Характеристика енергослужби та систем електропостачання

Зміст

1. Характеристика енергослужби та систем електропостачання………

2. Стуктура електростанції……………………………………………….

3. Служби електростанції…………………………………………………

4. Вивчення технологічного процесу…………………………………….

5. Схема електропостачання та споживачі електричної енергії………..

6. Облік електричної енергії та графіки електричних навантажень…...

7. Трансформаторні підстанції та розподільчі пристрої………………..

8. Високовольтні апарати та низько вольтні апарати..............................

9. Електричні силові мережі………………………………………………

10. Електричне освітлення…………………………………………………

11. Релейний зачист та автоматика………………………………………..

12. Енергозбереження……………………………………………………...

13. Охорона праці та навколишнього середовища……………………….

14. Електричні двигуни приводів устаткування станції…………………

15. Електролізна установка типу СЭУ-20………………………………...

Список використаноъ лытератури…………………………………….

 

Структура електростанції

Виробничий процес на промисловому підприємстві знаходить своє відображення у виробничій структурі, яка в технологічному відношенні характеризується складом і порядком розташування конкретних видів обладнання, які забезпечують реалізацію виробничого процесу. Виробнича структура визначається технологією виробництва продукції. На Бурштинській ТЕС у відповідності з технологією виробництва електроенергії порядок розташування основного обладнання визначається у відповідності з існуючою технологією виробництва електроенергії: прийом, зберігання і подача палива в топки котлів, перетворення в турбогенераторах енергії теплоти спочатку в механічну, а потім в електричну, відпуск електроенергії в сітку енергосистеми.

В організаційному відношенні виробнича структура представляє собою взаємне розташування цехів, яке залежить від фаз і стадій виробництва потребує поділу всього підприємства на більш мілкі організаційно-виробничі підрозділи. Основним виробничим, організаційно-обумовленим підрозділом Бурштинської ТЕС є цех — основна структурна одиниця промислового підприємства.

Розрізняють цехи основного і допоміжного виробництва. В цехах основного виробництва здійснюється та чи інша стадія виробничого процесу пов’язана із виготовленням основної продукції, для випуску якої створене підприємство. На Бурштинській ТЕС до основних цехів відносять ті ділянки і стадії виробництва, в яких протікають виробничі процеси по перетворенню хімічної енергії палива в електричну і теплову, тобто в склад основних цехів включають котлотурбінний паливо-транспортний та електричний цехи.

До складу котлотурбінного цеху включають котельні і турбінні агрегати, дільниці подачі рідкого, твердого та газоподібного палива, дільниці пилоприготування та шлаковидалення, а також центральну насосну та водне господарство.

На Бурштинській ТЕС споруджено два вугільні склади, потужність яких складає місячний запас палива. Склади обладнані системою стрічкових конвеєрів подачі вугілля на склад, його видачі зі складу. Подача палива у головний корпус (котли) здійснюється з допомогою двох вводів паливоподачі зі сторони торців. Кожен тракт включає в себе розвантажувальний пристрій з двома вагоноперекидачами, двохниткову систему конвеєрів продуктивністю по 800 т/год кожен, дробильний корпус. Крім розпалювального мазутного господарства на електростанції споруджено додаткове мазутне господарство з чотирма баками місткістю до 20000 м³ кожен з прийомно-зливним обладнанням і мазутонасосною.

В розпорядженні електричного цеху знаходиться все електричне обладнання Бурштинської ТЕС, а також електротехнічна лабораторія, масляне господарство і електроремонтна майстерня.

Цехами допоміжного виробництва є цехи, які, не будучи безпосередньо пов’язані з виготовленням основної продукції електростанції, матеріально і технічно обслуговують основне виробництво. Ці цехи забезпечують основному виробництву необхідні умови для нормальної роботи та виконання поставлених перед підприємством задач. До їх складу включають: хімічний, теплової автоматики, централізованого ремонту, ремонтно-будівельний, золонавантажувальний, гідротехнічний, наладки і вимірювань та лабораторія металів.

Побічні цехи випускають продукцію широкого споживання за рахунок відходів, а також займаються їх утилізацією. З цією метою на Бурштинській ТЕС діє завод шлакового гравію.

Поряд з підрозділами промислового виробництва в склад Бурштинської ТЕС входять також підрозділи невиробничої сфери. До підрозділу невиробничої сфери відносять господарства, продукція і послуги яких не входять в основну діяльність електростанції. В їх функції входить обслуговування побутових потреб персоналу виробництва.

На Бурштинській ТЕС до складу невиробничої сфери входять: сільськогосподарський цех, торгово-виробничий цех, навчально-курсовий комбінат, оздоровчий пункт, база відпочинку “Легенда” та інші.

Отже, описана в даному розділі виробнича структура підприємства забезпечує ефективне функціонування Бурштинської ТЕС та задовольняє вимоги технології щодо процесу виробництва електроенергії.

Керівником підприємства є директор. В його підлеглості знаходиться головний інженер підприємства і заступники директора з різних питань.

Заступник директора з охорони праці разом з відділом з охорони праці вирішують питання з охорони праці на підприємстві.

За якість продукції на підприємстві відповідає відділ технічного контролю.

У заступника директора з економіки в підлеглості бухгалтерія, планово-економічний відділ, відділ організації праці і заробітної платні.

Планово-економічний відділ виконує роботу по організації, складанню планів економічного і соціального розвитку електростанції, для формування об’ємів цехів та виробничих дільниць і доведення до них планових завдань, здійснює контроль за виконанням планів, займається питаннями формування цін.

Відділ організації праці і заробітної платні веде дослідження по виявленню і використанню резервів росту продуктивності праці, по нормуванню праці і зарплати, розробляє показники по продуктивності праці, визначає фонд зарплати і середній рівень її по окремим категоріям працівниками підприємства.

Відділ капітального будівництва відповідає за технічний стан споруд і будівель на території електростанції, здійснює контроль їх придатності, ремонт, а також будівництво нових об’єктів.

Служби електростанції

 

До інженерних служб електростанції відноситься відділ головного конструктора, відділ головного технолога, відділ головного механіка.

Відділ головного технолога розробляє виробничо технічну документацію технологічні карти виготовлення і зборки виробів (деталей, вузлів машин, технологічної оснастки), здійснює проектування і керівництво їх виготовлення, керує втіленням нових технологічних процесів і оснащення.

Відділ головного конструктора здійснює проектування нових і вдосконалення діючих конструкцій; керує випробовуванням і монтажем машин, експериментальним цехом і лабораторіями, стандартизацією і креслярським господарством станції. Конструкторський відділ забезпечує економічність, надійність і довговічність розроблених деталей. Відділ складається з головного конструктора, заступника головного конструктора, старшого конструктора і з групи конструкторів.

Відділ з підготовки і проведення ремонтів забезпечує документальну і матеріальну підготовку до проведення ремонтів, проводить заміну зношеного обладнання на нове і безпосередньо займається ремонтом виробничого обладнання.

Виробничо - диспетчерський відділ займається оперативним плануванням виробництва, встановлює для основних цехів оперативні виробничі плани, розробляє графіки виробництва продукції і здійснює контроль за їх виконанням.

Все виробництво на підприємстві поділяється на основне і допоміжне.

До основного належать цехи і служби, які беруть безпосередню участь у виробництві основної продукції ТЕС: котло-турбінний цех, паливно-транспортний цех.

До допоміжного виробництва відносяться цехи і служби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але забезпечують нормальну і безперебійну роботу основних цехів і служб. До них відноситься: хімічний цех, цех теплової автоматики, ремонтно-будівельний цех, лабораторії металів, експериментальний цех.

Сукупність технологічного, енергетичного, транспортного, ремонтного обладнання, організаційних та обчислювальних засобів, інструментів та пристосувань, які необхідні для здійснення виробничого процесу, визначає стан матеріально-технічної бази (МТБ) підприємства.

Виходячи з цього, стан МТБ, тобто рівень її досконалості, повинен відповідати вимогам і особливостям даного виробництва. МТБ підприємства складають предмети і засоби праці.

Постачальниками основних виробничих фондів для Бурштинської ТЕС є: Таганрозький котельнобудівний завод, Санкт-Петербургзький металічний завод, Харківський завод “Електроважмаш”, Запорізький трансформаторний завод. Таким чином підприємство має усталені зв’язки як з постачальниками необхідних для виробництва матеріалів і обладнання, так і зі споживачами електроенергії. Особливістю структури ОФ БуТЕС є те, що найбільшу питому вагу в загальному обсязі ОФ складають машини і обладнання. При цьому в даній групі переважає силове обладнання. Саме силове обладнання і є основним виробничим обладнанням в даному підприємстві. Тому слід звернути більшу увагу на її стан. Характеристика даного виду ОФ приведена в таблиці 1.2.

Дане обладнання встановлене на кожному з 12 енергоблоків. При здачі електростанцій в експлуатацію її проектна потужність складала 12 х 200 МВт.

Зниження встановленої потужності відбулося внаслідок перемаркування енергоблоків, оскільки число відпрацьованих ними годин перевищує 20 000 годин (див табл. 1.1).

Таблиця 1.1 — Число відпрацьованих годин по кожному енергоблоку

Блок	Число відпрацьованих годин	Блок	Число відпрацьованих годин
№ 1		№ 7
№ 2		№ 8
№ 3		№ 9
№ 4		№10
№ 5		№11
№ 6		№12

 

Таблиця 1.2 — Характеристика основного енергетичного обладнання

Вид облад­нання	Тип облад­нання	Основні параметри
1. Котлоагре­гати енерге­тичні	ТП-100 ТП-100А	1. Паропродуктивність, т/год – 640 2. Тиск пари в барабані котла, – 140 3. Температура свіжої пари,°С – 545 4. Температура пари після проміжного перегріву,°С – 545
2. Турбоагре­гати	К-200-130	1. Встановлена енергетична потуж­ність, МВт – 185;195 2. Тиск свіжої пари, кгС/см2 – 130 3. Тиск пари після проміжного пере­гріву, кгС/см2 – 21,2 4. Температура свіжої пари, °С – 540 5. Температура пари після проміжного перегріву,°С – 540
3. Генератори	ТГВ-200 АСТГ-200-2АУЗ ТГМ-200М	1. Потужність, тис. кВт – 200 2. Напруга на виводах, кВ – 15.75 3. Збудження – високочастотне з ви­прямною установкою 4. Охолодження – воднево-водяне і водневе
4. Трансформа­тори	ТДЦГ-250/220 ТДЦГ-250/330	1. Потужність, тис. кВт – 250 Напруга, кВ – 15,75/220 15,75/330

 

Максимально можливий рівень відпрацьованих годин для кожного енергоблоку становить 240000 год. Тому енергоблоки мають запас ресурсів ще на 8-10 років при річному відпрацюванні 5000 год.

Для нормальної роботи електростанції важливе значення має безперебійне паливозабезпечення. В якості основного палива на Бурштинській ТЕС використовується кам’яне вугілля Львівсько-Волинського басейну, Донецького басейну, Сілезьке, Ханаське. Крім вугілля на Бурштинській ТЕС спалюється газоподібне паливо, яке подається по газопроводу “Київ — Західна Україна - ІІ”, а також мазут Дрогобицького, Надвірнянського, Кременчуцького та інших нафтопереробних заводів.

Структура палива, що використовується на підприємстві приведена в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 — Структура палива Бурштинської ТЕС

Вид палива	Роки
	т. у. п.	%	т. у. п.	%	т. у. п.	%	т. у. п.	%	т. у. п.	%
Всього в т. г.:
Вугіл- ля		71,7		85,2		78,0		73,7		63,1
Мазут		9,5		7,3		4,5				1,1
Газ		18,8		7,5		17,5		20,3		35,8

 

Як видно з таблиці 1.4, найбільшу питому вагу в структурі палива займає вугілля, при чому на протязі аналізованого періоду вона постійно зростає. Найбільш оптимальною була структура палива у 1997 році, оскільки згідно проекту у паливному балансі палива тверде паливо повинно складати 70 %, а рідке та газоподібне—30%. Тобто на протязі аналізованого періоду маємо незбалансованість палива як по складових, так і по загальній кількості. Ця незбалансованість пояснюється ритмом цін на енергоносії, зокрема на газ та нафтопродукти.

Для економічної роботи електростанції велике значення має використання доброякісного палива. Простежимо якість палива, що використовується на протязі аналізованого періоду (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4 — Якість спаленого вугілля за 1997-2001 р.р.

Роки	Характеристики
теплота згоряння, ккал/кг	вологість, %	зольність, %
		9,0	35,4
		10,2	29,0
		10,2	29,4
		10,15	28,3
		9,5	33,2

 

Так, протягом даного періоду якість вугілля характеризується стрибкоподібними змінами значень, та в загальному можна говорити про погіршення якості вугілля через велику різницю між фактичною та проектною калорійністю (5500 ккал/кг). Спостерігаємо зниження зольності. Ці негативні явища пояснюються зменшенням поставок вугільного шламу і високозольного вугілля Донецького басейну.

Також погіршилась якість палива по вологості. Як бачимо, вона становить 9,0-10,2 % при проектній 6,8 %. Погіршення якості палива приводить до нестачі вугільної теплоти, обмежує продуктивність системи.

Отже, як видно з приведеної механіко-технологічної характеристики виробництва на Бурштинській ТЕС, процес випуску електроенергії технологічно та технічно підтримується на досить високому рівні. Виключенням є високий рівень зношення основного обладнання енергоблоків. Така ситуація зумовлює необхідність постійного підтримання відповідного технічного стану основних фондів. Також необхідно звернути увагу на якість палива, а значить використовувати висококалорійне, низькозольне кам’яне вугілля, збільшувати частку газу в структурі палива. І лише за такої умови, можливе в свою чергу ефективне використання матеріальних ресурсів.

Електричної енергії

З 1 липня 2002 р. Бурштинська ТЕС працює від’єднано від ОЕС України, паралельно під контролем UCTE (союз централізованого транспорту і розподілу електроенергії), забезпечуючи енергопостачання 3-х областей Західної України (Закарпатської – повністю, Івано-Франківської та Львівської - частково), а також експорт.

”Острів Бурштинської ТЕС“ охоплює територію трьох областей Західної України загальною площею 27 тис. км² і населенням до 3-х млн. осіб. Генерація Бурштинської ТЕС для енергозабезпечення цієї території становить від 650 (влітку) до 750 (взимку) потужності нетто.

В паралельній роботі з ОЕС країн Західної та Центральної Європи

(UCTE) ”острів“ зв’язаний з 5-ма основними лініями лектропередач (ЛЕП):

· ЛЕП-750 кВ від підстанції ”Західно-Українська“ до підстанції ”Альбертірша “ (Угорщина). Зв’язок БТЕС з підстанцією ”Західно-Українська“ по ЛЕП-330 кВ;

· ЛЕП-400 кВ від підстанції ”Мукачево“ до підстанції ”Капушани“ (Cловачина);

· ЛЕП-400 кВ від підстанції ”Мукачево“ до підстанції ”Шайосегед“ (Угорщина);

· ЛЕП-400 кВ від підстанції ”Мукачево“ до підстанції ”Рошіор“ (Румунія);

· ЛЕП-220 кВ від підстанції ”Мукачево“ до підстанції ”Кішварда“ (Угорщина);

В свою чергу Бурштинська ТЕС зв’язана із базовою підстанцією ”Мукачево“ двома ЛЕП:

· ЛЕП-400 кВ ”Бурштинська ТЕС“ підстанція ”Мукачево“;

· ЛЕП-220 кВ ”Бурштинська ТЕС“ – підстанція ”Стрий“ -- підстанція ”Мукачево“.

Бурштинська ТЕС експортує в країни UCTE в літній час 350 МВт, взимку – до 500 МВт потужності нетто. Максимальна генерація БТЕС в зимовий період становить 1400 МВт брутто (1260 МВт нетто) з розподілом між споживачами на території України та експортними поставкми електроенергії (60-40) %. Перспективою є нарощування експортних поставок з 500 МВт до 700 МВт.

За виконання комплексу робіт з приєднання ”острова Бурштинської ТЕС“ до енергоситтеми CENTREL / UCTE відповідно до програми інтеграції України до Європейського союзу у 2002 р. Та налагодження належного функціонування цієї системи в паралельному режимі із енергетичними об’єднаннями держав ЄС трудовий колектив Бурштинської ТЕС 30 вересня 2003 р. нагороджено Почесною грамотою Кабінету міністрів України з врученням пам’ятного знаку.

Бурштинська ТЕС збільшила потужність із 1570 МВт у 1997 р. до 1980 МВт у 2003 р. та планує збільшити експорт потужності з 450 МВт до 1000 МВт.

Основними споживачами Бурштинської ТЕС є промислові та сільськогосподарські пвдприємства, міста та села повністю Закарпатської, частково Івано-Франківської і Львівської областей. Біля 10 % всієї виробленої еергії на станції споживається самою станцією на забезпечення живлення власних потреб: система освітлення, двигуни кульових млинів та паливоподачі, система подачі та охолодження водою, системи вентиляції, збудження, змащування, системи електролізних установок, релейного захисту та автоматики, захисту і телемеханіки…

 

Електричних навантажень

 

Облік електричної енергії ведеться з допомогою лічильників електричної енергії, які під’єднюють до кіл високої напруги через трансформатори струму та напруги. Роботи в колах лічильників енергії,які під’єднані до вимірювальних трансформаторів мають виконуватись за нарядом двома працівниками із 4-ю та 3-ю групами допуску. Одним із членів бригади може бути працівник із 3-ю групою допуску з складу працівників підприємства споживача. При наявності в колах струму лічильника енергії спеціальних контактних замикачів або випробувальних блоків, які дозволяють працювати без розмикання кіл, що підключені до вторинних обмоток вимірювальних трансформаторів, та зняття напруги із клемної колодки лічильника, ці роботи можуть виконуватись за розпорядженням не знімаючи напруги зі схеми лічильника електричної енергії. У випадку відсутності спеціальних контактних затискачів чи випробувальних блоків, струм в колі лічильника потрібно вимкнути. Роботи з лічильниками енергії, які знаходяться на різних приєднаннях але в одному приміщенні, можна виконувати за одним нарядом (розпорядженням) для почергового проведення однотипних робіт з лічильниками.

Щодо графіків навантаження, можна сказати, що як добовий так і річний графіки навантаження мають піки споживання ввечері та у зимовий період. Ці піки покриваються за рахунок енергії системи. Річний графік споживання електроенергії приведений нижче.

Вартість відпущеної енергії за середнім тарифом за рік складає 16,72 коп./кВт·год. Коефіцієнт використання встановленої потужності збільшився на 3,6 %. Питомі витрати умовного палива на відпуск електроенергії складають вцілому 416,9 г/кВт·год. Покращилась якісті вугілля на 69 ккал./кг.

 

Розподільчі пристрої

 

Під час експлуатації трансформаторних підстанцій повинна бути забезпечена тривала та надійна робота трансформатора шляхом дотримання навантажувальних та температурних режимів, рівня напруги на шинах, характеристик масла та ізоляції, утримання у справному стані пристроїв охолодження, регелювання напруги, захисту та інших елементів. Живлення електродвигунів пристроїв охолодження трансформатора повинно бути здійснене від двох джерел напруги, а для трансформатора із примусовою циркуляцією масла – із застосуванням автоматичного включення резерву (АВР). Перемикання пристрою РПН робочих трансформаторів власних потреб енергетичних блоків станції необхідно проводити дистанційно. У випадку виявлення несправностей пристрою РПН робочих трансформаторів власних потреб, їх потрібно усунути на вимкненому трансфонматорі. Перемикання пристрою РПН трансформатора, що перебуває під напругою (рукояткою чи ключами приводу РПН), забороняється.

На трансформаторах із примусовою циркуляцією масла та повітря (охолодження типу ДЦ) пристрої охолодження повинні автоматично працювати відповідно до роботи трансформатора та його теплового режиму. Примусова циркуляція масла повинна не залежати від навантаження.

У випадку автоматичного вимкнення трансформатора дією захисту від внутрішніх пошкоджень, його можна вмикати в роботу тільки після огляду, випробувань, аналізу газу, масла та усунення виявлених порушень стану. З метою запобігання зволоження ізоляції та погіршення якості масла необхідно періодично міняти абсорбент у повітряосушувачах і фільтрах, не допускати його значного зволоження.

Капітальний ремонт силового трансформатора напругою 110 кВ і вище, потужністю 63 МВА і вище, основних трансформаторів власних потреб електричної станції потрібно проводити не пізніше ніж через 12 років після введення в експлуатацію, а далі в міру необхідності. Поточні ремонти трансфориаторів повинні бути проведені залежно від їх стану.

Електроустаткування розподільчих пристроїв (РП) усіх видів та напруг за номінальними парамеирами повинно задовільняти умови як при номінальних режимах, так і при коротких замиканнях, перенапругах, перевантаженнях. Персонал, який обслуговує розподільчий пристрій повинен мати в розпоряджені схеми та вказівки щодо допустимих режимів роботи електроустаткування в нормальних та аварійних умовах.

Розподільчі пристрої напругою 330 кВ і вище повинні бути оснащені засобами біологічного захисту у вигляді стаціонарних та інвентарних, переносних та знімних, екрануючих пристроїв, а також засобами індивідуального захисту. На розподільчому пристрої біля доріг та на робочому місці має бути встановлена норма напруженості електричного поля.

Під час експлуатації устаткування із небрулостійкою ізоляцією в місцях із забрудненою атмосферою повинні бути здійснені заходи для забезпечення надійної роботи ізоляції:

· на відкритих розподільчих пристроях (ВРП) обмивання, очищення, покриття гідрофобними пастами, підсилення ізоляції;

· у закритих розподільчих пристроях (ЗРП) має бути захист від проникнення пилу та шкідливих газів;

· у комплектних розподільчих пристроях зовнішнього встановлення (КРПЗ) – ущільнення шаф,обробка ізоляції гідрофобними пастами та встановлення пристроїв із ручним або автоматичним керуванням.

Розподільчий пристрій напругою 3 кВ та вище повинен бути обладнаний блокуванням для запобігання помилкових операцій роз’єднювачами, вимикачами на викотних візках та заземляючими ножами.

Бригади, які обслуговують відкриті розподільчі пристрої довжиною 500 м і більше повинні иати засоби зв’язку. Шафи з апаратурою релейного захисту та автоматики, зв’язку та телемеханіки, шафи керування та розподільчі шафи вимикачів повинні мати пристрої електропідігрівання, які вмикаються в разі зниження температури навколишнього середовища нижче 5 ⁰С. КРП 6-10 кВ повинні оснащуватись швидкодіючим захистом від коротких замикань всередині шаф. Після вичерпання ресурсу потрібно провести капітальний ремонт обладнання розподільчого пристрою незалежно від тривалості його експлуатації.

Електричні силові мережі

 

Експлуатація повітряних ліній електропередач (ПЕЛ) повинна передбачити проведення технічного обслуговування, ремонтів та аварійно-відновлювальних робіт, спрямованих для забезпеченна їх надійної роботи. Під час експлуатації повітряних ліній електропередач необхідно проводити переодичні та позачергові огляди ЛЕП. Періодичність огляду повинна бути не рідше 1 раз в рік по всій довжині лінії. Позачергові огляди ЛЕП або їх ділянок потрібно проводити:

· під час ожеледі на проводах;

· під час великих коливань проводів;

· після стихійних лих;

· після вимкнення повітряної лінії електропередачі захистом та нечутливості автоматичного повторного ввімкнення (АПВ).

На повітряних лініях електропередачі потрібно проводити такі профілактичні перевірки та вимірювання:

· перевірку стану трас ЛЕП, стріл провисання проводів та тросів;

· перевірку стану опор;

· перевірку стану фундаментів опор;

· перевірку стану покриття опор від корозії;

· контроль щодо появи тріщин, раковин та відшарувань у стволах опор;

· перевірка лінійної ізоляції та арматури, болтових з’єднань;

· перевірка заземлювальних пристроїв та вимірювання їх опору;

Під час експлуатації силових кабкльних ліній (КЕЛ) має бути проведені технічне обслуговування та ремонт, спрямовані на забезпечення їх надійної роботи. Для кожної кабельної лінії під час введення в експлуатацію повинні бути встановлені найбільші допустимі струми навантаження. В кабельних спорудах повинен бути організований систематичний контроль за тепловим режимом роботи кабелів і роботою системи вентиляції. Температура повітря всередині кабельних тунелей не має перевищувати температуру зовнішнього повітря більше ніж на 10 ⁰С.

На період ліквідації післяаварійного режиму допускається перевантаження кабелів струмом (напругою до 10 кВ) з ізоляцією із поліетилену на 15 %, для кабелів з гуми – на 18 % від тривалодопустимого навантаження на час не більше 6 год. на добу протягом 5-ти діб, але не більше ніж 100 год. на рік. Для кабелів які є в експлуатації більше ніж 15 років перевантаження струмом повинно бути зменшене на 10 %. Кожна кабельна лінія повинна мати паспорт із внесенням основних даних лінії, оперетивного позначення та номенклатери.

 

Електричне освітлення

 

Робоче, аварійне та евавкуаційне освітлення в усіх приміщеннях, на робочих місцях і на відкритій території повинно забезпечувати освітлення згідно із санітарними нормами проектування промислових підприємств.

Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятисьвід від світильників робочого освітлення позначенням або забарвленням. У приміщеннях головного, центрального та блочного щитів керування станцій та підстанцій, а також на диспетчерських пунктах світильники аварійного освітлення повинні зебезпечувачи на фасадах панелей освітленість не менше ніж 30 лк.

Евакувційне освітлення повинно забезпечувати в приміщеннях та проходах достатню освітленість для евакуації персоналу.

Живлення робочого та аварійного освітлення в нормальному режимі повинно здійснюватись від різних незалежних джерел. Приєднання домережі аварійного освітлення інших видів навантаження, які не належать до цього освітлення, заборонено. Світильники евакуаційного освітлення повинні бути приєднані до мережі, яка не залежить від мережі робочого освітлення. Живлення переносних ручних світильників ремонтного освітлення має бути на напрузі не вище 42 В.

Встановлення ламп більшої потужності від допустимої, для даного типу світильників, заборонено. Експлуатація світильників із знятими розсіювачами, екрануючими чи зехисними гратами заборонено. Мережі внутрішнього, зовнішнього та охоронного освітлення енергооб’єктів повинні мати живлення окремими лініями.

Керування мережею зовнішнього, робочого освітлення, крім мережі освітлення складу палива та віддалених об’єктів станції, а також керування мережею охоронного освітлення повинно здійснюватись з приміщення головного або центрального щита керування.

Живлення мереж освітлення повинно здійснюватись через стабілізатори напруги від окремих трансформаторів. Напруга на лампах має бути не вищою від номінальної.У коридорах розподільчого пристрою із двома виходами та в прохідних тунелях освітлення має бути виконане із двостороннім керуванням.

 

Енергозбереження

 

Для зменшення втрат електричної енергії підвищення ефективності виробництва на Бурштинській ТЕС проводиться заміна застарілого обладнання на сучасне. На даний час на станції проводиться відновлення потужності енергоблоків та підвищення їх надійності і ефективності роботи, модернізація систем регулювання відносно вимог UCTE, заміна значної частини загальностанційного обладнання, впровадження сучасних технологій…

Для зменшення витрати палива впроваджується високоефективна схема пилоприготування для котлів з високими концентраціями із розрідженням, що дозволило зменшити витрати палива на 1,5-2 %.

Застосування на електростанції асинхронізованих турбогенераторів, що забезпечують стійку економічну роботу станції в режимах великого споживання реактивної потужності дозволяє зменшити втрати енергії в ЛЕП а також забезпечує нормальну роботу генераторів Бурштинської ТЕС.

 

 

Електролізної установки

Потрібно пам’ятати, що суміш водню із киснем або повітрям, що вміщує від 4 до 95 % водню в кисні або від 4 до 75 % водню в повітрі, є вибухонебезпечною. При необхідності внутрішнього огляду одного або групи ресиверів їх продувають вуглекислим газом або азотом для видалення водню, від’єднюють від інших ресиверів ресиверів запорними пристроями та металевими заглушками, і після цього продувають чистим повітрям.

Робота з відкритим вогнем в приміщенні електролізної установки можуть виконуватись після відключення електролізної установки, проведення аналізу повітря на відсутність водню і забезпечення безперебійної роботи вентиляції приміщення. При необхідності проведення робіт з відкритим вогнем на апаратах однієї із установок що ремонтується, при наявності працюючої іншої установки потрібно від’єднати трубопроводи працюючої установки від установки, яка знаходиться в роботі та встановити заглушки. Місце проведення роботи з вогнем потрібно огородити щитами.

Забороняється виконувати ремонтні роботи в апаратах, які заповнені воднем. Витікання газу із з’єднань визначати за допомогою мильного розчину або спеціальних вітікошукачів. Для внутрішнього освітлення апаратів під час їх огляду та ремонту необхідно користуватись переносними світильниками вибухозахищеного виконання на напругу не більше 12 В, які захищені металевими сітками.

У випадку витікання водню через нещільності і його спалах, потрібно збити полум’я азбестовою тканиною, вимкнути установку та продути її азотом. У приміщенні електролізної установки повинні бути вивішені плакати. На електролізній установці мають знаходитись такі засоби пожежегасіння: вуглекислотні вогнегасники, азот, азбестова тканина. Недоторканий запас азоту дозволяється витрачати тільки в разі аварійних випадків. В приміщенні електролізної установки забороняється зберігати легкозаймисті речовини.

Обладнання та трубопроводи від ресиверів до машинного залу повинні складати безперервне електричне коло та приєднуватись до заземлюючих пристроїв. В межах електролізної установки апарати і трубопроводи повинні бути заземлені не менше ніж у двох місцях. Опір заземлюючого пристрою повинен бути менший 1000 Ом.

Один раз у два роки потрібно проводити внутрішній огляд всіх посудин електролізної установки. Запобіжні клапани регуляторів тиску та ресиверів, наново встановлених і після капітального ремонту перед пуском в експлуатацію, повинні бути відрегульовані на спеціальному стенді на установочний тиск і перевірені на щільність затвору та роз’ємних з’єднань.

На електролізній установці та ресиверах повинні застосовуватись манометри: для водню – звичайні технічні, для електроліту – аміачні, для кисню – спеціально призначені для цього середовища. Манометри повинні мати червону риску, що відповідає дозволеному тиску.

Для приготування електроліту повинні використовуватись такі захисні засоби: гумові рукавиці, прогумований фартух, гумові чоботи, захисні окуляри. Для перемикань по електричній частині – діелектричні килимки, діелектричні рукавиці, плакати.

 

 

Зміст

1. Характеристика енергослужби та систем електропостачання………

2. Стуктура електростанції……………………………………………….

3. Служби електростанції…………………………………………………

4. Вивчення технологічного процесу…………………………………….

5. Схема електропостачання та споживачі електричної енергії………..

6. Облік електричної енергії та графіки електричних навантажень…...

7. Трансформаторні підстанції та розподільчі пристрої………………..

8. Високовольтні апарати та низько вольтні апарати..............................

9. Електричні силові мережі………………………………………………

10. Електричне освітлення…………………………………………………

11. Релейний зачист та автоматика………………………………………..

12. Енергозбереження……………………………………………………...

13. Охорона праці та навколишнього середовища……………………….

14. Електричні двигуни приводів устаткування станції…………………

15. Електролізна установка типу СЭУ-20………………………………...

Список використаноъ лытератури…………………………………….

 

Характеристика енергослужби та систем електропостачання

 

Бурштинська ТЕС – одна з найпотужніших на Україні теплових електростанцій. Її споруджено на берегах річки Гнила Липа із збірного залізобетону у рекордно короткий час (1962 – 1969) за новим, на той час, експериментальним методом потокового виробництва.

Навесні 1965 року Бурштинська ТЕС дала промисловий струм, а в грудні 1969 року, що на рік скоріше від запланованого, став до ладу 12-й енергоблок і станція вийшла на проектну потужність 2 млн. 400 тис. кВт.

Бурштинська ТЕС входить до складу Державної Акціонерної Енергогенеруючої Компанії (ДАЕК) „Західенерго”. Розмістилася Бурштинська ТЕС на площі 25 га.

Димові труби електростанції (перша – висотою 180 м, друга і третя – по 250 м) вперше у світовій практиці було побудовано з протитисненням між залізобетонною оболонкою і цегляним газовідвідним стволом, що дало змогу збільшити термін їх експлуатації та зменшити вартість.

На ТЕС встановлено 12 енергоблоків з турбінами потужністю 200 МВт кожна.

Електростанція має склади для зберігання вугілля 640 тис. тонн і мазуту 66,7 тис. тонн.

Система циркуляційного водопостачання – замкнута із ставком охолоджувачем.

У зв’язку з тим, що фактичні кількісні характеристики твердого палива нижчі за проектні, потужність 8 енергоблоків перемаркована відповідно з 200 на 195 МВт, а 4 енергоблоків - на 185 МВт.

Потреба в інвестиціях для виконання зазначених робіт на електростанції у найближчі роки оцінюється у 266 млн. у.о.

Цього року Бурштинська електростанція була підключена до паралельної роботи з енергосистемою Західної Європи.