Особливості проектування дренажу в садах, виноградниках, парках, лісорозсадниках та сільських населених пунктах

3.46 Глибина закладання дрен повинна прийматися з урахуванням глибини розгалу­ження кореневої системи і не повинна перевищувати 1,2 -1,5 м.

При поперечному дренажі у мінеральних грунтах довжина дрен не повинна переви-щувати 200 м і 150 м — при поздовжньому дренажі мінеральних грунтів та торфових боліт.

3.47 Розрахунок міждренної відстані слід провадити, керуючись додатком Ф.

ДБН В.2.4-1-99 С. 48

 

3.48 Розрахунок параметрів дренажу слід виконувати на найбільші розрахункові зна­чення дренажного стоку для конкретних видів плодових та декоративних культур згідно з 2.202-2.213.

3.49 Колектори, траси яких проходять паралельно рядам чагарників та дерев, повинні прокладатися на відстані від них не менше ніж 20 м.

Якщо це неможливо, слід проектувати короткі поперечні дрени. Відрізки колекторів, що проходять поруч з окремими великими деревами, необхідно ретельно герметизувати.

3.50 Для запобігання проникненню коріння рослин у дрени слід провадити кругове об­сипання дрен жужелицею, що містить сірчаний колчедан.

3.51 На схилових ділянках, передбачених під посадку виноградника, дренаж слід проек­тувати, застосовуючи поперечну і косокутну схеми розміщення дрен.

3.52 На виноградниках, де вимагається застосування поздовжньої схеми розміщення дрен, необхідно передбачати ловильні дрени. Відстані між осушувальними і ловильними дренами повинні дорівнювати трикратній міждренній відстані. Оптимальна глибина дрен -від 1,0 до 1 ,2м.

3.53 Норма осушення сільських населених пунктів повинна визначатися конструктивни­ми особливостями житлових та виробничих будівель і споруд та встановлюватися на основі детальних гідрогеологічних вишукувань та досліджень.

3.54 Для підтримання встановлених норм осушення проектуються дренажні системи, аналогічні застосованим на сільськогосподарських землях.

3.55 Проектування осушувальних та захисних заходів слід виконувати з урахуванням прогнозів підтоплення, керуючись вимогами СНіП 2.02.01, а також СНіП 2.06.15.

3.56 При розрахунку дренажу на території сільських населених пунктів слід урахову­вати додаткове живлення грунтових вод, спричинене порушенням природного водного ба­лансу.

Безуклонний та малоуклонний дренажі. Кротовий дренаж

 

3.57 Безуклонний (і=0) та малоуклонний (0,0003 < і < 0,0010) дренажі застосовуються при осушенні й підґрунтовому зволоженні рівнинних та малоуклонних заболочених та перезволоже­них земель з легкими мінеральними грунтами і торфовищами (К>0,1-0,3 м/добу), що підстилаються добре проникними грунтами. Безуклонний та малоуклонний дренаж може бути трубчастим (з керамічних та пластмасових труб) або безтрубчастим (кротовим). Трубчастий дре­наж закладається звичайно на глибину від 0,8 до 1,2 м від поверхні грунту до верху труби у порівняно добре проникному грунті.

3.58 Кротовий дренаж, як самостійний захід, улаштовується в потужних торфовищах слабого та середнього ступеня розкладення, в торфовищах неглибокого залягання, що підстилаються зв'язними грунтами, та в мінеральних кротостійких грунтах. Грунти, в яких улаштовуються кротові безуклонні дрени, повинні бути без піщаних прошарків, каміння, по­хованої деревини, а також без підтікання підзолу. Глибина кротових дрен з урахуванням ви­користання їх з метою зволоження приймається від 0,7 до 0,9 м. робочий (діючий) діаметр -

ДБН В.2.4-1-99 С. 49

 

не менше ніж 10 см, причому у торфі - від 20 до 25 см. Відстань між кротовими дренами приймається залежно від механічного складу грунтів: найменша відстань від 3 до 4 м для глинистих грунтів, найбільша - від 10 до 15 м для добре проникних торфовищ

(К >1,5 м/добу). Безуклонний кротовий дренаж зберігається у торфовищах протягом 3 років, глинистих та суглинкових грунтах - 2 роки. Після закінчення цього терміну кротовий дренаж потрібно поновити.

Кротовий дренаж проектується у слабопроникних грунтах у разі відсутності каміння, де дрени можуть зберігатися не менше 3-х років, та в торфовищах потужністю не менше ніж

0, 8 м зі ступенем розкладення торфу менше 45%, а при відсутності похованої деревини-після роботи відкритої мережі не менше 1 року.

3.59 Показник стійкості кротових дрен у мінеральних грунтах визначається у період вишукувань із співвідношення

, (26)

де - відсоток фракції діаметром від 0,060 до 0,008 мм за мікроагрегатним аналізом

(за Павловим);

- відсоток фракції діаметром від 0,050 до 0,005 мм за механічним складом

(за Качинським).

Якщо < 3 - грунт стійкий, придатний для кротування;

" 0,3 < < 0,7 - грунт середньостійкий, придатний для кротування;

" > 0,7 - грунт нестійкий, непридатний ні для влаштування кротового дрена­жу, ні

для кротування.

3.60 Кротові дрени повинні розміщуватися за відношенням до водоприймача під кутом не менше 60°. Устя дрени, закріплене гончарною трубкою, повинне перебувати на відстані не менше ніж 30 см від дна каналу і 10 см від побутового горизонту води.

3.61 Глибина закладання кротових дрен приймається від 0,5 до 0,7 м у мінеральних грунтах, від 0,7 до 1,0 м - у торфовищах, мінімальний уклон 0,002, оптимальна довжина в суглинкових грунтах - 100 м, глинистих - 150 м, у торфовищах - від 180 до 200 м. Діаметр кротових дрен можна приймати 10 см, відстані між ними - від 5 до 8 м у мінеральних грун- тах, від 5 до 15 м - у торфовищах.

3.62 У певних умовах (рельєф місцевості, геологічні та гідрогеологічні умови) можливе застосування безуклонного та малоуклонного дренажів за наявності необхідного обгрун-тування.

Захисна осушувальна мережа

3.63 Для перехоплення поверхневих, делювіальних, а також грунтових і грунтово-напірних вод, які надходять з площі водозбору, слід проектувати захисну осушувальну мережу (нагірні, ловильні, нагірно-ловильні канали, ловильні дрени, свердловини вертикального дренажу).

ДБН В.2.4-1-99 С. 50

 

3.64 Нагірні канали для перехоплення поверхневих вод слід проектувати уздовж вер­хової межі осушуваного масиву, а при осушенні боліт, як правило, суміщати з межами по­кладу торфу. Глибину нагірних каналів слід приймати не менше 1,0 м, а форму поперечного перерізу з пологим верховим укосом - у відповідності з таблицею 2.6.

3.65 Ловильні канали та дрени необхідно проектувати паралельно лініям гідроізогіпс по лінії виклинювання або найбільш близького залягання водоносного пласта. Траси ло­вильних каналів та дрен за можливості слід намічати у межах залягання грунтів, які не за­знають опливання. Мінімальна глибина ловильних каналів та дрен визначається за умови їх урізання під рівень ґрунтових вод або в напірний водоносний пласт не менше ніж на 0,3 м. Максимальна глибина визначається за умови їх впливу на прилеглу до осушуваного масиву територію. При глибині ловильних каналів до 3,0 м параметри поперечних перерізів слід приймати у відповідності з таблицею 2.6, а при глибині понад 3,0 м - визначати розрахунком з урахуванням геотехнічних властивостей грунтів та гідрогеологічних умов.

3.66 При осушенні притерасних боліт грунтово-напірного живлення слід передбачати влаштування розвантажувальних самовиливних свердловин або лінійної системи свердловин з відкачуванням води занурювальними насосами, як рекомендовано в 3.7 - 3.10.

3.67 Нагірні канали повинні розраховуватися на пропуск потрібної витрати води. Ло­вильні канали та дрени розраховуються на пропуск витрат підземних вод, що визначаються на основі фільтраційних розрахунків з урахуванням гідрогеологічних умов осушуваної території.

Ловильні канали допускається суміщати з нагірними каналами. У цьому випадку вони називаються нагірно-ловильними каналами.

3.68 Мінімальні уклони захисної мережі приймаються рівними 0,0003. Як виняток, для безуклонних територій допускається приймати уклон 0,0002. Укладання вийнятого грунту слід передбачати на низовий бік каналу. При цьому висота кавальєрів не повинна перевищу­вати 2 м, а підошва його повинна бути на відстані не менше ніж 5 м від бровки каналу.

3.69 Ловильні дрени слід проектувати діаметром не менше ніж 125 мм з улаштуванням кругового гравійно-піщаного фільтра завтовшки від 20 до 25 см.

3.70 При проектуванні каналів та дрен захисної мережі необхідно дотримуватись ви­мог 3.20-3.30.