Виробнича функція та її властивості, види виробничих функцій

Модель підпр-ва складається з виробничої функції, яка показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів (X), що для цього використовуються: Q= f (x1, x2, xi,…, xn)

Якщо весь спектр комбінацій факторів вир-ва прийняти як витрати праці (L) і капіталу (K), то виробнича функція може бути визначена так: Q= f (L, K) де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (даного співвідношення праці та капіталу).

Дане рівняння показує, що обсяг випуску продукції залежить від кількості двох виробничих факторів: праці і капіталу. Виробнича функція відображає різноманітні засоби з'єднання виробничих факторів для вир-ва певного обсягу продукції. Виробнича функція застосовна тільки до певної технології, так як технологія стає усе більш прогрессивною, фірма може збільшити обсяг вир-ва продукції при фіксованому наборі виробничих факторів.

Види: 1) виробн функ періоду: миттевого, короткостр, довгостр, надтривалого 2) в. ф. з варіацією: частковою, ізоквантною, пропорційною, непропорційною. 3) виробн ф: однофакторні, багатофакторні. 4) в.ф.: лімітаційні, субституційні 5) в.ф.: однорідні. неоднорідні 6) в.ф: статичні, динамічні. 7) в.ф. детерміновані, стохастичні.

Властивостівиробн функції: 1) існує межа для зб обсягів виробн, яке може досягатися зрост затрат 1 ресуру за ін незмінних умов 2) існує певна взаємодоповнюваність факторів виробн, тобто ефектив функціонування кожного з них вимагає наявності певної кількості іншого. 3) Зміни у використ факторів виробн більш еластичні у довгострок періоді, ніж в короткостр.

Термін “максимальний випуск продукції” є дуже важливим із погляду виробничої функції. Виробничі функції не припускають марнотратних або нерентабельних виробничих процесів - вони припускають економічну ефективність фірми, т.б. те, що фірми можуть використовувати кожне сполучення виробничих факторів із максимальною ефективністю. Так як виробничі функції пов'язані з досягненням максимального випуску продукції при визначеному сполученні виробничих факторів, ніколи не застосовуються такі комбінації, що знижують випуск продукції.

Виробнича функція в короткостроковому періоді (так звана однофакторна} відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів вир-ва та незмінної кількості застосованих ін. виробничих факторів: Q= f (Х)

Виробнича сітка – таюлиця, що описує виробн. функцію для певного максим обсягу продукції. Який може бути здійснений при кожній комбінації факторів виробництва.

Загальний обсяг вир-ва, який досягається за певного кількісного поєднання змінного ресурсу з незмінною кількістю інших ресурсів, називається сукупним продуктом (ТР). Величина сукупного продукту змінюється зі зміною обсягів використання змінного фактора.

Середній продукт (АР) відображає середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю фактора X: АР=ТР/Х

Граничний продукт (МР) — це приріст загального обсягу вир-ва (додатковий продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову 1-цю за незмінної величини всіх ін. факторів вир-ва: МР=ΔТР/ΔХ, де— приріст обсягу вир-ва; —приріст змінного фактора.

Якщо витрати змінного фактора збільшувати в нескінченно малих кількостях, то граничний продукт саме й виражатиме граничну продуктивність фактора. Це поняття посідає центральне місце в теорії фірми, оскільки зіставлення продуктивності та ринкової ціни фактора вир-ва обґрунтовує рішення фірми щодо доцільності залучення додаткових одиниць змінного фактора.