Порядок формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Порядок формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку



Резерви під кредитні ризики формуються згідно Положення про порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку №119.

Кредитний портфель банку – це загальна заборгованість за кредитами тобто усі надані банком кредити. Загальна заборгованість за кредитними операціями - це валовий кредитний ризик для банку. Для розрахунку резервів за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик = валовий кредитний ризик, класифікований за ступенем ризику -- вартість прийнятого забезпечення.

Банки зобов’язані створювати резерви для покриття втрат за кредитними операціями на повний розмір чистого кредитного ризику, зваженого за ступенем резервування.

Аналіз кредитного портфеля банку та класифікація кредитних операцій здійснюється за такими критеріями:

1.фінансовий стан позичальника банку (клас А, Б, В, Г, Д);

2.ступінь обслуговування позичальником боргу:

- добре;

- слабке;

-незадовільне.

3.вартість прийнятої застави.

Фінансовий стан позичальника банки повинні оцінювати:

- для юр. осіб - не рідше як раз на три місяці;

-для КБ - не рідше як раз на місяць;

-фін. стан фіз. осіб не рідше як раз на рік.

Оцінку ступеня обслуговування боргу позичальником банки повинні здійснювати щомісяця.

Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику

Рівень резервувааня:

- стандартні кредити – 1%

- кредити під контролем – 5%;

-субстандартні кредити – 20%;

- сумнівні кредити – 50%;

- безнадійні кредити – 100%.

 

 

22. Порядок створення та реєстрації банків, відділень, філій, представництв. Основні засади створення та ліцензування комерційних банків закріплені у Законі України “Про банки і банківську діяльність”, які потім конкретизуються у відповідних нормативно-правових актах Національного банку України. Порядок державної реєстрації банків регламентується Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. 375, з наступними змінами та доповненнями.
Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.
Рішення про державну реєстрацію або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів.
Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.
Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Національний банк видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою формою.
Законом встановлені особливості державної реєстрації банків з іноземним капіталом. Зокрема, передбачено додатковий перелік документів, які подаються для реєстрації банку.
Для проведення державної реєстрації банку як новоствореної юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа подає державному реєстратору документи відповідно до вимог Закону про державну реєстрацію.
Титульна сторінка обох примірників статуту банку з відміткою про реєстрацію статуту Національним банком та датою реєстрації має бути засвідчена підписом заступника Голови Національного банку України і відбитком печатки Національного банку. Примірники статуту мають бути прошиті і засвідчені на звороті відбитком печатки Управління діловодства Національного банку. За відсутності підстав для відмови в проведенні державної реєстрації або залишення документів, що подані для державної реєстрації, без розгляду, державний реєстратор вносить до реєстраційної картки ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і проводить державну реєстрацію банку як юридичної особи в порядку, визначеному Законом про державну реєстрацію, внаслідок чого банку видається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи єдиного зразка. Протягом п'яти робочих днів після державної реєстрації банку як юридичної особи банк для внесення запису до Державного реєстру банків подає до Національного банку такі документи:
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи єдиного зразка;
- дві нотаріально засвідчені копії статуту банку, зареєстрованого Національним банком, з відповідною відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної
особи.
Датою внесення запису до Державного реєстру банків є дата отримання Національним банком зазначених документів, про що уповноваженій особі банку повідомляється листом Національного банку за підписом директора Генерального департаменту банківського нагляду та видається свідоцтво про реєстрацію банку. Під час відкриття банком відокремленого підрозділу (філії, представництва) для внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру банк, крім документів, передбачених Законом про державну реєстрацію, подає державному реєстратору копію листа Національного банку про внесення до Державного реєстру банків запису про реєстрацію філії або представництва банку. Реєстрація філій банку здійснюється Національним банком України протягом одного місяця з моменту надання усіх необхідних документів шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру банків. Банки зобов'язані надавати інформацію Національному банку України про відкриття представництва, яка вноситься до Державного реєстру банків. Реєстрація представництва банку здійснюється протягом десяти робочих днів із дня отримання територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку всіх необхідних документів. Представництво вважається зареєстрованим після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Про здійснення запису щодо реєстрації представництва Генеральний департамент банківського нагляду повідомляє листом територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням представництва, територіальне управління Національного банку і банк з доданням положення про представництво з реєстраційним номером, яке засвідчене підписом директора Департаменту реєстрації та ліцензування банків. Законодавством встановлені умови, за яких банки можуть відкривати відділення (зокрема, щодо формування резервів, дотримання економічних нормативів та ін.) Для погодження відкриття відділення банк подає до територіального управління Національного банку за місцезнаходженням відділення такі документи: 1) клопотання банку про погодження відкриття відділення із за значенням його місцезнаходження, внутрішньобанківського реєстраційного коду відділення, письмового підтвердження банку щодо дотримання встановлених законодавством вимог і відповідності кваліфікації керівника відділення (у разі його наявності), а також кваліфікації інших працівників відділення внутрішньобанківським вимогам та вимогам нормативно-правових актів Національного банку, з урахуванням переліку операцій, які проводитимуться відділенням; 2) рішення компетентного органу банку про відкриття відділення (протокол або витяг з протоколу, засвідчений відбитком печатки банку), що дійсне протягом шести місяців з часу його
прийняття; 3) затверджене компетентним органом банку положення про відділення з зазначенням підпорядкованості відділення (банку/філії) у трьох примірниках; 4)дозвіл компетентного органу банку на право проведення відділенням окремих операцій.

 

37. Гарантійні та довірчі операції банків з векселями. Порядок зберігання банками векселів клієнтів.

За своїм змістом надання гарантії в забезпечення оплати векселів є операцією страхування ризику неоплати визначеної суми зобов'язаною за векселем особою. Гарантування оплати векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування за дорученням і за рахунок клієнтів з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.Якщо з контексту не випливатиме інше, в цьому розділі "позичальник" -це особа, за рахунок і за дорученням якої банк погодився гарантувати оплату векселя.Гарантія платежу за векселем може надаватися шляхом:1) авалювання векселя;2) письмової гарантії в забезпечення оплати векселя. Гарантія, яка
обтяжена іншими умовами, крім безумовності виконання (платежу) і суми, має
забезпечувати тільки дійсне зобов'язання.Авалювання - це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк чи неможливо одержати платіж за векселем у строк. Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем).Розрахунок загальної суми винагород банку за авальований вексель може здійснюватися за формулою:

 

де К - сума винагороди банку за надання авального кредиту;S - номінальна сума векселя;і - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну суму векселя;j - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки за авальний кредит;v - процентна ставка, за якою нараховується комісія;g - процентна ставка, за якою нараховується дамно;р - сума порто;п - кількість днів року;д2 - кількість днів від дня, з якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем;дЗ - кількість днів від дня авалювання до дня закінчення строку кредиту за векселем.

Гарантія на забезпечення оплати векселів має бути складена в письмовій формі чітко і точно. Гарантії вважаються безвідзивними.

Довірчі операції з векселями здійснюються банком у порядку, передбаченому «Правилами здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах» в частині комісійної діяльності, Положенням НБУ «Про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України».

Нумерація договорів, якими оформлюється проведення довірчих операцій з векселями, здійснюється наскрізне відповідно до номенклатури договорів, затвердженої рішенням Правління банку.
Звітність щодо довірчих операцій банку з векселями складається в обсягах та в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку України та Державної комісії по цінних паперах та фондовому ринку України.
При здійсненні довірчих операцій банк не набуває прав на векселі, що продаються, купуються або обмінюються. Відповідно, банк не повинен фігурувати в індосаментному ряді як солідарний боржник за векселем.
При проведенні довірчих операцій іменні індосаменти на користь банку та індосаменти від імені банку не вчинюються. В тих випадках, коли вчинення індосаменту від імені банку уникнути неможливо, такий індосамент робиться із безоборотним застереженням. тих випадках, коли вчинення індосаменту на користь банку уникнути можливо, цей індосамент має бути бланковим.
Придбання банком векселів на замовлення клієнта здійснюється у наступній послідовності:
- прийняття заявки клієнта;- погодження умов операції та підписання договору;- депонування клієнтом коштів для придбання векселя;- купівля банком векселя за рахунок коштів клієнта (здійснюються в порядку, передбаченому для купівлі векселів банком);- передача клієнту векселя і оплата ним послуг банку; - підписання акту прийому виконаних банком робіт.

Комерційні банки за дорученням своїх клієнтів можуть здійснювати операції зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників векселів). Операції зберігання векселів клієнтів можуть полягати в:
а) схові;
б) передаванні оригіналу векселя законному векселедержателю копії векселя;
в) передаванні примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя;
г) передаванні оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі на умовах, указаних довірителем.
Зберігання векселів в установах банків здійснюється у вигляді “закритого” та “відкритого” зберігання. Закрите зберігання передбачає зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями і здійснюється на підставі договору схову.
При відкритому зберіганні векселів у банк подається супровідне до векселя доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями. Доручення на зберігання має містити реєстр векселів, що передаються, якого достатньо для здійснення схову.
Банк бере на себе зобов’язання зберігати передані йому векселі, відповідати за всі наслідки, пов’язані з їх знищенням та псуванням, за винятком випадків форс-мажорних обставин, гарантуючи повернення або передавання векселів за призначенням як щодо якості й кількості, так і щодо зовнішнього вигляду. Відтак банк не відповідає за зменшення вартості векселів, що приймаються на зберігання, за їх неналежне оформлення і добросовісність придбання векселів довірителем, а також за затримку вимоги векселя особою, якій вони мають бути передані згідно з інструкціями доручення на зберігання, за втрату або знищення векселів під час їх пересилання.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 90; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.88.179.12 (0.012 с.)