Сполучення кісток вільної верхньої кінцівки

Сполучення вільної верхньої кінцівки складаються з променево-ліктьового синдесмо­зу, міжкісткової перетинки передпліччя, косої струни і суглобів.

Плечовий суглоб (articulatio humeri)належить до типових кулястих суглобів (рис. 57, 58). Він утворений суглобовою западиною лопатки, доповненою губою суглобової западини, і головкою плечової кістки. Суглоб багатоосний і внаслідок великої неконгруентності має значну амплітуду рухів. Вільна суглобова капсула фіксується зовні від губи суглобової западини, по краю суглобового хряща сугло­бової западини лопатки та вздовж анато­мічної шийки плечової кістки.

Плечовий суглоб - єдиний суглоб, у по­рожнині якого проходить вкритий двостінним впинанням синовіальної мембрани су­хожилок довгої головки двоголового м'яза плеча. У міжгорбковій борозні, де сухожилок виходить з по­рожнини суглоба, синовіальна мембрана утворює синовіальну піхву. Порожнина плечового суглоба іноді сполучається з підсухожилковою сумкою підлопаткового м'яза.

 

Рис. 57. Плечовий суглоб (вид спереду):

1-дзьобо-акроміальна зв’язка; 2-дзьобо-плечова зв’язка; 3-капсула плечового суглоба; 4-сухожилок довгої головки двоголового м’язу плеча; 5-коротка головка двоголового м’язу плеча; 6-верхня поперечна зв’язка лопатки (рис. М.Ф.Іваницького).

 

 

Рис. 58. Плечовий суглоб (фронтальний розріз):

1-сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча; 2-капсула плечового суглоба; 3-верхня поперечна зв’язка лопатки; 4-суглобовий хрящ; 5-суглобова губа (рис. М.Ф.Іваницького).

 

Зв'язковий апарат плечового суглоба складається із слабких суглобово-западинно-плечових та дзьобо-плечової зв'я­зок. Сполучнотканинні пучки цих зв'язок, почавшись від дзьобоподібного відростка і краю суглобової западини лопатки, вплітаються в суглобову капсулу і разом з нею закінчуються біля анатомічної ший­ки плечової кістки.

Рухи в плечовому суглобі такі: нав­коло лобової (згинання, розгинання - по­над 110°), стрілової (приведення, відведен­ня - понад 90°), вертикальної (супіна­ція, пронація - близько 70°) осей, а та­кож рух по колу (рис. 59). У плечовому суглобі внаслідок його великої рухомості та відносно невеликої укріпленості найчас­тіше трапляються вивихи.

Рис. 59. Положення кісток плечового поясу і плечового суглобу при піднятій руці:

1-плечова кістка; 2-дельтоподібна горбистість; 3-хірургічна шийка; 4-анатомічна шийка; 5-гребінець великого горбка; 6-малий горбок; 7-акроміон; 8-акроміальний кінець ключиці; 9-дзьобоподібний відросток лопатки; 10-тіло ключиці; 11-нижній кут лопатки; 12-суглобова западина лопатки; 13-головка плечової кістки (рис. М.Ф.Іваницького).

 

Ліктьовий суглоб (articulatio cubiti)складний (рис. 60, 61). В його утворенні беруть участь три кістки: суглобова по­верхня (блок і головка виростка плечової кістки) дистального епіфіза плечової кістки та суглобові поверхні проксималь­них епіфізів ліктьової (блокоподібна і променева вирізки) і променевої (голов­ка) кісток. У ньому розрізняють об'єднані спільною суглобовою капсулою три суг­лоби, що мають одну суглобову порожни­ну: плечово-ліктьовий, плечово-променевий і проксимальний променево-ліктьовий.

Плечово-ліктьовий суглоб (articulatio humeroulnaris)утворений блоком плечо­вої кістки і блоковою вирізкою ліктьової. На поверхнях, що сполучаються, як сугло­бовий замок використовуються косі стрі­лові борозни (вгорі) і гребінь (знизу). Форма суглоба блокоподібна, і рухи в ньо­му здійснюються тільки навколо однієї осі — лобової, відхиленої дещо спіраль­но. Загальний розмах рухів (згинання і розгинання) становить близько 140°.

Плечово-променевий суглоб (articulatio humeroradialis)утворений головкою ви­ростка плечової кістки і суглобовою ям­кою проксимальної поверхні головки про­меневої кістки. За формою суглоб є ку­лястим, він пов'язаний з плечово-ліктьо­вим (згинання, розгинання) і проксималь­ним променево-ліктьовим суглобами (пронація, супінація).

Проксимальний променево-ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis)циліндричний, одноосьовий. Він утво­рений променевою вирізкою ліктьової кістки і суглобовим обводом головки променевої кістки. У суглобі можливі рухи, спільні з рухами в плечово-проме­невому суглобі, тільки навколо поздовж­ньої осі (пронація і супінація в межах 180°).

 

 

Рис. 60. Правий ліктьовий суглоб:

1-ліктьова колатеральна зв’язка; 2-ліктьова кістка; 3-міжкісткова перетинка; 4-променева кістка; 5-сухожилок двоголового м’яза плеча (відрізаний); 6-плечова кістка; 7-суглобова капсула (рис. М.Ф.Іваницького).

 

Рис. 61. Правий ліктьовий суглоб (сагітальний розріз):

1-плечова кістка; 2-ямка ліктьового відростка; 3-капсула суглоба; 4-ліктьовий відросток ліктьової кістки; 5-ліктьова кістка; 6-коса струна; 7-променева кістка; 8-вінцевий відросток ліктьової кістки; 9-блок плечової кістки; 10-вінцева ямка (рис. М.Ф.Іваницького).

Капсула ліктьового суглоба прикріпле­на на дистальному епіфізі плечової кістки так, що спереду променева і вінцева ямки розташовуються в порожнині суглоба, а ззаду половина ліктьової ямки виходить за межі суглоба. Обидва надвиростки пле­чової кістки залишаються поза суглобо­вою сумкою. Через суглоб капсула пере­кидається вільно і фіксується до блоко­вої і променевої вирізки ліктьової кістки та до шийки променевої. Суглоб укріп­люють дві міцні зв'язки: побічна ліктьова зв'язка, що йде вія­лоподібно від присереднього надвиростка плечової кістки до краю блокової ви­різки ліктьової кістки, і побічна промене­ва, що починається на бічному надвиростку плечової кістки, спускається донизу і на рівні шийки про­меневої кістки розщеплюється на передню й задню ніжки. Останні, щільно обхопив­ши шийку променевої кістки, закінчують­ся на краях променевої вирізки ліктьової кістки. Обидві ніжки, що притискають головку променевої кістки до ліктьової, називаються кільцевою зв'язкою проме­невої кістки.

Дистальний променево-ліктьовий су­глоб (articulatio radioulnaris distalis)утворений ліктьовою ви­різкою променевої кістки, головкою ліктьо­вої кістки і суглобовим диском промене­во-зап'ясткового суглоба. За формою й функцією він ідентичний проксимально­му променево-ліктьовому суглобу і разом з ним об'єднується в один комбінований суглоб. Рухи в цих суглобах, що здійсню­ються навколо поздовжньої осі (пронація та супінація), синхронні й однакові за об­сягом.

Кістки передпліччя на всьому протязі з'єднуються між собою за допомогою міжкісткової перетинки передпліччя, яка прикріплюється до міжкістко­вих країв ліктьової й променевої кісток. У проксимальному і дистальному відділах міжкісткової перетинки є отвори для проходження судин і нервів. Міжкістко­ва перетинка передпліччя натягується під час супінації і розслаблюється при пронації.

Суглоби кисті (articulationes manus ) (рис. 62, 63, 64).

Променево-зап'ястковий суглоб (articulatio radiocarpalis) у лю­дини найбільш диференційований. Утворений проксимально ввігнутою зап'ястко­вою суглобовою поверхнею променевої кістки з суглобовим диском і дистально випуклою суглобовою площадкою трьох кісток зап'ястка: човноподібною, півмісяцевою і тригранною. Суглоб є складним, за формою еліпсоподібним. Досить вільна, але щільна суглобова капсула прикріп­люється по краю суглобових поверхонь. Суглоб двоосьовий, у ньому можливі такі рухи: навколо лобової осі (згинання - до 90°, розгинання - до 80°); навколо стрілової осі (приведення - до 40°, від­ведення - до 20°). Можливий коловий рух.

Середньозап'ястковий суглоб (articulatio mediocarpalis) утво­рений суглобовими поверхнями кісток проксимального і дистального рядів за­п'ястка, за винятком горохоподібної кістки, яка утворює окремий суглоб горохоподіб­ної кістки. Суглобова порожнина має ви­гляд 5-подібної щілини з відгалуження­ми між кістками зап'ястка. Добре натяг­нута суглобова капсула прикріплюється по краях суглобових поверхонь кісток. Су­глоб малорухомий.

Променево-зап'ястковий і середньо-за­п'ястковий суглоби укріплюються числен­ними зв'язками. Найрозвинутіші з них: тильна і долонна променево-зап'ясткові зв'язки, міжкісткові зв'язки, ліктьова та променева побічні зв'язки зап'ястка та інші.

Зап'ястково-п'ясткові суглоби (articulationes carpometacar­pales) складаються із структурно й функціонально відособле­ного зап'ястково-п'ясткового суглоба вели­кого пальця кисті та зап'ястково-п'ястко­вих суглобів II-V пальців.

Зап'ястково-п'ястковий суглоб вели­кого пальця утворений су­глобовими поверхнями основи першої п'я­сткової кістки та дистальною поверхнею кістки-трапеції. За формою цей суглоб сідлоподібний, капсулу має вільну. Рухи: опозиція і репозиція в межах 35-40°, при­ведення й відведення (45-60°) навколо стрілової осі, колові рухи.

Зап'ястково-п'ясткові суглоби II-V пальців складні. Вони утворені суглобовими поверхнями основ II-V п'ясткових кісток і дистальними суглобовими поверхнями кісток зап'яст­ка другого ряду. Форма суглобів плоска, суглобова щілина вузька й ступінчасто зігнута під прямим кутом. Вона продов­жується між основами п'ясткових кісток (міжп'ясткові суглоби) і між кістками зап'ястка (міжзап' ясткові суглоби), а та­кож з'єднується з порожниною середньозап'ясткового суглоба. Капсула суглоба щільна, добре натягну­та по краях суглобових поверхонь, укріп­лена долонними і тильними зап'ястко­во-п'ястковими, тильними, долонними та міжкістковими міжп'ястковими зв'яз­ками.

 

 

Рис. 62. Суглоби кисті (фронтальний розріз через кістки кисті):

1-променева кістка; 2-щілина променево-зап'ясткового суглобу; 3-півмісяцева кістка; 4-човноподібна кістка; 5-щілина середньозап’ясткового суглобу; 6-кістка-трапеція; 7-трапецієподібна кістка; 8-щілина зап'ястково-п'ясткових суглобів; 9-головчаста кістка; 10-гачкувата кістка; 11-тригранна кістка; 12-ліктьова колатеральна зв’язка; 13-суглобовий диск; 14-щілина дистального променево-зап’ясткового суглобу; 15-ліктьова кістка (рис. М.Ф.Іваницького).

 

Рис. 63. Зв’язки кисті з долонної поверхні:

1-ліктьова кістка; 2-променева кістка; 3-долонна променево-зап’ясткова зв’язка; 4-півмісяцева кістка; 5-промениста зв’язка зап’ястки; 6-головчаста кістка; 7-перший зап’ястково-п’ястковий суглоб; 8-сесамоподібні кістки; 9-глибока поперечна п’ясткова зв’язка; 10-долонні зв’язки; 11-гачкувата кістка; 12-горохоподібна кістка; 13-ліктьова колатеральна зв’язка зап’ястки.

 

Зап'ястково-п'ясткові суглоби II-V пальців належать до малорухомих сугло­бів. Особливо добре укріплені II і III п'ясткові кістки, рухомість яких незнач­на; кращу рухомість мають IV і V п'яст­кові кістки.

П'ястково-фалангові суглоби (articulationes metacarpopha­langeae) утворені головками І-V п'ясткових кісток і суглобовими поверхнями основ проксимальних фаланг І-V пальців. Форма суг­лобів (II-V) куляста. Сугло­бова капсула укріплена досить міцними колатеральними (побічними) і слабкіши­ми долонними зв'язками. Крім того, го­ловки II-V п'ясткових кісток з'єднані між собою глибокою поперечною п'ястко­вою зв'язкою, яка перешкоджає роз­ходженню цих кісток. У п'ястково-фаланговому суглобі можливі такі рухи: нав­коло лобової осі - згинання і розгинан­ня (90-100°); навколо стрілової осі - відведення й приведення (45-50°).

 

Рис. 63. Зв’язки суглобів кисті:

1-колатеральна зв’язка дистального міжфалангового суглобу; 2-колатеральна зв’язка проксимального міжфалангового суглобу; 3-колатеральна зв’язка п’ястково-фалангового суглобу другого пальця; 4-тильна зап’ястково-п’ясткова зв’язка; 5-тильна міжзап’ясткова зв’язка; 6-тильна променево-зап’ясткова зв’язка; 7-долонна променево-зап’ясткова зв’язка; 8-зв’язка зап’ястково-п’ясткового суглобу першого пальця; 9-колатеральні зв’язки п’ястково-фалангового суглобу; 10-колатеральні зв’язки міжфалангового суглобу великого пальця (рис. М.Ф.Іваницького).

 

Міжфалангові суглоби кисті (articulationes interphalangeae manus) утворені головками й основами суміж­них фаланг. Мають блокоподібну форму з однією поперечною віссю обертання. Суглобова капсула укріплена міцними побічними (ліктьовими та променевими) і долонними зв'язками. Рухи: згинання і розгинання в межах 110-120° в прокси­мальних і до 70° - в дистальних міжфа-лангових суглобах II-V пальців. У між-фаланговому суглобі І пальця можливі рухи до 80-90°.

Кисть у цілому

Внаслідок звільнення від опори та роз­ширення функцій руки скелет верхньої кінцівки людини набув багатьох специфіч­них рис, які найвиразніше сформувалися в дистальному її відділі, тобто кисті.

Ця обставина свого часу дала підстави Ф.Енгельсу висловити думку про те, що рука є не тільки органом праці, а також її продуктом.

Основними специфічними особливостя­ми кисті людини є такі: взаємопов'язане збільшення розмірів І і II п'ясткових кісток і укріплення II і IIIзап'ястково-п'ясткових суглобів (Є.І.Данилова); збільшення кісток зап'ястка і передусім головчастої кістки; цілковите злиття цен­тральної кістки з човноподібною (від­булося також у горили та шимпанзе); збільшення розмірів усіх дистальних фа­ланг і їхніх горбистостей; випрямле­на форма всіх трубчастих кісток кисті; під­вищена рухомість пальців, особливо пер­шого.

Поряд з цим деякі кістки, що втратили в кисті людини своє колишнє (локомотор­не) значення, різко зменшились (горохо­подібна кістка) або повністю редукувались (більшість парних п'ястково-фалангових сесамоподібних кісток).

Зв'язковий апарат кисті при розслаб­ленні м'язів здатен витримувати (без роз­тягнень і розривів) в середньому близько 7 кг маси. Дітям до настання статевої зрілості, а також особам старечого віку протипоказані підвищені фізичні наван­таження (праця вантажника, штангіста тощо), оскільки в дітей відносно слабко розвинуті м'язи, особливо їхні сполучно­тканинні футляри. У осіб старечого віку втрачені еластичні властивості зв'язок, і часто вони осифікуються.

 

Кістки нижньої кінцівки

Рис. 64. Скелет нижньої кінцівки:

1-крижа;

2-куприк;

3-лобковий горбик;

4-затульний отвір;

5-сідничний горб;

6-медіальний надвиросток стегнової

кістки;

7-медіальний виросток стегнової кістки;

8-медіальний виросток великогомілкової

кістки;

9-медіальна щиколотка;

10-головка таранної кістки;

11-човникова кістка;

12-медіальна клиноподібна кістка;

13-перша плеснова кістка;

14-проксимальна фаланга;

15-дистальна фаланга;

16-кубоподібна кістка;

17-п’яткова кістка;

18-латеральна щиколотка;

19-передній край великогомілкової кістки;

20-тіло малогомілкової кістки;

21-горбистість великогомілкової кістки;

22-головка малогомілкової кістки;

23-латеральний виросток великогомілкової

кістки;

24-латеральний виросток стегнової кістки;

25-надколінник;

26-латеральний надвиросток стегнової

кістки;

27-тіло стегнової кістки;

28-міжвертлюжна лінія;

29-великий вертлюг;

30-шийка стегнової кістки;

31-головка стегнової кістки;

32-передня нижня клубова ость;

33-передня верхня клубова ость;

34-клубовий гребінь;

35-сіднична ость

(рис. М.Ф.Іваницького).

Тазовий пояс

Тазовий пояс (cingulus pelvicum),або пояс нижньої кінцівки, на відміну від пояса верхньої, разом з крижовою кісткою утворює зам­кнуте кільце. До складу пояса нижньої кінцівки всіх ссавців належать дві куль­шові кістки, які в людини наймасивніші і мають тільки їй властиву фор­му, зумовлену прямоходінням (рис. 64).

 

 

Рис. 65. Кульшова кістка (вид ззовні):

1-крила клубової кістки; 2-клубовий гребінь; 3-передня верхня клубова ость; 4-передня нижня клубова ость; 5-лобковий горб; 6-лобкова кістка; 7-гілка сіднична кістка; 8-сідничний горб; 9-сіднична кістка; 10-мала сіднична вирізка; 11-сіднична ость; 12-кульшова западина; 13-тіло клубової кістки; 14-велика сіднична вирізка; 15-нижня задня клубова ость; 16-верхня задня клубова ость.

 

Кульшова кістка (оs сохае)у людини до 14-16 років складається з трьох ок­ремих кісток (клубової, лобкової та сідничої), що з'єднані між собою хрящовою тканиною, а в 20-22 роки цілком зроста­ються (рис. 65). У місці сполучення цих кісток на зовнішній поверхні кульшової кістки вид­но глибоку чашоподібну кульшову запа­дину (асtabulum) для з'єднання з голов­кою стегнової кістки. У западині розріз­няють півмісяцеву поверхню, вкриту сугло­бовим хрящем, ямку кульшової западини, де фіксується зв'язка головки стегнової кістки, і вирізку кульшової западини для проходження кровоносних судин, які жив­лять головку стегнової кістки.

Спереду в кожній кульшовій кістці є затульний отвір (foramen obturatum), об­межений зверху і зсередини лобковою кісткою, знизу і з боків - сідничою кіст­кою.

Клубова кістка (оs іlium)має вигляд розгорнутого віяла і ділиться дугоподіб­ною лінією, розташованою на внутрішній поверхні кістки, на тіло - нижню (меншу) стовщену частину, прилег­лу до кульшової западини, і крило - верх­ню широку частину кістки.

Крило клубової кістки (ala ossis ilii) має дві поверхні: внутрішню, передній відділ якої дістав назву клубової ямки (fossa iliaca), де залягає однойменний м'яз, і зов­нішню, сідничу, на всьому протязі якої починаються сідничні м'язи. Відповідно до фіксації і розташування цих м'язів на сідничій поверхні визначають передню, задню і нижню сідничі лінії. Верхній край крила клубової кістки стовщений і нази­вається клубовим гребенем (crista iliaca). Гребінь має зовнішню і внутрішню губи та проміжну лініюміж ними, до яких прикріплюються м'язи. На передньому й задньому кінцях клубового гребеня розміщені верхні (передня і зад­ня) клубові ості. Нижче на передньому і задньому краях крила роз­ташовані нижні (передня й задня) клу­бові ості. Безпосередньо під ниж­ньою задньою клубовою остю є велика сіднича вирізка, частково утворена сідничою кісткою. На внутрішній поверхні кістки позаду й нижче від клубової ямки розташована вушкоподібна поверхня (facies auricularis), а за нею й вище — клубова горбистість - місця сполучення з відповідни­ми утворами крижової кістки.

Лобкова кістка (оs pubis)складається з тіла, яке утворює передню частину куль­шової западини, і двох гілок, що сходять­ся під кутом. Верхня гілка лобкової кістки має вгорі присередньо лобковий горбок (tuberculum pubicum) і його бічне продов­ження - лобковий гребінь, а знизу - затульну борозну. Передня частина верх­ньої гілки повертає донизу, утворюючи нижню гілку лобкової кістки, яка з'єд­нується з сідничою кісткою, що замикає затульний отвір. На місці сполучення тіла лобкової кістки з тілом клубової утвори­лось клубово-лобкове підвищення. Присередньо лобкова кістка за допомогою симфізіальної по­верхніз'єднується з однойменною кісткою протилежного боку.

Сіднича кістка (os ischii)складається з тіла, яке утворює головну частину куль­шової западини, і гілки сідничої кістки, що спереду з'єднується з лобковою кісткою. Тіло сідничої кістки в задньому відділі має сідничу ость, що обмежує знизу велику сідничу вирізку, нижче від якої розташована мала сіднича вирізка. На задньонижньому відділі гілки сідничої кістки є шорст­ке стовщення - сідничий горб (tuber isciadicum).

Кульшові кістки разом з крижовою та куприковою утворюють таз (реlvis) - широке міцне кісткове кільце. У зв'язку з прямоходінням таз людини витримує весь тягар розташованих вище частин тіла, пом'якшує поштовхи і струси, пов'язані з локомоторною функцією ниж­ніх кінцівок. Разом з тим у ньому містять­ся внутрішні органи, тому таз має форму широкої і ніби розвернутої догори чаші.

Розрізняють великий таз і малий, розділені пограничною лінією ), що утво­рена мисом, дугоподібними лініями клу­бових кісток, гребенями лобкових кісток і лобковим симфізом.

 

Рис. 66. Таз:

а-чоловічий; б-жіночий: 1-крижово-клубовий суглоб; 2-погранична лінія; 3-кульшова западина; 4-затульний отвір; 5-надлобковий кут; 6-кульшова кістка; 7-малий таз; 8-великий таз; 9-крижова кістка.

Великий таз передньої стінки не має. З боків він обмежений крилами клубових кісток, а ззаду - хребтом.

Малий таз утворений ззаду крижо­вою і куприковою кістками, з боків - час­тинами кісток, які формують кульшову за­падину, тілами й горбами сідничих кісток, а спереду - гілками лобкових кісток і лобковим симфізом.

Нижній отвір таза утворений лініями, проведеними від верхівки куприкової кістки до сідничих горбів, потім до нижнього краю лобкового симфізу. Нижні гілки (права й ліва) лоб­кових кісток, з'єднуючись між собою, ут­ворюють лобкову дугу, яка обмежує підлобковий кут, розмір якого коливається у різних людей і залежить від статі.

Нахил таза залежить головним чином від поперекового лордозу, а також від по­стави і змінюється залежно від положен­ня тіла. Під час вертикального стояння таз нахилений під кутом 46-65° до гори­зонтальної площини.

Таз людини належить до частин скеле­та, в яких найбільше виявляється стате­вий диморфізм (рис. 67). Жіночий таз звичайно ширший, ніж чоловічий, крила його клубових кісток розгорнуті в сторо­ни. Крижова кістка у чоловіків вужча, а в жінок ширша й менше зігнута. Мис у чо­ловіків виступає чіткіше, підлобковий кут, як правило, наближений до гострого. У жінок він завжди тупий. Форма верх­нього отвору малого таза у чоловіків на­гадує контур карткового серця, а в жінок він круглий або поперечно-овальний. По­рожнина малого таза, яка в жінок є пологовим каналом, майже циліндрична; у чо­ловіків вона часто нагадує форму лійки або конуса з вершиною донизу.

 

Рис. 67. Статеві різниці в будові таза: (а-чоловічий таз: Б-жіночий таз).

Статеву належність таза найкраще виз­начати за допомогою певних вимірювань. Щодо великого таза найчастіше роблять два вимірювання: відстань між верхніми передніми клубовими остями - міжостьова дистанція (у жі­нок 23-25 см, у чоловіків 21-23 см) і відстань між клубовими гребенями - міжгребенева дистанція (у жінок 28-29 см, у чоловіків 25-27 см).

Розміри малого таза такі: відстань між мисом і серединною точкою верхнього краю лобкового симфізу (анатомічна кон'югата) (у жінок 11,5 см, у чоловіків 10,8 см); найбільша відстань між пограничними лініями (поперечний діаметр) (у жінок 13.5 см, у чоловіків 12,8 см); відстань між клубово-лобковим підвищенням з одного боку та крижово-клубовим суглобом - з другого (косий діаметр) (у жінок 12-12.6 см, у чоловіків 12-12,2 см).

Крім того, вимірюють кон'югати, які мають велике значення в акушерстві: справжню, діагональну, пряму, серединнуі зовнішню.

Скостеніння таза відбувається на хрящовій основі. Перші точки скостенін­ня з'являються в клубовій кістці на тре­тьому місяці, у сідничій кістці - на чет­вертому і в лобковій - на п'ятому місяці ембріогенезу. У новонародженого ці кістки головним чином утворені кістковою тка­ниною. До восьми років зростаються гілки сідничих і лобкових кісток. У межах куль­шової западини всі кістки починають зро­статися в 14-16 років. Додаткові точ­ки скостеніння виникають у клубовому гребені, сідничому горбі та в сідничій ості. Скостеніння таза закінчується в 22-25 років.