Основи психологічного консультування та корекції

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ГРУПОВОГО ЗАНЯТТЯ № 1

з навчальної дисципліни:

ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА КОРЕКЦІЇ

Тема: Професійні вимоги до особистості консультанта

З курсантами: ____________ н/гр., “___” “__” 2014 р., ________ год., ________ ауд.

 

Час: 2 навчальні години.

 

Навчальна мета: Розглянути професійні вимоги до особистості консультанта

Зміст заняття та розподіл навчального часу:

І. Вступна частина заняття …………………………………………………………………. 5 хвилин

1. Організації заняття…………………………………………………………………..........(3 хв.):

- перевірка наявності особового складу на занятті;

- перевірка готовності особового складу до проведення заняття;

2. Вступна промова…………………………………………. ………………………… ….(2 хв.):

- доведення теми заняття та визначення цілей заняття;

- доведення навчальних питань, які будуть розглянуті на занятті;

- показ актуальності розгляду проблем теми заняття.

 

ІІ. Основна частина заняття …………………………………………………………........ 80 хвилин

1. Особистість консультанта як основна складова процесу консультування.………………..(30 хв.);

2. Професійна підготовка, кваліфікація, функції, комунікативні техніки та засоби впливу консультанта……………………..……………………………………………............................(50 хв.);

 

ІІІ. Заключна частина заняття ……………………………………………………….......... 5 хвилин

- загальні висновки з теми заняття;

- постановка завдань щодо самостійної підготовки;

- відповіді на запитання;

- заповнення журналів навчальних груп.

 

Навчально-матеріальне забезпечення: виставка навчальної літератури, плакати, слайди за темою лекції, проектор.

 

 

Навчальна література:

1. Бек А. Техники когнитивной психотерапии // Фенько А. Б., Игнатьева Н. С, Локтаева М. Ю. (ред.) Психологическое консультирование и психотерапия. Хрестоматия. Т. 1. Теория и методология. М.: МПЖ, 1999, с. 142-167.

2. Болотова А. К. Прикладная психология: ученик для вузов/ А. К. Болотова. – М. Гардарики, 2006. – 382с.

3. Бурлачук Л. Ф., Кочарян А. С., Жидко М. Е. Психотерапия: Учебники для вузов. №-е издание – СПб.: Питер, 2012. – 496 с.

4. Вайтхед М. Консультирование человека в состоянии горя: модель помощи. Психология зрелости и старения, № 1 (17), весна, 2002.

5. Владиславова Н. Особенности краткосрочной интенсивной психотерапии и подготовки психологических кадров для работы в экстремальных ситуациях // Доклады X итоговой конференции Европейской ассоциации психотерапии европейского конгресса по психотерапии. Москва, 1–4 июля 2001.

6. Ежова Н.Н. Настольная книга практического психолога-практика: руководство по использованию теории на практике/Н. Н. Ежова. – Ростов н/Д: Феникс, 2011. – 330с.

7. Минигалиева М. Р. Психологическое консультирование: теория и практика/ М. Р. Минигалиева. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 603с.

 

 

Розробила викладач

кафедри психології та педагогіки К. О. КРАВЧЕНКО

 

 

План обговорено і схвалено на засіданні

кафедри психології та педагогіки ХУПС

Протокол № 1, від 29 серпня 2014 р.

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри № 5

полковник Ю. М. ШИРОБОКОВ

“ _ 29 _ “ серпня 2014 р.

 

 

ПЛАН ГРУПОВОГО ЗАНЯТТЯ № 1

з навчальної дисципліни:

ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА КОРЕКЦІЇ

Автентичність

L. Bugental (1965) називає автентичність стрижневою якістю психолога і найважливішою екзистенціальною цінністю. Він розрізняє три основних ознаки автентичного існування:

повне усвідомлення дійсного моменту;

вибір способу життя в даний момент;

прийняття відповідальності за свій вибір.

Автентичність певною мірою узагальнює багато інших властивостей особистості. Насамперед - це вираження щирості стосовно клієнта. Автентична людина жадає бути і є сама собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в цілісній поведінці. Вона не поводиться як закохана людина, якщо в даний момент почуває ворожість. Труднощі більшості людей у тім і полягають, що вони багато енергії витрачають на програвання ролей, на створення зовнішнього фасаду, замість того, щоб використовувати її на вирішення реальних проблем.

Якщо консультант як особистість буде ховатися за своєю професійною роллю, клієнт теж сховається від нього. Якщо консультант виконує роль лише технічного експерта, відмежовуючись від своїх особистих реакцій, цінностей, почуттів, консультування буде стерильним, а його ефективність - сумнівною. Злитися з життям клієнта ми зможемо, лише залишаючись такими, якими є у житті.

Автентичний консультант найбільш хороша модель для клієнтів, як приклад гнучкої поведінки.

Розвиток самопізнання

Обмежене самопізнання означає обмеження волі, а глибоке самопізнання збільшує змогу вибору в житті. Чим більше консультант знає про себе, тим краще зрозуміє своїх клієнтів, і навпаки - чим більше консультант пізнає своїх клієнтів, тим глибше розуміє себе. Як стверджує E. Kennedy (1977), невміння почути, що коїться усередині нас, збільшує схильність до стресів й обмежує нашу ефективність, окрім того, зростає ймовірність в процесі консультування стати жертвою задоволення своїх неусвідомлених потреб. Дуже важливо реалістично ставитися до себе. Відповідь на питання, як можна допомогти іншій людині, криється в самооцінці консультанта, адекватності його ставлення до власних здібностей і взагалі до життя.

Професійна підготовка

 

Одна з найважливіших вимог професійної етики - це компетентність консультанта. У зв'язку з цим виникають питання: "Яка професійна підготовка може забезпечити компетентне консультування?" і "Який досвід необхідний претендентові на роль консультанта?".

У багатьох країнах статус консультанта визначається ліцензією, що надає формальне право займатися цією професійною діяльністю. Щоб отримати її, потрібно навчатися за офіційною академічною програмою професійної підготовки, відпрацювати певну кількість годин під спостереженням кваліфікованого фахівця і мати встановлений мінімум професійного досвіду. Така система ліцензування обмежує змогу займатися практикою особам, які не мають відповідної кваліфікації. Однак ліцензія, на жаль, не гарантує, що консультант ефективно і компетентно справиться зі своїми обов'язками. При навчанні психотерапії і психологічному консультуванню поряд із необхідністю придбання відповідної теоретичної бази під кваліфікованим керівництвом часто розуміється важливість поглиблення самопізнання консультанта (психолога).

М. Сохнув (1988) зазначає: "Життєвий досвід консультанта інтегрується зі зростаючим багажем професійних знань на основі заглибленого самопізнання. Навіть відмінно підготовленому консультантові не однаково легко з усіма людьми, зате йому гарантований щиросердний комфорт".

Розвиткові самопізнання сприяє великий і інтенсивний курс індивідуальної і групової терапії, особливо в групах, орієнтованих на удосконалення особистості.

Кожен консультант до початку професійної діяльності, а також у процесі роботи повинен опанувати особисту терапію, тобто вирішувати свої проблеми при сприянні досвідченого професіонала. Як відомо, у психоаналізі самоаналіз, триваючий до декількох років є найважливішою ланкою професійної підготовки психоаналітика. Досвід особистої терапії важливий з двох причин. По-перше, тому що консультант, як і будь-яка людина, має у своїй особистості "білі плями": непізнані, неусвідомлювані аспекти, самостійні внутрішні конфлікти, більш глибоке пізнання, вирішення яких сприяє становленню ефективного консультанта. Консультантові дуже корисне самоспостереження під контролем іншого професіонала за переживанням таких значимих подій у житті, як любов, секс, насильство, сімейні стосунки, влада, смерть і т. д. Це не означає, що особистість консультанта повинна бути "перемита по кісточках". Важливо розуміти суть конфліктів і як вони позначаються на стосунках із клієнтами. Адже якщо консультант у своєму особистому житті стримує злість або не розуміє, чому постійно переживає провину, то велика ймовірність аналогічних реакцій і в процесі консультування.

Консультування в колеги-професіонала цінне і перед початком діяльності, оскільки постійні зіткнення з різноманітними проблемами клієнтів почасти розкривають наші старі конфлікти. Починаючого консультанта почасти мучить почуття професійного безсилля. Це також вимагає певної допомоги колег. Інша важлива перевага особистої терапії полягає в тому, що консультант входить у роль клієнта і здобуває відповідний досвід. Як стверджує А. Storr (1980), "доктор наближається до досконалості, якщо він теж був пацієнтом". А. П. Чехов, лікар за покликанням, зазначав, що, якби він учив студентів медицині, половину часу приділив би засвоєнню психології хворої людини, її світовідчуттю.

Особиста терапія дає унікальну змогу побачити процес консультування і психотерапії очима клієнта. Побувавши в ролі клієнта, консультант значно краще уявляє весь спектр щиросердечних переживань, що виникають під час консультування.

Як в індивідуальній, так і в груповій терапії з майбутніми і вже працюючими консультантами важливо також вирізнити питання, пов'язані з поглибленим усвідомленням специфіки професії, звернути увагу на причини і продумати наступні питання:

• чому я обрав професію консультанта?
• якими потребами обумовлений мій вибір?
• яку користь я прагну мати зі своєї професії?
• як зможу я поєднати свої потреби з потребами клієнтів?
• яке враження я справляю на інших людей?

Спроба відповісти на ці запитання в процесі індивідуальної або групової терапії допоможе краще пізнати і зрозуміти себе, а це значить - стати більш ефективним консультантом.

Якщо таким чином уявити зміст ролі консультанта, стає очевидним, що основною складовою процесу консультування є особистість консультанта.

Робота психолога-консультанта потребує постійної вимоги до його нервово-психічної стійкості.

Ситуація спілкування клієнта з психологом-консультантом містить такі складові:

1) особистість клієнта та його переживання;

2) особистість психолога-консультанта (наставника) у поєднанні його сумісних та функціональних освіт;

3) стосунки між клієнтом та психологом.

Зрозуміло, саме що ситуацію створюють цілком визначені зовнішні життєві й навіть житейські обставини. Тому те, чим створюється ситуація звернення по психологічну допомогу, й те, як ця ситуація структурується професіоналом, психологом-консультантом - речі зовсім різні.

У галузі психологічної допомоги цілком визначені труднощі пов'язані як із специфікою професії, так і з невизначеністю статусу та прерогатив психолога-консультанта у пострадянському суспільстві.

 

Перша з трудностей полягає в тому, що психолог-консультант працює не із ситуацією, не з її трансформуванням, а з переживаннями, із системою цінностей, стосунків та станів людини.

По-друге, з'ясування справжніх мотивів або життєвих сенсів людини в процесі отримання відповідної психологічної допомоги може взагалі зробити зайвою саму життєву ситуацію, якщо вона виникає від психологічних проблем клієнта.

По-третє, коли в інших професіях між особистісні стосунки відіграють інколи важливу, часом навіть визначальну роль, а інколи не відіграють ніякої ролі, не кажучи вже про особистісні достоїнства спеціаліста (наприклад, офіціанта), то в ситуації, яку ми розглядаємо, саме характер, динаміка, своєрідність між особистісні стосунків, особисті якості психолога-консультанта, які пред'являються чи не пред'являються клієнтові, але керовані останнім, відіграють визначальну, головну роль у динаміці процесу і, в кінцевому рахунку, у дієвості психологічної допомоги. Уже перша зустріч, перша бесіда психолога з людиною, що звернулася до нього по допомогу, може виявитися вирішальною як в одному, так і в іншому розумінні.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ГРУПОВОГО ЗАНЯТТЯ № 1

з навчальної дисципліни:

ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА КОРЕКЦІЇ