Правове регулювання оплати праці

 

Правове регулювання оплати праці працівників здійснюється Кодексом законів про працю України, Законом України „Про оплату праці” 24.03.1995 року.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата складається з винагороди за виконану роботу в межах встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, відрядних розцінок.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи і за винахідливість, за особливі умови праці. Це доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії (винагорода за вислугу років).

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати у вигляді винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями (оплата простою не з вини працівника, винагороди за відкриття).

Тарифна система – система державних нормативів, що встановлюють вихідні розміри оплати праці. За допомогою тарифної системи здійснюється диференціація оплати праці залежно від складності, ступеня шкідливості, важкості, інтенсивності.

Основні елементи тарифної системи: тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Тарифні ставки виражають розмір оплати праці на різних видах робіт за одиницю часу залежно від кваліфікаційного розряду працівника. (рекомендовано 1 розряд – мінімальна заробітна плата).

Тарифна сітка – шкала, за допомогою якої здійснюється співвідношення в оплаті праці працівників залежно від складності роботи та їх кваліфікації, тобто забезпечується більш висока оплата праці за більш складну роботу.

За серйозні порушення робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд терміном до 3 місяців.

В Україні праця службовців оплачується на основі схем посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційні довідники – систематизовані переліки робіт і професій, що використовуються на виробництві. Містять три групи вимог: вимоги теоретичних знань, вимоги практичних навиків, ступінь кваліфікаційної підготовки (рівень освіти).

Система оплати праці – спосіб обчислення розмірів винагороди, належної виплати працівникам відповідно до витрат праці і її результатів. Види: почасова і відрядна система оплати праці.

При почасовій системі розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Має три підвиди: погодинна, поденна, помісячна. При помісячній оплаті праці розмір окладу не залежить від кількості робочих днів у місяці.

Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості.

Пряма відрядна система – заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції. Непряма відрядна застосовується для допоміжних працівників (ремонтники), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники. Відрядно-прогресивна – оплата за продукцію у межах норми проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію понад норму – за прогресивно зростаючими розцінками.

Ще застосовується акордна система оплати праці – винагорода за виконання комплексу робіт (об’єкт будівництва).