Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Сполучення кісток вільної нижньої кінцівки ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
Сполучення вільної нижньої кінцівки: велико-малогомілковий синдесмоз, міжкісткова перетинка гомілки і суглоби. Суглоби вільної нижньої кінцівки - це головним чином суглоби, які дають змогу використовувати основні ланки вільної кінцівки як важелі. Суглоби стопи мають також велике амортизаційне значення. Кульшовий суглоб (articulatio сохае)утворений головкою стегнової кістки і півмісяцевою поверхнею кульшової западини, кулястою за формою (рис. 74, 75). Конгруентність суглоба досягається хрящовою губою кульшової западини, яка над кульшовою вирізкою доповнюється поперечною зв'язкою кульшової западини. Під цією зв'язкою міститься невеликий простір, заповнений пухкою колагеновою сполучною тканиною, в якій проходять судини. У ділянці кульшової западини хрящовою гіаліновою тканиною (гіаліновим хрящем) вкрита тільки півмісяцева поверхня, решта площі, у тому числі й вирізка кульшової западини, вистелена синовіальною мембраною. Капсула кульшового суглоба прикріплена на тазовій кістці вздовж зовнішнього краю кульшової губи і поперечної зв'язки, а на стегновій кістці — уздовж міжвертлюгової лінії спереду і лінії, що не доходить до міжвертлюгового гребеня, ззаду. Таким чином, головка і майже вся шийка стегнової кістки містяться в порожнині суглоба. Головка стегнової кістки вкрита гіаліновим хрящем до її оптимальної окружності, решта її разом з шийкою - синовіальною мембраною. Зв'язки кульшового суглоба поділяють на внутрішньо- та позасуглобові. До перших належать поперечна зв'язка кульшової западини і зв'язка головки стегнової кістки. Зв'язка головки стегнової кістки фіксується уздовж країв вирізки і на поперечній зв'язці кульшової западини, а на головці стегнової кістки — в ділянці її ямки. Ця зв'язка у людини не бере участі в зміцненні суглоба, а є еластичною подушкою для головки стегнової кістки й містить кровоносні судини, які живлять проксимальний епіфіз стегнової кістки. До позасуглобових зв'язок належать: клубово-стегнова, сідничо-стегнова і лобково-стегнова зв'язки, а також коловий пояс. Клубово-стегнова зв'язка- найпотужніша в тілі людини (витримує навантаження на розтягнення близько 300 кг). її походження і розвиток тісно пов'язані з функцією прямоходіння. Вона простягується від нижньої передньої клубової ості до міжвертлюгової лінії, міцно зростаючись з суглобовою капсулою. Основна функція зв'язки - запобігання падінню тіла назад під час стояння на випрямлених нижніх кінцівках.
Сідничо-стегнова зв'язка фіксується на передній поверхні тіла сідничої кістки, звідки проходить косо вперед і вплітається в задній відділ сумки кульшового суглоба. Лобково-стегнова зв'язка відносно слабка, натягнута між передньою поверхнею верхньої гілки лобкової кістки і нижнім відділом міжвертлюгової лінії. Міцно зрощена з суглобовою капсулою.
Рис. 74. Кульшовий суглоб (лобовий розпил): 1-суглобовий хрящ; 2-тазова кістка; 3-зв’язка головки стегнової кістки; 4-зв’язка кульшової западини; 5-суглобова капсула; 6-сідничний бугор; 7-коловий пояс; 8-губа кульшової западини.
Коловий пояс - це досить потужні циркулярно розташовані волокнисті пучки, міцно спаяні з капсулою та іншими позасуглобовими зв'язками, особливо з клубово-стегновою. У кульшовому суглобі, як багатоосьовому (чашоподібному за формою), можливі такі рухи: згинання (105-110°) і розгинання (до 15° і більше) навколо лобової осі, приведення (за серединну площину - до 30-35°) і відведення (до 70-75°) навколо стрілової осі, обертання всередину (пронація) й назовні (супінація) в межах 90° навколо вертикальної осі, а також колові рухи. Таким чином, діапазон рухів у кульшовому суглобі менший, ніж у плечовому, що можна пояснити великою глибиною суглобової ямки, дуже розвинутим зв'язковим апаратом і потужними м'язами, які оточують суглоб. Вивихи в цьому суглобі трапляються рідко.
Рис. 75. Зв’язковий апарат кульшового суглобу (вид спереду): 1-крижово-остиста зв’язка; 2-крижово-горбова зв’язка; 3-вертлюгова губа; 4-лобково-стегнова зв’язка; 5-затульна мембрана; 6-клубово-стегнова зв’язка.
Колінний суглоб (articulatio genus) - найбільший і найскладніший суглоб у людини (рис. 76, 77). Утворений суглобовими поверхнями обох виростків стегнової кістки, двома верхніми суглобовими поверхнями виростків великогомілкової кістки і суглобовою поверхнею надколінка. Суглобова сумка в цілому тонка, вільна спереду і стовщена ззаду. На дистальному епіфізі стегнової кістки вона фіксується спереду вздовж лінії, що проходить на 1,5-2 см вище від краю суглобового хряща; з боків виростки залишаються в порожнині су глоба, а надвиростки — поза нею; ззаду — вздовж краю суглобової поверхні виростків. На проксимальному епіфізі великогомілкової кістки капсула фіксується нижче від суглобового хряща, але вище від її епіфізарної лінії. Надколінок своєю суглобовою поверхнею ніби вставлений в отвір передньої стінки суглобової капсули, на зразок скла годинника. Капсула прикріплюється тут уздовж краю суглобового хряща. Така особливість фіксації капсули зумовлена утворенням кількох синовіальних сумок, які набагато збільшують порожнину суглоба.
Волокниста мембрана капсули колінного суглоба вкриває сусідній міжгомілковий суглоб, проте їхні порожнини не сполучаються. У колінному суглобі є багато внутрішньо- та позасуглобових утворів. До внутрішньосуглобових утворів належать меніски, внутрішньосуглобові зв'язки, синовіальні складки, синовіальні ворсинки. Присередній і бічний меніски мають вигляд тригранних зігнутих пластинок із волокнистого хряща. Відповідно до конфігурації виростків великогомілкової кістки бічний меніск більше зігнутий і має форму незамкнутого кільця. Присередній меніск має форму півмісяця.
Рис. 76. Колінний суглоб правий (вид спереду): 1-надколінкова поверхня; 2-задня схрещена зв’язка; 3-передня схрещена зв’язка; 4-медіальний меніск; 5-великогомілкова побічна зв’язка; 6-зв’язка надколінка; 7-надколінок; 8-сухожилок чотириголового м’язу; 9-міжкісткова мембрана; 10-головка малогомілкової кістки; 11-суглобова капсула; 12-латеральний меніск; 13-малогомілкова побічна зв’язка.
Рис. 77. Правий колінний суглоб (вид ззовні): 1-сухожилок чотириголового м’яза стегна; 2-надколінок; 3-зв’язка – зовнішній утримувач надколінка; 4-зв’язка надколінка; 5-міжкісткова перетинка гомілки; 6-малогомілкова колатеральна зв’язка; 7-суглобова капсула (рис. М.Ф.Іваницького).
Кожен меніск має: два кінці (передній і задній), якими він прикріплений до відповідного горбка міжвиросткового підвищення, два краї — тупий (стовщений), яким він зростається з суглобовою сумкою, і гострий, що вільно обернений до порожнини суглоба; дві поверхні — верхню, яка контактує з виростком стегнової кістки, і нижню, що прилягає до великогомілкової кістки. Передні кінці менісків з'єднані поперечною зв'язкою коліна. Таке прикріплення менісків зумовлює кращу рухомість у суглобі, що разом з синовіальними складками забезпечує підігнаність суглобових поверхонь кісток у будь-яких фазах руху. Одночасно меніски мають велике буферне значення. Передня і задня схрещені зв'язки мають вигляд двох товстих косих пучків. Передня зв'язка натягнута між присередньою поверхнею бічного виростка стегнової кістки і шорсткістю переднього міжвиросткового поля, задня - між бічною поверхнею присереднього виростка стегнової кістки і шорсткістю заднього міжвиросткового поля. Схрещені зв'язки значно зміцнюють суглоб. При випростаній нозі вони натягуються і гальмують перерозгинання, при зігнутій - розслаблюються і не перешкоджають згинанню та обертанню гомілки навколо поздовжньої осі, а також рухи по колу.
Синовіальна перетинка суглоба з боків і дещо нижче надколінка утворює дві складки, виповнені жировою тканиною. Крім внутрішньої поверхні капсули синовіальна перетинка вкриває внутрішньо-суглобові зв'язки, а спереду утворює великий заворот - надколінкову сумку, що тягнеться між передньою поверхнею стегнової кістки і задньою поверхнею чотириголового м'яза стегна догори. Верхня межа сумки в дорослої людини міститься на 5-6 см (іноді більше) вище від основи надколінка. У дітей сумка менш чітка. Синовіальна перетинка в порожнині суглоба має багато синовіальних ворсинок, які збільшують площу виділення синовіальної рідини. Позасуглобові утвори колінного суглоба такі. Малогомілкова побічна зв'язка - тонкий, але компактний волокнистий тяж, що йде від бічного надвиростка стегнової кістки до головки малогомілкової кістки. З капсулою суглоба зв'язка щільно не зростається. Великогомілкова побічна зв'язка починається від присереднього надвиростка стегнової кістки і фіксується на верхньому кінці великогомілкової кістки. Ця зв'язка, на відміну від попередньої, міцно зростається з капсулою суглоба і медіальним меніском. Зв'язка наколінка - потужний сухожилковий тяж, що йде від нижнього краю наколінка до горбистості великогомілкової кістки. Про походження і функції цієї зв'язки див. нижче. Коса підколінна зв'язка розташована на задній поверхні колінного суглоба і проходить навкіс від присереднього виростка великогомілкової кістки до бічного виростка стегнової. Крім наколінкової синовіальної сумки, що, як правило, широко сполучається з порожниною суглоба, в ділянці колінного суглоба є ще кілька синовіальних сумок, більшість з яких ізольовані від порожнини суглоба. До них належать: переднадколінкові сумки (підшкірна, підфасціальна й підсухожилкова; сумки, розташовані біля місця прикріплення зв'язки надколінка до горбистості великогомілкової кістки, - піднадколінкові (підшкірна, глибока - між великогомілковою кісткою та задньою поверхнею зв'язки надколінка) і сумки, розташовані біля місць прикріплення сухожилків більшості м'язів, які оточують суглоб. Медіальна підсухожилкова сумка литкового м'яза часто сполучається з порожниною суглоба. За формою колінний суглоб є двовиростковим. Його функція ускладнюється наявністю великої кількості внутрішньосуглобових утворів. У суглобі можливе згинання великої амплітуди, розгинання -тільки до випрямленого положення. Крім того, під час згинання можливе обертання навколо поздовжньої осі. Під час розгинання в суглобі встановлюється стійке положення (що особливо виявляється під час стояння на одній нозі) за рахунок натягування позасуглобових і внутрішньосуглобових зв'язок та вилучення функції певних м'язів.
Велико-малогомілковий суглоб утворений плоскими суглобовими поверхнями бічного виростка великогомілкової та головки малогомілкової кісток. Капсула добре натягнута й зміцнена щільними передньою і задньою зв'язками головки малогомілкової кістки. Міжкісткова перетинка гомілки- щільна волокниста пластинка, яка з'єднує кістки гомілки між собою. Прикріплюється вздовж міжкісткових країв великогомілкової і малогомілкової кісток. Згори й знизу міжкісткова перетинка має отвори для проходження судин. Велико-малогомілковий синдесмоз- зрощення дистальних кінців кісток гомілки. Укріплений передньою і задньою великогомілковими зв'язками. Іноді тут є суглоб, синовіальна щілина якого з'єднується з порожниною надп'ятково-гомілкового суглоба. Функціональне значення - збільшення стійкості надп'ятково-гомілкового суглоба. Суглоби стопи можна розподілити на чотири групи: надп'ятково-гомілковий суглоб, міжзаплеснові та заплесно-плеснові, міжплеснові, суглоби пальців стопи (плесново-фалангові, міжфа-лангові) (рис. 78). Надп'ятково-гомілковий суглоб (articulatio talocruralis)утворений суглобовими поверхнями дистальних кінців кісток гомілки зверху і блоком надп'яткової кістки знизу. Суглобова сумка прикріплена до країв суглобових поверхонь. Краще натягнута з боків. Форма суглоба блокоподібна. Зв'язки натягнуті між дистальними кінцями кісточок і бічними поверхнями кісток заплесна. З присереднього боку суглоба розташована присередня побічна (дельтоподібна) зв'язка, яка починається на присередній кісточці, прикріплюється пучками на човноподібній, п'ятковій і надп'ятковій кістках. Збоку суглоба є три зв'язки: передня і задня надп'ятково-малогомілкові і п'ятково-малогомілкова.
Рис. 78. Суглоби і зв’язки правої стопи (А-вид ззаду; Б-вид з медіальної сторони): 1-задня великогомілково-таранна частина присередньої зв’язки; 2-великогомілково-п’яткова частина присередньої зв’язки; 3-задня таранно-п’яткова зв’язка; 4-п’ятково-малогомілкова зв’язка; 5-задня таранно-малогомілкова зв’язка; 6-задня між гомілкова зв’язка; 7-присередня (дельтоподібна зв’язка); 8-підошовна п’ятково-човникова зв’язка; 9-підошовна човниково-клиноподібна зв’язка; 10-підошовна передплесно-плеснова зв’язка; 12-тильні клино-човникові зв’язки; 13-таранно-човникова (тильна) зв’язка (рис. М.Ф.Іваницького).
Основні рухи в надп'ятково-гомілковому суглобі - згинання і розгинання (60-70°). Крім того, у стані крайнього згинання (стояння на пальцях) можливі деякі бічні відхилення і навіть незначний коловий рух, що комбінується з відповідними рухами в інших суглобах стопи.
Міжзаплеснові суглоби: ніднадп'ятковий, надп'ятково-п'ятково-човноподібний, п'ятково-кубоподібний і клиночовнопо-дібний та ін. Піднадп’ятковий суглоб утворений задніми суглобовими поверхнями п'яткової і надп'яткової кісток. Суглобова сумка фіксується вздовж краю суглобового хряща. Суглоб циліндричний, укріплений бічною і присередньою надп'ятково-п'ятковими зв'язками. Надп’ятково-п’ятково-човноподібний суглоб утворюється сполученням головки надп'яткової, западини човноподібної та суглобових поверхонь (передньої і середньої) п'яткової й надп'яткової кісток. Капсула суглоба фіксується уздовж країв суглобових поверхонь і укріплена надп'ятково-човноподібною та підошвовою п'ятково-човноподібною зв'язками. Форма суглоба наближена до кулястої.
Рис. 79. Зв’язки підошовної поверхні стопи: 1-підошовні плеснові зв’язки; 2-підошовні передплесно-плеснові зв’язки; 3-підошовні клино-човникові зв’язки; 4-підошовна п’ятково-човникова зв’язка; 5-довга підошовна зв’язка; 6-підошовна кубоподібно-човникова зв’язка (рис. М.Ф.Іваницького).
Обидва суглоби функціонально об'єднуються в один комбінований суглоб, який укріплений потужними міжкістковими зв'язками заплесна. У піднадп'ятковому й надп'ятково-п'ятково-човноподібному суглобах можливі невеликі ковзні рухи за типом пронації (в межах 12-13°) та супінації (в межах 13°). П'ятково-кубоподібний суглоб утворений сплощеними суглобовими поверхнями п'яткової та кубоподібної кісток. Щільна суглобова капсула добре натягнута уздовж країв суглобових поверхонь, укріплена тильними і підошвовими зв'язками. Серед них найбільш розвинута підошвова п'ятково-кубоподібна. Форма п'ятково-кубоподібного суглоба наближена до сідлоподібної. Рухи обмежені міцно натягнутими зв'язками і виконуються синхронно з рухами інших суглобів заплесна. П'ятково-кубоподібний суглоб разом з надп'ятково-човноподібним відділом попереднього суглоба дістав назву поперечного (шопарова) суглоба заплесна, укріпленого роздвоєною зв'язкою. Почавшись біля передньотильного краю п'яткової кістки, зв'язка розділяється на дві ніжки: п'ятково-човноподібну та п'ятково-кубоподібну зв'язки, що фіксуються на однойменних кістках. Клино-човноподібний суглоб сформований проксимальними суглобовими поверхнями трьох клиноподібних, дистально суглобовою поверхнею човноподібної і частково медіальною суглобовою поверхнею кубоподібної кісток. Капсула суглоба туго натягнута, прикріплюється уздовж країв суглобових поверхонь, укріплена тильними, підошвовими та міжкістковими (клино-кубоподібною і міжклиноподібними) зв'язками. Суглоб плоский. Незначні ковзні зміщення в ньому пов'язані головним чином з ресорною функцією. Крім зв'язок, про які зазначено під час розгляду окремих суглобів заплесна, цей відділ стопи об'єднаний у єдине ціле великою кількістю міжкісткових, тильних і підошвових зв'язок. Серед них найбільше значення мають підошвові зв'язки за-плесна, особливо довга підошвова зв'язка, натягнута між нижньою поверхнею п'яткової, горбистістю кубоподібної та основами І-V плеснових кісток. Заплесно-плеснові суглоби (суглоб Лісфранка)утворені основами плеснових кісток і дистальними суглобовими поверхнями трьох клиноподібних і кубоподібної кісток. Суглобова капсула щільна, добре натягнута. Суглобова щілина заходить між бічними поверхнями суміжних плеснових кісток, де утворюються міжплеснові суглоби. Спільна порожнина цих суглобів розділена на три ізольовані один від одного відділи: внутрішній (сполученням І плеснової кістки з присередньою клиноподібною кісткою); середній (сполучення II плеснової кістки з проміжною і бічною клиноподібною кістками) та зовнішній (сполучення IV і V плеснових кісток з кубоподібною кісткою). Суглоби укріплені короткими тильними, підошвовими та міжкістковими плесновими зв'язками. Це типові плоскі суглоби, незначні зміщення в яких збільшують еластичність стопи. Суглоби пальців стопи об'єднують плесно-фалангові та міжфалангові суглоби стопи. Плесно-фалангові суглоби утворені головками всіх плеснових кісток і суглобовими ямками основ проксимальних фаланг пальців. Капсули укріплені побічними і підошвовими зв'язками. Крім того, головки всіх плеснових кісток, у тому числі І плеснової, з підошвового боку скріплені між собою глибокою поперечною зв'язкою плесна. У товщі підошвового відділу капсули плесно-фалангового суглоба І пальця містяться дві сесамоподібні кістки, що зумовлено одноосьовим (згинання й розгинання) та силовим характером рухів у цьому суглобі. В окремих плесново-фалангових суглобах крім згинання й розгинання часто спостерігається незначне розведення пальців. За формою ці суглоби належать до кулястих. Міжфалангові суглоби стопи за своєю будовою досить схожі на однойменні суглоби кисті. Але рухи в міжфалангових суглобах стопи порівняно з рухами в однойменних суглобах кисті різко обмежені, що спричинено меншими розмірами поверхонь сполучення та більшою масою сполучнотканинної і жирової основи пальцьових і підошвових подушечок. Форма суглобів блокоподібна. Стопа в цілому
Пристосування до опорно-локомоторної функції відбилося на своєрідності форми стопи людини (рис. 80, 81). Це забезпечило більшу її міцність і високі буферні властивості, що необхідні під час прямоходіння.
Рис. 80. Повздовжнє склепіння стопи: 1-великогомілкова кістка; 2-таранна кістка; 3-п’яткова кістка; 4-міжкісткова таранно-п’яткова зв’язка; 5-довга підошовна зв’язка; 6-сесамоподібна кістка; 7-проксимальна фаланга; 8-плесне-фаланговий суглоб; 9- 1-а плеснова кістка; 10-передплесно-плесновий суглоб; 11-медіальна клиноподібна кістка; 12-клино-човниковий суглоб; 13-човникова кістка; 14-таранно-п’ятковий суглоб (рис. В.М.Тонкова). У положенні стоячи основними опорними точками стопи є п'ятковий горб і головки плеснових кісток. При різних позиціях тіла та в окремі фази руху ці точки змінюються. При цьому всі пальці стопи, особливо II-V, перебувають у дещо розігнутому положенні щодо плеснових кісток і ледь торкаються грунту подушечками дистальних фаланг. Вони виконують роль тимчасових підпорок під час балансування тіла. Головною особливістю стопи людини є її дугова конструкція (склепінність), визначена формою та взаєморозташуванням кісток заплесна. Розрізняють поздовжню і поперечні дуги (склепіння) стопи. Утворення поздовжньої дуги стопи зумовлене похилим положенням (щодо опорної поверхні) п'яткової кістки та високою позицією головки надп'яткової кістки. У цій дузі умовно розрізняють присередню частину, найвища точка якої (над підлогою 5-7 см) міститься на нижній поверхні головки надп'яткової кістки, і бічну, найвища точка якої (над підлогою 2-3 см) відповідає нижньому рівню щілини п'ятково-кубоподібного суглоба. Утворення поперечних дуг стопи (проксимальної і дистальної) пов'язане з формою клиноподібних кісток. Вищий відділ цієї дуги з рівнем заплесно-плеснових суглобів. Зміни форми поздовжньої дуги стопи наочно можна вивчати за допомогою плантографії – підошвових відбитків стопи. В укріпленні дуг стопи велику роль відіграють довга підошвова та міжкісткова зв’язки плесна, підошвовий апоневроз (пасивні затяжки), а також м’язи (активні затяжки), які не тільки зміщують кістки, а й напружують зв’язки до яких вони частково прикріплюються.
Рис. 81. Відбиток стопи: 1-дуже склепінна стопа; 2-, 3- нормальна стопа; 4-плоска стопа.
Форма й розміри дуг стопи у людини можуть змінюватися навіть протягом одного дня під впливом різних чинників, що залежить від здатності її кісток зміщуватись одна відносно одної. Під час стояння внаслідок деякого розтягнення зв’язок стопа може дещо сплощуватися, про що свідчить видовження (на кілька міліметрів) та розширення її. Склепінність стопи збільшується аж до настання статевої зрілості. Часто трапляється зменшення її дуг, що пов’язано з перевантаженням нижніх кінцівок (тривале стояння, швидке збільшення маси тіла, посилені заняття деякими видами спорту) тощо). У разі значного послаблення зв’язкового апарату та хронічної перевтоми м’язів нижніх кінцівок іноді може виробитись стійке сплощення дуг стопи – плоскостопість. Чималий вплив на форму стопи має також взуття. Особливо шкідливим може бути нераціональне взуття для дитячої стопи, де ще не закінчилось скостеніння і не сформувались основні апофізи. Зокрема, до 10 років, тобто поки не скостеніє п’ятковий горб, п’ятка потребує міцної фіксації. Якщо цього немає (носіння босоніжок), п’яткова кістка може втрачати нормальне розташування, внаслідок чого виникає стійка плоскостопість.
ЛІТЕРАТУРА 1. Алешин Б.В. Гистология. – М.: Медицина, 1983. – 465 с. 2. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – СПб.: Петрополис, 1992. – 89 с. 3. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. – М.: Наука, 1982. – 270 с. 4. Бронштейн А.Ф. Здоровье человека и здоровье общества. – М.: Мир, 1981.– 276 с. 5. Вилли К., Детье В. Биология (биологические процессы и законы).– М.: Мир., 1974. - 345 с. 6. Завадський В.І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів: Монографія. – Луцьк: Настир’я, 1994. – 152 с. 7. Козлов В.И. Анатомия человека. – М.: ФиС, 1978. – 464 с. 8. Иваницкий М.Ф. Анатомия человека. – М.: ФиС, 1985. – 544 с. 9. Казначеев В.П. Биосистема и адаптация. – Новосибирск: Наука, 1980.–191 с. 10. Кемп П., Армс К. Введение в биологию. – М.: Мир, 1988. – 435 с. 11. Козлов В.И., Гладышева А.Л. Основы спортивной морфологии. – М.: ФиС, 1977. – 103 с. 12. Кубатько Б.И. Физиология человека и животных. – Херсон: ХДУ, 2000.– Ч. I - 2. – 244 с. 13. Мак-Комас А.Дж. Скелетные мышцы. – К.: Олимпийская литература, 2001. – 408 с. 14. Мартиросов Э.Г. Методы исследования в спортивной антропологии. – М.: ФиС, 1982. – 199 с. 15. Никитюк Б.А. Интегративные подходы в возрастной и спортивной антропологии. – М.: Институт психологии РАН, 1999. – 219 с. 16. Туманян Г.С., Мартиросов Э.Г. Телосложение и спорт.–М.: ФиС, 1976.–240 с. 17. Фомин Н.А. Морфофункциональные основы адаптации школьников к физическим нагрузкам. - Челябинск: ЧГПИ, 1984. – 88 с. 18. Чайченко Г.М., Цебенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин: Підручник. – К., Вища школа, 2003. – 442 с. 19. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология и школьная гигиена. – М.: Просвещение, 1990. – 319 с. 20. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. – М.: ФиС, 1984. – 151 с.
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 696; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.46.120 (0.067 с.) |