Соціально-економічне та політичне становище України у період радянсько-польської війни. Політика радянської влади у Сх. Галичині.

25 квітня 1920 р. – початок наступу польсько-укр. військ, початок війни. 6 травня 1920 р. – вступ польської армії та частин УНР до Києва.

Становище України у період радянсько-польської війни: створення польського адміністративного апарату, відновлення поміщицької влади на землю, репресії щодо укр. населення, вивезення до Польщі промислового устаткування, продовольства, сировини тощо. Наслідки війни: вороже ставлення укр. населення до окупаційної влади, розгортання партизанського та підпільного рухів, підтримка контрнаступу Червоної армії.

Липень 1920 р. – відступ польсько-укр. війська з території Наддніпрянської України та Білорусії, перенесення воєнних дій на територію Польщі та Галичини, створення радянським командуванням на загарбаних територіях радянських органів влади, які втілювали в життя програму більшовиків.

Населення - оглядна більшість робітництва і все бідне селянство в Східній Галичині - українське. Ще перший Галицький Ревком в 1919 році як перший робітничо-селянський уряд Східної Галичини та Буковини заявив від імені всіх працюючих мас галицько-буковинської (наддністрянської України) за возз’єднання з наддніпрянською бувшою російською Україною в одну Українську Соціалістичну Радянську Республіку.

Від кінця 1920 року в Компартії Східної Галичини ведеться спір по тактично організаційному питанню. Одна група стримиться до повного злиття Компартії Сх. Галичини в Компартію Польщі, а друга, основуючи на певних особливостях країни, вважає більш відповідним і доцільним задержати окремішність Компартії Східної Галичини. Визнаючи, що тактичний підхід з будування партії в Сх. Галичині під прапором єдиної Компартії Польщі з політичним гаслом «Хай живе Польська Республіка Рад» є шкідливим тактично, а практично недоцільним, бо цей лозунг відпихає від себе маси, які помилковою бачать в самій назві продовження тої самої політики.

Процес міжнародного визнання УСРР (Ризький та Рапалльський договори).

18 березня 1921 р. – укладення Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР та УСРР. Основні положення Ризького договору: припинення стану війни, встановлення дипломатичних відносин, анулювання Варшавського договору між Польщею та урядом УНР, визнання Польщею УСРР, передача Польщі західноукр. та західнобілоруських земель, забезпечення умов для національно-культурного розвитку росіянам, українцям і білорусам на території Польщі.

В результаті міжнародного визнання, Україна в 1917—1920 роках постала як реально функціонуючий суб'єкт міжнародного права. Її міжнародна правосуб'єктність реалізовувалася через укладання міждержавних угод, участь у міжнародних конференціях, а також через встановлення двосторонніх дипломатичних та консульських відносин.

Ризьким мирним договором сторони зобов'язалися поважати державний суверенітет один одного, не створювати і не підтримувати організацій, що борються з іншою стороною. Була передбачена процедура оптації громадян. Радянська сторона зобов'язалася виплатити Польщі 30 млн. рублів золотом в монетах або злитках і передати залізничний склад і інше майно на 18 245 тис. рублів золотом. Польща звільнялася від боргів Російської імперії, і передбачалися переговори про економічну угоду. Між сторонами були встановлені дипломатичні відносини. Договір був ратифікований ВЦВК РРФСР 14 квітня, польським Сеймом — 15 квітня, а ЦВК УРСР — 17 квітня 1921 р. 30 квітня після обміну ратифікаційними грамотами в Мінську договір набув чинності. Радянсько-польська війна закінчилася.

Радянська Росія під час Генуезької конференції уклала Рапалльський договір з Німеччиною 16 квітня 1922 року, який передбачав відновлення дипломатичних стосунків, скасування взаємних відшкодувань, розвиток торгівлі та інше.