Об’єктивне юридичне право і правосвідомість

 

10.1. Правосвідомість — знання суб’єктів про право (загальносоціальне і юридичне), їх ставлення до юридичного права та юридично значимої поведінки.

10.2. Правова культура особи — її властивість, яка характеризується знанням об’єктивного юридичного права, засвоєнням його цінності та правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях.

10.3. Правове виховання— цілеспрямована діяльність державних організацій, громадянських об’єднань та інших суб’єктів з формування правової культури особи.

Система об’єктивного юридичного права

 

11.1. Система об’єктивного юридичного права — комплекс взаємопов’язаних чинних юридичних норм, що характеризується їх єдністю, узгодженістю, а також поділом на відносно самостійні утворення.

11.2. Предмет правового регулювання — сукупність однорідних суспільних відносин, які регулюються об’єктивним юридичним правом.

11.3. Метод правового регулювання — сукупність специфічних юридичних прийомів державно-владного впливу на певну сферу однорідних суспільних відносин.

11.4. Галузь об’єктивного юридичного права — система юридичних норм, які регулюють однорідні за об’єктом суспільні відносини специфічним методом.

11.5. Інститут об’єктивного юридичного права — система юридичних норм, які регулюють певний вид однорідних суспільних відносин.

11.6. Публічне об’єктивне юридичне право — система юридичних норм, які регулюють владні (вертикальні) суспільні відносини імперативним методом.

11.7. Приватне об’єктивне юридичне право— система юридичних норм, які регулюють рівносторонні (горизонтальні) суспільні відносини диспозитивним методом.

Юридичні норми

 

12.1. Соціальна норма — загальне правило поведінки, яке регулює суспільні відносини.

12.2. Юридична норма — загальнообов’язкове правило правомірної поведінки, яке встановлюється (або санкціонується) та забезпечується державою.

12.3. Структура юридичної норми — склад взаємопов’язаних частин (елементів) норми, зумовлений потребами регулювання, охорони і захисту суспільних відносин.

12.4. Гіпотеза юридичної норми — частина норми, в якій вказуються умови, обставини її дії.

12.5. Диспозиція юридичної норми — частина норми, в якій вказуються права та обов’язки суб’єктів, що виникають, змінюються або припиняються у них за наявності обставин, зазначених у гіпотезі.

12.6. Санкція юридичної норми — частина норми, в якій вказуються заходи державного примусу (штрафні та відновлювальні) за порушення диспозиції.

12.7. Нормативно-правовий припис — безпосередньо виражене в тексті нормативно-правового акта деонтичне висловлювання, яке використовується для формування юридичної норми та забезпечення її дії.

Правові відносини

 

13.1. Правовідношення — передбачене юридичною нормою і гарантоване державою суспільне відношення, учасники якого мають взаємні суб’єктивні юридичні права та суб’єктивні юридичні обов’язки.

13.2. Суб’єкт правовідносин — праводієздатний учасник суспільних відносин, який є носієм суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків.

13.3. Правоздатність — закріплена в юридичних нормах і гарантована державою можливість суб’єкта мати суб’єктивні юридичні права і нести суб’єктивні юридичні обов’язки.

13.4. Дієздатність — закріплена в юридичних нормах і гарантована державою можливість суб’єкта набувати і здійснювати суб’єктивні юридичні права та суб’єктивні юридичні обов’язки своїми діями.

13.5. Об’єкт правовідношення — певне благо, на здобуття і використання якого спрямовані взаємні суб’єктивні юридичні права та суб’єктивні юридичні обов’язки суб’єктів правовідношення.

13.6. Юридичний факт — передбачена гіпотезою юридичної норми конкретна життєва обставина, з настанням якої виникають, змінюються або припиняються правові відносини.