Порівняльна характеристика радіорелейного зв’язку

Переваги	Недоліки
Порівняно висока якість каналів зв’язку. Більш висока завадостійкість та скритність зв’язку. Забезпечується дуплексний багатоканальний зв’язок на великі відстані з використанням ретрансляції. Можливість забезпечення зв’язку через важкопроходимі ділянки місцевості. Мала залежність від пори року, часу доби та стану погоди.	Порівняно невелика дальність зв’язку між двома радіорелейними станціями. Залежність від рельєфу місцевості. Необхідність взаємного орієнтування антен. Наявність характерних демаскуючих ознак.

Радіорелейний зв'язок забезпечує високоякісний дуплексний багатоканальний зв'язок на велику відстань за допомогою ланцюга приймальних та передавальних станцій, які знаходяться одна від одної, як правило, на відстані прямої видимості антен. Він призначається на передавання телефонних, телеграфних, телевізійних та факсимільних повідомлень в системах управління а також передавання даних в автоматизованих системах управління.

Радіорелейний зв’язок поєднує у собі переваги як проводового зв’язку, так і радіозв’язку і займає проміжне положення. Не поступаючись проводовому зв’язку, в таких показниках, як дальність дії, якість та число каналів, радіорелейний зв’язок в той час має значно більшу гнучкість.

Радіорелейний зв’язок можна організувати в обмежені строки при порівнянно невеликій кількості особового складу та транспорту в таких умовах, коли проводовий зв’язок організувати неможливо (через важкопроходимі ділянки місцевості, або територія зайняту противником). Основною перевагою радіорелейного зв’язку в порівнянні з радіозв’язком є можливість високоякісного передавання на великі відстані значної кількості повідомлень. Радіорелейний зв’язок здійснюється по радіорелейним лініям зв’язку.

Радіорелейна лінія це лінія зв’язку, яка складається з двох або більше радіорелейних станцій, які розгорнуті на одному напрямку для спільної роботи (рис.1). Радіорелейні станції, які знаходяться на кінцях радіорелейної лінії називають кінцевими, а всі інші – проміжними. Звичайно кінцеві радіорелейні станції передають та приймають сигнали з одного напрямку, тоді як проміжні радіорелейні станції передають сигнали з двох напрямків – з сторони попередньої та з сторони послідуючої радіорелейної станції.

 

 

 

Проміжні радіорелейні станції мають працювати в двох режимах: режим чистої або прохідної ретрансляції та режим вузлової ретрансляції. Режим чистої ретрансляції використовується при ретрансляції всієї інформації, а режим вузлової ретрансляції – у випадку відгалуження на радіорелейній станції частини інформації та введення замість неї нової інформації від інших джерел.

Проте незалежно від режиму роботи кожна радіорелейна станція є складним комплексом різноманітної апаратури, яка завдяки узгодженій роботі забезпечує надійну ретрансляцію сигналів у двох напрямках, а при необхідності – можливість ведення переговорів (передач) в обох напрямках зв’язку.

Радіорелейні лінії зв’язку працюють у діапазоні ультракоротких хвиль (УКХ), який умовно можна розділяти на три діапазони:

- метровий (МХ) – 30 – 3000 МГц (10-1м);

- дециметровий (ДМХ) – 300 – 3000 МГц (10-1дм);

- сантиметровий (СМХ) – 3 – 30 ГГц (10-1 см).

Використання цих хвиль дозволяє отримати широку смугу пропускання в передавачах та приймачах радіорелейних станцій, що необхідно для забезпечення багатоканального зв’язку та передавання широкосмугових сигналів. Крім того застосування УКХ діапазону дає можливість конструктивно просто побудувати гостроспрямовані системи. Застосування для радіорелейного зв’язку антен направленої дії дозволяє будувати порівняно малопотужні передавачі, більш вільно вибирати робочі частоти без побоювання створити завади іншим радіорелейним лініям та перешкоджає противнику ведення перехвату передач, пеленгування місць розгортання радіорелейних станцій і створення радіозавад їх роботі. Разом з тим використання направлених антен викликає необхідність їх взаємного орієнтування, що потребує додаткового часу та затрат сил. Нарешті, зв’язок в УКХ діапазоні мало залежить від пори року та суток, стану погоди, атмосферних та промислових завад.

Радіохвилі УКХ діапазону мають дифракційну (обгинаючу) здатність, яка тим менша, чим коротша довжина хвилі, яка використовується для зв’язку. Тому дальність раліорелейного зв’язку між двома радіорелейними станціями порівняно невелика і, як правило, рівняється дальності прямої геометричноївидимості між їх антенами. Дальність прямої геометричної видимості над гладкою сферичною поверхнею визначається виразом

 

,

 

де Д_пр – дальність прямої видимості, км;

h_a1, h_a2 – висоти підняття антенних систем, м.

Розрахунки показують, що при h_a1= h_a2=16 м. дальність прямої геометричної видимості дорівнює 28,6 км, а при h_a1= h_a2=30м -Д_пр= 41,2 км. Це свідчить про те, що для збільшення дальності прямої геометричної видимості між двома сусідніми радіорелейними станціями необхідно вище піднімати їх антени. Проте значно високо підняті антени, які крім цього мають ще й характерну зовнішню форму, важко замаскувати, а погано замасковані антени, в свою чергу, демаскують пункт управління. Тому, виходячи з оперативно-тактичної точки зору, радіорелейні станції слід розгортувати на відповідній відстані від пунктів управління, а це потребує значних затрат часу, сил та засобів на прокладку з’єднувальних ліній зв’язку (особливо проводових) від радіорелейних станцій до пунктів управління.

Обмежена дальність зв’язку між двома радіорелейними станціями вимагає застосування проміжних станцій при організації радіорелейного зв’язку на великі відстані. Проміжні радіорелейні станції розміщують більш менш рівномірно (в залежності від рельєфу місцевості) між кінцевими радіорелейними станціями. Число проміжних радіорелейних станцій, яке може бути встановлено на радіорелейній лінії при забезпеченні якісного зв’язку, для кожного типу радіорелейних станцій є величина визначена. Так, для радіорелейних станцій типу Р-409М (Р-419) число ретрансляцій не перевищує 6-8 у діапазонах Б і В, для радіорелейної станції типу Р-415М кількість ретрансляцій не перевищує 3-4, а для радіорелейних станцій типу
Р-414 – не перевищує 25-30.

Радіорелейний зв’язок може бути організований по напрямку та по осі, а в окремих випадках по мережі.

Використання того чи іншого способу організації радіорелейного зв’язку залежить від конкретних умов обстановки, особливостей організації управління, рельєфу місцевості, важності даного зв’язку, необхідності в обміні інформацією, наявності засобів та інших факторів. Незалежно від прийнятого способу організації радіорелейного зв’язку радіорелейна станція старшого штабу є головною. На радіорелейних лініях між взаємодіючими з’єднанням (частинами) головна радіорелейна станція призначається штабом, який організує взаємодію. Всі вимоги головної радіорелейної станції повинні негайно виконувати станціями радіорелейної лінії.

Напрямок радіорелейного зв’язку – це спосіб організації радіорелейного зв’язку між двома пунктами управління (командирами, штабами) при якому зв’язок здійснюється за допомогою радіорелейних ліній, які побудовані безпосередньо між ними. Це самий простий спосіб організації радіорелейного зв’язку. По напрямку радіорелейний зв’язок забезпечує найбільш надійний зв’язок та велику пропускну спроможність, але в порівнянні з іншими способами потребує значно більших затрат частот та радіорелейних станцій. Крім того, при організації радіорелейного зв’язку

 

	Рис. 2 Радіорелейний зв'язок за напрямком

 

 

по напрямку виникають труднощі щодо розміщення декількох радіорелейних станцій без взаємних завад на вузлі зв’язку та РТЗ старшого пункту управління і виключається можливість маневра каналами між напрямками.

Вісь радіорелейного зв’язку – це засіб організації радіорелейного зв’язку при якому зв’язок старшого пункту управління (командира, штабу), з підлеглими та взаємодіючими пунктами управління (командирами, штабами) здійснюється за допомогою радіорелейних ліній, які побудовані у напрямку переміщення свого або одного з підлеглих пунктів управління. Радіорелейна лінія зв’язку побудована у напрямку переміщення свого або одного з підлеглих пунктів управління називається осьовою. При організації радіорелейного зв’язку по осі на осьовій радіорелейній лінії обладнуються допоміжні вузли зв’язку, на яких проводиться розподілення каналів зв’язку. Відгалуження каналів підлеглими пунктами управління може здійснювати різноманітними електричними засобами зв’язку (радіо, малоканальними радіорелейними або проводовими засобами). Для побудови осьових радіорелейних ліній використовуються, як правило, багатоканальні радіорелейні станції.

 

Організація радіорелейного зв’язку по осі зменшує кількість радіорелейних станцій на вузлі зв’язку та РТЗ старшого пункту управління і тим самим спрощує призначення частот без взаємних завад, дає можливість ведення циркулярного зв’язку з декількома підлеглими пунктами управління, забезпечує маневр каналами та більш ефективне їх використання, скорочує час для вибору та розрахунку – трас радіорелейних ліній. Але поряд з меншою кількістю радіорелейних станцій в складі вузла зв’язку та РТЗ старшого пункту управління число каналів радіорелейного зв’язку до кожного з підлеглих пунктів управління зменшується.

Суттєвим недоліком даного способу є залежність стану радіорелейного зв’язку від надійності роботи радіорелейних станцій на осьовій лінії, так як при виході з ладу однієї з проміжних радіорелейних станцій осьової лінії зв’язок порушується з декількома пунктами управління. Крім того при організації радіорелейного зв’язку по осі виникає необхідність прокладення спеціальних ліній для відгалуження каналів зв’язку, а також необхідність додаткові комутації каналів на допоміжному вузлі зв’язку.

Мережа радіорелейного зв’язку – це спосіб організації радіорелейного зв’язку, при якому зв’язок пункту управління (командира, штабу) з декількома пунктами управління (командирами, штабами) здійснюється за допомогою однієї радіорелейної станції.

Мережа радіорелейного зв’язку організується при умові, коли головна радіорелейна станція працює на ненаправлену (штирьову) антену, або коли радіорелейні станції підлеглих кореспондентів розташовані у секторі направленого випромінювання головної радіорелейної станції. Підлеглі кореспонденти, в залежності від обстановки, можуть використовувати як штирьові, так і направлені антени. Цей спосіб використовується у виключених випадках, як правило, при недостатній кількості радіорелейних засобів і недостатній кількості робочих частот у старшого штабу.

 

 

 

 

 

При роботі мережі радіорелейного зв’язку на частоту передавача старшого пункту управління (командира, штабу) настроюються приймачі підлеглих (взаємодіючих) пунктів управління (командирів, штабів), а на частоту приймача старшого пункту управління (командира, штабу) настроюються передавачі підлеглих (взаємодіючих) пунктів управління (командирів, штабів). Але слід мати на увазі, що при відсутності передач всі радіорелейні станції мережі повинні знаходитися в режимі чергового прийому і включатись на передачу за вимогою головної радіорелейної станції мережі або в строки, які визначені розкладом. Право виклику надається головній радіорелейній станції.

Мережа радіорелейного зв’язку потребує меншого розходу сил та засобів на вузлі зв’язку та РТЗ старшого пункту управління, але має ряд експлуатаційних недоліків (складність організації, недостатня оперативність та надійність). Тому у військах найбільш широко використовуються перші два способи.

Надійність радіорелейного зв’язку незалежно від прийнятого способу його організації може бути забезпечена при умові, що усі радіорелейні станції радіорелейної лінії мають між собою службовий зв’язок, котрий призначений для ведення переговорів посадових осіб з питань організації роботи та експлуатаційного обслуговування радіорелейної лінії, а також для контролю за проходженням зв’язку та перевірки часу.

Службовий зв’язок на радіорелейних лініях може бути організовано по телефонним каналам радіорелейної лінії зв’язку, по проводовим лініям зв’язку, з допомогою УКХ радіостанцій. На діючих багатоканальних радіорелейних лініях службовий зв’язок забезпечується по спеціальному службовому телефонному каналу, котрий для оперативного зв’язку не використовується. Службовий зв’язок по малоканальних радіорелейних лініях забезпечується по одному з робочих телефонних каналів, причому робочий телефонний канал для службового зв’язку використовується тільки при крайній необхідності і на короткий час, якщо він незайнятий для оперативного зв’язку. При порушеннях радіорелейного зв’язку і в період радіомовчання службовий зв’язок між радіорелейними станціями забезпечується по проводовим лініям зв’язку через відповідні вузли зв’язку та РТЗ. Для цього від радіорелейних станцій прокладаються з’єднувальні лінії до найближчого вузла зв’язку та РТЗ. Службовий зв’язок між радіорелейними станціями з допомогою УКХ радіостанцій використовується головним чином під час прокладення радіорелейної лінії, а також порушеннях в її роботі, якщо службовий зв’язок по проводовим лініям відсутній.

При веденні службового зв’язку необхідна суворо дотримуватися правил прихованого управління військами. Виклик вузлів зв’язку та РТЗ, пунктів управління, окремих радіорелейних станцій і посадових осіб проводиться по присвоєним їм позивним, а переговори не повинні включати відомості, які складають військову таємницю.