Виключність комерційного найменування 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Виключність комерційного найменування



Лекція № 7

Тема № 7

“Засоби індивідуалізації товарів і послуг”

План лекції:

Вступ

1. Правове регулювання комерційного (фірмового) найменування.

2. Правова охорона торговельних марок.

3. Правова охорона географічного зазначення.

Висновок

 

Література

1. Охорона промислової власності в Україні: Монографія. - К.: Видав­ничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 88-112.

2. Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: Цивільно-правовий аспект. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. -135с.

3. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 133-150.

4. Мэгс П. Б., Сергеев А. П. Интеллектуальная собственность. - М.: Юрист, 2000. С. 329-378.

5. Право интеллектуальной собственности: Конспект лекций. - М.: ПРИОР, 1998. - С. 86-100.

6. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). - М.: Норма, 2000. - С. 345-376.

7. Белов В. В., Виталиев Г. В., Денисов Г. М. Интеллектуальная собствен­ность. Законодательство и практика его применения: Учебное пособие. -М., Юрист, 2002. - С. 78-104.

8. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. - СПб.: Питер, 2001. - С. 154-196.

9. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник.: У 2-х т. -Т. 1. Загальна частина. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 437-442.

 

Приблизний розрахунок часу:

Вступна частина – 5 хв.

Перше учбове питання – 50 хв.

Друге учбове питання – 80 хв.

Третє учбове питання – 80 хв.

Висновок – 5 хв.


Вступ

Шановні студенти!

В економічній і соціальній сфері для зазначення осіб, а також позначення товарів і послуг, які ці особи постачають, щоб полег­шити їх розрізнення та надати можливість широкому загалу роз­пізнавати їх, застосовують розрізняльні знаки, тобто фонетичні або візуальні засоби, зокрема слова та зображення.

Розрізняльні знаки містять:

• комерційне найменування, тобто найменування, яке викори­стовують для розпізнавання підприємства, виділення його серед інших;

• торговельну марку, тобто марку як один із засобів ідентифі­кації товарів або послуг, позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої особи;

• географічне зазначення, тобто позначення, яке ідентифікує товар, що походить із певної місцевості, а вихідні якості, репута­ція або інші характеристики якого значною мірою пов'язують із його географічним походженням.

Саме з цими поняттями ми познайомимося на сьогоднішній лекції.


Питання 1. Правове регулювання комерційного (фірмового) найменування

Поняття й ознаки комерційного (фірмового) найменування

Значення комерційного найменування

В умовах конкуренції на ринку особливого значення набуває ідентифікація учасників економічного обороту. Учасник еконо­мічного обороту може сподіватися на формування позитивного ставлення до нього, зміцнення своєї ділової репутації, утворення певного кола клієнтів тільки якщо його контрагенти зможуть із певністю ідентифікувати самого суб'єкта і його діяльність в економічному обороті. З іншого боку, не менш важливо для нього попередити недобросовісне використання іншими особами його ділової репутації, кола клієнтів тощо.

Для забезпечення цих завдань існують різні правові інструмен­ти ідентифікації. Підприємства можуть володіти і користуватися однією, кількома або багатьма торговельними марками, щоб відрізнити свої товари і послуги від товарів і послуг своїх конку­рентів.

З цією метою підприємства використовують спеціальні най­менування. Донедавна їх називали фірмовими найменуваннями. У ЦК їх названо комерційними найменуваннями, для чого існують вагомі підстави. Адже їх вживають для позначення підприємств, які займаються комерційною діяльністю. Термін «комерційне по­значення» фігурує у статтях 1027,1032 та ін. Цивільного кодексу Російської Федерації, у законодавчих актах інших зарубіжних країн.

Поняття комерційного найменування

Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту.

Це найменування є комерційним іменем підприємства, нероз­ривно пов'язане з його діловою репутацією. Під цим іменем підприємець укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несе юридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує обов'яз­ки, рекламує і збуває вироблену ним продукцію тощо.

Комерційне найменування, що здобуло популярність у спожи­вачів і викликає довіру в ділових партнерів, приносить підприєм­цеві не тільки значні дивіденди, а й належну повагу в суспільстві та визнання його заслуг.

Комерційні найменування та торговельні марки

Комерційні найменування та торговельні марки пов'язує те, що вони виконують дистинктивну (розрізнювальну) функцію. Проте, на відміну від торговельних марок, комерційні наймену­вання відрізняють певне підприємство від решти незалежно від товарів або послуг, які реалізує або пропонує це підприємство.

Якщо реєстрацію торговельної марки здійснюють тільки після державної експертизи, що передбачає перевірку на новизну, по­рівняння з тотожними і схожими (у тому числі й з погляду фонетики) торговельними марками, то процедура реєстрації комерційних найменувань має суто адміністративний характер.

Комерційне найменування - це ім'я бізнесу, що належить кон­кретній компанії. Воно може співпадати з торговельною маркою, що позначає виготовлену компанією продукцію. Наприклад, ком­панія «Форд моторс» продає автомобілі «форд». Та ситуація може бути й іншою: компанія «Даймлер-Крайслер» продає автомобілі «мерседес-бенц».

За загальним правилом та компанія, яка використовує своє найменування в торговельній марці, може протидіяти реєстрації іншої торговельної марки або вимагати її відміни, якщо йдеться про схожу торговельну марку, здатну викликати плутанину. Тому, вибираючи торговельну марку, важливо перевірити не тільки за­реєстровані торговельні марки, а й комерційні найменування, як зареєстровані, так і не зареєстровані.

Для компанії важливо слідкувати за спробами реєстрації най­менувань, подібних до її комерційного найменування. Є спе­ціальні служби, які за певну плату можуть вести постійний мо­ніторинг реєстрації комерційних найменувань в одній країні або у всьому світі. Такі послуги можуть дозволити компанії дізна­тися про намір зареєструвати торговельну марку задовго до за­кінчення строку, який відводять на подання заперечень проти реєстрації.

Відповідно до ст. 6 (3) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як тор­говельні марки позначення, тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати з існуючими комерційними найменуваннями. Під останніми мають на увазі відомі в Україні найменування, що на­лежать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки про такі самі або споріднені з ними товари і послуги.

Вимоги до комерційного найменування

Чинне законодавство висуває ряд вимог до комерційних най­менувань.

По-перше, найменування підприємця має правдиво відобража­ти його правовий стан і не вводити в оману інших учасників ци­вільного обороту. У зв'язку з цим комерційне найменування має містити правдиві вказівки на організаційну форму підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство тощо), його тип (державне, приватне тощо), профіль діяльності (виробниче, наукове, торговельне тощо), особу влас­ника і т. п.

По-друге, щоб виконувати функцію індивідуального учасни­ка цивільного обороту, комерційному найменуванню потрібні розрізнювальні ознаки, які б не допускали сплутання однієї фірми з іншою. Тобто комерційне найменування має бури новим і відмінним від існуючих найменувань.

По-третє, комерційне найменування може забезпечити належ­ний ступінь індивідуалізації учасників обороту, якщо залишаєть­ся незмінним протягом усього часу, поки підприємець, який ко­ристується ним, зберігає свій організаційно-правовий статус. Тому не допускають довільну та не зумовлену поважними при­чинами зміну комерційного найменування.

Структура комерційного найменування

Вимоги, що висувають до комерційного найменування, визна­чають і його структуру. Виокремлюють дві частини комерційно­го найменування - основну, яку ще називають корпусом найме­нування, та допоміжну, яку називають додаванням.

Корпус найменування містить дані про організаційно-право­ву форму підприємства, його тип і предмет діяльності, інші його характеристики (ЗАТ, ВАТ, ТОВ).

До корпусу найменування додають допоміжну частину, еле­менти якої поділяються на обов'язкові та факультативні.

Обов'язковим додаванням є спеціальне найменування підприєм­ства, його номер або інше позначення, необхідне для розрізнення певного підприємства від решти. Роль таких найменувань пере­важно виконують різні умовні позначення, що мають вигляд ори­гінальних слів, власних імен, географічних назв тощо (ВАТ “Оболонь”, ЗАТ “Красень”).

Інші додавання, зокрема скорочене найменування підприєм­ства, відносять до факультативних, їх можна включати до комер­ційного найменування на розсуд його володільця (ВАТ НК “Алянс”).

Усі додавання, як і елементи корпусу комерційного наймену­вання, мають бути дійсними і не вводити в оману учасників обо­роту та споживачів.

Істинність комерційного найменування

Комерційне найменування має правдиво відображати право­ве становище суб'єкта підприємницької діяльності. Воно має містити справжнє зазначення організаційно-правової форми юри­дичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо), її типу (приватна, державна, комуналь­на тощо), виду діяльності (наукова, виробнича, комерційна), осо­би володільця.

Ознаки торговельних марок.

Щоб бути визнаним за торговельну марку, тобто стати об'єктом правової охорони, позначення має відповідати ряду умов:

• вміщуватися на виготовлюваній продукції, її упаковці або
супровідній документації
;

• дозволяти споживачеві без особливих зусиль упізнати по­трібну йому продукцію і виключати можливість сплутання її з аналогічною продукцією інших виробників;

мати новизну;

у встановленому законом порядку бути зареєстрованим.

Охорона прав споживача.

Патентне й авторське право охороняють права споживача лише опосередковано, у той час як торговельні марки служать інтересам споживача безпосередньо. Виробники товару, що мають тор­говельну марку, зацікавлені в тому, щоб підтримувати високий стандарт якості. Тому, якщо споживач знаходить торговельну марку з потрібними йому характеристиками, йому вже не потрібно витрачати зусилля на жодні додаткові пошуки.

Реєстр торговельних марок.

Реєстр торговельних марок становить собою офіційний звід відомостей про торговельні марки.

До Реєстру вносять зображення торговельної марки, відомості про володільця, дату встановлення пріоритету та дату реєстрації марки, перелік товарів та послуг, для яких зареєстровано торго­вельну марку, інші істотні відомості, пов'язані з обсягом правової охорони, наданої торговельній марці, а також всі подальші зміни, що стосуються внесених відомостей.

Будь-яка заінтересована особа може отримати інформацію про торговельні марки, внесені до Реєстру.

Існують реєстри національні та регіональні, а також Міжна­родний реєстр марок.

Втрата чинності реєстрації торговельної марки.

Втрата чинності реєстрації торговельної марки — це втрата торговельною маркою юридичної чинності внаслідок припинен­ня дії реєстрації.

Дія реєстрації марки припиняється в разі несплати встановле­ного законом збору за продовження строку дії реєстрації з першого дня періоду, за який збір не сплачено, якщо володілець реє­страції не скористався пільговим строком для поновлення реєст­рації марки.

Дія реєстрації торговельної марки припиняється в разі відмо­ви володільця від реєстрації від дати публікації відомостей про відмову від реєстрації марки в офіційному бюлетені патентного відомства.

Дія реєстрації торговельної марки може бути достроково при­пинена також за рішенням суду у зв'язку з:

невикористанням марки протягом встановленого національ­ним законодавством строку від дати реєстрації марки або віддати, коли використання марки було припинено;

перетворенням зареєстрованої марки на позначення, що ста­ло загальноприйнятим для певних товарів або послуг після дати подання заявки, тобто втратою торговельною маркою розрізняль­ної здатності;

використанням колективної марки на товари або наданням послуг, що не мають єдиних якісних або інших спільних характе­ристик;

ліквідацією юридичної особи - володільця реєстрації марки без призначення правонаступника.

У зазначених випадках дія реєстрації марки припиняється від дати винесення судом рішення. Дія реєстрації марки фактично припиняється також у разі визнання реєстрації недійсною.

Видача свідоцтва.

На підставі рішення про реєстрацію марки та за наявності до­кументів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збо­ру за публікацію здійснюють публікацію в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва установа здійснює державну реєстрацію марки, для чого вносить до реєстру відповідні відомості.

Видачу свідоцтва здійснює установа в місячний строк після державної реєстрації марки. Свідоцтво видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видають одне свідоцтво. Свідоцтво засвід­чує пріоритет торговельної марки і виключне право володільця на товари, зазначені у свідоцтві.

Поновлення реєстрації торговельної марки.

Поновлення реєстрації торговельної марки - це процедура, по­в'язана із продовженням дії реєстрації торговельної марки. Реєст­рація марки діє протягом встановленого законодавством строку і залишається чинною за умови її періодичного поновлення. Щоб поновити (продовжити) строк дії реєстрації торговельної марки, володілець марки повинен подати до установи заяву про продов­ження дії реєстрації торговельної марки і сплатити відповідний збір.

Згідно із законодавством України строк дії реєстрації марки (свідоцтва) становить 10 років від дати подання заявки до уста­нови. Строк дії реєстрації (охоронного документа) продовжує установа за клопотанням володільця, поданим до кінця поточно­го періоду строку дії реєстрації (свідоцтва) та за умови сплати встановленого збору (статті 5, 18 Закону України 2Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”).

Попереджувальне маркування.

Попереджувальне маркування - це спеціальне позначення, що супроводжує торговельну марку, вказує на факт реєстрації мар­ки і виконує рекламно-інформаційну функцію. Застосування по­переджувального маркування не є обов'язковим і належить до прав володільця марки, що їх визначає ст. 5 (В) Паризької кон­венції про охорону промислової власності, відповідно до якої для визнання прав не вимагають розміщення на товарі будь-якого позначення або вказівки на реєстрацію торговельної марки.

Для попереджувального маркування використовують також символ “ТМ “ (trademark) або “М” (mark), які засвідчують, що певне позначення є торговельною маркою, а іноді «геg ТМ» - «за­реєстрована торговельна марка», але використання цих позначень менш поширене.

 

2.4. Права, що випливають із свідоцтва на торговельну марку

Лекція № 7

Тема № 7

“Засоби індивідуалізації товарів і послуг”

План лекції:

Вступ

1. Правове регулювання комерційного (фірмового) найменування.

2. Правова охорона торговельних марок.

3. Правова охорона географічного зазначення.

Висновок

 

Література

1. Охорона промислової власності в Україні: Монографія. - К.: Видав­ничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 88-112.

2. Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: Цивільно-правовий аспект. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. -135с.

3. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 133-150.

4. Мэгс П. Б., Сергеев А. П. Интеллектуальная собственность. - М.: Юрист, 2000. С. 329-378.

5. Право интеллектуальной собственности: Конспект лекций. - М.: ПРИОР, 1998. - С. 86-100.

6. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). - М.: Норма, 2000. - С. 345-376.

7. Белов В. В., Виталиев Г. В., Денисов Г. М. Интеллектуальная собствен­ность. Законодательство и практика его применения: Учебное пособие. -М., Юрист, 2002. - С. 78-104.

8. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. - СПб.: Питер, 2001. - С. 154-196.

9. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник.: У 2-х т. -Т. 1. Загальна частина. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 437-442.

 

Приблизний розрахунок часу:

Вступна частина – 5 хв.

Перше учбове питання – 50 хв.

Друге учбове питання – 80 хв.

Третє учбове питання – 80 хв.

Висновок – 5 хв.


Вступ

Шановні студенти!

В економічній і соціальній сфері для зазначення осіб, а також позначення товарів і послуг, які ці особи постачають, щоб полег­шити їх розрізнення та надати можливість широкому загалу роз­пізнавати їх, застосовують розрізняльні знаки, тобто фонетичні або візуальні засоби, зокрема слова та зображення.

Розрізняльні знаки містять:

• комерційне найменування, тобто найменування, яке викори­стовують для розпізнавання підприємства, виділення його серед інших;

• торговельну марку, тобто марку як один із засобів ідентифі­кації товарів або послуг, позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої особи;

• географічне зазначення, тобто позначення, яке ідентифікує товар, що походить із певної місцевості, а вихідні якості, репута­ція або інші характеристики якого значною мірою пов'язують із його географічним походженням.

Саме з цими поняттями ми познайомимося на сьогоднішній лекції.


Питання 1. Правове регулювання комерційного (фірмового) найменування

Поняття й ознаки комерційного (фірмового) найменування

Значення комерційного найменування

В умовах конкуренції на ринку особливого значення набуває ідентифікація учасників економічного обороту. Учасник еконо­мічного обороту може сподіватися на формування позитивного ставлення до нього, зміцнення своєї ділової репутації, утворення певного кола клієнтів тільки якщо його контрагенти зможуть із певністю ідентифікувати самого суб'єкта і його діяльність в економічному обороті. З іншого боку, не менш важливо для нього попередити недобросовісне використання іншими особами його ділової репутації, кола клієнтів тощо.

Для забезпечення цих завдань існують різні правові інструмен­ти ідентифікації. Підприємства можуть володіти і користуватися однією, кількома або багатьма торговельними марками, щоб відрізнити свої товари і послуги від товарів і послуг своїх конку­рентів.

З цією метою підприємства використовують спеціальні най­менування. Донедавна їх називали фірмовими найменуваннями. У ЦК їх названо комерційними найменуваннями, для чого існують вагомі підстави. Адже їх вживають для позначення підприємств, які займаються комерційною діяльністю. Термін «комерційне по­значення» фігурує у статтях 1027,1032 та ін. Цивільного кодексу Російської Федерації, у законодавчих актах інших зарубіжних країн.

Поняття комерційного найменування

Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту.

Це найменування є комерційним іменем підприємства, нероз­ривно пов'язане з його діловою репутацією. Під цим іменем підприємець укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несе юридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує обов'яз­ки, рекламує і збуває вироблену ним продукцію тощо.

Комерційне найменування, що здобуло популярність у спожи­вачів і викликає довіру в ділових партнерів, приносить підприєм­цеві не тільки значні дивіденди, а й належну повагу в суспільстві та визнання його заслуг.

Комерційні найменування та торговельні марки

Комерційні найменування та торговельні марки пов'язує те, що вони виконують дистинктивну (розрізнювальну) функцію. Проте, на відміну від торговельних марок, комерційні наймену­вання відрізняють певне підприємство від решти незалежно від товарів або послуг, які реалізує або пропонує це підприємство.

Якщо реєстрацію торговельної марки здійснюють тільки після державної експертизи, що передбачає перевірку на новизну, по­рівняння з тотожними і схожими (у тому числі й з погляду фонетики) торговельними марками, то процедура реєстрації комерційних найменувань має суто адміністративний характер.

Комерційне найменування - це ім'я бізнесу, що належить кон­кретній компанії. Воно може співпадати з торговельною маркою, що позначає виготовлену компанією продукцію. Наприклад, ком­панія «Форд моторс» продає автомобілі «форд». Та ситуація може бути й іншою: компанія «Даймлер-Крайслер» продає автомобілі «мерседес-бенц».

За загальним правилом та компанія, яка використовує своє найменування в торговельній марці, може протидіяти реєстрації іншої торговельної марки або вимагати її відміни, якщо йдеться про схожу торговельну марку, здатну викликати плутанину. Тому, вибираючи торговельну марку, важливо перевірити не тільки за­реєстровані торговельні марки, а й комерційні найменування, як зареєстровані, так і не зареєстровані.

Для компанії важливо слідкувати за спробами реєстрації най­менувань, подібних до її комерційного найменування. Є спе­ціальні служби, які за певну плату можуть вести постійний мо­ніторинг реєстрації комерційних найменувань в одній країні або у всьому світі. Такі послуги можуть дозволити компанії дізна­тися про намір зареєструвати торговельну марку задовго до за­кінчення строку, який відводять на подання заперечень проти реєстрації.

Відповідно до ст. 6 (3) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як тор­говельні марки позначення, тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати з існуючими комерційними найменуваннями. Під останніми мають на увазі відомі в Україні найменування, що на­лежать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки про такі самі або споріднені з ними товари і послуги.

Вимоги до комерційного найменування

Чинне законодавство висуває ряд вимог до комерційних най­менувань.

По-перше, найменування підприємця має правдиво відобража­ти його правовий стан і не вводити в оману інших учасників ци­вільного обороту. У зв'язку з цим комерційне найменування має містити правдиві вказівки на організаційну форму підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство тощо), його тип (державне, приватне тощо), профіль діяльності (виробниче, наукове, торговельне тощо), особу влас­ника і т. п.

По-друге, щоб виконувати функцію індивідуального учасни­ка цивільного обороту, комерційному найменуванню потрібні розрізнювальні ознаки, які б не допускали сплутання однієї фірми з іншою. Тобто комерційне найменування має бури новим і відмінним від існуючих найменувань.

По-третє, комерційне найменування може забезпечити належ­ний ступінь індивідуалізації учасників обороту, якщо залишаєть­ся незмінним протягом усього часу, поки підприємець, який ко­ристується ним, зберігає свій організаційно-правовий статус. Тому не допускають довільну та не зумовлену поважними при­чинами зміну комерційного найменування.

Структура комерційного найменування

Вимоги, що висувають до комерційного найменування, визна­чають і його структуру. Виокремлюють дві частини комерційно­го найменування - основну, яку ще називають корпусом найме­нування, та допоміжну, яку називають додаванням.

Корпус найменування містить дані про організаційно-право­ву форму підприємства, його тип і предмет діяльності, інші його характеристики (ЗАТ, ВАТ, ТОВ).

До корпусу найменування додають допоміжну частину, еле­менти якої поділяються на обов'язкові та факультативні.

Обов'язковим додаванням є спеціальне найменування підприєм­ства, його номер або інше позначення, необхідне для розрізнення певного підприємства від решти. Роль таких найменувань пере­важно виконують різні умовні позначення, що мають вигляд ори­гінальних слів, власних імен, географічних назв тощо (ВАТ “Оболонь”, ЗАТ “Красень”).

Інші додавання, зокрема скорочене найменування підприєм­ства, відносять до факультативних, їх можна включати до комер­ційного найменування на розсуд його володільця (ВАТ НК “Алянс”).

Усі додавання, як і елементи корпусу комерційного наймену­вання, мають бути дійсними і не вводити в оману учасників обо­роту та споживачів.

Істинність комерційного найменування

Комерційне найменування має правдиво відображати право­ве становище суб'єкта підприємницької діяльності. Воно має містити справжнє зазначення організаційно-правової форми юри­дичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо), її типу (приватна, державна, комуналь­на тощо), виду діяльності (наукова, виробнича, комерційна), осо­би володільця.

Виключність комерційного найменування

Не допускають сплутання одного комерційного найменуван­ня з іншим. Воно має бути новим і відмінним від існуючих комер­ційних найменувань. Закон забороняє використання тотожних комерційних найменувань різними суб'єктами комерційної діяль­ності. Якщо ж юридичні особи мають різну організаційно-право­ву форму, відображену в комерційному найменуванні, і діють у різних сферах, вони можуть виступати в цивільному обороті під аналогічним комерційним найменуванням.

Комерційне найменування юридичної особи не може збігати­ся з торговельними марками та географічними зазначеннями, во­лодільцями прав на які є інші особи.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 143; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.46.120 (0.105 с.)