Роль куратора у виховній роботі з академічною групою.

Реалізація завдань виховної роботи у студентських групах здійснюється через інститут кураторів (лат. curator – опі­кун).

Інститут кураторів – це управлінська ланка, яка взаємодіє з іншими у системі позааудиторної виховної роботи і забезпечує її організацію на рівні студентської академічної групи.

Основними формами роботи куратора є:

- щотижневі виховні години;

- бесіди «За круглим столом», дискусійні клуби;

- культпоходи історичними місцями рідного краю, до музеїв, театрів;

- колективний перегляд кінофільмів та вистав з їх наступним обговоренням;

- індивідуальна виховна робота зі студентами з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

Діяльність куратора спрямована на здобуття моло­дою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій та роз­виток індивідуальних якостей майбутнього фахівця.

Куратор академічної групи виконує аналітичну, орга­нізаторську та соціальну функції (О. Дубасенюк). Аналі­тична функція передбачає планування та організацію ви­ховної роботи з урахуванням міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності студентів, рівня їх інтелектуального розвитку, індивідуаль­них особливостей, соціально-побутових умов життя, стану здоров'я, результатів навчання тощо. Організаторська функція полягає у залученні студентів до різних видів діяльності: пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно орієнтаційної, художньої та ін. Вона забезпечує також надання необхідної допомоги студентському самовряду­ванню, творчим групам, радам тощо. Функція соціалізації реалізується у гуманістичноорієнтованій взаємодії «педа­гог – студент». Критеріями ефективності управління системою вихов­ної роботи на рівні куратора академічної групи є: рівень вихованості майбутніх фахівців; активність, згуртованість групи; стабільний режим роботи академічної групи, від­сутність серйозних випадків порушень трудової та на­вчальної дисципліни студентами; позитивна мотивація навчально-виховної діяльності студентів, що виявляється у навчально-пізнавальній, науково-дослідній, інших ви­дах діяльності; мікроклімат у групі, що сприяє самореалізації особистості кожного студента; різноманітність форм виховної позааудиторної роботи, що допомагає самореалізації особистості кожного студента; діяльність студент­ського самоврядування у групі; участь групи у заходах навчального закладу; сприятливі умови проходження адаптаційного періоду студентами 1-го курсу; оволодіння студентами досвідом соціальної поведінки.

 

 

МОДУЛЬ 2

«ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Тема1

Психологія вищої школи як наука і навчальна дисципліна

Змістлекції

Психологія вищої школи порівняно молода галузь психологічної науки. Систематичне дослідження психолого-педагогічних проблем вищої школи розпочалось у 60-х роках XX століття. Найвагомішими науковими здобутками того часу є роботи С.І.Архангельського та С.І.Зинов'єва, в яких ґрунтовно проаналізовано вузівський навчальний процес і закладене фундаторські основи розв'язання проблем оновлення вищої школи. Вони є авторами перших навчальних посібників із проблем навчання у вищій школі [Архангельский С.Й. Лекции по теории обучения в высшеи школе. – М.: Высшая школа, 1974. - 384 с.; Зиновьев С.Й. Учебный процесе в советской высшей школе. – М.: Высшая школа, 1975. – 314 с.]. Це було поштовхом для появи низки досліджень, в яких розв'язання завдань вищої освіти почало розглядатися в контексті психологічних особливостей студентського віку та психологічних явищ, які породжуються умовами вищого навчального закладу (О.А.Абдулліна, Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, М.І.Дьяченко, і. А.Зімняя, Л.А.Кандибович, Н.В.Кузьміна, В.Т.Лісовський, Н.М.Пейсахов, П.І.Підкасистий, О.Ф.Рибалко, В.О.Сластьонін, С.Д.Смирнов, Н.Ф.Тализіна, В.О.Якунінта ін.).

 

 

Що є предметом психології вищої школи?

Об'єктом психологічної науки є соціальні суб'єкти, їх діяльність, зв'язки і відношення. Із цих позицій предметом психології вищої школи є особистість викладача та студента в їх розвивальній педагогічній взаємодії.

Психологія вищої школи вивчає закономірності функціонування психіки студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності та закономірності науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психологічні особливості професійно-педагогічного спілкування та взаємин викладачів і студентів.

Основними категоріями психології вищої школи є навчання, розвиток, виховання в єдності та взаємозв'язку, що визначається загальним поняттям едукація.

Понятійний апарат психології вищої школи становлять такі поняття як «професійна спрямованість», «професійна соціалізація», «професійна ідентичність», «навчально-професійна діяльність», «Я-концепція студента», «професійно-педагогічне спілкування», «студентська академічна група», «професіоналізм», «адаптація», «професійна готовність» та ін.

Психологія вищої школи як галузь психологічних знань має тісні зв'язки з іншими галузями науки психології:

· зв'язок із педагогічною психологією визначається розв'язанням завдань управління навчанням студентів, забезпечення умов ефективного їх учіння, розробки принципів організації виховання студентської молоді;

· зв'язок із віковою психологією забезпечується загальним принципом аналізу студентського віку як пізньої юності або ранньої дорослості;

· соціальна психологія дає загальні орієнтири для аналізу студентської групи, визначення етапів її розвитку, забезпечення умов ефективності педагогічного спілкування і взаємин викладачів зі студентами.

Тема 2

Студент як обёєкт і субёєкт навчально-професійної діяльності