Функціонально-вартісний аналіз

 

Функціонально-вартісний аналіз є методом удосконалення конструкцій та процесів шляхом їх дослідження з метою зниження вартості.

Аналіз проводиться постійними дослідницькими групами з 3-6 фахівців, в наступній послідовності:

1 планування і підготовка до аналізу;

2 збір інформації про об`єкт аналізу;

3 розрахунок вартості і витрат об`єкту, виявлення його непотрібних функцій;

4 розробка варіантів удосконалення об`єкту;

5 оцінка та вибір варіантів;

6 вибір оптимального варіанту;

7 впровадження та контроль результатів аналізу.

Використання цього методу для удосконалення відомих виробів дозволяє знизити їх вартість на 5-20%.

Метод контрольних питань

 

Метод контрольних питань, складений у вигляді пам’ятки, де надані рекомендації, які допомагають подивитися на існуючі рішення з різних точок зору, ефективно використати свої ідеї і знайти раціональні рішення серед багатьох інших.

Пам’ятку інженеру, який розмірковує над вирішенням винахідницької задачі, склав американець Тім Ейлоарт - власник двох невеличких фірм.

Ось деякі пункти пам’ятки.

1 Перелічити всі якості та визначення майбутнього винаходу, змінити їх.

2 Сформулювати завдання, спробувати інші формулювання.

3 Визначити головні, другорядні та аналогічні завдання.

4 Визначити недоліки існуючих рішень.

5 Накидати фантастичні, біологічні, економічні, хімічні та інші аналогії.

6 Визначити ідеальне рішення, при якому виконуються головні функції об'єкту за його фізичної відсутності (виходячи з цього, головна тенденція розвитку всіх машин і приладів – тенденція до зникнення, тобто функція об’єкту виконується, а його самого немає).

7 Визначити альтернативні проблеми і системи, які відводять в бік від головного рішення.

8 Спробувати побудувати гідравлічну, механічну, електричну та інші моделі.

9 Спробувати різні види матерії та енергії: газ, рідину, тверде тіло, піну, тепло, магніт, світло, перехідні стани, поверхневі властивості, різні ефекти тощо.

10 Виявити варіанти, залежності, зв’язки.

11 Почути думки зовсім необізнаних людей.

12 Влаштувати безладне групове обговорення з вживанням алкоголю, вислухати всі ідеї без критики.

13 Прогулюватися серед стимулюючих зовнішніх умов (звалищ брухту, технічним виставкам, музеям, відповідним магазинам), продивлятися науково-технічні журнали.

14 Змінити рішення з точки зору часу (швидше – повільніше), розмірів, питомої ваги тощо.

15 В уяві залізти всередину механізму.

16 Знати хто займався аналогічними проблемами і чого досягнув.

17 Спробувати вирішити завдання, не рахуючись з витратами.

18 Спробувати вирішити завдання, знаючи, що ціною цього є життя людини.

19 Спробувати зробити з об’єкту іграшку.

 

Як вже згадувалося, методів активізації винахідницької думки в різних країнах існує безліч, але всі вони, так чи інакше, перегукуються з розглянутими вище методами, є їхніми комбінаціями з додаванням таких інструментів, як фонд евристичних прийомів перетворень об`єкту, фонд фізико-технічних ефектів, гіпотези про деякі закони створення та розвитку техніки тощо.

Фонд евристичних прийомів та фонд фізико-технічних ефектів – систематизовані знання, які базуються на прийомах та ефектах, які вже колись успішно використовувалися для розв’язання винахідницьких задач у різних галузях техніки. Фонди дозволяють суттєво зменшити кількість сприйнятливих варіантів і набагато скорочують строки створення винаходів.

 

ЗАХИСТ ПРАВ ВЛАСНИКІВ

ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Недобросовісна конкуренція

 

Недобросовісною конку­ренцією вважається будь–яка дія з боку партнерів, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Захист від недобросовісної конкуренції вже більше ста років вважається частиною системи охорони інтелектуальної власності. Вперше про це було сказано у 1900 році на Брюссельській конференції, ко­ли в текст Паризької конвенції з охорони промислової власності було внесено статтю, що зобов'язувала кожну країну-учасницю забезпечувати громадянам ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Відповідно до Закону України від 1996 року «Про захист від недобросовісної конкуренції» до такої конкуренції віднесені:

1 Неправомірне використання чужих імен, товарних знаків, рекламних матеріалів, що може призвести до змішувань товарів з аналогічними товарами конкурентів.

2 Продаж товарів конкурентів під своїми позначеннями.

3 Відтворення зовнішнього вигляду виробів конкурентів і їх продаж.

4 Негативне порівняння своїх товарів з товарами конкурентів.

5 Поширення неправдивих відомостей про конкурентів з метою їх дискредитації.

6 Купівля-продаж товарів або надання послуг тільки за умов купівлі-продажу інших товарів або надання послуг, не потрібних споживачеві.

7 Спонукання конкурентів до відмови від договірних відносин з іншими партнерами.

8 Спонукання постачальника конкурентом замовника до надання останньому переваг перед замовником.

9 Схиляння партнера до розірвання договору з конкурентом.

10 Підкуп працівника постачальника, що могло б призвести до одержання конкурентом постачальника переваг перед ним.

11 Неправомірні розголошення і використання комерційних таємниць.

Особи, права яких порушені недобросовісною конкуренцією, протягом 6 місяців з моменту, коли вони про це довідалися, можуть звернутися в Антимонопольний комітет України із заявою на предмет захисту своїх прав.

За результатами розгляду справи Антимонопольний комітет може приймати такі рішення:

· про визнання факту недобросовісної конкуренції;

· про припинення недобросовісної конкуренції;

· про спростування поширених неправдивих відомостей;

· про накладання штрафу на порушника;

· про вилучення нечесно маркованого товару;

· про скасування неправомірних угод.