Максимальне споживання кисню як фізіологічний показник здоров'я людини

 

1. Споживання людиною кисню зростає прямо пропорційно (лінійно) зі збільшенням фізичного навантаження, однак обов'язково настає межа, коли подальше збільшення навантаження вже не супроводжується збільшенням споживання кисню. Цей рівень називається максимальним споживанням кисню (МСК).

2. МСК визначає найвищий досяжний для конкретної особи рівень аеробного обміну під час фізичного навантаження.

3. Навантаження на рівні МСК виснажує людину за 5-10 хвилин, а навантаження, що перевищують МСК, призводять до виникнення кисневого дефіциту і протікання у м'язах анаеробних обмінних процесів.

4. МСК залежить від низки факторів, серед них:

1) резерви потужності серця;

2) стан серцево-судинної системи і можливості постачання кров'ю працюючих м'язів;

3) киснева місткість крові (концентрація у ній еритроцитів);

4) стан легеневої альвеолярної поверхні і дифузійної здатності легень;

5) інтенсивність легеневої вентиляції;

6) тип навантажень і маса м'язів, які беруть участь у роботі.

5. Систематичні тренування приводять до збільшення МСК на 16-33% (індивідуально для кожної людини). Добре тренована людина здатна протягом 8 годин витримувати фізичні навантаження на рівні 50% МСК, а нетренована — лише на рівні 25% МСК.

6. Довготривале перебування людини у ліжку (наприклад, під час хвороби) може знизити МСК на 17-33%.

7. Для кожної людини МСК вимірюють у літрах на хвилину (л/хв.), а для отримання порівняльних даних МСК розраховують на 1 кг тіла людини і тоді його вимірюють у мл/хв./кг.

8. Як доведено американським ученим К.Купером (1970 рік), для того, щоб не страждати на хронічні захворювання і мати артеріальний тиск у межах норми, чоловікам слід мати МСК рівним 42 мл/хв./кг, а жінкам — 35 мл/хв./кг.

9. Починаючи з 70-х років минулого століття, МСК є основним показником при визначенні функціонального стану і працездатності людини методом тестування.

10. 12-хвилинний тест Купера для визначення функціональних показників систем життєдіяльності організму передбачає такі показники:

Дистанція, яку пробігає людина за 12 хвилин	Максимальне споживання кисню (МСК), мл/хв./кг	Потужність, що її розвиває людина, Вт	ЧСС людини, ударів за 1 хв.	Можлива тривалість навантажень
1,6 км	близько 25,0		120 … 138	10 год. і більше
1,6 … 1,9 км	25,0 … 33,7		144 ± 20	4 години
2,0 … 2,4 км	33,8 … 42,5		165 ± 20	1 година
2,5 … 2,7 км	42,5 … 51,5		186 ± 20	5-10 хвилин
2,8 км і більше	51,6 і більше	понад 1260	200 ± 20	10-15 хвилин
		понад 7000	індивідуально	5 с і менше

 

11. Тренування систем транспортування кисню і м'язової системи мають ґрунтуватися на короткочасних вправах високої інтенсивності, які чергуються із періодами відпочинку. Тривалість відпочинку має становити близько 50% від часу навантаження, а рівень навантажень повинен бути субмаксимальним, тобто має знаходитися на рівні 60-80% від МСК. Збільшення навантажень суттєво не підвищать тренувального ефекту.

12. Найкращий аеробний оздоровчий потенціал мають: ходіння на лижах, плавання, біг підтюпцем, їзда на велосипеді, ходьба. Непоганий ефект дають також: теніс, гандбол, ковзани, ритмічна гімнастика.

24. Тренована і фізично здорова людина, котра дотримується раціонального режиму харчування, має ідеальну масу тіла, яка може бути визначена за формулами Мегоні:

 

· для чоловіків: ;

 

 

• для жінок: .

При використанні наведених формул беремо до уваги, що маса тіла буде отримана у кілограмах, якщо зріст людини узяти в метрах.

§ 4.5.Деякі аспекти безпечного харчування

 

1. ВООЗ, усі цивілізовані країни визнали харчування одним з найголовніших чинників забезпечення та покращення здоров’я населення. Не випадково слово «дієта» в перекладі з грецької означає здоровий спосіб життя.
2. Згідно із сучасним уявленням, їжа в організмі людини виконує наступні важливі функції:
• енергетичну;
• пластичну;
• імунорегуляторну;
• пристосувально-регуляторну;
• реабілітаційну;
• біорегуляторну.
3. Історія розвитку науки про харчування розглядає три основні теорії: античну та дві сучасні – теорію збалансованого та адекватного харчування.

4. Антична теорія харчування пов’язана з іменами Аристотеля й Галена і є частиною їхніх уявлень про живе. Згідно цієї теорії харчування всіх структур організму здійснюється за рахунок крові, яка безперервно утворюється у травній системі з поживних речовин в результаті складного процесу невідомої природи, в деякому відношенні схожого з бродінням. У печінці здійснюється очищення цієї крові, після чого вона використовується для живлення всіх органів і тканин.

5. Теорія збалансованого харчування виникла на основі розрахунків раціону харчування німецького бюргера (жителя міста) і солдата прусської армії. В її основі лежить передумова, що енерговитрати організму повністю компенсуються за рахунок енергії їжі (енергетичний баланс).

6. Класична теорія збалансованого харчування стала базисною для інших сучасних концепцій харчування і основою для визначення потреб у їжі за енергетичними, пластичними та іншими компонентами для всіх вікових і професійних груп населення. На основі цієї теорії базуються всі промислові, агротехнічні, медичні і соціальні заходи і програми (приміром, розрахунок прожиткового мінімуму, мінімальний продуктовий кошик.)

7. Теорія адекватного харчування (академік А.М.Уголєв, 1992) розширяє і доповнює класичну теорію збалансованого харчування наступними положеннями:

§ нормальне харчування обумовлене не одним потоком харчових речовин із травного каналу, а кількома потоками харчових і регуляторних речовин, що мають життєве значення;

§ необхідними компонентами їжі є не тільки харчові, а й баластні речовини;

§ в організмі існує своя ендоекологія, що утворюється завдяки взаємодії організму людини і його мікрофлори; отже слід враховувати індивідуальні особливості кожної людини;

§ баланс необхідних харчових речовин досягається не тільки надходженням їх зовні, а й синтезом нових речовин, в т. ч. і незамінних.

8. Практичною реалізацією постулатів теорій збалансованого та адекватного харчування стали закони раціонального харчування:

· чітка відповідність калорійності раціонів енерговитратам організму;

· збалансованість між білками, жирами, вуглеводами, вітамінами, мінеральними і баластними речовинами, що надходять до організму;

· адекватність харчування фізіологічним потребам організму відповідно до статі, віку та фізичного навантаження;

· безпечність їжі;

· профілактична спрямованість раціону харчування;

· дотримання режиму харчування (регулярність і оптимальний розподіл їжі впродовж дня).

 

9. Фізіологічна потреба організму здорової людини в харчових речовинах і енергії залежить від:

§ статі;

§ віку;

§ маси тіла;

§ професії,

§ рівня енерговитрат;

§ кліматогеографічних умов;

§ національних особливостях харчування;

§ індивідуальних звичок у харчуванні.

10. За енерговитратами все доросле працездатне населення поділяється на 5 груп інтенсивності праці, яким відповідає добова норма споживання енергії.

11. Добові витрати енергії працівників 1-ї групи, зайнятих переважно розумовою працею (інженери, лікарі, педагоги та ін.), становлять 2000-2450 ккал (8,4-10,3 МДж).

12. Добові витрати енергії працівників 2-ї групи, зайнятих легкою фізичною працею, механізованою працею або у сфері послуг (медсестри, продавці, робітники, котрі обслуговують автомати), становлять 2200-2800 ккал (9,2-11,7 МДж).

13. Добові витрати енергії працівників 3-ї групи, зайнятих фізичною працею середньої важкості (верстатники, шахтарі, хірурги, ливарники, сільськогосподарські робітники та ін.), становлять 2600-3300 ккал (10,9-13,8 МДж).

14. Добові витрати енергії працівників 4-ї групи, що виконують важку фізичну роботу (сільськогосподарські працівники, гірники, вантажники, будівельники та ін.), становлять 3050-3850 ккал (12,8-16,1 МДж).

15. Добові витрати енергії працівників 5-ї групи, що виконують особливо важку фізичну роботу (шахтарі на підземних виробітках, сталевари, каменярі, бетонники, землекопи та ін.) становлять 4200 і більше ккал (17,2 і більше МДж).

16. Енергетична цінність харчового продукту дорівнює кількості енергії, що виділяється при повному його засвоєнні.

17. При повному засвоєнні 1 г білків і 1 г вуглеводів виділяється по 4 ккал (16,747 кДж) енергії, 1 г жирів – 9 ккал (37,681 кДж), етилового спирту – 7 ккал (29,309 кДж), органічних кислот (лимонної, яблучної, оцтової та ін.) – по 2,5-3,6 ккал (10,467-15,072 кДж). Інші харчові речовини не є джерелами енергії.

18. Згідно з формулою збалансованого харчування (А.А.Покровський, 1977) співвідношення між білками, жирами й вуглеводами повинно становити 1:1:4. В діючих рекомендаціях прийняте співвідношення 1:1,2:4,6. При цьому кількість білків у складі раціону дорівнює 12% добової енергоцінності, жирів – 33%, вуглеводів – 55%.

19. Раціональний режим харчування передбачає правильний розподіл раціону протягом дня. Найбільш сприятливе чотириразове харчування. При цьому на сніданок припадає 10-15% енергоцінності добового раціону, на обід – 35-40%, на полудень (або другий сніданок) – 15%, на вечерю – 25%.

20. Вимога безпечності їжі зумовлена присутністю в деяких продуктах харчування небезпечних речовин і токсинів. Частина з них має аліментарну природу (соланін, кальциферол, синильна кислота тощо), інші є чужорідними, сторонніми речовинами.

21. Забруднювачами харчових продуктів можуть бути:

§ токсини мікроорганізмів (приміром, афлотоксин, який зустрічається в імпортному арахісі);

§ важкі метали та їхні солі;

§ антибіотики;

§ пестициди;

§ нітрати, нітрити – солі азотної кислоти;

§ діоксини;

§ радіонукліди;

§ харчові добавки.

22. Причинами забруднення харчових продуктів токсичними важкими металами є газоподібні, рідкі й тверді відходи та викиди промислових підприємств, електростанцій, транспорту, комунальні побутові відходи, стічні води, засоби захисту рослин від шкідливих організмів.

23. За висновками вчених до 2025 р. у навколишньому середовищі кількість токсичних металів може збільшитися: заліза – в 2 рази, свинцю – в 10 разів, ртуті – в 100 разів, миш’яку – в 250 разів.

24. Ситуація ускладнюється тим, що для важких металів не існує механізмів природного самоочищення, а очисні споруди практично повністю "пропускають" мінеральні солі, в т.ч. сполуки, утворені токсичними і канцерогенними важкими металами.

25. З продуктами харчування в організм людини надходить близько 70 важких металів, з яких майже всі належать до мікроелементів. Найтоксичними вважаються ртуть, свинець, олово, мідь, нікель, берилій, селен, кадмій, вісмут тощо.

26. Деякі з цих металів у малих дозах життєво необхідні (цинк, мідь, хром, кобальт, селен, марганець), оскільки беруть участь у різних формах метаболізму, переносі й синтезі речовин, входять до складу ферментів, вітамінів, різних тканин організму. Тому нормується добова потреба в цих елементах для різних вікових груп населення.

27. В деяких країнах (США, Німеччина, Фінляндія) на основі сучасних досліджень добові норми надходження мікроелементів переглядаються і навіть збільшуються (препарат "Мультитабс"). Наприклад, у США добова норма споживання селену становить 10 мг (в Україні – 0,5 мг), що пояснюється його блокувальною дією на шкідливі та канцерогенні важкі метали: кадмій, ртуть, свинець тощо.

28. Для зменшення надходження в організм важких металів рекомендуються такі заходи:

Ø Перед миттям овочі необхідно попередньо замочувати у ємкостях з проточною водою протягом 1 год.

Ø Краще уникати використання в їжу великих за розміром моркви, буряків, кабачків у цілому вигляді (у них більше, ніж у дрібних плодах міді, цинку, миш’яку). При переробці овочів і фруктів на сік значна кількість важких металів переходить у сік. У вичавках же міститься значно більше, ніж у соку калію, кальцію, заліза, які мають радіопротекторні властивості.

Ø Овочі слід бланшувати водою, а не парою.

Ø Ягоди слід ретельно мити, а потім бланшувати водою (вміст свинцю, миш’яку, міді, цинку зменшується на 30%).

Ø Перед використанням в їжу моркви, буряка, кабачків необхідно видаляти з них шкірку з невеликим шаром м’якоті.

Ø Уникати пити не перевірену воду і використовувати її для приготування страв (особливо воду з озер, річок, струмків).

29. Пектин, харчові волокна, каротиноїди сприяють виведенню важких металів з організму. Фрукти й овочі містять близько 10 речовин антиканцерогенної дії. Багато пектину і харчових волокон міститься в яблуках, сливах, абрикосах, персиках, столових буряках, моркві, капусті, баклажанах, гарбузах та ін. Ці ж овочі й фрукти містять b- каротин, вітаміни С, А, Е.

30. Корисними є фрукти і ягоди, що містять антоціани (природні барвники): чорна смородина, порічка, чорноплідна горобина, темні сорти винограду, чорниця, ожина тощо.

31. Забруднення харчових продуктів нітратами зумовлене кругообігом азоту в природі. Нітрати – це солі азотної (NaNO₃), а нітрити – азотистої (NaNO₂) кислот. Нітрати і молекулярний азот (N₂) присутні в навколишньому середовищі скрізь: в повітрі, воді, ґрунті.

32. Нітратна проблема пов'язана з надмірним використанням мінеральних добрив, хімізацією сільського господарства, погіршенням екології. Останнім часом доведено канцерогенну дію нітратів, особливо в разі тривалого і систематичного надходження їх в організм людини.

33. Самі по собі нітрати не токсичні. Потенційна токсичність їх зумовлена тим, що в надмірних кількостях в організмі людини вони перетворюються в нітрити, які спричиняють зміни стану здоров'я.

34. Нітрити діють на гемоглобін крові, внаслідок чого двовалентне залізо (Fe²⁺) гемоглобіну перетворюється в тривалентне (Fe³⁺). Гемоглобін перетворюється в метгемоглобін, який при концентрації більше 2% викликає захворювання – метгемоглобінемію.

35. Нітрати у високих концентраціях діють також на засвоєння вітаміну А, порушують діяльність щитовидної залози, серця, центральної нервової системи.

36. Ще більш загрозливими для організму людини є нітрозоаміни, котрі, як показали досліди на тваринах, спричинюють злоякісні пухлини на всіх органах і захворювання печінки. Нітрозоаміни - це сполуки нітратів і нітритів з амінокислотами, які утворюються у шлунку людини.

37. Чутливі до нітратів діти, особи похилого віку, хворі на анемію, серцево-судинну, дихальну, видільну системи. Чутливість людей до нітратів зростає в умовах підвищеного вмісту в навколишньому повітрі оксидів азоту, окису і двоокису вуглецю (вуглекислого та чадного газу). Навколишнє середовище дедалі більше забруднюється цими хімічними сполуками через викиди різних промислових підприємств, транспорту, стічні води тощо.

38. За даними експертів ВООЗ, рівень вмісту нітратів визначається видом рослин та їхніми генетичними факторами. Такі овочі як салат, шпинат, капуста, ревінь, редька, петрушка, редиска та ін. накопичують велику кількість нітратів – до 4000 мг/кг. Мало нітратів накопичують томати, ріпчаста цибуля, баклажани, огірки.

39. В окремих частинах овочів нітрати розподіляються нерівномірно: в листях їх менше, ніж у стеблах, у шкірці більше, ніж у м’якоті. У верхніх покривних листках білоголової капусти нітратів у 2 рази більше, ніж у внутрішніх, у качані їх більше, ніж у криючих листках. До 65% нітратів міститься у верхній частині (головці) столового буряка і до 90% - в серцевині моркви.

40. Морква з більш інтенсивним забарвленням містить менше нітратів, ніж з менш інтенсивним. Боби квасолі зелені і перець зелений солодкий накопичують нітратів більше, ніж жовті плоди.

41. Овочі із захищеного ґрунту (з теплиць) містять більше нітратів, ніж з відкритого. При доброму освітленні (наприклад, у теплицях), вміст нітратів у продукції в 2 рази менший, ніж при недостатньому. З цієї ж причини виникає питання про доцільність вирощування певних овочів у зимовий період.

42. За даними ВООЗ добова норма нітратів становить 5 мг NaNO₃ на 1 кг маси тіла людини, або 300-350 мг. При розрахунках добового надходження нітратів в організм враховують споживання не тільки продуктів харчування, а й питної води. За стандартом в1лпитної води може міститися до 45 мг нітратів.

43. Доведено, що при достатньому вмісті в раціоні людини вітаміну С (аскорбінова кислота) і Е (токоферол), пектинових речовин, поліфенолів, які діють як інгібітори утворення метгемоглобіну, можна запобігти розвитку злоякісних пухлин. Клітковина, що міститься в овочах і плодах, затримує всмоктування нітрозоамінів у кров.

44. Способи зменшення вмісту нітратів у продуктах та сировині:

§ Зрізання у столових буряків верхньої частини (головки) і нижньої (кореня). Знімання у білоголової капусти всіх покривних листків.

§ Відварювання овочів. При відварюванні картоплі вміст нітратів зменшується на 75-80%, моркви – на 40-56%.

§ Заливання на 1 добу 1%-ним розчином кухонної солі (NaCL) або аскорбінової кислоти (вітамін С).

§ Не піддавати овочі періодичному розморожуванню-заморожуванню.

§ Квашення, соління овочів; при цьому вміст нітратів у готовій продукції зменшується.

§ Замочування овочів у воді або кислому розчині перед вживанням у салати на 2-8 годин.

§ Бланшування овочів парою або водою при температурі 75-80⁰С протягом 6 хвилин.

45. Харчові добавки – це природні чи синтетичні речовини, які спеціально вводяться у харчовий продукт для надання йому бажаних властивостей. Харчові добавки використовують з метою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції. Вони поліпшують зовнішній вигляд, смак, аромат виробів, впливають на технологічні властивості (консистенцію, формоутворення тощо), підвищують термін зберігання продукції.

46. Головним критерієм використання харчових добавок є їх безпечність. Кожна країна має свій список дозволених до використання добавок.

47. Останнім часом набуло поширення позначення харчових добавок у вигляді індексу "Е" (Europe) з трьох- або чотирьохзначним номером, який належить конкретній добавці і зрозумілий в усіх країнах світу. Він підтверджує, що дана сполука перевірена на безпечність, для неї існують критерії чистоти і вона відповідає цим критеріям, для неї встановлені нормативи в харчових продуктах (максимально допустимі рівні, допустима добова доза тощо).

48. Харчова добавка може позначатися як індивідуальна речовина, наприклад: сорбінова кислота, лецитин, аспартам, або груповою назвою, наприклад: консервант, емульгатор, синтетичний барвник тощо.

49. Нині загальноприйнятим є таке кодування харчових добавок:

§ Е100…182 – барвники;

§ Е200…299 – консерванти;

§ Е300…399 – антиокислювачі;

§ Е400…499 – стабілізатори;

§ Е500…599 – емульгатори;

§ Е600…699 – підсилювачі смаку та аромату;

§ Е900…999 – піногасники.

Зверніть увагу! Добавки, які можуть нанести шкоду організму

(за інформацією Громадської асоціації генетичної безпеки)

 

Ø Офіційно в Україні не дозволені: барвники Е121 (цитрусовий червоний) і Е123 (амарант); консерванти Е240 (формальдегід), з 2005 року – Е216, Е217.

Ø Барвники (можуть викликати захворювання кишечнику, печінки, нирок, шкіри: Е104, Е110, Е120.

Ø Канцерогени (ризик виникнення злоякісних пухлин): Е103, Е105, Е110, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е152, Е153, Е210, Е211, Е213 – 217, Е231, Е232, Е242, Е251, Е252, Е231, Е330, Е431, Е447, Е900, Е905, Е907, Е952, Е951 (аспартам).

Ø Мутагенні та генотоксичні речовини (ризик розвитку мутацій в клітках, пошкоджують здорову спадковість): Е104, Е124, Е128, Е230 – 233, аспартам.

Ø Алергени: Е131, Е132, Е160b, Е210, Е214, Е217, Е230 – 232, Е239, Е311 – 313, аспартам.

Ø Небажані астматикам: Е102, Е107, Е122 – 124, Е155, Е211 – 214, Е217, Е221 – 227.

Ø Небажані людям, чутливим до аспірину: Е107, Е110, Е122 – 124, Е155, Е214, Е217.

Ø Негативно впливають на печінку і нирки: Е171 – 173, Е220, Е302, Е320 – 322, Е510, Е518.

Ø Можуть стати причиною порушення функції щитовидної залози: Е127.

Ø Негативно впливають на стан шкіри: Е230 – 233.

Ø Подразнюють кишечник: Е220 – 224.

Ø Можуть викликати порушення травлення: Е338 – 341, Е407, Е450, Е461, Е463, Е465, Е466.

Ø Не рекомендуються в період вагітності (ризик неправильного розвитку плоду): Е233.

Ø Краще виключити з харчування дітей: Е249, Е262, Е310 – 312, Е320, Е514, Е623, Е626 – 635.

Ø Підвищують рівень холестерину в крові: Е320.

Ø Руйнують вітаміни в організмі: Е220 (руйнує вітамін В₁), Е222 – 227 (вітамін В₁₂), Е320 (вітамін D), Е925 (вітамін Е).

50. Барвники (Е100…182) застосовують в безалкогольних ароматизованих напоях, кондитерських виробах, морозиві, соусах, приправах, супах-концентратах тощо. Згідно чинними Санітарними правилами і нормами (СанПіН) не підлягають забарвленню: продукти дитячого харчування; борошно і продукти з нього (хліб, макарони тощо); томатна паста і соуси; фруктові й овочеві соки; шоколадні вироби; чай, цикорій, кава; горілка й вина; молоко й молочнокислі продукти та деякі інші вироби.

51. Серед консервантів найпоширенішими є нітрити калію (Е249) і натрію (Е250), а також нітрати натрію (Е251) і калію (Е252). Вони виступають до того ж і як фіксатори кольору. Застосовуються при виробництві м’ясних і ковбасних виробів у залишковій кількості 50 мг/кг продукту (в перерахунку на NaNO₃).

52. Оскільки нітрити Е249 і Е250 токсичні, пригнічують дію травних ферментів, для них встановлена допустима добова доза (ДДД) для організму людини 0,4 мг на 1 кг маси тіла.

ПРИКЛАД. Оцініть ступінь небезпеки для людини вагою 70 кг отруїтися консервантами Е249 (нітритом калію) чи Е250 (нітритом натрію), які містяться в ковбасних виробах, якщо ця людина споживає за день 0,5 кг ковбаси?

РОЗВ`ЯЗАННЯ. Користуючись посібником [4] знаходимо, що добова допустима доза (ДДД) для харчових добавок Е249 і Е250 встановлена 0,4 мг на 1 кг маси тіла людини, а максимально допустимий рівень (МДР) вмісту їх у ковбасних виробах становить 50 мг/кг продукту.

1). Визначаємо максимально допустиму добову кількість надходження в організм даної людини консервантів: 0,4∙70 = 28 мг/добу.

2). Припускаючи, що виробники додають до ковбаси максимально допустиму за технологічним регламентом кількість консервантів, за пропорцією

50 мг – 1 кг;

28 мг – х кг

визначаємо максимальну кількість ковбаси, котру можна спожити без ризику отруєння: х = 28∙1/50 = 0,56 кг.

3). Ступінь небезпеки H отруєння визначаємо як відношення поточного ризику R_i до допустимого R_доп:

H = R_i/R_доп = 0,5/0,56 = 0,89.

Висновок. Таким чином, ступінь небезпеки менше одиниці. Це означає, що отруєння малоймовірне, оскільки кількість ковбаси, яку споживає людина за добу, менше максимально допустимої її кількості.

ЗАДАЧА 1. В солонині з яловичини і баранини МДР вмісту консерванту Е250 за нормами дозволений 200 мг/кг продукту. Яку максимальну кількість солонини можна спожити студентові вагою 65 кг без шкоди для здоров’я, якщо ДДД для Е250 становить 0,4 мг/кг маси тіла?

ЗАДАЧА 2. Для нітрату натрію Е251 МДР вмісту в ковбасних виробах становить 50 мг/кг продукту, а допустимою добовою дозою (ДДД) нітратів для людини вважається 5-10 мг/кг маси тіла. Визначіть ступінь небезпеки отруїтися харчовою добавкою Е251 у ковбасних виробах дорослій людині масою 72 кг, прийнявши реальну кількість цих виробів, яку може спожити людина за день.

ЗАДАЧА 3. При виготовленні сирів і бринзи використовується як консервант нітрат калію Е252 із уведенням його до 300 мг/кг обробленого молока. В готових продуктах залишок нітратів не повинен перевищувати 50 мг/кг. Визначіть ступінь небезпеки споживання 150 г сиру в день для дитини масою 40 кг, якщо ДДД нітратів для дитини становить 5 мг/кг маси тіла.

ЗАДАЧА 4. При приготуванні крему для тістечок в нього додають консервант Е201 (сорбат натрію – сіль сорбінової кислоти). На одне тістечко їде 50 г крему. МДР консерванту Е201 – 2400 мг/кг крему. Скільки потрібно студентці масою 58 кг спожити за день тістечок, щоб отруїтися сорбатом натрію, якщо ДДД для нього становить 25 мг/кг маси тіла?

53. Широкий спектр застосування характерний для сорбінової кислоти (Е200). Сорбінова кислота являє собою білу кристалічну речовину з помірно гострим запахом, важкорозчинна у холодній воді і краще – у гарячій. Вона активна проти пліснявих грибів, дріжджів і в меншій мірі – проти бактерій. Найбільшу активність сорбінова кислота проявляє в середовищі з рН 4,5. Додавання кислот і кухонної солі підсилює фунгістичну дію сорбінової кислоти. Вона не змінює смакових якостей харчових продуктів і в певних дозах проявляє сприятливу біологічну дію на організм, оскільки здатна підвищувати імунологічну реактивність і дезінтоксикаційну здатність організму.

Проте кількість її в харчових продуктах обмежується максимально допустимими рівнями (МДР) (див. табл. нижче).