Особливості вірусних інфекцій. Роль вірусної НК та білка в інфекційному процесі

Відмінності патогенезу вірусних і бактер.інф:1)віруси використовують для розмноження транскрипційну і трансляційну системи кл.-хазяїна 2)віруси вбудовують свій геном в геном кл.-хазяїна 3) віруси можуть викликати мутації в ДНК кл.-хазяїна 4)Віруси можуть блокувати метаболізм кл., переключаючи його для синтезу вірусних НК і білків 5)в патогенезі вірусних інф.беруть участь противірусні системи макроорганізму: інтерферонова система,система антигеннеспециф.натуральних кілерів і антиген специфічних Т-лімфоцитів-кілерів 6)можуть викликати пухлинну-трансформацію

Геном може бути поданим тільки одним видом НК – ДНК або РНК. НК можуть бути одно-, двонитковими, лінійними, кільцевими, безперервними, фрагментованими. Двониткова ДНК може додатково скручуватись і утворювати компактну третинну структуру. РНК і ДНК можуть бути запаковані у віріоні по спіралі (утв. ниткоподібні і паличкоподібні віріони) і ізометрично (утв. сферичних віріонів). При запакуванні в капсиді НК можуть накручуватись на білкові стр-ри, або скріплені молекулами білків, такі комплекси є нуклеопротеїдом. Нуклеокапсид- комплекс НК і капсиду.

Білки: 1)Структурні –в складі суперкапсиду,капсиду і генома.Групи:

- суперкапсидні – є мембранними білками складних вірусів, вони пронизують ліпідний бішар наскрізь,або частково в нього занурені

- капсидні-складають структурні компоненти капсомерів.Захищає геном від навколишнього середовища

- геномні-пов’язані з вірусною НК. Утв. Рибо- і дезоксирибонуклеопротеїд. Мають певні антигенні властивості

2)Функціональні-це ферменти вірусів.

-клітинні-залучаються до складу віріонів при проходженні через мембрану(АТФаза)

-вірусні-містяться у віріонах у нативній або генетично закодованій формі:

*віріонні-локалізовані всередині віріону або на його поверхні(нейрамінідаза, лізоцим)

*вірус індуковані-інформація про них закодована у геномі, а самі ферменти утв.внаслідок його транскрипціїі трансляції (ДНК-,РНК-полімераза)

 

Антигенна структура.

Патогенність вірусів – це їх потенційна спроможність викликати інфекційний процес. Фенотипічним проявом патогенності вірусів є вірулентність (інфекційність)- спроможність прикріплюватись, проникати і розмножуватись в чутливій клітині.

Факторами патогенності вірусів є: адгезіни, нуклеїнові кислоти, білки і ферменти.

Адгезіни – це протеїнові, глікопротеїнові або гліколіпопротеїнові структури, розташовані на вірусному суперкапсиді або капсиді і виконуючі функції рецепторів. За доп. адгезінів віріони прикріплюються до чутливих клітин, які мають гомологічний вірусному рецептору клітинний антирецептор. Клітина, яка не має антирецепторів до адгезінів даного віруса, ним не інфікується, це лежить в основі видового імунітету.

Нуклеїнові кислоти - основний фактор патогенності вірусів. Вірусні РНК і ДНК інфекційні- мають спроможність проникати в клітини і забезпечувати репродукцію вірусів. Вірусні нуклеїнові кислоти, при інтеграції в ДНК клітини-хазяїна спроможні викликати або мутації, які ведуть до пухлинної трансформації клітин, або персистенцію вірусів.

Вірусні білки можуть викликати інтоксикацію організму як безпосередньо, так і за рахунок стимуляції гіперпродукції макрофагами інтерлейкіну-1В (ендогенного пірогену) і фактора некрозу пухлин-А (кахектину). Білки багатьох вірусів спроможні індукувати клітинний апоптоз – програмовану загибель клітини. Білки деяких вірусів мають канцерогенну, мутагенну та імуносупресивну дію.

Ферменти вірусів берут участь у проникненні в клітину і «роздяганні» віріонів (нейрамінідаза, протеази), інтеграції вірусного генома у геном клітини-хазяїна; спроможні індукувати апоптоз клітин шляхом розщеплення клітинного рецептора bcl-2. Також вони здатні модифікувати клітинні гени росту і проліферації, що веде до їх активації і розвитку пухлинної трансформації клітини.

Вірусні ферменти мають антигістонову активність: вони інактивують білки-гістони, які беруть участь у структурно-функціональній організації хроматину клітини і є регуляторами імунітету.