Тема: Професійні вимоги до особистості консультанта

З курсантами: ____________ н/гр., “___” “__” 2014 р., ________ год., ________ ауд.

 

Час: 2 навчальні години.

 

Навчальна мета: Розглянути професійні вимоги до особистості консультанта

 

Навчальні питання і розподіл часу:

Вступ………………………………………………………………………………………..………(5 хв.);

1. Особистість консультанта як основна складова процесу консультування.………………..(30 хв.);

2. Професійна підготовка, кваліфікація, функції, комунікативні техніки та засоби впливу консультанта……………………..……………………………………………............................(50 хв.);

 

Загальні висновки з теми заняття………………...……………………………………………….(5 хв.).

 

Навчально-матеріальне забезпечення: виставка навчальної літератури, плакати, слайди за темою лекції, проектор.

 

 

Навчальна література:

1. Бек А. Техники когнитивной психотерапии // Фенько А. Б., Игнатьева Н. С, Локтаева М. Ю. (ред.) Психологическое консультирование и психотерапия. Хрестоматия. Т. 1. Теория и методология. М.: МПЖ, 1999, с. 142-167.

2. Болотова А. К. Прикладная психология: ученик для вузов/ А. К. Болотова. – М. Гардарики, 2006. – 382с.

3. Бурлачук Л. Ф., Кочарян А. С., Жидко М. Е. Психотерапия: Учебники для вузов. №-е издание – СПб.: Питер, 2012. – 496 с.

4. Вайтхед М. Консультирование человека в состоянии горя: модель помощи. Психология зрелости и старения, № 1 (17), весна, 2002.

5. Владиславова Н. Особенности краткосрочной интенсивной психотерапии и подготовки психологических кадров для работы в экстремальных ситуациях // Доклады X итоговой конференции Европейской ассоциации психотерапии европейского конгресса по психотерапии. Москва, 1–4 июля 2001.

6. Ежова Н.Н. Настольная книга практического психолога-практика: руководство по использованию теории на практике/Н. Н. Ежова. – Ростов н/Д: Феникс, 2011. – 330с.

7. Минигалиева М. Р. Психологическое консультирование: теория и практика/ М. Р. Минигалиева. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 603с.

 

 

Розробила викладач

кафедри психології та педагогіки К. О. КРАВЧЕНКО

 

Практичне заняття обговорено і схвалено на засіданні

кафедри психології та педагогіки ХУПС

Протокол № 1, від 29 серпня 2014 р.

 

 

1. Особистість консультанта як основна складова процесу консультування

 

У цій частині нашого курсу спробуємо відповісти на запитання."Хто такий психолог-консультант як людина і як професіонал?"

Насамперед варто сказати, що ніхто не народжується психологом або консультантом. Необхідні такі професійні якості:

· чутливість до настанов і поведінки інших людей;

· емоційна стабільність і об'єктивність;

· здатність викликати довіру інших людей;

· повага прав інших людей.

У 1964 р. Комітет із нагляду і підготовки консультантів США установив наступних шість якостей особистості, необхідних консультантові (цит. по: George, Cristiani, 1990):

· довіра до людей;

· повага цінностей іншої особистості;

· проникливість;

· відсутність упереджень;

· саморозуміння;

· свідомість професійного обов'язку.

Особливо шкідливими, для консультанта рисами є: авторитарність, пасивність і залежність, замкнутість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терпимим до різних спонукань клієнтів, невротичну настанову у ставленні до грошей.

На думку А. Storr (1980), ідеальним психологом або консультантом має бути симпатична людина, відверта і відкрита почуттям інших; здатна ототожнюватися з різними людьми; тепла, але не сентиментальна, яка не прагне до самоствердження, однак, маючи свою думку, здатна її захистити; яка вміє служити на благо своїм клієнтам.

У повсякденній практиці психологічного консультування і психотерапії доводиться мати справу з найважливішими аспектами життя людини. Ми не зможемо наперед визначити стратегії поведінки психолога-консультанта у певних ситуаціях. Однак загальні напрями цієї поведінки можна вказати.

Консультант разом із клієнтом обговорює незначні й істотні проблеми свого підопічного і прагне допомогти йому:

· розібратися в мотивуванні повсякденних виборів рішень і їх наступних наслідків;

· вирішувати безліч емоційних проблем у складних міжособистісних стосунках;

· перебороти почуття внутрішнього хаосу - зробити незрозуміле і мінливе позитивним і доцільним.

Ефективність діяльності психолога-фахівця багато в чому обумовлена тим, наскільки чітко він уявляє своє місце в консультуванні. Якщо немає такої ясності, консультант у своїй роботі буде керуватися не визначеними теоретичними принципами, а лише чеканнями і потребами клієнта, іншими словами, буде робити лише те, на що сподівається і чого хоче клієнт. Клієнти ж найчастіше очікують, що консультант візьме на себе відповідальність за успіх їхнього подальшого життя і розв'яже певні проблеми: де навчатися, як улагодити конфлікти на роботі, чи розлучатися з чоловіком і т. д.

Самолюбству консультанта-початківця може лестити, скажімо, і те, що люди, які шукають відповіді на складні питання свого життя, звертаються саме до нього. Тут існує небезпека, що консультант, який вважає себе знаючим відповіді на всі питання клієнта або ще гірше - буде нав'язувати клієнтові свої рішення. У цій ситуації неправильне розуміння консультантом своєї ролі лише збільшить залежність клієнта від нього і перешкодить наданню допомогти клієнтові в самостійному прийнятті рішень.

Щодо відповіді на питання про роль консультанта, то вона полягає в розумінні сутності процесу консультування.

Основне завдання консультанта полягає в тому, щоб допомогти клієнтові у виявленні Його внутрішніх проблем і в усуненні їх.

Клієнтам під час консультування також варто щиро оцінювати свою поведінку, стиль життя і вирішити, яким чином і в якому напрямку вони хотіли б змінити своє життя.

Керуючись таким розумінням процесу консультування, С. Wrenn (1965) сформулював найважливіші рольові функції консультанта:

· побудова стосунків із клієнтом на взаєморозумінні;

· виявлення альтернатив саморозуміння і способів діяльності клієнтів;

· безпосереднє "входження" у життєві обставини клієнтів і їхні стосунки з людьми;

· створення навколо клієнтів здорового психологічного клімату;

· постійне удосконалювання процесу консультування.

 

Як стати психологом-консультантом і які якості особистості для цього стануть у пригоді?

Розглянемо фактори, здатні скласти таку модель успішного консультанта.

Автентичність

L. Bugental (1965) називає автентичність стрижневою якістю психолога і найважливішою екзистенціальною цінністю. Він розрізняє три основних ознаки автентичного існування:

повне усвідомлення дійсного моменту;

вибір способу життя в даний момент;

прийняття відповідальності за свій вибір.

Автентичність певною мірою узагальнює багато інших властивостей особистості. Насамперед - це вираження щирості стосовно клієнта. Автентична людина жадає бути і є сама собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в цілісній поведінці. Вона не поводиться як закохана людина, якщо в даний момент почуває ворожість. Труднощі більшості людей у тім і полягають, що вони багато енергії витрачають на програвання ролей, на створення зовнішнього фасаду, замість того, щоб використовувати її на вирішення реальних проблем.

Якщо консультант як особистість буде ховатися за своєю професійною роллю, клієнт теж сховається від нього. Якщо консультант виконує роль лише технічного експерта, відмежовуючись від своїх особистих реакцій, цінностей, почуттів, консультування буде стерильним, а його ефективність - сумнівною. Злитися з життям клієнта ми зможемо, лише залишаючись такими, якими є у житті.

Автентичний консультант найбільш хороша модель для клієнтів, як приклад гнучкої поведінки.