Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність – це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.

Принципи господарсько-правової відповідальності:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Мета застосування господарських санкцій є гарантування, захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечення правопорядку у сфері господарювання.

Господарські санкції – це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій:

- відшкодування збитків;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські санкції;

- адміністративно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарсь­ке зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення гос­подарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збит­ки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею до­ходи, які управнена сторона одержала б у разі належного вико­нання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єк­там, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок пору­шення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторо­на, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належ­ного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарсь­ке правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учас­ників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а якщо збитків завдано іншим суб'єктам, — зобов'язаний відшко­дувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному поряд­ку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не пе­редбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконан­ня або неналежного виконання господарського зобов'язання. Щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не до­пускається У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що на­лежить до державного сектора економіки, або порушення по­в'язане з виконанням державного контракту, або виконання зо­бов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету Ук­раїни чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи догово­ром, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплект­ності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двад­цяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів(робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язан­ня встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

- допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

- збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції,

- за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

У господарських договорах сторони можуть передбачати ви­користання таких видів оперативно-господарських санкцій:

а) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням ЇЇ від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

б) відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано нена­лежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

в) відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

г) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття по­дальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредито­ром за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцепт­ному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

ґ) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань сторо­ною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати про­дукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оп­лату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

д) відмова від встановлення на майбутнє господарських від­носин із стороною, яка порушує зобов'язання.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарюван­ня можуть бути застосовані уповноваженими органами держав­ної влади або органами місцевого самоврядування адміністра­тивно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-право­вого або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановлено­му законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарюван­ня такі адміністративно-господарські санкції:

—вилучення прибутку (доходу);

—адміністративно-господарський штраф;

—стягнення зборів (обов'язкових платежів);

—зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

—застосування антидемпінгових заходів;

—припинення експортно-імпортних операцій;

—застосування індивідуального режиму ліцензування;

—зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

—анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

—обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарю­вання;

—скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

—інші адміністративно-господарські санкції, встановлені кодексом та іншими законами.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань, чи порушення правил здійснення господарської діяльності, правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання, чи оперативного управління майном.