Охорона праці та екологічна безпека при пожежогасінні

З метою забезпечення умов безпечної роботи особового складу згідно «Правила безпеки праці в органах і підрозділах МНС України» (Наказ МНС України №312 від 07.05.2007 р.[24]) необхідне виконання вимог техніки безпеки, відображених в планах ліквідації аварій, планах пожежегасіння та інструкціях з техніки безпека для конкретних об'єктів. Крім заходів, передбачених у цих документах, необхідно враховувати рекомендації та вказівки адміністрації та інженерне-технічного персоналу об’єкту щодо безпечного виконання робіт, спрямованих на гасіння пожежі.

Встановити єдині звукові сигнали для швидкого сповіщення людей про небезпеку і ознайомити з ними весь особовий склад, що працює на пожежі, визначити шляхи відходу в безпечне місце. Сигнал на евакуацію особового складу належить подавати за допомогою сирени, якою обладнані пожежні автомобілі, за наказом КГП або оперативного штабу гасіння пожежі. Звуковий сигнал на евакуацію особового складу повинен принципово відрізнятися від усіх інших сигналів на пожежі. Дії особового складу за сигналами сповіщення повинні відпрацьовуватися на пожежно-тактичних навчаннях.

При визначенні позицій ствольщиків начальник бойової дільниці повинен вказати рубежі, на які спід відводити особовий склад у разі небезпеки.

Встановлювати автомобілі, обладнання і розміщувати особовий склад слід на безпечній відстані від місця пожежі з урахуванням можливого спінювання нафтопродукту, викиду, розливу рідини, що горить, і положення зони задимлення.

В процесі підготовки до гасіння пожежі слід призначити спостерігачів за станом колони, що горить, і сусідніх з ним об'єктів.

У випадку загрози викиду КГП повинен забезпечити подавання відповідного звукового сигналу і вивести особовий склад у безпечне місце. При цьому пожежні автомобілі слід встановлювати з навітряного боку не ближче 100 метрів один від одного або з навітряного боку – не ближче 150 метрів; при встановлені пожежних автомобілів та плавучих засобів на березі річки їх розташовують по течії ріки вище місця пожежі із додержанням тих самих відстаней.

Не припускається перебування особового складу:

- безпосередньо не задіяного у гасінні пожежі в зоні можливого ураження під час викиду чи спінювання;

- заміну ствольщиків проводити по черзі, щоб в небезпечній зоні знаходилось як можна менш людей;

- на покритті залізобетонного резервуара, що горить.

У випадку необхідності виконання термінових робіт в зоні розлиття нафтопродуктів (перекриття засувок і т. ін.), поверхню рідини необхідно покрити піною.

Протягом всього часу перебування особового складу в обвалуванні необхідно продовжувати подавання піни на поверхню нафтопродукту, що знаходиться у обвалуванні.

Поряд з групою, яка виконує термінові роботи, повинні знаходитися ствольщики, які повинні постійно подавати піну за допомогою піногенераторів. Особовий склад повинен бути одягнений у теплозахисні пожежні костюми і попередньо проінструктований.

Особовий склад пожежної охорони, що виконує роботи в зонах з підвищеною тепловою радіацією, повинен працювати у теплозахисних пожежних костюмах, а за необхідності - під прикриттям розпилених водяних струменів. Необхідно передбачити своєчасну заміну особового складу.

Необхідно підтримувати в постійній бойовій готовності резервні (страхувальні) водяні стволи, що призначені для захисту особового складу, що працює в обвалуванні, а також відповідні засоби (наприклад, металеві костилі довжиною 0,5-0,7 м) для закріплення на місці діючих стволів при необхідному залишенні місця небезпечної зони всіх робітників, що залученні до гасіння пожежі.

При створенні відвідних каналів та загороджуючих валів, що обмежують розміри можливого розтікання рідини, що горить, встановлювати переходи на випадок відступання людей з небезпечної зони.

При застосуванні вогнегасячих порошків необхідно вжити заходів щодо недопущення потрапляння особового складу в порошкову хмару. Особовий склад, який здійснює подавання вогнегасного порошку та виконує інші невідкладні роботи з гасіння пожежі в зоні можливого розповсюдження порошкової хмари, повинен бути забезпечений засобами захисту органів дихання.

За ступенем впливу на організм людини згідно стандарту шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

1 – речовини надзвичайно небезпечні;

2 – речовини високо небезпечні;

3 – речовини помірно небезпечні;

4 – речовини мало небезпечні.

Бензин відноситься до 4-го класу небезпеки.

Пожежі спричиняють велику шкоду навколишньому середовищі, наносять значний збиток, що може привести до необратимих наслідків в природі. Виходячи з цього стає ясно, що явище, пов’язані з виникненням, розвитком і гасіння пожежі, вимагає цілеспрямованої екологічної оцінки, яка передбачає здійснення організаційних, технічних і екологічних заходів підвищувати роль підвищення екології в діяльності ДПО.

Розглядаючи процес горіння (з точки зору пожежної і екологічної безпеки) для нього правомірно застосування наступного визначення: процес горіння складний фізико-хімічний процес, при якому горючі речовини і матеріали під впливом високих температур вступають у хімічну взаємодію з окислювачем (киснем повітря), перетворюючись в продукт горіння, утримує у своєму складі високотоксичні компоненти (оксид і діоксид вуглеводню, ціанистий водень). Процес горіння супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променистого випромінювання.

Пожежна небезпека техногенної сфери у сучасних умовах розвитку і вдосконалення виробництва, робить негативними вплив на біосферу. Небезпека забруднення навколишнього середовища збільшується з числом пожеж та негативних процесів, їх супроводжуючих. Механізм впливу пожеж на навколишнє середовище складний і до кінця не вивчено. До кінця невідомий вплив горючої речовини та матеріалів на воду, що використовують при гасінні та на атмосферне повітря, яке бере участь у процесі горіння.

Екологічні наслідки пожеж та вплив на навколишнє середовище діяльності пожежної охорони можуть бути розподілені на декілька напрямків.

Перший напрямок, безпосередній вплив пожежі, процесу горіння та вибуху на природні явища: теплообмін, вологообмін та циркуляція атмосфери, а також процесами і явищами, що визивають пожежу (випромінювання тепла, теплообмін, вологообмін).

Другий напрямок охоплює сферу діяльності пожежної охорони. Це забруднення навколишнього середовища різноманітними вогнегасячими засобами: порошків, піноутворювач, вуглекислоти, хладони.

При пожежі в атмосферу виділяється велика кількість продуктів горіння. Їх склад залежить від хімічного складу горючої речовини та вимог його горіння. В умовах пожежі горять різноманітні речовини, основну частку яких складають органічні речовини (деревина, бензин, гас, гума), в склад яких входить головним чином вуглець, водень та азот. При горінні їх достатня кількість в повітрі та при високій температурі виникають продукти повного згоряння: СО₂, Н₂О, N₂. При горінні їх при недостатній кількості повітря та при низьких температурах, крім продуктів повного згоряння утворюються продукти неповного згоряння – СО (сажа).

В процесі гасіння, вода зіткається з розкаленими предметами та перетворюється в пар. Об’єм водяного пару у 1700 разів більше об’єму випаруваної води. Одночасно вода і пар насичується різноманітними токсичними та отруйними речовинами і у такому стані випадають у вигляді осадків на почву і тривалий час зберігаються в біосфері.

На гасіння пожежі використовується вода. В процесі гасіння об’єми води, взаємодіючи з розплавленими і розжареними предметами, перетворюються в пар. Об’єм водяного пару в 1700 разів більше випареної води. Одночасно і пар і вода насичуються різними, в тому числі токсичними і отруюючими речовинами, і в цьому стані випадають у вигляді опадів (дощу, снігу) чи стікають в озера, ріки, проникають в землю і довгий час зберігаються в біосфері.

Негативний вплив на навколишнє середовище оказує не тільки пожежа, а і приміняючіся вогнегасні засоби для її гасіння (гасячі піни, порошки). Дану пожежу гасять піною середньої кратності, а для охолодження і зрошення використовують воду. Вода забруднюється нафтопродуктами, і крім того піноутворювач сам по собі наносить збиток природі. Тому на установці необхідно бладнання стоків в промканалізацію.

 

ВИСНОВКИ

1. Таким чином, пожежна небезпека насосної станції полягає в наявності великої кількості вибухонебезпечних речовин в технологічному процесі. Виявлені характерні джерела запалення та найбільш можливі шляхи поширення пожежі.

2. Розрахунками було встановлено, що під час нормальної роботи апаратів вибухонебезпечне горюче середовище не утворюється, але в разі пошкодження апаратів чи трубопроводів під час виходу вибухонебезпечних рідин назовні утвориться зона парів з концентрацією, що перевищує нижню концентраційну межу поширення полум’я.

3. Виходячи з розрахунків можна зробити висновок, що приміщення насосної станції відноситься до категорії “А” та згідно ПУЕ – до вибухонебезпечної зони класу “2“.

4. Розглянувши технологічний процес можна зробити висновок, що рівень пожежної безпеки насосної станції залежить від дотримання “Правил пожежної безпеки в Україні”, встановлених вимог, що до влаштування та ходу технологічного процесу, правил поведінки та особистої відповідальності кожного. Провівши розрахунок було визначено скільки потрібно сил та засобів для гасіння пожежі в насосній.

 

ЛІТЕРАТУРA

1. Статистика щодо пожеж в Україні [Електронний ресурс]// Режим доступу http://www.mns.gov.ua

2. Баратов А.Н. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и средства их тушения: Справ. изд.: В 2-х кн./ А.Н. Баратов, А.Я. Корольченко, Г.Н. Кравчук //:-М.: Химия, 1990.

3. ВУПП-88 Ведомственные указания по противопожарному проектированию предприятий, зданий и сооружений нефтеперерабатывающей и нефтехимической промышленности. Утв. Миннефтепром СССР 14.03.1986.

4. СНиП 2.04.01-85* Внутренний водопровод и канализация зданий. Утверждены постановлением Государственного комитета СССР по делам строительства от 4 октября 1985 г. № 189.

5. ВБН В.2.2. – 58.1 – 94 „Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа” Затверджена наказом Держнафтогазпрому України від 24 грудня 1999 року №136^а для застосування на території України. Строк введення в дію встановлений з 1 січня 2000 року.

6. НАПБ А.01.001-04. Правила пожежної безпеки в Україні. Наказ МНС України 19.10.2004 № 126. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1480/10009.

7. ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Затверджені Наказом Держбуду України від 03.12. 2002 р № 88, введені в дію з 01.05.2003 р.

8. СНиП 2.09.02-85*

9. НАПБ Б.03.002-07. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Наказ МНС України № 833 від 3.12.07. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2007 за № 1234/5. – К, 2007. – 40 с.

10. Правила улаштування електроустановок. – Х: Видавництво „Індустрія”, 2008. – 424 с.

11. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996.

12. Закон України „Про правові засади цивільного захисту” м. Київ, 24 червня 2004 року № 1859-IV.

13. Закон України «Про пожежну безпеку». М. Київ, 17 грудня 1993 р. №3747-ХІІ

14. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984 № 8073-X поточна редакцiя вiд 15.03.2011

15. Закон України "Про порядок використання кримінальних покарань, заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу" від 17.07.92 р.

16. Наказ МВС України від 28.06.02 р. № 627 „Про затвердження статистичної звітності по лінії пожежної охорони"

17. Наказ МНС України від 23.07.03 р. № 251 „Про затвердження та введення в дію Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, Інформаційної картки про адміністративне правопорушення та Порядку заповнення інформаційної картки про адміністративне правопорушення"

18. Наказ МНС України № 59 від 06.02.2006р. "Про затвердження Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду" із змінами, внесеними згідно з Наказом МНС України № 128 від 18.02.2008.

19. Постанова Кабінету Міністрів України № 136 від 25.02.2009 «Про затвердження Положення про добровільну пожежну дружину (команду)»

20. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.05.2009 № 347.

21. Наказ МНС України від 29.09.03 р. № 369 „Про затвердження Типового положення про службу пожежної безпеки".

22. Наказ МНС України від 29.01.04 р. № 39 „Про заходи щодо організації виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 203".

23. Наказ № 70 «Про затвердження Положення про добровільні пожежні дружини» выд 11.02.2004. Зареєстрований в Мін. юстиції України 19.02. 2004 за № 221/8820.

24. «Правилa безпеки праці в органах та підрозділах МНС України» Hаказ МНС України №312 від 07.05.2007 р.

25 Теребнев В.В. Справочник руководителя тушения пожара. Тактические возможности пожарных подразделений / В.В. Теребнев //- М.: Пожкнига, 2004.- 248 с.

 

ДОДАТКИ