточнень до Реєстру, порядок якого встановлює установа.

За внесення змін і уточнень до Реєстру або виправлення оче­видної помилки, допущеної з вини заявника, сплачують збір у встановленому порядку.

Будь-яка особа має право ознайомитися з відомостями, внесе­ними до Реєстру, та одержати за плату витяг з Реєстру. Порядок провадження цих дій визначає установа.

Відомості про реєстрацію географічного зазначення публіку­ють в офіційному бюлетені установи.

Видача свідоцтва на право використання зареєстрованого географічного зазначення

Свідоцтво про реєстрацію права на використання географіч­ного зазначення видає установа протягом місяця від дати реєст­рації зазначення.

Строк сплати державного мита продовжують, але не більше як на 6 місяців, якщо до його вичерпання буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропу­щений з поважних причин, поновлюють, якщо протягом 6 місяців від його вичерпання буде подано відповідне клопотання та спла­чено збір за його подання.

Форму і зміст свідоцтва визначають в установленому порядку.

До виданого свідоцтва на вимогу його володільця установа вносить виправлення очевидних помилок із наступним повідом­ленням про це в офіційному бюлетені установи.

Свідоцтво, що засвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, діє протягом 10 років від дати подання заявки.

Строк дії свідоцтва на наступні 10 років продовжує установа на підставі заяви, поданої володільцем свідоцтва протягом остан­нього року дії свідоцтва, за умови підтвердження спеціальним уповноваженим органом того, що володілець свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характери­стики товару відповідають характеристикам, занесеним до Реє­стру. За продовження строку дії свідоцтва сплачують збір.

Дію свідоцтва припиняють достроково за умов, передбачених законом.

У разі втрати чи пошкодження свідоцтва його володільцю ви­дають дублікат свідоцтва в порядку, встановленому установою. За видачу дубліката свідоцтва сплачують збір.

Реєстрація географічного зазначення в іноземних державах

Заявка на реєстрацію в іноземній державі географічного За­значення, пов'язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні.

 

3.4. Права та обов'язки, що випливають з реєстрації географічного зазначення

Права на географічне зазначення

Відповідно до ст. 503 ЦК правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

• право на визнання позначення товару (послуги) географіч­ним зазначенням;

• право на використання географічного зазначення;

• право перешкоджати неправомірному використанню геогра­фічного зазначення, у тому числі забороняти таке використання.

Права інтелектуальної власності на географічне зазначення, що належать окремим суб'єктам права інтелектуальної власності на географічне зазначення, встановлює закон.

Чинність прав, що випливають із реєстрації географічного зазначення

Права, що випливають із реєстрації географічного зазначен­ня, діють від дати його реєстрації.

Обсяг правової охорони, що її надає реєстрація права на гео­графічне зазначення, визначають занесені до Реєстру і зафіксо­вані у свідоцтві характеристики товару та межі географічного місця.

Використання географічного зазначення

Використанням географічного зазначення визнають:

• нанесення його на товар або етикетку;

• нанесення його на упаковку товару, застосування в рекламі;

• запис на бланках, рахунках та інших документах, що супро­воджують товар.

Попереджувальне маркування

Володілець свідоцтва має право наносити поряд із географіч­ним зазначенням попереджувальне маркування для інформуван­ня про те, що це зазначення зареєстроване в Україні.

Для попереджувального маркування географічного зазначен­ня походження товару застосовують вписану в овал абревіатуру ГЗП. Замість цього маркування або поряд із ним можна наносити текст: «Зареєстроване в Україні географічне зазначення поход­ження товару».

Обмеження прав володільця свідоцтва

Володілець свідоцтва не має права:

• видавати ліцензію на використання географічного зазначення;

• забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєст­ровано географічне зазначення.

Обов'язки володільця свідоцтва

Володілець свідоцтва зобов'язаний забезпечувати відповідність якості, особливих властивостей і характеристик товару, який виробляють, їхньому опису в Реєстрі.

3.4. Порядок визнання недійсною та припинення правової охорони географічного зазначення

Підстави для визнання недійсною та припинення правової охорони географічного зазначення

Пр