ТЕМА 2. Основні орієнтири психологічного розвитку особистості та причини виникнення труднощів в онтогенезі.

ТЕМА 2. Основні орієнтири психологічного розвитку особистості та причини виникнення труднощів в онтогенезі.

1. Вікові етапи розвитку особистості. Підходи до вивчення психічних процесів особистості. Вікова періодизація психічного розвитку особистості.

2. Рушійні сили психічного розвитку особистості. Феномен ідентифікації та її вплив на становлення психіки. Етапи ідентифікації за Е. Еріксоном. Ознаки загострення ідентифікації на різних етапах психічного розвитку.

3. Психологічні особливості становлення прихильності особистості в ході онтогенезу. Ознаки порушень прихильності.

Рушійні сили психічного розвитку особистості. Феномен ідентифікації та її вплив на становлення психіки. Етапи ідентифікації за Е. Еріксоном. Ознаки загострення ідентифікації на різних етапах психічного розвитку. 87 8

 

№	За Л.С. Виготським	За Д.Б. Ельконін
Вікова періодизація	Умови психічного розвитку – соціальне середовище	Вікова періодизація	Рушійні сили – провідна діяльність
1.	Немовлячий вік (2 міс.-1 рік)	Криза новонародженості – від ембріонального періоду до віку немовляти. фізичне відокремлення від матері.	Немовлячий вік	Безпосередньо емоційне спілкування
2.	Раннє дитинство (1-3 роки)	Криза 1 року - від віку немовляти до раннього дитинства. Пов’язана з освоєнням мовлення.	Ранній вік	Предметно-маніпулятивна діяльність
3,	Дошкільний вік (3-7 років)	Криза 3 років - перехід до дошкільного віку «Я – сам!». Зміна соціального оточення – дитина йде до дитячого садка. Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного «Я».	Дошкільний вік	Рольова гра
4.	Шкільний вік (8-12 років)	Криза 7 років - середня ланка між дошкільним і шкільним віком. Зміна саціального оточення. Знайомство з однолітками, перехід із садочка до школи.	Молодший шкільний вік	Учбова діяльність
5.	Пубертатний вік (14-17 років)	Криза 13 років - пов’язана зі зміною в міжособистісному спілкуванні з однолітками, перехід до інтимно-особистісного спілкування.	Підлітковий вік	Інтимно-особистісне спілкування
6.		Криза 17 років – професійне самовизначення, вступ до ВНЗ.	Юнацький вік	Навчально-професійна діяльність

Поняття прихильності. Психологічні особливості становлення прихильності особистості в ході онтогенезу. Ознаки порушень прихильності.

Поняття прихильності.

Прихильність (attachment) - пошук і встановлення емоційної близькості з іншою людиною. Первинною є прихильність дитини до матері - у дитини існує вроджена потреба знаходяться в безпосередній близькості з іншою людиною. На її основі здійснюється розвиток дитини в перші роки його життя. При адекватному формуванні прихильності до матері дитина може здійснювати активну дослідницьку діяльність в незнайомій обстановці і не реагувати панікою при наближення незнайомої людини, звертаючись до матері як надійному захисті. При неможливості встановлення прихильності можуть розвиватися реакції пасивності і виникати психічні порушення (госпіталізм).

Психологічна прихильність - близька емоційний зв'язок між людьми, яка проявляється в першу чергу в бажанні постійної близькості.

Психологічна прихильність - прихильність до звичних переживань, зазвичай до переживань близькості і захищеності поруч з якоюсь людиною.

Основа прихильності - звичка до тих чи інших зручностей та обставинам, яку вже скрутно (не хочеться / боляче / важко / страшно) міняти. Нерідко прихильність приймає форму любові: дбаємо, щоб не втратити. Переживається прихильність різноманітно - як почуття близькості, як любов, як відчуття вантажу, як позбавлення волі, як страх.

Отже, що ж таке прихильність? Щоб зрозуміти це, наведемо найбільш типову скаргу. Батьки дівчинки, удочеріння з дитячого будинку, спочатку вирішили, що восьмирічна дівчинка досить легко адаптувалася до нового життя. Вона була мила з усіма членами нової родини, ласкаво цілувала родичів при зустрічі і обіймала їх при розставанні. Однак незабаром усиновителі зрозуміли, що точно також вона поводиться і з незнайомими людьми. Вони були стурбовані цим відкриттям і дуже ображені тим, що дочка надає однакові знаки уваги їм, її прийомним батькам, і абсолютно стороннім людям. Ще одним неприємним для них моментом стало те, що дівчинка зовсім не засмучується, коли батьки йдуть, і може легко залишитися з будь-яким мало знайомою людиною. На консультації у психолога вони дізналися, що у дитини не сформовано почуття прихильності.Чому дорослих так лякає, коли дитина не поділяє своїх і чужих і радісно називає будь-яку жінку мамою? Охоче ​​дає руку будь чужому дорослому на вулиці і готовий йти з ним куди завгодно? Що це означає для дитини - почуття прихильності?Особливо важливими всі ці питання стають при усиновленні або взяття під опіку, коли ми маємо, з одного боку, дорослих, які представляють якусь ідеалізовану картинку відносин між дітьми і батьками, і, звичайно ж, їм хочеться досягти її прямо зараз. А, з іншого боку, ми маємо дитину з колишнім життєвим досвідом, що накладає певний відбиток на його сьогоднішня поведінка, почуття, емоції, відносини з дорослими. І це викликає тривогу.Прихильність - це взаємний процес утворення емоційного зв'язку між людьми, яка зберігається невизначений час, навіть, якщо ці люди розділені. Дорослим подобається переживати почуття прихильності, але вони можуть прожити і без нього. Дітям же відчувати почуття прихильності необхідно. Вони не можуть повноцінно розвиватися без почуття прихильності до дорослого, тому від цього залежить їх відчуття безпеки, їх сприйняття світу, їх розвиток. Здорова прихильність сприяє розвиткові у дитини совісті, логічного мислення, здатності контролювати емоційні спалахи, випробовувати самоповагу, уміння розуміти власні почуття й почуття інших людей, а також допомагає знаходити спільну мову з іншими людьми. Позитивна прихильність також допомагає знизити ризик затримки в розвитку.Порушення прихильності може вплинути не тільки на соціальні контакти дитини - розвиток совісті, почуття власної гідності, здатність до емпатії (тобто здібності розуміти почуття інших людей, співчувати іншим), але може вносити свій внесок і в затримку емоційного, соціального, фізичного і розумового розвитку дитини.

Прихильність в дитинстві

Прихильність в дитинстві Боулбі виділив наступні види поведінки прихильності: наближення, слідування, чіпляння, посмішка і плач. Це ті види поведінки дитинчати тваринного і людського немовляти, які забезпечують близькість і контакт з матір'ю. В результаті досліджень було виявлено, що надійна емоційний зв'язок між немовлям і матір'ю допомагає дитині: - Долати страх і занепокоєння - Справлятися зі стресом і фрустрацією - Розбиратися в тому, що він сприймає - Логічно мислити - Покладатися на себе - Досягти максимального інтелектуального потенціалу - Розвивати гармонійні стосунки в подальшому житті У міру того як відносини між матір'ю і дитиною розвиваються, види поведінки прихильності стають більш складними. Поступово вони перетворюються в певні патерни - властиві людині способи взаємодії з іншими людьми. Хоча сформувалися в дитинстві стилі прихильності досить стійкі, їх модифікація відбувається протягом усього життя.

ТЕМА 2. Основні орієнтири психологічного розвитку особистості та причини виникнення труднощів в онтогенезі.

1. Вікові етапи розвитку особистості. Підходи до вивчення психічних процесів особистості. Вікова періодизація психічного розвитку особистості.

2. Рушійні сили психічного розвитку особистості. Феномен ідентифікації та її вплив на становлення психіки. Етапи ідентифікації за Е. Еріксоном. Ознаки загострення ідентифікації на різних етапах психічного розвитку.

3. Психологічні особливості становлення прихильності особистості в ході онтогенезу. Ознаки порушень прихильності.