Церква та школа. (сьогодні у будівлях що збереглись розташовано діючу православну церкву олексія чоловіка божого та дитячий дошкільний заклад «дзвіночок») 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Церква та школа. (сьогодні у будівлях що збереглись розташовано діючу православну церкву олексія чоловіка божого та дитячий дошкільний заклад «дзвіночок»)



ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Село Велика Костромка розташовано в 16 км. на південь від районного центру та залізничної станції Апостолове на перетині лінії Нижньодніпровськ-Вузол- Снігірівка та Запоріжжя – Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці.

Село виникло в другій половині ХV111 ст., за наказом цариці Катерини-11, як військове поселення під назвою Костромка на території Херсонської губернії Херсонського повіту.

Першими поселенцями були в основному селяни-втікачі з правобережної України. Наші предки заснували село завдяки родючим рівнинним, багатим степовою рослинністю та різноманітним тваринним світом землям.

Але найбільшим багатством цього прекрасного Таврійського куточку були невичерпні запаси прісної води. На території майбутнього села знаходилось три великих прісноводних озера, тому й заселення села розпочалося поблизу озер. Через село, проходив на старий Крим Полтавський чумацький шлях і це була Північно-Західна частина Великого Лугу. Є припущення, що біля цих озер і зупинялися чумаки відпочити та палили костри, від чого виникла назва «Кострівка», в селі навіть є вулиця Кримська. З 1789 року село отримало офіційну назву Костромськоє.

В цей час в селі було побудовано 20 дворів та проживало майже 1000 мешканців.

Землі військових поселенців відносилися до першого розряду родючості. Озера були багаті на рибу. Весною паводкові води відводилися з озер проритим каналом в зелену долину. Через канал було збудовано вісім мостів. Господарство було натуральне. Сіяли пшеницю, ячмінь, жито, просо, льон, коноплі, соняшник. Розводили велику і дрібну рогату худобу. Займалися ремеслами: прядінням, ткацтвом, ковальством, теслярством, вишиванням.

В ½ Х!Х ст. в селі була церква, при якій відкрили невелику церковно-приходську школу. В селі почав роботу фельдшерсько-акушерський пункт.

В 1866-1867 р.р. на території села була проведена аграрна реформа. Військові поселенці були переведені в розряд державних селян. За політичними мотивами було визначено поземельний устрій державних селян. Оброчний податок замінений викупними платежами, які дорівнювали розміру платежів кріпосних селян. Селяни викупляли землю, але не стали її власниками, так як земля стала власністю общини.

Після аграрної реформи на селі розпочався процес капіталізації відносин на селі, соціальне і майнове розпаювання. З будівництвом залізниці Нікополь – Апостолове - Кривий Ріг зміни відбулися і в селі. В 1875 році відкрила двері перша державна однокласна школа, будована на кошти сільської громади.

В 1896 році в селі налічувалося 908 дворів і проживало 5218 чоловік. У цьому році на території села вже було 2 школи, церква Святої Покрови, земська лікарня, жіноча консультація на 16 жінок, сільська управа, 28 вітряків, 14 кузниць, 7 торгових лавок, 1 хлібозапасний магазин. До Костромки відносилися землі і селище Ново - Костромка, в якому було 28 дворів і проживало 184 чоловіки. Кожного четверга в селі проводили базари, в селі було збудовано паровий млин.

Початкові школи переводять в семилітку, а в 1941 році, був перший випуск учнів десятирічки. Відкрито обласну робітничо-селянську школу садоводів. Працювали лікнепи для дорослих, депутатом Верховної Ради УРСР була директор школи Лавруша Є.І.

Квітня 1923 року у с. Велика Костромка народився Григорій Гордійович Шишко – художник, з роботами якого знайомі у Великій Британії, Бельгії, Голландії, Нігерії й Ірландії, знавці називали його криворізьким Сезаном, роботи його перед смертю (1994 рік) були придбані та вивезені у Велику Британію.

Мирна праця жителів села була перервана Великою Вітчизняною війною. 17 серпня 1941 року село було окуповано німецько-фашистськими військами. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали 718 жителів села, загинуло 380, 210 за проявлені доблесть і відвагу відмічені урядовими нагородами.

Герой Радянського Союзу Д.В.Фартушний

(є стела та вулиця на честь Героя)

Серед них Герой Радянського Союзу Д.В.Фартушний удостоєний цієї нагороди за форсування Дніпра у вересні 1943 р. вчитель школи Гонобич С.Г. тричі був нагороджений орденом червоної зірки.

Визволяючи село загинули гв. рядовой О.Ф.Клімашкіна (є вулиця, яка була побудована як невеличкий квартал у селі, в центрі якого стоїть пам’ятник Герою), гв. лейтенант В.А. Лежава, яким посмертно присвоєно за мужність і героїзм звання Героя Радянського Союзу. Село було визволено 28 лютого 1944 року. В боях за визволення села Велика Костромка брали участь воїни офіцери 13-ти радянських дивізій. В тому числі 57 стрілкова девізія, 47 стрілкова девізія, 74,203,243,244 стрілкові дивізії.

1150 воїнів, які загинули під час визволення села поховані в братській могилі. Їм було збудовано пам’ятники в 1957 р., реконструйовано в 1981 році. В 1987 році на вулиці Клімашкіна відкрито пам’ятник Герою Радянського Союзу Клімашкіну О.Ф.. Увіковічено пам’ять Д.В. Фартушного у назві вулиці, на якій поставлено стелу.

В своїх мемуарах – спогадах генерал С.А.Бобрук за тяжкістю та інтенсивністю боїв за визволення с. В.Костромка і відкриттю оперативного простору для Червоної армії в напрямку портових міст Херсону та Миколаєва і виходу до Чорного моря відзначає їх, як самих витратних та важких після військових операцій під Сталінградом.

Геройський бойовий шлях пройшов командир підводного човна, капітан 3 рангу, наш земляк, уродженець с. Велика Костромка Фартушний Іларіон Федотович. Всі його бойові підводні походи були завжди успішними та завершувались перемогою над ворогом.

Але 17 січня 1944 року в нерівному бою загинув легендарний командир разом із мужнім екіпажем підводного човна «Л-23».

. Згадуючи у творі «Записки підводника» про ті роки контр- адмірал ВМФ СРСР Н.П.Белоруков, котрий був старпомом та учнем Іларіона Федотовича, пише: «17 січня 1944 року підводний човен «Л-23», перебуваючи на північний захід від мису Тарханкут, безуспішно атакував торпедами «судно-пастку» номер 106. Після атаки противник наполегливо переслідував підводний човен і в кінці кінців наздогнав його, закидав глибинними бомбами і потопив.» Про славетний бойовий путь І.Ф.Фартушного письменник Турчин Федір Филимонович написав книгу «Під прапором Вітчизни».

За роки окупації фашисти вивезли 452 жителі села в рабство в Німеччину. Розстріляли директора МТС П.В.Коваленка, голову колгоспу П.Я. Костенка. Жителі села були учасниками руху опору. Серед них Дуб’ яга І.В., Костенко Г.Я., Капінус Г.Ф., які по звірячому були розстріляні фашистами восени 1941 року. 55 млн. крб., становили збитки після війни.

Після звільнення від німецько-фашистських окупантів жителі села приступили до відбудови народного господарства. Умови роботи були важкі, не вистачало техніки, машин. Все оброблялося вручну, виручала худоба (корови). Поступово були відбудовані приміщення середньої школи, лікарні, сільської ради, відділення зв’язку, магазини, МТС, аптека, майстерня по ремонту і пошиву взуття. Пізніше з’явилися машини, тваринницькі ферми.

Під час будівництва Криворізької ТЕС та міста енергетиків Зеленодольська державою було передбачено використання земель радгоспу «Степовий», в тому числі випасів Зеленої долини, а також залучення до будівництва та праці трудових ресурсів села Великої Костромки.

В 1967 році було збудовано будинок культури «Жовтень», закладено парк. В 60-ті роки ведеться широке будівництво мережі магазинів, збудовано селище Клімашкіно для переселенців із західних областей, яких запрошували на роботу в радгосп.

За радгоспом «Степовий» закріплено 12481 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 9648 орних земель. Працівники радгоспу кожного року збирали високі та якісні врожаї фруктів на площі 190 га саду, 360 га – засаджувалися овочами, 240 га - картоплею. Радгосп мав значне тепличне господарство. Радгосп «Степовий» входив до складу Криворізького тресту радгоспів, співробітничав з Всесоюзним науково – дослідним інститутом зернового господарства, Дніпропетровським сільськогосподарським інститутом та Херсонським науково – дослідним інститутом землеробства.

За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва радгоспу в 1973 р. вручено перехідний Червоний прапор ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС та ЦК ВЛКСМ. Більше 60 передовиків виробництва нагороджено орденами та медалями, в т.ч. орденом Леніна - тракторист П.Ю.Вовк, комбайнер Ф.Г.Капуста, ланковий М.З.Сокол, орденом Жовтневої Революції колишній директор радгоспу Желтков О.М..

В 1977 р. було збудовано нове приміщення середньої школи, в якому почали навчальний рік 700 учнів. В селі почала працювати тільки 1 школа (початкова та восьмирічна були закриті).

На початку 80-х років ХХ ст.. збудовано нове приміщення сільської ради з відділенням зв’язку. В 1985 році відбулася реорганізація радгоспу «Степовий» в результаті чого було створено 2 радгоспи: «Степовий» і «Комсомольський».

Бібліотека СБК «Жовтень»

 

 

На сьогодні в селі Велика Костромка є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, 2 бібліотеки з фондом 10000 книг, двохповерховий БК «Жовтень» з прекрасною молодіжною дискотекою, лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, ветеринарна дільниця, аптека, АТС, відділення Ощадбанку, поштове відділення, дитячий садок «Дзвіночок», 15 магазинів і торгових точок, 1 кафе-бар, 2 млина, 1 олійниця. Село газифіковано.

Обрядове свято «Веснянки»

 

На території села знаходяться історичні пам’ятки:

Будівлі комплексу земської лікарні (поч..ХХ ст.) - де розміщено лікарську амбулаторію сімейної практики та медицини, земська школа (поч..ХХ ст.) – Церква св..Олексія УПЦ, братські могили, пам’ятник Клімашкіну О.Ф. (1987), пам’ятна стела обеліск героя Радянського Союзу Д.В.Фартушного, пам’ятник жертвам Голодомору, меморіальна дошка на честь загиблого під Іловайськом у 2014 році Толкачова В.М., поховання ігумені (30 роки XX ст) монастиря Печерської Лаври м. Київ Пащенко Домініки Данилівни.

 

05 грудня 2003 року рішенням №84 13 сесії XIV скликання Великокостромської сільської ради затверджено місцеву геральдику: герб, прапор та гімн с. Великої Костромки.

 

Герб села Велика Костромка.

Прапор села Велика Костромка.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Село Велика Костромка розташовано в 16 км. на південь від районного центру та залізничної станції Апостолове на перетині лінії Нижньодніпровськ-Вузол- Снігірівка та Запоріжжя – Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці.

Село виникло в другій половині ХV111 ст., за наказом цариці Катерини-11, як військове поселення під назвою Костромка на території Херсонської губернії Херсонського повіту.

Першими поселенцями були в основному селяни-втікачі з правобережної України. Наші предки заснували село завдяки родючим рівнинним, багатим степовою рослинністю та різноманітним тваринним світом землям.

Але найбільшим багатством цього прекрасного Таврійського куточку були невичерпні запаси прісної води. На території майбутнього села знаходилось три великих прісноводних озера, тому й заселення села розпочалося поблизу озер. Через село, проходив на старий Крим Полтавський чумацький шлях і це була Північно-Західна частина Великого Лугу. Є припущення, що біля цих озер і зупинялися чумаки відпочити та палили костри, від чого виникла назва «Кострівка», в селі навіть є вулиця Кримська. З 1789 року село отримало офіційну назву Костромськоє.

В цей час в селі було побудовано 20 дворів та проживало майже 1000 мешканців.

Землі військових поселенців відносилися до першого розряду родючості. Озера були багаті на рибу. Весною паводкові води відводилися з озер проритим каналом в зелену долину. Через канал було збудовано вісім мостів. Господарство було натуральне. Сіяли пшеницю, ячмінь, жито, просо, льон, коноплі, соняшник. Розводили велику і дрібну рогату худобу. Займалися ремеслами: прядінням, ткацтвом, ковальством, теслярством, вишиванням.

В ½ Х!Х ст. в селі була церква, при якій відкрили невелику церковно-приходську школу. В селі почав роботу фельдшерсько-акушерський пункт.

В 1866-1867 р.р. на території села була проведена аграрна реформа. Військові поселенці були переведені в розряд державних селян. За політичними мотивами було визначено поземельний устрій державних селян. Оброчний податок замінений викупними платежами, які дорівнювали розміру платежів кріпосних селян. Селяни викупляли землю, але не стали її власниками, так як земля стала власністю общини.

Після аграрної реформи на селі розпочався процес капіталізації відносин на селі, соціальне і майнове розпаювання. З будівництвом залізниці Нікополь – Апостолове - Кривий Ріг зміни відбулися і в селі. В 1875 році відкрила двері перша державна однокласна школа, будована на кошти сільської громади.

В 1896 році в селі налічувалося 908 дворів і проживало 5218 чоловік. У цьому році на території села вже було 2 школи, церква Святої Покрови, земська лікарня, жіноча консультація на 16 жінок, сільська управа, 28 вітряків, 14 кузниць, 7 торгових лавок, 1 хлібозапасний магазин. До Костромки відносилися землі і селище Ново - Костромка, в якому було 28 дворів і проживало 184 чоловіки. Кожного четверга в селі проводили базари, в селі було збудовано паровий млин.

Церква та школа.(сьогодні у будівлях що збереглись розташовано діючу православну церкву Олексія чоловіка божого та дитячий дошкільний заклад «Дзвіночок»)

 

У 1909 році Костромка стала волосним центром і в цей час відносилася до Херсонської губернії. В 1910 р. село значно поповнилося за рахунок вивізних селян Полтавської, Чернігівської, Київської губернії.

В 1912 році тут відкрилась земська початкова школа та лікарня.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 142; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.198.154.234 (0.027 с.)