Основні принципи системного підходу.

Процес становлення загальної теорії систем продовжується. Пошук компромісу між рівнем абстрагованого і прагматичного системного опису конкретних об'єктів і процесів, що вивчаються, здійснюється сьогодні в рамках сучасного системного мислення. Такий пошук все більше стає результативним в умовах, коли більшості спеціалістів різних напрямків доводиться співпрацювати "на одному ігровому полі". Таким загальним "ігровим полем" є комп'ютерні інформаційні технології. Правила гри на цьому полі диктуються специфікою інформаційних технологій. До факторів цієї специфіки можна віднести:

- загальносистемний підхід (до опису, подання і використання інформаційних моделей об'єктів і процесів у найрізноманітніших областях діяльності людини);

- однорідність способів імітації підготовки і прийняття рішень на основі комп'ютерного моделювання;

- необхідність безумовного знаходження єдиного понятійного і термінологічного забезпечення для спеціалістів інформаційних технологій і осіб, які приймають рішення при використанні одержаних результатів, у своїх конкретних предметних областях.

Нехтування розумінням того, що в сучасних умовах загальними (єдиними) для всіх стають правила гри (на "ігровому полі") комп'ютерних інформаційних технологій вже не тільки знижує ефективність результатів як в їх розробці, так і в їх практичному використанні, але дуже часто призводить до неконкурентноспроможності і банкрутства різних практичних проектів.

Отже, "грати на цьому ігровому полі" сьогодні доводиться практично всім. Досягнення високої ефективності в напрямках будь-якої практичної діяльності не можливе без застосування загальної теорії систем і системного підходу. Системний підхід може бути визначений як сукупність дій, пов'язаних із:

- системним розглядом проблеми з різних сторін;

- системним описом моделей об'єктів та явищ;

- системною організацією створення, розробки і впровадження засобів вирішення проблеми.

4. Основні види моделей, що застосовуються у системному аналізі. Модель системи типу "чорна скринька": місце застосування, стандартні вимоги до представлення, приклади.

Модель “чорної скриньки”: відображає дві важливих властивості системи: цілісність і відособленість від зовнішнього середовища. Система зв'язана із зовнішнім середовищем і за допомогою цих зв'язків впливає на нього. Якщо зобразити зв'язки такої моделі стрілками, направленими від системи в зовнішнє середовище, то їх можна вважати виходами системи. Виходи системи в такій моделі відповідають слову "ціль" у визначенні системи. Повинні існувати і можливості її використання, впливу на неї, тобто й такі зв'язки із зовнішнім середовищем, які направлені ззовні в систему. Зобразимо ці зв'язки також відповідними стрілками, направленими від зовнішнього середовища в систему, і назвемо їх входами системи. В результаті ми побудували модель системи, яка одержала назву "чорної скриньки".

Побудова та аналіз моделей типу «чорна скринька». Існують різні стандарти представлення та опису моделей типу «чорна скринька». Найбільш поширеним є наступний стандарт її опису:

На схемі зображені чотири типи зв’язків:

-вхід до функції (процесу): інформація, що перероблюється для отримання результату (виходу);

-вихід з реалізації функції (процесу): інформація, яка є результатом виконання функції (процесу).

-управління (управлінський вплив і будь-яка інша інформація, що враховується, але не змінюється в процесі виконання даної функції): правила, розпорядження, норми, інструкції тощо), які керують виконанням функції (процесу).

-ресурси, необхідні для виконання функції (процесу): персонал, виконавці, обладнання, а також будь-які інші об’єкти і матеріали, що не змінюються при виконанні функції (процесу).

З цих чотирьох типів зв’язків тільки вихід є обов’язковим для зображення в моделі (функцій, процесів, бізнес-процесів): процес без виходу не має мети і не повинен моделюватися.

Приклад: Розглянемо одну з функцій такої організаційної АГС як будівельна організація – "Розробка оперативного плана-графіка будівельно-монтажних робіт (БМР)".

Метою реалізації цієї функції є оперативний план-графік БМР, тобто виходом в результаті реалізації функції є управляючий вплив на зовнішнє середовище, яким може бути будівельний майданчик, бригади робітників, деякий лінійний підрозділ будівельної організації, інші функціональні задачі (наприклад, побудова графіків використання наявних чи потрібних ресурсів) тощо. Входами можуть бути різні обмеження, організаційно-технологічна модель будівництва об'єкта (ОТМ), нормативи, тощо.

Ця назва образно підкреслює повну відсутність знань про внутрішній зміст "скриньки": в цієї моделі задаються, фіксуються, перераховуються тільки вхідні і вихідні зв'язки системи із зовнішнім середовищем. Така модель, незважаючи на зовнішню простоту і на відсутність знань про внутрішній зміст системи, часто виявляються корисною.

Модель складу системи.

Питання, які стосуються внутрішнього устрою системи, неможливо вирішити тільки за допомогою моделі "чорної скриньки" (При розгляді будь-якої системи виявляється те, що її цілісність та відокремленість виступають як зовнішні властивості.) Внутрішність же "скриньки" являється неоднорідною, що дозволяє розрізняти складові частини самої системи. Частини системи, які неподільні, наз елементами.

Частини системи, що містять більш одного елемента, назвемо підсистемами. Модель складу системи – обмежена множина підсистем і елементів. Всяке розділення системи на підсистеми є відносним, тобто значною мірою – умовним. Модель складу обмежується знизу тим, що вважається елементом, а зверху — межами системи. Як ці межі, так і границі розділення на підсистеми визначаються цілями побудови моделі і, отже, не мають абсолютного характеру. Це не означає, що сама система або її склад нереальні. В цьому випадку ми маємо справу не з різними системами, а з різними моделями системи.

Модель структури системи.

Сукупність необхідних і достатніх для досягнення цілей відношень між елементами створює структуру системи.

Модель структури є черговим кроком в розвитку моделі систем, описує суттєві зв'язки між елементами (компонентами моделі складу). Кажучи, що властивості деякого об'єкта можна використовувати в системі, ми маємо на увазі встановлення деяких відношень між даним об'єктом та іншими частинами системи, тобто включення цих відношень до структури системи.

Структурна схема системи.

Визначення системи охоплює моделі "чорної скриньки”, складу і структури. Всі разом вони утворюють ще одну модель, яку називатимемо структурною схемою системи. У працях зустрічаються також терміни "біла скринька", "прозора скринька", а також термін "конструкція системи". У структурній схемі вказуються всі елементи системи, всі зв'язки між елементами в середині системи і зв'язки визначених елементів із зовнішнім середовищем (входи і виходи системи).

До різних видів структурних схем відносяться лінійні, деревоподібні, матричні, сітьові. В організаційних АГС часто зустрічаються лінійні, деревоподібні (ієрархічні), матричні і сітьові структури.

Динамічні моделі систем.

Моделі "чорної скриньки", складу, структури і структурної схеми системи можуть бути названі статичними моделями, що підкреслює їх нерухомий, ніби застиглий характер.Системи, в яких відбуваються якісь зміни в часі, називатимемо динамічними, а моделі, що відображають ці зміни, — динамічними моделями систем.Типи динамічних моделей такі, як і статичних, тільки елементи цих моделей мають часовий характер.

Проблемовирішуючі моделі.

Модель проблемної ситуації розглядається як сукупність трьох взаємодіючих моделей систем:

- моделі системи, що містить проблему;

- моделі системи, що вирішує проблему;

- моделі зовнішнього середовища, в якому існують і з яким взаємодіють обидві моделі системи.

-