Роль медичної сестри у профілактиці захворювання

Силікоз

Серед усіх пневмоконіозів силікоз є найбільш поширеною формою, яка виникає від вдихання пилу кремнозему, що містить діоксид кремнію у вільному стані. Найчастіше виникає у робітників гірничорудної промисловості при добуванні вугілля, різних руд та інших корисних копалин; в машинобудівній промисловості серед робітників ливарних цехів; при виробництві вогнестійких і керамічних матеріалів, при тунелебудуванні, обробці граніту та інших порід, які містять двоокис кремнію, при розмолі піску.

Стаж роботи до розвитку силікозу в умовах запиленості на сучасних підприємствах в середньому становить 15-20 років.

Пил, попадаючи з повітрям в дихальні шляхи, частково осідає на слизових оболонках, частина його накопичується в альвеолах, а потім вже проникає в лімфатичні судини між альвеолярних перегородок, плевру та лімфатичні вузли коренів легень.

Клінічна картина і прогноз при силікозі можуть бути різними залежно від стажу і характеру роботи на виробництві, від ступеня дисперсності пилових частинок, від концентрації пилу в робочих приміщеннях, від стану здоров’я робітників та перенесених захворювань. Тривалий час хвороба може перебігати латентно з незначними клінічними проявами. Для силікозу характерна тріада скарг: задишка, біль в грудній клітці, кашель. Основним симптомом силікозу є задишка, проте в ранніх стадіях вона може зовсім не зустрічатись або виникає при значному фізичному навантаженні і швидко проходить після відпочинку. Пізніше при прогресуванні силікозу задишка поступово підсилюється і виникає вже при невеликому фізичному навантаженні.

Досить часто хворі скаржаться на колючий біль в грудній клітці без чіткої локалізації. Біль турбує у всіх стадіях захворювання, спочатку він непостійний, короткочасний, потім стає тиснучим, з’являється відчуття скутості в ділянці грудної клітки. Біль пов’язаний з розвитком масивних склеротичних плевральних нашарувань.

Кашель з’являється в пізніх стадіях захворювання, він поступово наростає і стає вологим. Крім перерахованих скарг, хворих турбує загальна слабість, швидка втомлюваність, пітливість.

Об’єктивні прояви хвороби тривалий час залишаються незначними, але вже на ранніх стадіях хвороби над нижніми відділами легень вислуховується коробковий звук, який вказує на розвиток базальної емфіземи. В пізніх стадіях хвороби вислуховується жорстке дихання над ділянками притуплення і різко ослаблене – над ділянками коробкового звуку. Появу сухих або вологих хрипів, крепітації і шуму тертя плеври частіше можна пояснити приєднанням ускладнень: бронхіту, пневмонії, туберкульозу, ураження плеври.

При лабораторних дослідженнях визначають помірне підвищення ШОЕ, зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну. Важливе значення для діагностики і встановлення ступеня тяжкості силікозу має дослідження функції зовнішнього дихання, яке визначається показниками життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху, частотою дихання та інше.

Лікування силікозу повинно бути комплексним і спрямованим на відновлення порушених функцій, попередження приєднання туберкульозу та припинення прогресування силікотичного процесу. Харчування повинно бути повноцінним, вітамінізованим. Для попередження розвитку хвороби і прогресування фіброзного процесу в легенях при початкових стадіях силікозу застосовують фізіотерапевтичні методи: ультрафіолетове випромінювання, УВЧ, ультразвук на грудну клітку.

Для покращення дихальної функції та газообміну застосовують дихальну гімнастику і оксигенотерапію. При легенево-серцевій недостатності призначають серцеві глікозиди та сечогінні препарати. В останні роки для лікування силікозу застосовують протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, хімопсин), а також гіалуронідазу, лідазу, ронідазу. Ферменти призначають у вигляді інгаляцій. При швидко прогресуючому силікозі призначають курс гормональної терапії (кортизон, преднізолон) в комбінації з протитуберкульозними препаратами з профілактичною метою. Хворі на силікотуберкульоз лікуються в протитуберкульозних диспансерах. За показаннями застосовують відхаркуючі мікстури, заспокійливі засоби. При ускладненні силікозу неспецифічною пневмонією призначаються антибіотики і сульфаніламідні препарати.

Санаторно-курортне лікування показано хворим на початкових стадіях захворювання і проводиться в санаторіях південного берега Криму.

Силікатози

Силікатози – пневмоконіози, які виникають від вдихання пилу силікатів – мінералів, що містять оксид кремнію у зв’язаному стані з іншими елементами. Силікати широко розповсюджені в природі і застосовуються в різних галузях промисловості; найбільш розповсюдженими з них є азбест, тальк, цемент.

Азбестоз – виникає внаслідок дії азбест-силікату і характеризується розвитком дифузного хронічного інтерстиціального фіброзу легень.

Захворювання характеризується повільним перебігом і відсутністю гострих форм, частіше виникає через 5 років роботи з азбестом. Спочатку розвивається хронічний бронхіт і емфізема. Першими скаргами є задишка, нападоподібний кашель, спочатку сухий, потім із в’язким мокротинням, яке тяжко виділяється, біль в грудній клітці, особливо при кашлі, виражена слабість, швидка втомлюваність, головний біль. Змінюється вигляд хворих: вони худнуть, відмічається сіро-землисте забарвлення шкірних покривів з ціанотичним відтінком обличчя і губ.

Перкуторно і аускультативно в легенях визначаються ознаки хронічного бронхіту і дифузної емфіземи легень. Діагностичною ознакою є наявність в мокротинні азбестових волокон і тілець, а також утворення на шкірі хворих азбестових бородавок. Появу азбестових волокон в мокротинні слід вважати як самоочищення легень і дихальних шляхів від пилу азбесту. Так звані азбестові бородавки виникають внаслідок проникнення волокон азбесту в епітеліальний покрив шкіри. На місці їх проникнення відмічається виражене ороговіння епітелію та інтенсивна проліферація клітинних елементів з появою гігантських клітин. Азбестові бородавки появляються на пальцях рук і ніг, кистях і стопах. Діагноз підтверджується рентгенологічно наявністю у нижніх відділах легень ситових сітчастих утворень з малою кількістю або повною відсутністю вузликових елементів. Частими ускладненнями азбестозу є туберкульоз, гострі пневмонії, бронхоектатична хвороба, рак легень.

Пневмоконіози від органічного пилу

Бісиноз – професійне захворювання, яке виникає при тривалому вдиханні рослинного волокнистого пилу (бавовна, льон, рідше конопля). Термін „бісиноз” походить від грецького слова, що в перекладі означає тонкий льон. Основним шкідливим фактором на бавовноочисних і бавовнопрядильних підприємствах, льонокомбінатах, шпагатопрядильних фабриках є пил змішаного складу, включаючи органічну і мінеральну фракції. Пил досить часто буває забруднений бактеріями і грибами, переважно плісневими. В основі розвитку захворювання лежить порушення бронхіальної провідності.

Перші клінічні ознаки захворювання з’являються через декілька років роботи в умовах значної запиленості. Пацієнти скаржаться на стиснення і біль в грудній клітці, утруднене дихання, сухий кашель, загальну слабкість. Спочатку перераховані симптоми виникають лише після вихідних („симптом понеділка”), а надалі вони можуть ставати постійними. Іноді з бісинозом зв’язують гостре захворювання, що виникає в частини осіб в початковому періоді їх роботи на текстильному підприємстві, так звана „фабрична лихоманка”. Характер клінічних проявів і їх вираженість значно варіюють. Захворювання починається в кінці першого дня роботи, або ввечері: підвищується температура, появляється мерзлякуватість, головний біль, симптоми подразнення слизових (різкий сухий кашель, сухість і першін­ня в горлі, нежить, чхання, біль в очах, сльозотеча), появляється нудота, блювання, уртикарна висипка. Часто всі симптоми зникають на наступний день, іноді тривають кілька днів, переважно вечорами. Вважається, що у тих, хто переніс „фабричну лихоманку”, надалі після тривалої роботи бісиноз виникає частіше, ніж у тих, хто на неї не хворів.

За перебігом бісинозу виділяють три стадії. Перша стадія характеризується появою симптомів захворювання після вихідних днів і відпустки. На другій стадії напади задишки і кашлю стають більш вираженими і зустрі­чаються протягом всього часу роботи, але понеділок залишається „тяжким” днем. Світлі періоди зникають на третій стадії бісинозу, суб’єктивні розлади спостерігаються протягом всього тижня і поза виробництвом, об’єк­тивно – виражена симптоматика хронічного бронхіту, емфіземи легень, іноді приєднується пневмонія. Діагноз підтверджується рентгенологічними до­слідженнями: ознаки емфіземи, ущільнення коренів легень, підсилення легеневого малюнка, гіллястий пневмосклероз з переважною локалізацією в прикореневій зоні.

Лікування проводять симптоматичне і призначають бронхолітики (теофедрин, еуфілін), аскорбінову кислоту, теплі вологі інгаляції.

„Фермерська легеня” – своєрідне алергічне захворювання легень у сільськогосподарських робітників, яке виникає при обмолочуванні ячменю, вівса та інших злаків, при переробці сільськогосподарської продукції. Патологія обумовлена вдиханням рослинного пилу сіна, зерна, що гниє. Термофільні мікроорганізми мають антигенні властивості і викликають гострий, рідше підгострий або хронічний алергічний альвеоліт, що супроводжується ураженням дрібних бронхів і васкулітами.

Розрізняють гостру, підгостру і хронічні форми захворювання. В гострому періоді через 4-12 годин після роботи із заплідненим зерном появляється гарячка, кашель сухий або з мокротинням, нездужання. В легенях вислуховуються вологі хрипи і крепітація переважно в нижніх відділах. Клінічна картина нагадує пневмонію, функція дихання знижена, рентгенологічно в легенях – множинні плямисті тіні. Клінічна картина може зникнути через декілька днів, але при продовженні контакту із зерном захворювання може перейти в хронічну форму з розвитком дифузного фіброзу. В крові відмічається лейкоцитоз, може бути еозинофілія.

Перебіг захворювання залежить від його форми. Гостра форма через 3-4 тижні закінчується повним видужанням. При хронічній формі можливий розвиток легеневої і серцевої декомпенсацій. Лікування проводимо симптоматичне.

Силікоз

Серед усіх пневмоконіозів силікоз є найбільш поширеною формою, яка виникає від вдихання пилу кремнозему, що містить діоксид кремнію у вільному стані. Найчастіше виникає у робітників гірничорудної промисловості при добуванні вугілля, різних руд та інших корисних копалин; в машинобудівній промисловості серед робітників ливарних цехів; при виробництві вогнестійких і керамічних матеріалів, при тунелебудуванні, обробці граніту та інших порід, які містять двоокис кремнію, при розмолі піску.

Стаж роботи до розвитку силікозу в умовах запиленості на сучасних підприємствах в середньому становить 15-20 років.

Пил, попадаючи з повітрям в дихальні шляхи, частково осідає на слизових оболонках, частина його накопичується в альвеолах, а потім вже проникає в лімфатичні судини між альвеолярних перегородок, плевру та лімфатичні вузли коренів легень.

Клінічна картина і прогноз при силікозі можуть бути різними залежно від стажу і характеру роботи на виробництві, від ступеня дисперсності пилових частинок, від концентрації пилу в робочих приміщеннях, від стану здоров’я робітників та перенесених захворювань. Тривалий час хвороба може перебігати латентно з незначними клінічними проявами. Для силікозу характерна тріада скарг: задишка, біль в грудній клітці, кашель. Основним симптомом силікозу є задишка, проте в ранніх стадіях вона може зовсім не зустрічатись або виникає при значному фізичному навантаженні і швидко проходить після відпочинку. Пізніше при прогресуванні силікозу задишка поступово підсилюється і виникає вже при невеликому фізичному навантаженні.

Досить часто хворі скаржаться на колючий біль в грудній клітці без чіткої локалізації. Біль турбує у всіх стадіях захворювання, спочатку він непостійний, короткочасний, потім стає тиснучим, з’являється відчуття скутості в ділянці грудної клітки. Біль пов’язаний з розвитком масивних склеротичних плевральних нашарувань.

Кашель з’являється в пізніх стадіях захворювання, він поступово наростає і стає вологим. Крім перерахованих скарг, хворих турбує загальна слабість, швидка втомлюваність, пітливість.

Об’єктивні прояви хвороби тривалий час залишаються незначними, але вже на ранніх стадіях хвороби над нижніми відділами легень вислуховується коробковий звук, який вказує на розвиток базальної емфіземи. В пізніх стадіях хвороби вислуховується жорстке дихання над ділянками притуплення і різко ослаблене – над ділянками коробкового звуку. Появу сухих або вологих хрипів, крепітації і шуму тертя плеври частіше можна пояснити приєднанням ускладнень: бронхіту, пневмонії, туберкульозу, ураження плеври.

При лабораторних дослідженнях визначають помірне підвищення ШОЕ, зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну. Важливе значення для діагностики і встановлення ступеня тяжкості силікозу має дослідження функції зовнішнього дихання, яке визначається показниками життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху, частотою дихання та інше.

Лікування силікозу повинно бути комплексним і спрямованим на відновлення порушених функцій, попередження приєднання туберкульозу та припинення прогресування силікотичного процесу. Харчування повинно бути повноцінним, вітамінізованим. Для попередження розвитку хвороби і прогресування фіброзного процесу в легенях при початкових стадіях силікозу застосовують фізіотерапевтичні методи: ультрафіолетове випромінювання, УВЧ, ультразвук на грудну клітку.

Для покращення дихальної функції та газообміну застосовують дихальну гімнастику і оксигенотерапію. При легенево-серцевій недостатності призначають серцеві глікозиди та сечогінні препарати. В останні роки для лікування силікозу застосовують протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, хімопсин), а також гіалуронідазу, лідазу, ронідазу. Ферменти призначають у вигляді інгаляцій. При швидко прогресуючому силікозі призначають курс гормональної терапії (кортизон, преднізолон) в комбінації з протитуберкульозними препаратами з профілактичною метою. Хворі на силікотуберкульоз лікуються в протитуберкульозних диспансерах. За показаннями застосовують відхаркуючі мікстури, заспокійливі засоби. При ускладненні силікозу неспецифічною пневмонією призначаються антибіотики і сульфаніламідні препарати.

Санаторно-курортне лікування показано хворим на початкових стадіях захворювання і проводиться в санаторіях південного берега Криму.

Силікатози

Силікатози – пневмоконіози, які виникають від вдихання пилу силікатів – мінералів, що містять оксид кремнію у зв’язаному стані з іншими елементами. Силікати широко розповсюджені в природі і застосовуються в різних галузях промисловості; найбільш розповсюдженими з них є азбест, тальк, цемент.

Азбестоз – виникає внаслідок дії азбест-силікату і характеризується розвитком дифузного хронічного інтерстиціального фіброзу легень.

Захворювання характеризується повільним перебігом і відсутністю гострих форм, частіше виникає через 5 років роботи з азбестом. Спочатку розвивається хронічний бронхіт і емфізема. Першими скаргами є задишка, нападоподібний кашель, спочатку сухий, потім із в’язким мокротинням, яке тяжко виділяється, біль в грудній клітці, особливо при кашлі, виражена слабість, швидка втомлюваність, головний біль. Змінюється вигляд хворих: вони худнуть, відмічається сіро-землисте забарвлення шкірних покривів з ціанотичним відтінком обличчя і губ.

Перкуторно і аускультативно в легенях визначаються ознаки хронічного бронхіту і дифузної емфіземи легень. Діагностичною ознакою є наявність в мокротинні азбестових волокон і тілець, а також утворення на шкірі хворих азбестових бородавок. Появу азбестових волокон в мокротинні слід вважати як самоочищення легень і дихальних шляхів від пилу азбесту. Так звані азбестові бородавки виникають внаслідок проникнення волокон азбесту в епітеліальний покрив шкіри. На місці їх проникнення відмічається виражене ороговіння епітелію та інтенсивна проліферація клітинних елементів з появою гігантських клітин. Азбестові бородавки появляються на пальцях рук і ніг, кистях і стопах. Діагноз підтверджується рентгенологічно наявністю у нижніх відділах легень ситових сітчастих утворень з малою кількістю або повною відсутністю вузликових елементів. Частими ускладненнями азбестозу є туберкульоз, гострі пневмонії, бронхоектатична хвороба, рак легень.

Пневмоконіози від органічного пилу

Бісиноз – професійне захворювання, яке виникає при тривалому вдиханні рослинного волокнистого пилу (бавовна, льон, рідше конопля). Термін „бісиноз” походить від грецького слова, що в перекладі означає тонкий льон. Основним шкідливим фактором на бавовноочисних і бавовнопрядильних підприємствах, льонокомбінатах, шпагатопрядильних фабриках є пил змішаного складу, включаючи органічну і мінеральну фракції. Пил досить часто буває забруднений бактеріями і грибами, переважно плісневими. В основі розвитку захворювання лежить порушення бронхіальної провідності.

Перші клінічні ознаки захворювання з’являються через декілька років роботи в умовах значної запиленості. Пацієнти скаржаться на стиснення і біль в грудній клітці, утруднене дихання, сухий кашель, загальну слабкість. Спочатку перераховані симптоми виникають лише після вихідних („симптом понеділка”), а надалі вони можуть ставати постійними. Іноді з бісинозом зв’язують гостре захворювання, що виникає в частини осіб в початковому періоді їх роботи на текстильному підприємстві, так звана „фабрична лихоманка”. Характер клінічних проявів і їх вираженість значно варіюють. Захворювання починається в кінці першого дня роботи, або ввечері: підвищується температура, появляється мерзлякуватість, головний біль, симптоми подразнення слизових (різкий сухий кашель, сухість і першін­ня в горлі, нежить, чхання, біль в очах, сльозотеча), появляється нудота, блювання, уртикарна висипка. Часто всі симптоми зникають на наступний день, іноді тривають кілька днів, переважно вечорами. Вважається, що у тих, хто переніс „фабричну лихоманку”, надалі після тривалої роботи бісиноз виникає частіше, ніж у тих, хто на неї не хворів.

За перебігом бісинозу виділяють три стадії. Перша стадія характеризується появою симптомів захворювання після вихідних днів і відпустки. На другій стадії напади задишки і кашлю стають більш вираженими і зустрі­чаються протягом всього часу роботи, але понеділок залишається „тяжким” днем. Світлі періоди зникають на третій стадії бісинозу, суб’єктивні розлади спостерігаються протягом всього тижня і поза виробництвом, об’єк­тивно – виражена симптоматика хронічного бронхіту, емфіземи легень, іноді приєднується пневмонія. Діагноз підтверджується рентгенологічними до­слідженнями: ознаки емфіземи, ущільнення коренів легень, підсилення легеневого малюнка, гіллястий пневмосклероз з переважною локалізацією в прикореневій зоні.

Лікування проводять симптоматичне і призначають бронхолітики (теофедрин, еуфілін), аскорбінову кислоту, теплі вологі інгаляції.

„Фермерська легеня” – своєрідне алергічне захворювання легень у сільськогосподарських робітників, яке виникає при обмолочуванні ячменю, вівса та інших злаків, при переробці сільськогосподарської продукції. Патологія обумовлена вдиханням рослинного пилу сіна, зерна, що гниє. Термофільні мікроорганізми мають антигенні властивості і викликають гострий, рідше підгострий або хронічний алергічний альвеоліт, що супроводжується ураженням дрібних бронхів і васкулітами.

Розрізняють гостру, підгостру і хронічні форми захворювання. В гострому періоді через 4-12 годин після роботи із заплідненим зерном появляється гарячка, кашель сухий або з мокротинням, нездужання. В легенях вислуховуються вологі хрипи і крепітація переважно в нижніх відділах. Клінічна картина нагадує пневмонію, функція дихання знижена, рентгенологічно в легенях – множинні плямисті тіні. Клінічна картина може зникнути через декілька днів, але при продовженні контакту із зерном захворювання може перейти в хронічну форму з розвитком дифузного фіброзу. В крові відмічається лейкоцитоз, може бути еозинофілія.

Перебіг захворювання залежить від його форми. Гостра форма через 3-4 тижні закінчується повним видужанням. При хронічній формі можливий розвиток легеневої і серцевої декомпенсацій. Лікування проводимо симптоматичне.

Роль медичної сестри у профілактиці захворювання

Медична сестра, працюючи на виробництві, повинна контролювати дотримання встановлених санітарним законодавством норм гранично допустимих концентрацій окремих видів пилу, вимагати від адміністрації засобів знепилювання (зрошування, відсмоктуюча вентиляція, гасіння пилу піною, застосування поверхнево-активних змотувачів пилу тощо), а також індивідуальних засобів захисту дихальних шляхів (респіратори). Для профілактики пилових захворювань легень після роботи проводять інгаляції 2-3% розчином натрію гідрокарбонату, лужною мінеральною водою. Виведенню пилу з легень сприяють ультрафіолетове опромінення шкіри, відвідування парної і сауни.

Особи схильні до захворювання на пневмоконіоз (наявність захворювань органів дихання, ЛОР – органів), не повинні допускатися до роботи, де є контакт з пилом. Тому важливе значення має детальний збір анамнезу життя хворого, а також медичного огляду при влаштуванні на роботу і наступних медичних оглядах працюючого. Профілактичні огляди проводять раз на два роки, або щороку залежно від виду пилу та характеру роботи. Усім робітникам проводиться флюоро- або рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, а також показники функцій легень, включаючи життєву ємність легень та об’єм форсованого видиху за першу секунду.

Догляд за хворими на пневмоконіози медична сестра проводить залежно від проблем пацієнта.