Сутність та принципи організації безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки - це форма платежів, при якій кошти з рахунку платника переказуються на рахунки отримувача, а також перерахування коштів банками за дорученням п-ств та фіз. осіб коштів внесених ними готівкою в касу банку на рахунок отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів.

Загальні правила здійснення безготівкових розрахунків:

1.банки відкривають учасникам безготівкових розрахунків рахунки і здійснюють касово-розрахункове обслуговування на підставі договорів; 2. кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученням власників рахунків або на підставі платіжних вимог; 3. доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків, банки приймають лише в межах залишку коштів по цих рахунках; 4. під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форма розрахунків за допомогою розрахункового чека і т.д.; 5. доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін передбачений законодавством.

Згідно чинного законодавства у безготівкових розрахунках може бути передбачена дата валютування. Дата валютування – це зазначена платником у розрахунковому док. дати, починаючи з якої, гроші переказані платником отримувачу, перерходять у власність отримувача. 6. банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження в межах залишку коштів на рахунку клієнта і в такій черговості:

1.списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди;

2.списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці працівникам; 3.списуються кошти на підставі інших рішень суду; 4.списуються кошти за платіжними документами, що передбачають платежі до бюджету та позабюджетних фондів; 5.списуються кошти за іншими розрахунковими документами. Відповідно до існуючої в нашій країні практики встановлені такі форми безготівкових розрахунків: платіжними вимогами, платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, акредитивами, чеками, векселями.

Використання тієї чи іншої форми платіжних документів не залежить від банку, а визначається договором між платником і одержувачем коштів. При виборі тієї чи іншої форми розрахунків підприємства повинні враховувати багато факторів: місце знаходження платника та покупця, швидкість обігу грошових коштів, можливість взаємного контролю, джерела коштів для платежу, гарантію сплати і т.д.

Платіжна вимога – це документ, який містить вимогу одержувача коштів платнику про сплату певної суми грошей через банк.

Платіжне доручення – це документ, який містить наказ платника банку про списання з його рахунку певної суми та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжні доручення зручні при авансовій оплаті за товари, при виконанні платежів до бюджету тощо.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який об'єднує платіжну вимогу і платіжне доручення. Частину документу "платіжна вимога" заповнює одержувач, а другу частину – "доручення" – заповнює платник при згоді на оплату.

Акредитив – це розрахунковий документ, який містить доручення банка платника банку одержувача оплатити товар (послуги) лише при виконанні одержувачем умов, вказаних в акредитиві (рис. 3.7). Акредитив вигідно використовувати у відносинах з неакуратними платниками.

Розрахунковий чек – документ, який містить доручення чекодавця (платника) банку про перерахування з його рахунку певної суми грошей на рахунок чекодержателя (одержувача) при здачі ним чека в банк.