Послідовність приведення сухо заряджених акб до робочого стану, технічне обслуговування.

Танкові, автомобільні, мотоциклетні АКБ випускаються заводом сухо зарядженими.

 

При проведенні акумуляторної батареї до робочого стану, необхідно:

 

1. Перевірити корпус.

2. Викрутити пробки (на кришці) на акумуляторах.

3. Відкрити (зрізати) вентиляційні отвори.

4. Зняти з під пробок глухі прокладки.

5. Приготувати електроліт густиною 1,25 г/см³.

6. Залити електроліт в кожний окремий акумулятор (10-15 мм) над захисною решіткою.

7. Через дві години перевірити щільність електроліту.

8. Якщо щільність електроліту не зменшилась менш ніж на 0,02 на протязі двох годин, АКБ до роботи готова, а якщо зменшилася більш ніж на 0,02 необхідно поставити на підзарядку і довести щільність електроліту до 1,27 г/см³.

9. Акумуляторна батарея готова до використання.

 

Технічне обслуговування АКБ

 

1. Витерти корпус АКБ від пилі та бруду;

2. Витерти чистою ганчіркою, змоченою в 10% розчині нашатирного спирту, якщо електроліт був розлитий на кришці та корпусі АКБ;

3. Перевірити кріплення АКБ та щільність контактів наконечників;

4. Перевірити цілісність кришки, (відсутність тріщин);

5. Перевірити, а при необхідності прочистити, вентиляційні отвори в пробках акумуляторів;

6. Перевірити рівень електроліту в кожному акумуляторі, при необхідності долити дистильовану воду;

7. Перевірити не менше один раз в місяць густину електроліту.

ВИСНОВОК:

Від своєчасного і повного технічного обслуговування акумуляторної батареї залежить її працездатність та робота всіх споживачів електричної енергії загальної схеми електрообладнання автомобіля.

 

Призначення, будова та принцип дії генераторів змінного струму

Г-250, Г-272.

 

Запас електричної енергії в акумуляторній батареї обмежений, тому генератор є другим і основним джерелом електричної енергії на автомобілі.

 

Генератор призначений для живлення електричною енергією всіх споживачів (крім стартера) і зарядку акумуляторної батареї.

 

На автомобілі ЗИЛ-131 встановлений генератор марки Г-250 напругою 12В, а на автомобілі Урал-4320 – напругою 28В марки Г-272. Напруга генератора Г-250 в процесі експлуатації повинна бути в межах 13,2-14,8 В.

 

Генератори кріпляться на спеціальному кронштейні в передній частині двигуна і приводиться в дію від шківа колінчастого валу клиноподібним пасом.

 

Генератори Г-250 і Г-272 змінного струму трифазні з електромагнітним збудженням.

 

Так як в процесі експлуатації напруга в акумуляторній батареї буде зменшуватись, для підзарядки їх на автомобілі необхідний постійний струм.

Тому генератори змінного струму обладнанні випрямлячем, який розташований в задній кришці корпусу генератора.

 

Генератор змінного струму Г-272 має лише одну відмінність по будові від генератора Г-250: обидві щітки ізольовані від корпусу і виведені назовні за допомогою штекерів.

Технічна характеристика генераторів змінного струму:

Г-272 Г-250

номінальна напруга 28В 14В

номінальна потужність 800Вт 450Вт

максимальна сила струму 30А 28А

 

Генератор Г-272/Г-250 складається із:

1. Статора (28) з трьохфазною обмоткою (4);

2. Ротора з обмоткою збудження (29) і наконечниками полюсів (5);

3. Кришки з боку контактних кілець (21);

4. Кришки з боку приводу (3);

5. Блоку кремнієвого випрямляча (8);

6. Тримачів щіток (22);

7. Шківа привода (31);

8. Вала ротора (2);

9. Контактних кілець (9);

10. Щіток (17);

11. Позитивного клемового болта для під’єднання споживачів (13).

 

1- вентилятор охолодження обмоток генератора і випрямного блоку; 2 – вал ротора генератора; 3 – передня кришка генератора; 4- ізоляція обмотки статора; 5 – полюсові наконечники ротора; 6 – трифазова обмотка статора; 7 – «плюсова» контактна пластина вентилів; 8 – корпус блока випрямних кремнієвих діодів; 9 – мідне контактне кільце ротора; 10 – кінцеві виводи обмотки котушки збудження ротора; 11 – алюмінієві ребра радіатора охолодження блока вентилів; 12 – кронштейн кріплення генератора; 13 – «плюсовий» клемовий болт для підключення споживачів постійного струму; 14 – вентиляційне вікно в кришці; 15 – кришка заднього підшипника; 16 – ізоляційна втулка контактного кільця; 17 – щітки генератора; 18 – щіткотримач; 19 – штекер позитивної щітки ізольований від «маси»; 20 – гвинт «маси» мінус генератора; 21 – задня кришка генератора; 22 - кришка щіткотримача; 23 - пружина щітки; 24 – болт кріплення кришки; 25 – вивід мінусової щітки з’єднаною з масою; 26 – гвинт з’єднання кришок і пластин статора; 27 – крайня потовщена пластина статора; 28 – набір пластин статора; 29 – котушка обмотки збудження ротора; 30 – кришка переднього підшипника; 31 – шків привода генератора.

Статор генератора

 

Статор виготовляють у вигляді кільця (28) з ізольованих лаком один від одного тонких листів електротехнічної сталі. На його внутрішній поверхні в пазах встановлено обмотку статора (6), яку розподілено на три фази, розташовані під кутом 120° одна відносно другої. Кожна фаза утворюється з шести котушок. Котушки однієї фази з'єднані між собою послідовно, а групи котушок - зіркою, тобто одні кінці трьох груп з'єднані між собою, а інші - виводяться в коло і їх вихідні затискачі приєднані до випрямного блоку (8). Статор за допомогою стяжних болтів (26) закріплений між кришками (3 і 21), які мають кронштейни (12) кріплення генератора до двигуна і в яких знаходяться підшипники для встановлення вала ротора.

Ротор генератора

Ротор складається із:

- вала (2), на якому є втулка для установки обмотки збудження;

- обмотки збудження (29), кінці якої (10) припаяні до контактних кілець (9);

- двох шестиполюсних наконечників (5), що створюють магнітне поле;

- двох мідних контактних кілець (9), через які в обмотку збудження подається електричний струм, що надходить через щітки (17) від акумулятора чи генератора.

По контактних кільцях (9) ковзають щітки тримача (17). Ротор обертається в кулькових підшипниках, встановлених в кришках (3 і 21). В задній кришці корпуса (21) генератора закріплено щіткотримач (22) з двома щітками (17), притиснутими до контактних кілець, а всередині розміщено випрямний блок (8), що складається з корпуса і шести кремнієвих діодів. Збоку передньої кришки на вал ротора посаджено на шпонці і закріплено гайкою приводний шків разом з вентилятором для охолодження генератора.

Блок випрямляча

Випрямний блок (випрямляч) призначений для випрямлення трифазного змінного струму в постійний.

Випрямляч монтується (кріпиться) всередині задньої кришки генератора.

Випрямний блок ВБГ-1 генератора Г-250 двигуна автомобіля ЗІЛ-131 складається з:

- корпуса (8),

- трьох моноблоків, з'єднаних у схему двопівперіодного трифазного випрямляча.

В кожному моноблоці знаходяться:

- алюмінієвий ребристий радіатор для охолодження діодів (11);

- два кремнієвих діода (один - прямої полярності (39), другий - зворотної полярності (42);

- дві сполучні шини.

 

1 и 4 — кришки корпуса; 2 — статор; 3 — полюсний наконечник ротора; 5 и 14 — кулькові підшипники; 6 — шків; 7 — вентилятор; 8 — обмотка статора; 9 — обмотка ротора; 10 — утримувач щіток; 11 — щітка; 12 — контактне кільце; 13 — вал ротора; 15 — діод блоку випрямляча.

Принцип дії генераторів

 

При вмиканні вмикача запалювання струм від АКБ, а потім і від генератора поступає в обмотку збудження ротора, створюючи навколо ротора магнітне поле, яке намагнічує наконечники сусідніх магнітних провідників різної полярності.

Обертаючий магнітний потік, перетинаючи витки котушок обмотки статора, індукує в них змінний трифазний струм.

Змінний трифазний струм через кремнієві діоди в задній кришці генератора перетворюється в постійний струм, який подається в мережу споживачів.

Коли напруга, яку виробляє генератор, перевищуватиме напругу акумуляторної батареї, струм від генератора піде на зарядження батареї та живлення інших споживачів енергії.

Напруга, яка подається генератором, прямо пропорційна величині магнітного потоку обмотки збудження ротора і частоті обертання ротора.

ВИСНОВОК:

Працездатність всіх споживачів електроенергії залежить від технічного стану генераторів. Тому необхідно періодично перевіряти технічний стан генератора і проводити ТО.