Родина купця 2 гільдії Зінченко.

 

Населення становить більше 10000 чоловік. В селі було 12 торгових лавок. Будується церква Вознесіння. Відкрито земський банк. (у будівлі Земського банку в різні часи були розташовані: дитячий будинок, школа, контора радгоспу – міліонера «Степовий», на жаль в наш час будівля повністю не збереглась (як майно була розпайована та розібрана пайщиками).

На початку XX століття селяни Костромки розгромили маєток графині Дашкової, розподілили між собою хліб, худобу, сіно. Херсонський губернатор надіслав сюди загін козаків, які придушили виступ.

В 1915 році в селі проживало приблизно 13000 жителів і в населеному пункті функціонували: церковно-приходська школа, 4 міністерські двокласні училища, земська школа, в яких навчалося 4000 учнів. Було відкрито медпункт (у селі існувала велика повноцінна лікарня, у якій було кілька відділень (в тому числі пологове), у радянські часи проводились фізпроцедури, працювали кілька кабінетів, був стаціонар.

Зараз збереглась одна будівля яка є історичною пам’яткою, в ній розташовано існуючу лікарську амбулаторію.

Жителі села відгукнулися і брали активну участь в буремних і трагічних подіях 1917-1920 р.р. В селі побували і німці, і махновці, і червоноармійці. Встановлено радянську владу в 1918 р.

Хлібозаготівлі.1937 рік

 

Починається відбудова господарства, яка супроводжується голодом 1921-1923 р.р. що призвів до великих втрат серед населення.

Початок 30-х років ознаменувався створенням 42 товариств по спільному обробітку землі. В 1931-1933 р.р. Їх було реорганізовано в 7 колгоспів «Комунар», «Маяк», «Прогрес», «Червоний господар», «Жовтень», «Труд-Смичка»,, «Червоний Степ».

Чорним віялом по селу пройшов голод 1932-1933р.р. Померло від голоду сотні жителів. Частина костромців залишає рідне село з різних причин, репресії, пошуки роботи в містах, навчання в технікумах, вузах.

Початкові школи переводять в семилітку, а в 1941 році, був перший випуск учнів десятирічки. Відкрито обласну робітничо-селянську школу садоводів. Працювали лікнепи для дорослих, депутатом Верховної Ради УРСР була директор школи Лавруша Є.І.

Квітня 1923 року у с. Велика Костромка народився Григорій Гордійович Шишко – художник, з роботами якого знайомі у Великій Британії, Бельгії, Голландії, Нігерії й Ірландії, знавці називали його криворізьким Сезаном, роботи його перед смертю (1994 рік) були придбані та вивезені у Велику Британію.

Мирна праця жителів села була перервана Великою Вітчизняною війною. 17 серпня 1941 року село було окуповано німецько-фашистськими військами. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали 718 жителів села, загинуло 380, 210 за проявлені доблесть і відвагу відмічені урядовими нагородами.

Герой Радянського Союзу Д.В.Фартушний

(є стела та вулиця на честь Героя)

Серед них Герой Радянського Союзу Д.В.Фартушний удостоєний цієї нагороди за форсування Дніпра у вересні 1943 р. вчитель школи Гонобич С.Г. тричі був нагороджений орденом червоної зірки.

Визволяючи село загинули гв. рядовой О.Ф.Клімашкіна (є вулиця, яка була побудована як невеличкий квартал у селі, в центрі якого стоїть пам’ятник Герою), гв. лейтенант В.А. Лежава, яким посмертно присвоєно за мужність і героїзм звання Героя Радянського Союзу. Село було визволено 28 лютого 1944 року. В боях за визволення села Велика Костромка брали участь воїни офіцери 13-ти радянських дивізій. В тому числі 57 стрілкова девізія, 47 стрілкова девізія, 74,203,243,244 стрілкові дивізії.

1150 воїнів, які загинули під час визволення села поховані в братській могилі. Їм було збудовано пам’ятники в 1957 р., реконструйовано в 1981 році. В 1987 році на вулиці Клімашкіна відкрито пам’ятник Герою Радянського Союзу Клімашкіну О.Ф.. Увіковічено пам’ять Д.В. Фартушного у назві вулиці, на якій поставлено стелу.

В своїх мемуарах – спогадах генерал С.А.Бобрук за тяжкістю та інтенсивністю боїв за визволення с. В.Костромка і відкриттю оперативного простору для Червоної армії в напрямку портових міст Херсону та Миколаєва і виходу до Чорного моря відзначає їх, як самих витратних та важких після військових операцій під Сталінградом.

Геройський бойовий шлях пройшов командир підводного човна, капітан 3 рангу, наш земляк, уродженець с. Велика Костромка Фартушний Іларіон Федотович. Всі його бойові підводні походи були завжди успішними та завершувались перемогою над ворогом.

Але 17 січня 1944 року в нерівному бою загинув легендарний командир разом із мужнім екіпажем підводного човна «Л-23».

. Згадуючи у творі «Записки підводника» про ті роки контр- адмірал ВМФ СРСР Н.П.Белоруков, котрий був старпомом та учнем Іларіона Федотовича, пише: «17 січня 1944 року підводний човен «Л-23», перебуваючи на північний захід від мису Тарханкут, безуспішно атакував торпедами «судно-пастку» номер 106. Після атаки противник наполегливо переслідував підводний човен і в кінці кінців наздогнав його, закидав глибинними бомбами і потопив.» Про славетний бойовий путь І.Ф.Фартушного письменник Турчин Федір Филимонович написав книгу «Під прапором Вітчизни».

За роки окупації фашисти вивезли 452 жителі села в рабство в Німеччину. Розстріляли директора МТС П.В.Коваленка, голову колгоспу П.Я. Костенка. Жителі села були учасниками руху опору. Серед них Дуб’ яга І.В., Костенко Г.Я., Капінус Г.Ф., які по звірячому були розстріляні фашистами восени 1941 року. 55 млн. крб., становили збитки після війни.

Після звільнення від німецько-фашистських окупантів жителі села приступили до відбудови народного господарства. Умови роботи були важкі, не вистачало техніки, машин. Все оброблялося вручну, виручала худоба (корови). Поступово були відбудовані приміщення середньої школи, лікарні, сільської ради, відділення зв’язку, магазини, МТС, аптека, майстерня по ремонту і пошиву взуття. Пізніше з’явилися машини, тваринницькі ферми.