Правомірна поведінка, реалізація та застосування юридичних норм

 

16.1. Правомірна поведінка— діяння, що відповідає вимогам юридичних норм.

16.2. Реалізація юридичних норм— діяльність із використання, виконання та дотримання юридичних норм.

16.3. Використання юридичних норм— активна або пасивна правомірна поведінка уповноваженого суб’єкта, що здійснюється ним за його власним бажанням.

16.4. Виконання юридичних норм— активна правомірна поведінка зобов’язаного суб’єкта, що здійснюється ним незалежно від його власного бажання.

16.5. Дотримання юридичних норм— пасивна правомірна поведінка зобов’язаного суб’єкта, що здійснюється ним незалежно від його власного бажання.

16.6. Застосування юридичних норм— діяльність компетентних державних органів та інших уповноважених державою суб’єктів із встановлення індивідуальних формально-обов’язкових правил поведінки з метою забезпечення належної реалізації юридичних норм.

16.7. Юридична кваліфікація фактів— правова оцінка конкретної життєвої ситуації, яка полягає у співставленні й фіксації відповідності (або невідповідності) ознак конкретної життєвої ситуації та ознак юридичних фактів, зазначених у гіпотезі певної юридичної норми.

16.8. Юридичні колізії— протиріччя між чинними юридичними нормами, що регулюють одні й ти ж суспільні відносини.

16.9. Акт застосування юридичних норм— спосіб зовнішнього виразу і закріплення індивідуальних формально-обов’язкових правил поведінки, які встановлюються компетентним суб’єктом з метою виникнення, зміни або припинення правовідносин.

16.10. Прогалина у нормативно-правових актах— відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин, які знаходяться у сфері правового регулювання, що окреслюється принципами об’єктивного юридичного права.

16.11. Аналогія закону— вирішення юридичної справи (за наявності прогалини) на основі юридичної норми, що регулює подібні за змістом суспільні відносини.

16.12. Аналогія права— вирішення юридичної справи (за наявності прогалини і відсутності „аналогічної” юридичної норми) на основі принципів відповідної галузі права або принципів об’єктивного юридичного права в цілому.

Тлумачення юридичних норм

 

17.1. Тлумачення юридичних норм— діяльність щодо з’ясування або роз’яснення змісту юридичних норм з метою правильного їх застосування та реалізації.

17.2. Тлумачення-з’ясування— інтелектуальна діяльність щодо встановлення змісту (смислу) юридичної норми, результатом якої є розуміння змісту цієї норми самим інтерпретатором.

17.3. Спосіб тлумачення— сукупність прийомів і правил встановлення змісту юридичних норм.

17.4. Текстовий /мовний/ спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі аналізу тексту нормативно-правового акта шляхом встановлення значення та смислу слів і мовних висловів з використанням мовних норм.

17.5. Цільовий /телеологічний/ спосіб тлумачення— з’ясування змісту юридичної норми на основі визначення її безпосередніх цілей шляхом аналізу приписів-цілей, приписів-задач, приписів-принципів, що містяться у даному нормативно-правовому акті або в іншому акті, пов’язаному з першим загальним предметом правового регулювання.

17.6. Систематичний спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі встановлення зв’язків між нормативно-правовими приписами, за допомогою яких утворюється норма, що тлумачиться, та обслуговується її дія.

17.7. Історичний спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі аналізу конкретно-історичних умов її створення (прийняття).

17.8. Функціональний спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі аналізу конкретних умов і обставин її дії, функціонування.

17.9. Тлумачення-роз’яснення — встановлення змісту юридичної норми і виклад його розуміння в тій чи інший формі.

17.10. Офіційне тлумачення— роз’яснення змісту юридичних норм, яке здійснюється компетентними суб’єктами і є формально обов’язковим для інших суб’єктів.

17.11. Неофіційне тлумачення— роз’яснення змісту юридичних норм, яке здійснюється будь-яким суб’єктом і не є формально обов’язковим.

17.12. Нормативне тлумачення— роз’яснення змісту юридичних норм, яке поширюється на всі випадки їх застосування та реалізації.

17.13. Казуальне тлумачення— роз’яснення змісту юридичних норм, яке поширюється лише на окремий випадок їх застосування та реалізації.

17.14. Інтерпретаційно-правовий акт /акт офіційного тлумачення юридичних норм/— спосіб зовнішнього виразу і закріплення формально-обов’язкових правил розуміння змісту юридичних норм, які встановлюються компетентним суб’єктом.

Законність і правопорядок

 

18.1. Законність— режим відповідності суспільних відносин чинним юридичним нормам, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма праводієздатними суб’єктами.

18.2. Гарантії законності — система засобів забезпечення законності.

18.3. Юридичні гарантії законності — передбачена юридичними нормами система спеціальних засобів впровадження, охорони і, в разі порушення, відновлення законності.

18.4. Правопорядок — стан впорядкованості суспільних відносин, що складається за умов законності.