Гідравлічний розрахунок зрошувальних трубопроводів

 

2.158 Мережу зрошувальних трубопроводів, як правило, слід проектувати тупиковою.

Застосування кільцевої мережі повинно бути обгрунтоване.

 

2.159 За робочий тиск у мережі зрошувальних трубопроводів слід приймати найбільш

можливий за умовами експлуатації внутрішній тиск, що виникає в усталеному режимі руху води, у найбільш несприятливих умовах підключення дощувальних машин, установок, апа-

ратів.

Основними видами розрахункового тиску при стаціонарних режимах роботи системи є:

• найбільший тиск при подачі максимальних розрахункових витрат (розрахункова подача);

• робота насосів у разі відсутності водозабору (нульова подача);

ДБН В.2.4-1-99 С. 32

• найбільший тиск при позитивному гідравлічному ударі;

• найменший тиск при негативному гідравлічному ударі;

• максимальний тиск у трубопроводі після зхлопування каверн, що виникли внаслідок розриву суцільності потоку при негативному гідравлічному ударі.

 

2.160 Гідравлічний розрахунок зрошувальних трубопроводів з пластмасових труб слід виконувати, керуючись СН 478.

Розрахунок зрошувальних трубопроводів на міцність

2.161 Розрахунок трубопроводів на міцність необхідно виконувати з урахуванням ви­мог СНіП 2.04.12, а також вимог цього розділу.

Розрахунок трубопроводів на міцність необхідно виконувати при таких поєднаннях навантажень:

• тиск грунту та транспорту на спорожнений трубопровід;

• робочий тиск води в трубопроводі, тиск грунту та транспорту;

• тиск води в трубопроводі при гідравлічному ударі (або вакуумі) та тиск грунту.

2.162 Залізобетонні труби в напірних трубопроводах слід розраховувати на спільний вплив таких видів навантажень:

• внутрішнього тиску;

• зовнішнього навантаження, яке включає тиск грунту, тимчасове навантаження на по­верхні землі;

• маси рідини, що транспортується;

• власної ваги труб.

 

2.163 Вибір матеріалу та класу міцності труб для зрошувальних трубопроводів здійснюється на підставі статичного розрахунку, агресивності грунту, а також умов роботи трубопроводів.

 

2.164 Для мережі зрошувальних трубопроводів слід застосовувати, як правило, напірні неметалеві труби: залізобетонні, азбестоцементні, пластмасові.

Застосування сталевих труб допускається:

• на ділянках трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском понад 1 ,5 МПа(15кгс/см²);

• при влаштуванні переходів під залізницями та автомобільними дорогами, через водні перешкоди та яри;

• при прокладенні трубопроводів по автомобільних і міських мостах, по опорах еста­кад та в тунелях.

2.165 Трубопроводи слід улаштовувати підземними. Глибину закладання трубопро­водів від поверхні землі необхідно приймати з урахуванням глибини промерзання грунту, але не більше ніж 2 м. Наземне укладання трубопроводів допускається при відповідному об­грунтуванні.

ДБН В.2.4-1-99 С. 33

2.166 Трубопроводи, що зазнають впливу наземного транспорту, слід укладати на глибину не менше 1 м.

2.167 Укладання трубопроводів слід передбачати на ґрунтову основу непорушеної структури. При цьому дно траншеї повинно бути спрофільоване з кутом охоплення нижньої частини труби 120°. При прокладанні трубопроводів у скельних грунтах необхідно передба­чати вирівнювання основи місцевим грунтом без твердих включень і його ущільнення.

Товщина шару ущільненого грунту повинна бути не менше ніж 10 см, а його щільність - 1,65 г/см³.

У проекті підземних трубопроводів слід передбачати ущільнення грунту зворотної за­сипки траншей та пазух трубопроводів. Щільність грунту засипки траншеї встановлюється проектом. Зворотну засипку траншеї, на яку не передаються додаткові навантаження (крім власної ваги грунту), допускається виконувати без ущільнення грунту, але потрібно по трасі трубопроводу утворювати валик, висота якого визначається проектом.