Про деякі успішні винаходи людства

За статистикою винахідництвом цікавляться 97 % чоловіків і 3 % жінок. Але всім цікаво згадати деякі, відомі всьому світу винаходи, які пройшли випробування часом і досі лишаються популярними.

У 1853 році 24-річний німецький комерсант Леві Страусс прибув на судні у Сан-Франциско. Він торгував брезентом, який користувався попитом у золотошукачів – з щільної парусини вони шили тенти для візків. Страусс хотів швидко збути товар, але доля вирішила інакше. До нього прийшов мужчина і попросив тканину, але не на тент, а на міцні штани.

Підприємливий комерсант швидко здогадався, що напав на золоту жилу. Невдовзі всі заговорили про дивовижні коричневі штани, прострочені помаранчевими нитками, які мали аж п’ять кишень і були подібні на комбінезон. Практичні та комфортні бавовняні штани, які затримували порох і бруд, пропускали повітря, легко пралися і були зручними, вигідно відрізнялися від звичних шкіряних, швидко сподобались робочим.

Тканину Страусс закупляв у італійському порту Генуя, тому на паках стояв штамп Genes, а американці читали по-своєму – “джинс”.

Ідеальні у всіх відношеннях штани мали суттєвий недолік – під надмірною вагою самородків рвалися кишені. І тоді вирішили зміцнити кишені заклепками. Їх ставили також на ширінку, але після того, як президент компанії, якось сидячи біля вогнища, обпікся залізкою, цю заклепку забрали. Забрали заклепки також з задніх кишень – вони дряпали сідла та стільці.

20 травня 1873 року Страусс запатентував свій виріб. Мода на джинси перекинулась через океан, з’явилося багато фірм, що стали їх виготовляти. Компанія Lee (1911 рік) розробила штани для моряків, Wrangler (1947) – для ковбоїв, Mustang (1932) – для жінок.

У Радянському Союзі джинси в магазинах не продавалися, їх можна було придбати у спекулянтів за 250 – 300 рублів (стільки в ті часи коштували, наприклад, 1500 буханців хлібу або 2 дуже пристойних костюми). Джинси почали виготовляти підпільно. Для того, щоб товар набув фірмового вигляду, вироби терли пемзою і цеглою, замочували у розчинах кислот, проварювали у содово-сольових розчинах і навіть розстрілювали дробинками для того, щоб утворилися особливі дірочки.

Сьогодні, більше, ніж через 150 років з моменту появи, джинси є у гардеробі кожної людини, незалежно від статі, віку і місця мешкання. Середньостатистичний американець, для прикладу, має 7 джинсів. Всесвітньо відомі дизайнери створюють власний джинсовий одяг: Dior пропонує штани, оздоблені хутром лисиці, вартістю 10 тис. доларів, джинси з колекції Guccі розшиті африканським бісером та оздоблені пір’ям екзотичних птахів, коштують більше 3 тис доларів. Найдорожчі у світі унікальні джинси ручної роботи, прикрашені золотими заклепками, діамантами і рубінами, вартістю понад 85 тис. доларів, створені компанією Levi Strauss на честь 150-річчя її існування, занесені до книги Гіннесса.

Японські фахівці розробили джинси, які просякнуті амінокислотами. Ці штани протягом двох років зволожують шкіру і захищають її від бактерій, уповільнюючи процеси старіння. Інша японська фірма створила джинси, які захищають власників від шкідливих ультрафіолетових променів.

Ще один приклад. Coca-Cоlа є одним з найпопулярніших в світі напоїв. Вживають її більш як у 160 країнах по чверті млн. пляшок в день, однак майже ніхто не знає, що він п’є. Рецепт тонізуючого напою – власність американського концерну, засновником якого був аптекар Джон Пембертон із штату Джорджія. Наприкінці позаминулого сторіччя, готуючи нові ліки від головного болю, він зварив суміш з кокаїнових кущів та інших лікарських трав, а для смаку додав трохи сиропу. Мікстура вийшла може не дуже ефективною, але приємною на смак і аптекар вирішив змішувати її з содовою та продавати, як тонізуючий напій на зразок лимонаду. Спадкоємець аптекаря спробував додати до напою екстракти різних трав та овочів у різних пропорціях. Так у 1916 році кока-кола почала свою тріумфальну ходу по планеті.

Хіміки конкуруючих фірм дізналися, що кока-кола на 99% складається з газованої води, паленого цукру, фосфорної кислоти, кофеїну, екстракту опалого листя коки та горіхів коли. Тільки 1% суміші, який носить загадкову назву “Мерхандіз-7-ікс” не підлягає аналізу. Компанія – власник ноу-хау, нікому не розкриває своєї таємниці і відмовляється сповістити хто знає формулу “7-ікс”. Вважається, що сьогодні її знають 10 чоловік, а записка з повною формулою всіх компонентів напою лежить у банку Трасткомпані Джорджія і може бути взята тільки при певних обставинах, про які також ніхто не знає.

Деякі приклади із сучасної історії. Угорець Ерне Рубік у 1978 році одержав патент на спосіб механічного з’єднання окремих дрібних кубиків. Щорічні доходи від продажу ліцензій на Кубік Рубіка фахівці оцінювали в 30 млн. доларів

Британська радіостанція BBC у 2005 році провела серед слухачів опитування стосовно найкращих, найгірших і майбутніх винаходів.

У першій частині опитування респондентам було запропоновано назвати найбільш вагомі нововведення, які з’явилися після 1800 року. Перший рядок серед найгеніальніших винаходів людства з великим відривом зайняв велосипед – 59%. Проста конструкція, універсальність і екологічна чистота – головні переваги велосипеда перед іншими винаходами.

Інші винаходи до цього результату не підійшли навіть і близько. 8% дісталося транзистору та електромагнітній індукції, переваги комп’ютера визнали 6%, а радіо й Інтернету – 5% і 4% відповідно. Двигун внутрішнього згоряння вважають найважливішим винаходом лише 3%, а ядерна енергія і супутники зв’язку здобули підтримку лише 1% учасників.

Потім учасників запитали, що вони не хотіли б бачити винайденим. Найбільшу кількість невдоволених голосів – 26% - набрали генетично модифіковані продукти харчування. На друге місце потрапила ядерна енергія.

Найбільш очікуваним винаходом є вакцина від СНІД.

ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ

 

Промислові зразки належать до об'єктів промислової власності.

Промислові зразки

 

Розвиток мистецтва дизайну в останні роки призвів до того, що споживачі стали приділяти увагу не тільки корисності та якості виробів, які вони купують, а і естетичній привабливості останніх. Дана тенденція, з одного боку, змушує виробників вкладати в дизайн все більші коштів, а з другого – зумовлює забезпечення правового захисту результатів творчої діяльності дизайнерів у вигляді промислових зразків.