Феномен ідентифікації та її вплив на становлення психіки. Ознаки загострення ідентифікації на різних етапах психічного розвитку. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Феномен ідентифікації та її вплив на становлення психіки. Ознаки загострення ідентифікації на різних етапах психічного розвитку.



У процесі виховання дітям передаються цінності та норми суспільства. На думку Е.Еріксона, розвиток особистості за своїм змістом визначається тим, що суспільство очікує від людини, які цінності та ідеали їй пропонує, які завдання ставить перед нею на різних вікових етапах. Разом з тим, послідовність стадій розвитку дитини залежить від "біологічногопочатку". Дитина у процесі дозрівання проходить багато стадій. На кожній з них вона набуває певного особистісного новоутворення, яке фіксується в структурі особистості та зберігається у наступні періоди життя.Е. Еріксон розглядав ідентичність у двох аспектах: 1) єдність органічного та індивідуального компонентів (єдність фізичного зовнішнього образу, задатків, тотожності, цілісності людського індивідуального буття); 2) соціальний компонент (групова ідентичність — входження особистості у різні спільноти; психосоціальна ідентичність — відчуття людиною значущості свого буття для суспільства). Кожен з названих аспектів ідентичності має позитивний і негативний ефект. В залежності від того, який саме буде ефект, і формується ідентичність. Кризовий момент загострює боротьбу, внаслідок якої може бути все ж таки негативна ідентичність. Для позитивного розвитку людини необхідне переважання позитивної ідентичності над негативною.Ним же був запропонований термін " криза ідентичності", коли людина втрачає сенс життя, існування в масовому суспільстві. Тоді потрібно терміново знайти варіанти пошуку ідентичності як спроб установити, ким реально є та чи інша людина. На таку тематику є багато публікацій, деякі з них це: "Одинокаятолпа" та "Идентичность и тревога".

До 17 років відбувається повільний, поступовий розвиток центрального утворення – ідентичності особистості. Ідентичність – психосоціальна тотожність – дозволяє особистості приймати себе з навколишнім світом і визначає її систему цінностей, ідеали, життєвіплани, потреби, соціальні ролі з відповідними формами поведінки. Особистість розвивається завдяки включенню в різні соціальні спільноти (націю, соціальний клас, професійну групу) і переживанню свого нерозривного зв'язку з ними. Ідентичність – умова психічного здоров'я: якщо вона не складеться, людина не знаходить себе, свого місця в суспільстві, виявляється "втраченою".До юнацького віку, коли ідентичність формується остаточно, дитина проходить через багато ідентифікацій - ототожнення себе з батьками, хлопчиками чи дівчатками (статева ідентифікація).

Захисна форма ідентифікації - це уявлення про когось, як про продовження себе. Найбільш часто це зустрічається у батьків, що сприймають таким чином своїх дітей. Ідентифікація є одним з механізмів психологічного захисту, що по більшій мірі відноситься до несвідомої активності. Ідентифікація- це своєрідний перенос образу іншої людини на себе, ототожнення індивідом себе з іншою людиною або групою людей. Будучи погано усвідомленим, цей захисний механізм може дуже погано відобразитися на людині. Крім того, механізми захисту здатні сприяти як адаптації, так і дезадаптації індивіда.

Ідентифікація лежить в основ інормальних спроб стати схожим на іншу людину або групу людей, перейняти значущі позитивні, навіть кращі риси. У такому вигляді вона присутня з раннього дитинства і поступово розвивається від примітивного бажання «увібрати в себе», до складніших, ефективних і суб'єктивно контрольованих форм. Ідентифікація сприяє встановленню глибокого емоційного зв'язку з іншою людиною або групою людей, відчуття єднання з ними. Таким чином, можуть бути перейняті не тільки риси та особливості характеру, а й норми, цінності, зразки. Тому на психіку дитини це дуже сильно впливає. Дитина починає ніби забувати себе, витісняти із свідомості всі свої навички, норми, поведінку, стиль спілкування, тип характеру. І повністю занурюється в іншу людину.

Свідома і несвідома ідентифікація може давати можливість «вставати на чуже місце» -. Занурюватися, переноситися в поле, простір, обставини іншої людини, що сприяє глибокому його розумінню.

Термін «ідентифікація особи» перекладається як «ототожнюю», позначає механізм, робота якого заснована на існуванні емоційного зв'язку індивіда з іншими людьми, насамперед, його батьками, що приводить до уподібнення, найчастіше неусвідомленого. Орієнтація на іншу людину як на зразок істотно підвищує показники соціального вчення. За рахунок ідентифікації у маленької дитини відбувається формування поведінкових стереотипів, що утворюють риси особистості, визначення ціннісних орієнтацій і статево-рольової ідентичності.

Також ідентифікація виступає в якості одного з механізмів пізнання та розуміння іншої людини. Існує багато експериментальних досліджень процесу ідентифікації та з'ясування ролі ідентифікації в процесі спілкування. Зокрема, встановлено тісний зв'язок між ідентифікацією і іншим, близьким за змістом явищем - емпатією.

 

Феномен ідентифікації вперше описаний в роботах 3. Фрейда в 1899 році.

У психоаналітичній традиції ідентифікація трактуєть­ся як центральний механізм, який забезпечує здатність "Я" до саморозвитку.

Е. Еріксон виділяє вісім стадій розвитку ідентичності:

На першій стадії, яку він називає орально-сенсорною (або вбираючою), дитина вирішує фундаменталь­не питання всього свого майбутнього життя, довіряє вона на­вколишньому світу чи ні.

Друга стадія (IX міс. 4 роки) – дозволяє дитині перейти до рішення другого життєвого завдання – набуття самостійності -(ознаки загострення ідентифікації це-невпевнені­сть у собі, сором'язливість, безперервні сумніви).

Третя стадія (4-6 років) Тут вирішується альтернативна між ініціативою та почут­тям вини. У цьому віці розширюється простір життєдіяльності ди­тини, вона починає сама визначати собі цілі, придумувати занят­тя, виявляти винахідливість у мовленні, фантазувати. У просторі дитини появляється все більше людей. Вже не тільки батько й мати, а й інші дорослі стають предметом ідентифікації дитиною себе з дорослими як основою становлення нового ступеня ідентичності. Ознакою загострення ідентифікації може стати поганий приклад, вибір «не тієї людини», кумира.

Четверта стадія (6-11 років) -пов'язана з набуттям дитиною різних умінь, в тому числі й уміння вчитися. Дитина активно ово­лодіває символами культури. Цей вік - оптимальний час для на­вчання, готовності до труднощів дисципліни, засвоєння знань, праг­нення робити все добре, панування духу змагань. Тут формується почуття вмілості, компетентності. Оволодіваючи основами знань, діти починають ідентифікувати себе з представниками окремих професії. Для них важливою є суспільна значущість їхньої діяльності. Ознакою загострення ідентифікації є неповноцінність, небажання виконувати щось самостійно, потреба у допомозі навіть в елементарних заняттях.

П'ята стадія (11-20 років) - базова для набуття ідентичності. У цей час підліток коливається між позитивним по­люсом ідентифікації "я" і негативним полюсом плутанини ролей. Перед підлітком стоїть завдання об'єднання всього, що він чує та бачить про себе самого як сина (дочку), школяра, спортсмена, яким його вважають інші. Все це він повинен об'єднати в єдине ціле, осмислити, зв`язати з минулим і спроектувати на майбутнє. При вдалому протіканні кризи підліткового віку у юнаків і дівчат формується почуття ідентичності. Ознакою загострення ідентифікації є заплутана іден­тичність, поєднання з тяжкими сумнівами відносно себе, свого місця в групі, в суспільстві, з неясністю життєвої перспективи.

Шоста стадія (21- 25 років) - перехід до вирішення вже власне дорослих завдань на базі сформованої психосоціальної ідентичності. Молоді люди вступають в дружні сто­сунки, в шлюб, з'являються діти. Вирішується глобальнее питання про принциповість, вибір між цим широким полем встановлення дружніх сімейних зв'язків з перспективою виховання нового поко­ління. Ознаки загострення- це сплутана ідентичні­сть, а також ще більш ранні помилки в лінії розвитку.

Сьома стадія (25-60 років) - власне ознаки загострення ідентифікації проявлються у суперечності між здатністю людини до розвитку, яку вона отримує на попередніх стадіях, і особистим застоєм, повільним регрессом особистості в процесі буденного життя. Якщо людина буде здатна до саморозвитку, то в неї відбуватиметься формування людської індивідуальності, неповторності та здатністості бути самим собою.

Восьма стадія (старше 60 років) - завершує життєвий шлях. Згадуючи все своє життя, людина або отримує спокій та врівноваженість, або виявляється приреченою на без­вихідність, відчай як результат заплутаного життя.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 228; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.80.211.101 (0.019 с.)