Лекція 3. Скелет голови і кінцівок

Лекція 3. Скелет голови і кінцівок

Зміст	Скелет голови. Будова мозкового черепу. Кістки лиця. Вікові та індивідуальні особливості черепа. Скелет кінцівок. Кістки верхньої кінцівки. Кістки поясу верхньої кінцівки. Кістки вільної верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Кістки тазу. Кістки вільної нижньої кінцівки.
Ключові поняття	Скелет голови, кістки верхньої кінцівки, кістки нижньої кінцівки.
Мета та завдання	Вивчити будову кісток верхньої і нижньої кінцівок та скелета голови. Навчитися знаходити та показувати їх частини, утвори та суглоби, характеризувати типи і особливості з’єднання кісток.
План заняття
1. Скелет голови
1.1. Будова мозкового черепа
1.2. Кістки лиця
2. Вікові та індивідуальні особливості черепа
3. Скелет кінцівок
3.1. Кістки верхньої кінцівки. Пояс верхньої кінцівки
3.2. Сполучення кісток поясу верхньої кінцівки
3.3. Вільна частина верхньої кінцівки
3.4. Сполучення кісток вільної верхньої кінцівки
3.5. Кисть у цілому
3.6. Кістки нижньої кінцівки. Тазовий пояс
3.7. Сполучення кісток тазового поясу
3.8. Вільна частина нижньої кінцівки
3.9. Сполучення кісток вільної нижньої кінцівки
3.10. Стопа в цілому
Умовні позначки		Питання для самоконтролю
	Питання для обговорення
	Висновки
	Запам’ятай

 

 

Скелет голови

Скелет голови, або череп, виконує двояку функцію: з однієї сторони, він служить вмістищем для головного мозку і органів чуття, захищаючи ці утворення, з іншої – є початком і твердою опорою для елементів травного і дихального апаратів. Скелет голови побудований із різних за формою і походженням кісток, які з’єднані між собою в єдине ціле. В анатомії людини поділяють скелет голови на власне череп (cranium), або мозковий череп, і кістки лиця, або лицьовий череп. У людини сліди метаметрійної будови голови виявляються лише на ранніх етапах ембріонального розвитку, при закладці основу черепу і так званих вісцеральних дуг. У подальшому відбуваються складні перетворення скелету голови, які приводять до виникнення численних характерно побудованих кісток.

Для черепа людини характерний значний розвиток його мозкового відділу порівняно з лицьовим, що пояснюється сильним розвитком головного мозку. Велику частину лицьового черепу складає жувальний апарат, який складається з нижньої і верхньої щелеп.

Будова мозкового черепа

Мозковий череп має еліпсоподібну форму і утворює порожнину, в якій розміщується головний мозок. Череп з’єднаний х хребтом за допомогою комбінованого атланто-потиличного суглобу. Через великий потиличний отвір порожнина черепа сполучається з хребтовим каналом де проходить спинний мозок.

В утворенні мозкового черепу приймають участь непарні кістки – потилична, клиноподібна, решітчаста і лобова, а також парні – скронева і тім’яна (рис. 33). В черепі прийнято виділяти склепіння і основу. Розвиток їх кісток проходить по різному. Якщо кістки основи черепа формуються безпосередньо з сполучної тканини і хрящової стадії розвитку не проходять. Чіткої межі між покрівлею і основою черепа немає. Як правило, її проводять у вигляді прямої площини через зовнішнє потиличне підвищення, верхні краї зовнішніх слухових проходів і надбрівні дуги лобових кісток.

На розрізі кісток склепіння черепа можна виявити внутрішню і зовнішню пластинки компактної речовини із розміщеною між ними губчастою речовиною, в якій проходять венозні канали. На внутрішній поверхні кісток мозкового черепа є невеликі поглиблення, які називаються пальцевими втисненнями, які відповідають звивинам головного мозку; а також борозни - артеріям і венозним синусам.

 

Рис. 33. Череп (вид збоку):

1-лобова кістка; 2-тім’яна кістка; 3-потилична кістка; 4-скронева кістка; 5-нижня щелепа; 6-верхня щелепа; 7-вилична кістка; 8-слізна кістка; 9-носова кістка; 10-очна пластинка решітчастої кістки; 11-клиноподібна кістка (рис. М.Ф.Іваницького).

 

Потилична кістка (os occipitale) приймає участь в утворенні основи черепа і заднього відділу склепіння черепа (рис. 34). Потилична кістка містить найбільший отвір – великий потиличний отвір; по боках від нього лежать потиличні виростки, за допомогою яких череп з’єднується з хребтом. Над ними проходить канал під’язикового нерву. На зовнішньому краю потиличної кістки є яремна вирізка, яка разом з подібною вирізкою скроневої кістки утворює яремний отвір. Через нього проходять нерви і внутрішня яремна вена.

 

Рис. 34. Потилична кістка:

а-вид ззовні: 1-зовнішній потиличний виступ; 2-верхня каркова лінія; 3-нижня каркова лінія; 4-потиличний виросток; 5-основна частина; 6-глотковий горбок; 7-яремна вирізка; 8-яремний відросток; 9-зовнішній потиличний гребінь;

б-вид зсередини: 1-борозна верхньої стрілової пазухи; 2-лямбдоподібний край; 3-потилична луска; 4-внутрішній потиличний виступ; 5-внутрішній потиличний гребінь; 6-соскоподібний край; 7-борозна сигмоподібної пазухи; 8-схил; 9-основна частина; 10-бічна частина; 11-яремна вирізка; 12-яремний горбок; 13-яремний відросток; 14-борозна поперечної пазухи.

 

На зовнішній поверхні потиличної кістки розміщується зовнішній потиличний виступ, який добре прощупується під шкірою. Зовні від нього проходить вийна лінія, нижче цієї лінії – нижня, а вище – найвища. Всі вони служать для при кріплення м’язів.

Клиноподібна кістка (os sphenoidale) складається з тіла і трьох пар відростків (рис. 35). В біг і догори відходять відростки, які називаються малими крилами, в сторони і зовні – великі крила, донизу – крилоподібні відростки.

Тіло клиноподібної кістки має приблизно форму куба і містить повітроносну порожнину, яка сполучається спереду з носовою порожниною. На верхній поверхні тіла є поглиблення під назвою турецьке сідло, де розміщується гіпофіз (залоза внутрішньої секреції). Позаду турецьке сідло обмежено спинкою, а з боків має борозни, в яких проходять внутрішні сонні артерії. У основи кожного з малих крил клиноподібної кістки, розміщується зоровий канал, через який до очниці прямує зоровий нерв. Великі крила клиноподібної кістки, які мають форму неправильних пластинок, повернуті однією, увігнутою стороною, до порожнини черепа, другою, плоскою, - до порожнини очниці, а третьою, дещо увігнутою, - зовні, до скроневої ямки, дно якої вони і складають. У основи великих крил розміщуються круглий і овальний отвори. Між великими і малими крилами є верхня очна щілина, через яку також проходять судини і нерви.

 

Рис. 35. Клиноподібна кістка (вид спереду):

1-тіло; 2-верхня очна щілина; 3-очна поверхня великого крила; 4-скронева поверхня великого крила; 5-крилоподібний канал; 6-крилоподібний відросток; 7-овальний отвір; 8-мале крило.

Лобова кістка (os frontale) приймає участь в утворенні як склепіння, так і основи черепа (рис. 36).

 

 

Рис. 36. Лобова кістка: а-вид зсередини: 1-борозна верхньої сагітальної пазухи; 2-лобовий гребінь; 3-виличний відросток; 4, 6-пальцеві втиснення; 5-очноямкова частина; 7-борозни артерій; 8-тім’яна частина; б-вид знизу: 1-носова частина; 2-блокова ямка; 3, 5-очна частина; 4-решітчаста вирізка; 6-решітчаста ямка; 7-ямка сльозової залози; 8-блокова ость; 9-надочний край; 10-надбрівна дуга

 

Рис. 37. Решітчаста кістка:

а-вид зверху: 1-перепендикулярна пластинка; 2-середня носова раковина; 3-півнячий гребінь; 4-решітчастий лабіринт; 5-очна пластинка; 6-дірчаста пластинка.

б-вид збоку: 1-півнячий гребінь; 2-решітчастий лабіринт; 3-перепендикулярна пластинка; 4-середня носова раковина; 5-очна пластинка.

 

На її зовнішній поверхні розміщується гострий надочний край, на якому справа і зліва знаходяться підвищення (надбрівні дуги). Вище надбрівних дуг розташовані лобові бугри, а між надбрівними дугами – поглиблення (глабелла, або надперенісся). Розташування цих утворень можна легко визначити – прощупуючи або навіть візуально. Очні частини лобової кістки представляють собою тонкі пластинки, нижня поверхня яких повернута в сторону очниці і складає її верхню стінку. Всередині лобової кістки міститься лобові повітроносні порожнини, які сполучаються з порожниною носу.

Решітчаста кістка (os ethmoidale) схожа на сплюснений з боків куб. Вона складається з решітчастої і перпендикулярної пластинок і решітчастого лабіринту (рис. 37).

 

 

Рис. 38. Тім’яна кістка (права, вид зсередини):

1-передній кут; 2-сагітальний край; 3-поздовжня борозна верхньої стрілової пазухи; 4-тім’яний кут; 5-тім’яний край; 6-борозни артерій; 7-борозна сигмоподібного синуса; 8-соскоподібний кут; 9-лусковий край; 10-клиноподібний кут; 11-передній край.

В обмежені порожнини черепа ця кістка приймає участь своєю решітчастою пластинкою. Через її отвір з порожнини черепа до носової порожнини проходять нюхові нерви. Перпендикулярна пластинка розміщується в серединній площині і прямує вертикально донизу від нижньої поверхні решітчастої пластинки, приймаючи участь в утворенні перегородки носу. Правий і лівий решітчасті лабіринти побудовані з тонких кісткових пластинок, які прямують в різних напрямках, утворюючи стінки решітчастих луночок, які містять повітря і сполучаються з носовою порожниною.

В сторону носової порожнини від решітчастої кістки відходять носові раковини, верхня і середня, між якими розміщується верхній носовий хід.

Тім’яна кістка (os parietale) – парна. Вона складає центральну частину покрівлі черепа. Кожна з тім’яних кісток представляє собою чотирикутну пластинку, яка випукла зовні і увігнута ізсередини. На її випуклій поверхні є підвищення – тім’яний бугорок, який добре прощупується під шкірою (рис. 38).

Скронева кістка (os temporale) є також парною. Вона приймає участь в утворенні як основи черепа, так і його склепіння. Ця кістка складається з трьох основних частин: кам’янистої частини, луски і барабанної частини (рис. 39).

Кам’яниста частина має форму тристоронньої піраміди, до якої позаду приєднується соскоподібний відросток кістки. Всередині кам’янистої частини розміщується середнє і внутрішнє вухо, де містяться орган слуху та рівноваги. Ця частина повернута нижньою поверхнею донизу, тобто в сторону зовнішньої основи черепа, а передньою і задньою – до порожнини черепа. На передній поверхні кам’янистої частини, у її верхівки, є велике трійчасте вдавлення від вузла трійчастого нерву. Передня поверхня кам’янистої частини приймає участь в утворенні склепіння барабанної порожнини, яка, в свою чергу, утворює порожнину середнього вуха.

На задній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки знаходиться внутрішній слуховий отвір, через який проходять лицьовий і присінково-завитковий нерви; на нижній поверхні – зовнішній сонний отвір, через який до однойменного каналу входить внутрішня сонна артерія; на верхівці кам’янистої частини знаходиться внутрішній сонний отвір (тут внутрішня сонна артерія входить до порожнини черепа); на нижній поверхні, у заднього краю основи цієї частини, - яремна ямка. Позаду і зовні від яремної ямки знаходиться шило-соскоподібний отвір, через який з черепу виходить лицьовий нерв. Спереду від цього отвору розміщується шилоподібний відросток. До кам’янистої частини скроневої кістки відноситься соскоподібний відросток, який розміщується позаду від зовнішнього слухового проходу і легко прощупується під шкірою.

Луска скроневої кістки має вигляд півкруглої, вертикально розташованої пластинки. Вона приймає участь в утворенні склепіння черепу. Від зовнішньої поверхні луски відходить виличний відросток, який разом з скроневим відростком виличної кістки утворює виличну дугу, яка добре прощупується під шкірою. В основі виличного відростку розміщується нижньощелепна ямка, яка приймає участь у формуванні скронево-нижньощелепний суглоб.

 

Рис. 39. Скронева кістка:

а-вид зсередини: 1-клиноподібний край; 2-тім’яний край; 3-потиличний край; 4-борозна сигмоподібної пазухи; 5-шилоподібний відросток; 6-кам’яниста частина; 7-верхівка кам’янистої частини; 8-виличний відросток; 9-борозна потиличної артерії; 10-задня поверхня кам’янистої частини; 11-внутрішній слуховий отвір; 12-дугове підвищення; 13-покрівля барабанної порожнини. б-вид знизу: 1-м’язово-трубний канал; 2-внутрішній сонний отвір; 3-зовнішній сонний отвір; 4-яремна ямка; 5-потиличний край; 6-соскоподібний відросток; 7-шилососкоподібний отвір; 8-барабанна частина; 9-шилоподібний відросток; 10-нижньощелепна ямка; 11-виличний відросток.

 

Барабанна частина скроневої кістки представляє собою увігнуту пластинку, яка знизу і спереду обмежує зовнішній слуховий прохід.

Сполучення кісток черепа. Кістки черепа дорослої людини сполучаються за допомогою швів – безперервних (фіброзних) сполучень. Вузький щілиноподібний простір між кістками заповнений сполучною тканиною, яка до старості місцями може заміщатися кістковою тканиною. Розрізняють: зубчастий шов, в якому краї кісток, які сполучаються за допомогою зубців вклинюються один в інший; лусковий шов, коли кістки нашаровуються своїми краями одна на одну; плоский шов, для якого характерна гладенька поверхня країв кісток, які сполучаються. Шов між лобовою і тім’яними кістками носить назву вінцевого, між тім’яними – сагітального, між тім’яними і потиличною – ламбдоподібного. Всі інші шви називаються по назвам тих кісток, які вони сполучають.

На внутрішній основі черепа розрізняють три ямки: передню, середню і задню (рис. 40).

Передня черепна ямка утворена очною частиною лобової кістки, решітчастою пластиною решітчастої кістки і малими крилами клиноподібної кістки.

Середня черепна ямка утворена переважно мозковою поверхнею великих крил клиноподібної кістки, верхньою поверхнею її тіла, а також передньою поверхнею кам’янистої частини скроневої кістки.

Задня черепна ямка утворена потиличною кісткою і задньої поверхнею кам’янистої частини скроневої кістки.

Кожна з цих ямок відповідає положенню окремих частин головного мозку. У передній ямці розміщуються лобові частки півкуль великого мозку, в середній – скроневі частки,а в задній – мозочок, міст і довгастий мозок. Кожна ямка має ряд сполучень. Передня черепна ямка через отвори в решітчастій пластинці сполучається з порожниною носу. Із середньої черепної ямки верхня очна щілина і зоровий канал ведуть до порожнини очниці; через верхню очну щілину проходять окоруховий, блоковий, очний, відвідний нерви і очна вена, а через зоровий канал – очний нерв і очна артерія. Круглий отвір веде до крилопіднебінної ямки і через неї до очниці; через круглий отвір проходить друга гілка трійчастого нерву. Овальний і остистий отвори сполучають середню черепну ямку із зовнішньою основою черепу. Через овальний отвір проходить третя гілка трійчастого нерву, а через остистий – середня менінгеальна артерія. В задній черепній ямці знаходиться декілька отворів: великий потиличний отвір, який сполучає порожнину черепа з хребтовим каналом; яремний отвір, де знаходиться верхня цибулина внутрішньої яремної вени і проходять нерви головного мозку (язико-глотковий, блукаючий, додатковий); внутрішній слуховий отвір, через який проходять лицьовий і присінково-завитковий нерви.

 

Рис. 40. Внутрішня основа черепа:

1-півнячий гребінь; 2-передня черепна ямка; 3-дірчаста пластинка решітчастої кістки; 4-малі крила клиноподібної кістки; 5-передперехресна борозна; 6-турецьке сідло (ямка гіпофіза); 8-середня черепна ямка; 9-схил; 10-задня черепна ямка; 11-внутрішній потиличний виступ; 12-великий потиличний отвір; 13-канал під’язикового нерва; 14-яремний отвір; 15-внутрішній слуховий отвір; 16-овальний отвір; 17-круглий отвір; 18-очний канал.

Зовнішня основа черепа, або зовнішня поверхня основи черепа, утворена кістками мозкового черепу; спереду вона покрита кістками лиця. Зовнішня поверхня черепа нерівна, має численні отвори, бугри, відростки, найбільш важливі з яких описуються при розгляді окремих кісток (рис. 41).

 

Рис. 41. Зовнішня основа черепа:

1-серединний піднебінний шов; 2-кісткове піднебіння; 3-хоани; 4-підскроневий гребінь; 5, 7-латеральна та медіальна пластинки крилоподібного відростка; 6-підскронева ямка; 8-овальний отвір; 9-рваний отвір; 10-остистий отвір; 11-гортанний горбик; 12-соскоподібний відросток; 13-нижня каркова лінія; 14-верхня каркова лінія; 15-зовнішній потиличний виступ; 16-великий потиличний отвір; 17-яремний отвір; 18-шилососкоподібний отвір; 19-зовнішній сонний отвір; 20-шилоподібний відросток; 21-нижньощелепна ямка; 22-вилична дуга; 23-леміш; 24-задня носова ость; 25-поперечний піднебінний шов.

 

Кістки лиця

Лицьова частина черепа знаходиться під переднім відділом мозкового черепу і складає скелет початкових відділів травного і дихального апаратів. Найбільш масивними кістками є верхня і нижня щелепи. Інші кістки лиця (піднебінна, носова, слізна, нижня носова раковина, леміш і вилична кістка) у більшості тонкі, доповнюють верхню щелепу з різних сторін і приймають участь в утворені порожнини носу та очниці.

Верхня щелепа (maxilla) – парна кістка. Вона приймає участь в утворенні очниці, носової та ротової порожнин, а також підскроневої та крило-піднебінної ямок (рис. 42). Ця кістка сполучається з усіма кістками лиця, а також з лобовою, решітчастою і клиноподібною кістками.

Верхня щелепа має тіло і чотири відростка: лобовий, виличний, альвеолярний та піднебінний. Форму її тіла, як правило, порівнюють з тригранною пірамідою, основа якої повернута в сторону лиця, верхня поверхня, очна, – в сторону очниці, внутрішня, носова – в сторону носової порожнини і зовнішня, підскронева, - в сторону підскроневої ямки.

Тіло верхньої щелепи містить велику повітроносну пазуху (гайморову пазуху), яка безпосередньо сполучається з порожниною носу. На передньовнутрішньому краю тіла знаходиться носова вирізка, на задній поверхні – бугор верхньої щелепи, до якого прикріплюються м’язи.

Лобовий відросток відходить від передньовнутрішнього краю тіла, прямує вертикально догори і сполучається спереду з носовою кісткою, зверху – з лобовою. Він приймає участь в утворенні кісткової основи носу. Задньою поверхнею лобовий відросток примикає до слізної кістки.

Короткий та широкий виличний відросток відходить від тіла кістки зовні і сполучається із виличною кісткою.

Альвеолярний відросток відходить спереду і зовні донизу від тіла верхньої щелепи і утворює альвеолярну дугу, на якій розміщуються зубні альвеоли, які відокремлені друг від друга перегородками.

Піднебінний відросток відходить від нижнього краю носової поверхні тіла у вигляді горизонтально розташованої пластинки. Разом з однойменною пластинкою протилежної сторони він приймає участь в утворенні твердого піднебіння.

 

Рис. 42. Верхня щелепа:

а-вид ззовні: 1-лобовий відросток; 2-передній слізний гребінь; 3-слізна борозна; 4-підочноямковий край; 5-підочноямковий отвір; 6-носова вирізка; 7-іклова ямка; 8-передня носова ость; 9-альвеолярні підвищення; 10-альвеолярна дуга; 11-бугор верхньої щелепи; 12-підочноямкова борозна; 13-виличний відросток; 14-очна поверхня. б-вид зсередини: 1-лобовий відросток; 2-слізний край; 3-слізна борозна; 4-верхньощелепна пазуха; 5, 7-піднебінний відросток; 6-альвеолярний відросток; 8-різцевий канал.

Нижня щелепа (mandibula) – міцна, товста непарна кістка, яка сполучається праворуч і ліворуч із скроневою кістками. Вона складається з тіла і правої та лівої голок (рис. 43).

 

Рис. 43. Нижня щелепа:

а-вид ззовні: 1-головка нижньої щелепи; 2-вінцевий відросток; 3-вирізка нижньої щелепи; 4-отвір нижньої щелепи; 5-підборідковий виступ; 6-підборідковий отвір; 7-тіло нижньої щелепи; 8-канал нижньої щелепи (розкритий); 9-кут нижньої щелепи; 10-жувальна бугристість; 11-гілка нижньої щелепи.

б-вид зсередини: 1-отвір нижньої щелепи; 2-щелепно-під’язикова лінія; 3-підборідкова ость; 4-під’язикова ямка; 5-крилоподібна бугристість; 6-піднижньощелепна ямка; 7-двочеревцева ямка; 8-кут нижньої щелепи.

 

Тіло нижньої щелепи має зовнішню і внутрішню поверхні. Донизу воно потовщується і обмежується краєм, який називається основою нижньої щелепи, а зверху має альвеолярну частину, яка утворює альвеолярну дугу, на якій у дорослої людини розміщується 16 зубних альвеол. На передній поверхні нижня щелепа має в середині підборідне підвищення, а знизу і по боках – підборідний бугор, який добре прощупується під шкірою. Всередині тіла кістки майже по всій її довжині праворуч і ліворуч проходять канали, які розпочинаються на внутрішній поверхні кожної із гілок та відкриваються спереду підборідними отворами, що знаходяться по сторонах від підборідного підвищення. В цих каналах проходять судини і нерви до зубів.

Гілка нижньої щелепи утворює з її тілом кут, який добре прощупується під шкірою. На зовнішній поверхні цього кута знаходиться жувальна бугристість, до якої прикріплюється жувальний м’яз, а на внутрішній поверхні – крилоподібна бугристість, де прикріплюється медіальний крилоподібний м’яз. Кожна з гілок нижньої щелепи має на верхній частині два відростка: передній – вінцевий і задній – суглобовий. Вінцевий відросток служить для прикріплення скроневого м’язу, а суглобовий має головку для сполучення із скроневою кісткою. Ця головка легко прощупується під шкірою спереду зовнішнього слухового проходу. Нижче головки знаходиться шийка нижньої щелепи, на передній поверхні якої є ямка для прикріплення латерального крилоподібного м’язу.

До кісток лиця відноситься також під’язикова кістка (os hyoideum). Вона має вигнуту форму, дещо нагадує підкову, і знаходиться позаду і дещо нижче нижньої щелепи. Вона складається з тіла, яке легко прощупується під шкірою, і двох відростків (великих і малих рожків), які служать для прикріплення м’язів і зв’язок.

Очниця (orbita) має форму чотиригранної піраміди, яка повернута своєю верхівкою назад і досередини, а основою вперед і зовні. Найбільш складно побудована внутрішня стінка очниці, яка утворена лобовим відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, очною пластинкою решітчастої кістки і частково тілом клиноподібної кістки. Верхня стінка очниці утворена очною частиною лобової кістки, малими крилами клиноподібної кістки, зовнішня – великими крилами клиноподібної кістки і виличною кісткою, нижня стінка – верхньою поверхнею тіла верхньої щелепи.

Очниця відкривається в порожнину черепа через верхню очну щілину і зоровий канал, в порожнину носу – через носо-слізний канал, який утворений слізною кісткою, лобовим відростком верхньої щелепи і нижньою носовою раковиною, до підскроневої ямки через нижню очну щілину, яка розміщується між великими крилами клиноподібної кістки і тілом верхньої щелепи. Ззаду і знизу очниця сполучається з крило-піднебінною ямкою (рис. 44).

 

 

Рис. 44. Очна ямка (внутрішня стінка) і крилопіднебінна ямка:

1-лобова кістка; 2-слізна кістка; 3-слізна ямка; 4-носова кістка; 5-верхньощелепна пазуха; 6-крилоподібний відросток; 7-крилопіднебінна ямка; 8-решітчаста кістка; 9-клиноподібна кістка.

 

Носова порожнина (cavum nasi) обмежена верхньою, нижньою та бічними стінками. Вона розділена кістковою перегородкою, яка розташована в серединній площині і утворена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки і лемішем. Верхня стінка носової порожнини утворена решітчастою пластинкою решітчастої кістки, а також носовою і лобовою кістками, нижня – піднебінним відростком верхньої щелепи та горизонтальною пластинкою піднебінної кістки, бічні стінки – верхньою щелепою, слізною та решітчастою кістками, нижньою носовою раковиною, перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки і внутрішньою поверхнею крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Передній отвір носової порожнини, який називається грушоподібним, сполучає його з навколишнім середовищем; задні отвори, хоани, повернуті до зовнішньої основи черепа і сполучають носову порожнину з порожниною глотки.

Носова порожнина праворуч і ліворуч поділяються носовими раковинами, які знаходяться на її зовнішній стінці, на три ходи: нижній (під нижньою носовою раковиною), середній (між нижньою і середньою носовими раковинами) і верхній (між середньою і верхньою раковинами). Всі ці ходи сполучаються один з одним розташованим по сторонам носової перегородки загальним носовим ходом. Носова порожнина сполучається з усіма суміжними з нею порожнинами та повітроносними пазухами. Верхній носовий хід сполучається з порожниною черепа через отвори решітчастої пластинки решітчастої кістки, середній – з пазухами верхньої щелепи, з луночками решітчастої кістки та з лобовою пазухою, нижній – з порожниною очниці через носо-слізний канал. Позаду, на рівні верхньої носової раковини, до носової порожнини відкривається пазуха клиноподібної кістки. Носова порожнина сполучається також з крило-піднебінної ямкою через крилоподібно-піднебінний отвір та з ротовою порожниною через різцевий канал (рис. 45).

Крило-піднебінна ямка розміщується між кістками лицьового і мозкового черепу і обмежена спереду тілом верхньої щелепи, зсередини піднебінною кісткою, позаду – крилоподібним відростком клиноподібної кістки, а зверху – тілом цієї кістки (рис. 44). Вона спілкується з носовою порожниною, із середньою черепною ямкою, з очницею і з ротовою порожниною. Зовнішньої стінки крило-піднебінна ямка не має і зоні переходить у підскроневу ямку.

Підскронева ямка розміщується позаду від тіла верхньої щелепи, зсередини від виличної кістки і виличної дуги і зовні від крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Від скроневої ямки вона відокремлена підскроневим гребенем.

Скронева ямка представляє собою плоске поглиблення, в якому розміщується скроневий м’яз. Ступінь розвитку ямки пов’язана з характером розвитком м’язу. В утворені скроневої ямки беруть участь скронева поверхня великих крил клиноподібної кістки, луска скроневої кістки і частково тім’яна і лобова кістки.

 

Рис. 45. Бічна стінка кісткової носової порожнини, носові раковини:

1-середня носова раковина; 2-верхня носова раковина; 3-клиноподібна пазуха; 4-крилоподібний відросток; 5-піднебінна кістка; 6,8-кісткове піднебіння; 7-різцевий канал; 9-нижній носовий хід; 10-нижня носова раковина; 11-середній носовий хід; 12-верхній носовий хід; 13-лобова пазуха.

Скронево-нижньощелепний суглоб (articulatio temporo-mandibularis) утворений головкою нижньої щелепи і нижньощелепною ямкою скроневої кістки; він сполучає нижню щелепу з черепом (рис. 46). Суглобова капсула прикріплюється по краях суглобових поверхонь. Порожнина суглобу розділена на верхню і нижню камери суглобовим диском. Зовні суглоб укріплений латеральною зв’язкою.

Лівий і правий скронево-нижньощелепні суглоби функціонують одночасно і в механічному відношенні складають одне комбіноване сполучення. Для цього суглобу характерні такі рухи: опускання і піднімання; зміщення вперед і назад та бічні рухи вправо і вліво. Всі ці рухи пов’язані з відкушуванням та пережовуванням їжі. При опусканні і підніманні нижньої щелепи рух відбувається в нижній камері, тобто між суглобовим диском та головкою нижньої щелепи. При зміщенні щелепи вперед, назад і в сторони суглобовий диск складає єдине ціле з головкою нижньої щелепи, рух відбувається у верхній камері суглобу, тобто головка разом з диском ковзає вперед до суглобового бугорка на виличному відростку скроневої кістки. При бічних рухах нижньої щелепи її головка разом з диском тільки з однієї сторони виходить на суглобовий бугорок, а з іншої – залишається в суглобовій ямці і обертається навколо вертикальної осі.

 

Рис. 46. Скронево-нижньощелепний суглоб:

1-вилична дуга; 2-вилична кістка; 3-шило-нижньощелепна зв’язка; 4-скронево-нижньощелепний суглоб; 5-соскоподібний відросток.

 

Контрфорси. В деяких місцях череп має потовщення, які називаються контрфорсами (рис. 47). Завдяки цим утворенням послаблюється, стає помірною сила струсів і механічних поштовхів, які впливають на череп під час ходьби, бігу, стрибках, жувальних рухах, а також при заняттях деякими видами спорту (бокс, футбол, та інші). Контрфорси є своєрідними опорними місцями черепа.

Розрізняють чотири контрфорса. Три з них нагадують вигнуті колони, які упираються внизу в альвеолярну дугу верхньої щелепи і переходять в кістки лицьового та мозкового черепу. Четвертий контрфорс відповідає найбільш потовщеним місцям нижньої щелепи.

Лобово-носовий контрфорс упирається знизу в потовщенні стінки луночок ікла та сусідніх з ним зубів. Догори він продовжується у вигляді щільної пластинки лобового відростка верхньої щелепи, доходячи до зовнішнього краю носової частини лобової кістки.

Вилично-скроневий контрфорс починається від потовщення луночок перших двох великих кутніх зубів і прямує догори від виличної кістки, яка сама упирається зовні у виличний відросток скроневої кістки, а зверху – в лобову кістку. Цей контрфорс є найбільш вираженим.

 

Рис. 47. Контрфорси черепа:

1-лобово-носовий; 2-вилично-скроневий; 3-крило-піднебінний;

4-нижньощелепний (рис. М.Ф.Іваницького).

 

Крило-піднебінний контрфорс утворений крилоподібним відростком клиноподібної кістки і перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки. До нього примикає задній відділ альвеолярного відростка верхньої щелепи з однієї сторони і бугор верхньої щелепи з іншої сторони.

Нижньощелепний контрфорс представляє собою потовщення в ділянці тіла нижньої щелепи, яке з однієї сторони упирається в її зубні луночки, а з іншої – продовжується уздовж гілки цієї кістки до її шийки та головки. При жуванні через головку передається тиск з нижньої щелепи на скроневу кістку.

Скелет кінцівок

Диференціація кінцівок посідає одне з провідних місць в еволюції вищих хре­бетних, вона дала змогу спочатку репти­ліям, а потім птахам і ссавцям пристосу­ватись до різноманітних умов середови­ща. У людини, як і в переважної більшості наземних хребетних, є дві пари кінцівок: грудні й тазові, які внаслідок вертикаль­ного положення тіла людини дістали на­зву верхніх і нижніх.

Як грудні, так і тазові кінцівки всіх наземних хребетних мають однаковий план будови: вони складаються з кісток грудного пояса, або пояса кінцівки, і кісток вільної частини кінцівки (рис. 50). У скелеті вільної кінцівки є три основні ланки, які дають змогу простежити гомологію (спільне походжен­ня) кісток верхньої і нижньої кінцівок.

Будова кінцівок хребетних завжди має чітко пристосувальний характер. Особливості будови кінцівок людини визначаються прямоходінням і пристосуванням до праці.

 

Кістки верхньої кінцівки

Грудний пояс

(пояс верхньої кінцівки)

Грудний пояс, або пояс верхньої кінцівки, у людини, як і в інших ссавців, неповний і не охоплює цілком тулуба, як у нижчих хребетних. Ця ланка у людини складається з двох кісток: лопатки і клю­чиці.

Лопатка (scapula) - парна плоска кістка, розташована в людини на задній поверхні тулуба на рівні II-VII ребер. Таке положення лопатки пов'яза­не із сплощеною (у передньозадньому напрямку) формою грудної клітки люди­ни. На лопатці розрізняють три краї: присередній (найтовщий), бічний і верхній (найтонший) з дзьобоподібним відросткомі вирізкою лопат­ки,а також три кути: нижній закруглений і витягнутий донизу, верхній гострий і бічний (потовщений), що переходить у шийку лопатки, а потім у суглобову западину- місце сполучення з плечовою кісткою. Біля верхнього і ниж­нього кінців западини є над- і підсуглобовий горбки, де починаються довгі головки дво- і триголового м'язів плеча.

На лопатці розрізняють дві поверхні: заднюі реброву, або пе­редню. На задній поверхні майже поперечно розта­шована трикутна ость лопатки, вільний стовщений край якої закінчується масивним надплечовим від­ростком (асrотіоп). На ньому є ключич­на суглобова поверхня для сполучення з ключицею. Ость лопатки ділить задню по­верхню лопатки на дві ямки: надостьовуі підостьову, де починаються однойменні м'язи (рис. 51).

Реброва, або передня, поверхня лопат­ки (ввігнута) називається підлопатковою ямкою, де розташо­вується (і починається) однойменний м'яз.

Ключиця (сlavicula) - трубчаста кістка, дещо зігнута у вигляді літе­ри 5, розташована між надплечовим відрост­ком лопатки і ручкою груднини. Вона має два кінці: округлий потовщений грудинний з грудинною су­глобовою поверхнею для зчленування з грудиною і сплощений надплечовий з невеликою надплечовою суглобовою поверхнею для з'єднання з надплечовим відростком лопатки (рис. 52).

 

Рис. 50. Скелет верхньої кінцівки (правої), вид спереду:

1-ключиця; 2-дзьобоподібний відросток лопатки; 3-лопатка; 4-суглобова западина; 5-плечова кістка; 6-медіальний надвиросток; 7-блок плечової кістки; 8-вінцевий відросток; 9-ліктьова кістка; 10-головка ліктьової кістки; 11-кістки зап’ястки; 12-кістки п’ястки; 13-фаланги пальців; 14-латеральний шилоподібний відросток; 15-променева кістка; 16-головка променевої кістки; 17-головка виростка плечової кістки; 18-гребінь малого бугорка; 19-малий бугорок; 20-головка плечової кістки; 21-акроміон.

 

 

Рис. 51. Лопатка (вид зза