Основні відомості про компанію

Основні відомості про компанію

· Ідентифікаційні реквізити та місцезнаходження емітента:

1. Повне найменування: Відкрите акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго"

2. Організаційно-правова форма: Відкрите акціонерне товариство

3. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00131564

4. Місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34

5. Міжміський код, телефон та факс:

[phone]

[phone] (тел./факс)

· Інформація про державну реєстрацію емітента:

1. Номер свідоцтва: 11191200000000647

2. Дата видачі: 23.10.1998 року

3. Орган, що видав свідоцтво: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради

4. Зареєстрований статутний капітал: 25 908 875 грн.

· Банки, що обслуговують емітента:

1. Найменування банку, який обслуговує емітента за поточним рахунком у національній та іноземній валюті: Івано-Франківське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України"

2. МФО банку: 336503

3. Поточний рахунок: 26003301757

· Основні види діяльності:

1. Найменування: Розподілення та постачання електроенергії

2. Код за КВЕД: 40.13.0

Організаційна структура

Органами управління ВАТ "Прикарпаттяобленерго" є:

· Вищий орган акціонерного товариства – Загальні збори акціонерів.

· Органи управління та контролю – Наглядова рада; Ревізійна комісія;

· Виконавчий орган товариства – Голова Правління та Правління.

Сьогодні підприємство – це мережа із 17 філій (районів електричних мереж) у кожному адміністративному районі області з центральним офісом в Івано-Франківську. Філії функціонують без права юридичної особи. Метою їх діяльності є забезпечення постачання споживачів енергією, підтримання електрообладнання та мереж в належному робочому стані, підвищення надійності та ефективності його роботи, а також забезпечення належних умов для отримання, передачі та розподілу споживачам електричної енергії у відповідності з ліцензіями.

Виробничі служби, дільниці, цехи та відділи поділено за напрямками роботи:

· Підрозділи технічної дирекції,

· Підрозділи дирекції з енергозбуту,

· Підрозділи дирекції з економіки та фінансів,

· Підрозділи центральної бухгалтерії,

· Підрозділи служби з охорони праці,

· Підрозділи дирекції з персоналу,

· Підрозділи дирекції з юридичних питань,

· Підрозділи дирекції із загальних питань,

· Підрозділі дирекції з питань захисту економічних інтересів,

· Підрозділи дирекції з інформаційних технологій.

Історія створення та діяльності ВАТ "Прикарпаттяобленерго". Характеристика продукції (робіт, послуг)

ВАТ "Прикарпаттяобленерго" веде свою історію з 1930 року, коли було введено в експлуатацію Станіславівську електростанцію.

Весною 1928 року в Станиславові (Івано-Франківську) розпочалося спорудження загальноміської електростанції. Це був перший крок до створення попередниці ВАТ "Прикарпаттяобленерго" - обласної електропостачальної компанії.

16 серпня 1930 року Станиславська електростанція вперше видала промисловий струм і почала стабільно працювати. Електростанція була дизельною і мала сумарну потужність 1008 кВт. Згодом, ще до початку війни, її потужність зросла до 3008 кВт за рахунок встановлення парових турбін.

До кінця 1931 року кількість споживачів Станиславської електростанції сягнула 4000. Найповнішу інформацію про виробництво електроенергії та її складові маємо за 1934 рік. Тоді електростанція виробила 2450190 квт-год, в тому числі: для освітлення – 757872 (30,9%), для освітлення вулиць – 168835 (6,9%), для промислових потреб – 980563(40%), для власних потреб –189713 (7,7%), втрати в мережах і трансформаторах – 353207 (14,5%). Найбільшими споживачами енергії були головні залізничні майстерні, станція помп залізниці, млин Фрідлендера, фабрика вати Мендельсона, фабрика машин “Віс” Цьоклера. Пізніше до них долучилися фабрика машин “Фама” Весели та фабрика шкір Маргошеса. Більшість із них ще утримували власні динамомашини, а залізничні майстерні та Маргошес навіть досить потужні станції на 540 та 240 квт відповідно. Кошти, витрачені на спорудження електростанції становили біля 3 мільйонів злотих. З цієї суми на будинки адміністраційні та технічні припадало 430000 зл. Мережа високої та низької напруги, кабельна і повітряна, разом з вартістю під”єднання споживачів, що покривалась електростанцією та значними витратами на лічильники, коштували близько 1 мільйона злотих. Півтора мільйона злотих коштували мотори, генератори, устаткування трансформаторних підстанцій і таке інше.

Електростанція в Станиславові стала другою за потужністю у воєводстві після станції ТЕСП у Калуші. Ще до початку розбудови міська управа і електростанція підготували проект відповідної ліцензії і технічне обгрунтування, основними пунктами якого були:

1. Забезпечення електроенергією сусідніх значних поселень, в першу чергу, Тисмениці і Тлумача, а надалі й інших за допомогою ліній електропередач (ЛЕП) з напругою 30000 вольт.

2. Електрифікація приміських місцевостей з допомогою мережі 6000 і 380/220в.

3. Залучення існуючих електростанцій в Галичі й Богородчанах для постачання найближчого сусідства тих міст без порушення їхніх ліцензованих прав до часу, поки умови дозволять будівництво ЛЕП на тих теренах.

4. Залучення існуючих електростанцій промислових закладів для співпраці на спільну мережу.

Протягом 1938 року були побудовані такі енергетичні об’єкти:

1. Дві трансформаторні підстанції 30 кіловольт (в Хриплині і на самій електростанції);

2. ЛЕП 30 кв на Микитинці і Тисменицю.

3. Дві трансформаторні підстанції 6000/380/220 в Угринові та Ямниці.

4. Розподільча мережа:

· Пасічна – 3,6 км;

· Крихівці – 3,2 км;

· Тисмениця – 3,1 км;

· Микитинці – 2,6 км;

· Угринів – 2,2 км;

· Софіївка – 1,9 км;

· Ринь – 1,8 км;

· Угорники – 1,6 км;

· Ямниця – 1,5 км.

Разом: 21,5 км.

Розвиток електроенергетики в області зупинила ІІ світова війна. Німецькі військові демонтували і вивезли до Німеччини близько 70% обладнання Станиславської електростанції. Під час ведення бойових дій було пошкоджено сотні кілометрів кабельних ліній електропередач.

Після війни проводилися реконструкції та будівництво нових об'єктів. Результатом інтенсивної розбудови стало п'ятикратне в порівнянні з довоєнною зростання потужності Станиславської електростанції на початку 60-х.

На початку 60-х років вже майже 95 % промислових підприємств і 40 % населення користувалися електроенергією. Плани її виро­бітку по управлінню "Станіславенерго" щорічно перевиконувалися. Темпи зростання продукції енергетиків почали перевищувати темпи зростання валової промислової продукції. Це відбулося за рахунок збільшення кількості електростанцій та зростання їхньої потужності (див. таблицю 1.1).

Таблиця 1.1 – Зростання потужності електростанцій і виробіток електроенергії в області.

Роки	Потужність електростанцій (в %)	Вироблено електроенергії (в %)	Вироблено електроенергії на душу населення (квт-год)
			19,3
		203,2
		399,2	93,3
	553,1	831,3	195,1
	577,1	892,6	201,2

 

Електрогенеруюче господарство Станіславщини на той час налічувало 889 електростанцій. 14 із них мали потужність 500 і більше квт. Найбільшими серед них були Станіславська, Коломийська, Калуська, Надвірнянська і Ковалівська. Сумарна ж їх потужність становила 47 тис. квт і виробляли вони 159 млн. квт- год. електроенергії, що складало 69,4 % всієї електроенергі області. Решту 875 енергетичних об'єктів були дрібними, автономно працюючими електростанціями, в більшості з дизельними двигунами. Їх потужність не перевищувала 50 квт.

В 1973 році електростанція перестала існувати як самостійне підприємство. Її було приєднано на правах цеху до Івано-Франківського підприємства електричних мереж. Через п'ять років, у 1978 році ці дві структури об'єдналися з обласним підприємством сільських електромереж, отримавши назву - обласне підприємство електричних мереж. З такою назвою підприємство проіснувало до 1995 року.

Далі, згідно Указу Президента України підприємство було корпоратизоване і почало працювати під новою назвою - Державна акціонерна електропостачальна компанія (ДАЕК) "Прикарпаттяобленерго".

Через два роки, згідно державного плану приватизації об'єктів енергетики, почалася приватизація компанії і вже у вересні 1998 року на установчих зборах було створене відкрите акціонерне товариство ВАТ "Прикарпаттяобленерго".

В 2001 році в компанії завершена розробка нового фірмового стилю, логотипу та корпоративної кольорової гами.

У серпні 2002 року поблизу офісу підприємства боло освячено капличку "Покрови Матері Божої", зведену на пожертви працівників та керівництва компанії.

У 2002 році також засновано Народний футбольний клуб "Ураган" і футбольну команду з міні-футболу з такою ж назвою.

В цьому році за рішенням Спостережної Ради на посаду голови Правління ВАТ "Прикарпаттяобленерго" призначено Олександра Бубена.

У 2005 році працівниками була розроблена місія компанії.

Сьогодні ВАТ "Прикарпаттяобленерго" входить в десятку найкращих обленерго по розрахунках з енергоринком, з кожним роком знижуються показники кредиторсько-дебіторської заборгованості. Компанія є прибутковою, вона постійно розвивається і дбає про добробут своїх споживачів та працівників.

Основними видами діяльності ВАТ є передача електроенергії електромережами та постачання електроенергії споживачам Івано-Франківської області. Енергетики Прикарпаття виконують почесну і важливу місію: "Професійною командою енергетиків-однодумців нести світло в кожну оселю, забезпечувати затишні умови життя та сприятливі умови ведення бізнесу на Прикарпатті, гарантувати стабільне зростання добробуту співробітників і акціонерів компанії".

ВАТ "Прикарпаттяобленерго" отримує електроенергію від об'єднаної енергосистеми України. За рік через електромережі підприємства передається близько двох мільярдів кіловат-годин електроенергії. Максимальне літнє навантаження області складає 228 мегават, максимальне зимове навантаження - 391 мегават.

Підприємство постачає електроенергію 500 тисячам споживачам, 488 тисяч з яких - населення краю.

Мережеве господарство складають 1889 км повітряних та кабельних ліній 0,4-10 кВ, 23928 км ПЛ-35-110 кВ, 130 трансформаторних підстанцій 35-110 кВ.

У структурі ВАТ - 17 філій - районів електромереж та центральні виробничі служби, загальна чисельність працівників - близько 3 тисяч чоловік. З них 742 з вищою освітою, 995 – молоді спеціалісти віком до 30 років. На підприємстві також працюють цілі династії енергетиків, для яких робота у ВАТ є родинною справою. Четверо працівників ВАТ носять горде звання “Заслужений енергетик”, двоє є володарями медалі “За працю і звитягу”, троє є кавалерами ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.

За останні три роки енергопостачальне підприємство інтенсивно нарощує темпи свого розвитку. Компанія працює над розширенням та популяризацією додаткових послуг. При товаристві успішно функціонує ДП "Прикарпаттяенергосервіс".

З 15 жовтня 2006 року в Івано-Франківську розпочав роботу Сервісний центр ВАТ "Прикарпаттяобленерго". Для покращення взаємодії між постачальником електроенергії та споживачами у структурі ВАТ "Прикарпаттяобленерго" діє інформаційно-консультаційна служба.

Сьогодні ВАТ "Прикарпаттяобленерго" - стабільна надійна компанія, яка динамічно розвивається. Єдиною метою керівництва ВАТ є бажання зробити підприємство кращим в нашій державі. Зараз в товаристві розроблено стратегічний план розвитку на 2006-2009 роки, проходить оптимізація системи управління та внутрішнє удосконалення компанії, формування діючої системи управління якістю.

Місія ВАТ "Прикарпаттяобленерго": професійною командою енергетиків-однодумців нести світло в кожну оселю, забезпечувати затишні умови життя та сприятливі умови ведення бізнесу на Прикарпатті, гарантувати стабільне зростання добробуту співробітників і акціонерів компанії.

Головною метою діяльності підприємства є досягнення максимального прибутку для задоволення інтересів виробництва, акціонерів, економічних та соціальних потреб його працівників.

Предметом діяльності ВАТ та його головними цілями є:

· виробництво, транспортування, передача, розподіл та постачання електричної і теплової енергії на основі відповідних ліцензій та на умовах укладених договорів;

· ремонт, технічне переозброєння і реконструкція власного енергетичного та допоміжного обладнання;

· надання послуг, які пов’язані з процесом виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної та теплової енергії;

· надання послуг або виробництво продукції, не пов’язаних безпосередньо з процесом виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання енергетичної та теплової енергії;

· виготовлення, ремонт та сервісне обслуговування, засобів вимірювання та контролю;

· здійснення нагляду за дотриманням «Правил охорони енергооб’єктів»;

· соціально-побутова діяльність, в тому числі, організація пунктів громадського харчування, створення мережі фірмових магазинів, надання готельних послуг, медичне обслуговування, утримання закладів оздоровлення та відпочинку, надання житлових послуг;

· технічне обслуговування систем теплопостачання та електропостачання;

· виробництво та сервісне обслуговування систем та засобів програмного забезпечення і зв’язку, виконання робіт та надання послуг;

· технічне обслуговування, профілактичний та аварійний ремонт будівель та споруд;

· розробка та здійснення заходів щодо навчання, підвищення кваліфікації та підготовки персоналу;

· участь в реалізації державних соціальних програм, благодійницька та спонсорська діяльність;

· проектна та будівельна діяльність, у тому числі будівництво, реконструкція, ремонт та реставрація об’єктів промислового, не промислового, житлового, комунального, соціального і культурного призначення.

Розділ 2 Змістовна складова менеджменту на ВАТ "Прикарпаттяобленерго"

Методи менеджменту

Менеджмент використовує різноманітні способи, підходи та прийоми, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефективно організувати виконання притаманних йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського впливу. В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту.

У загальноприйнятому розумінні методи - це способи (прийоми) цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт для досягнення поставленої мети. Усі методи управління використовуються в практичній діяльності керівником не як окремі, розрізнені й самостійні способи впливу, а як цілісна система взаємопов'язаних та взаємодіючих конкретних методів.

У методах менеджменту виражається сутність його принципів у конкретній формі, адаптованій до реалій господарської діяльності. З їхньою допомогою менеджери (керівники) забезпечують скоординовану діяльність в організації та єдність інтересів усього персоналу. Мета і методи взаємопов'язані між собою. Кожній меті відповідають певні методи її досягнення. Тому менеджеру важливо слідкувати за відповідністю мети методам своєї діяльності.

Про те, що людство вже давно усвідомило значення методів у життєдіяльності суспільства, може свідчити одне з положень із стародавньої китайської філософії: "Цілеспрямована діяльність людини проявляється в тому, що людина має метод: мету, засіб, план дій або порядок дій для досягнення поставленої мети, а також відповідні критерії для оцінювання результатів своєї діяльності. Метод - це те, завдяки чому можна отримати результат".

Поняття методу менеджменту трактується двояко: як спосіб пізнання, дослідження об'єкта управління і як прийом, спосіб практичної управлінської діяльності.

У першому випадку це гносеологічна категорія науки управління, яка дає змогу одержати нові знання про управління. У другому значенні термін метод стосується змісту процесу управління й означає спосіб здійснення управлінської діяльності. У літературі з менеджменту поряд з поняттям метод як синоніми часто використовуються категорії техніка, підхід.

Сукупність методів, якими користується організація, складає її методичний інструментарій. Для характеристики методичного забезпечення менеджменту фірм також використовуються поняття методичний апарат, методична база. Методи в менеджменті мають особливе значення. З їхньою допомогою відбувається взаємне збагачення його теорії та практики.

Так, розв'язуючи те чи інше завдання менеджменту, методи слугують меті практичного управління, надаючи в його розпорядження систему правил, прийомів та підходів, за допомогою яких скорочуються витрати часу й інших ресурсів на постановку та реалізацію мети. Разом із тим використання системи методів при вивченні нових управлінських проблем дає змогу розширити і поглибити знання про управління. Таким чином, методи сприяють розвитку теорії менеджменту, піднімаючи її на більш високий рівень.

У визначеннях методів управління як свідомо сформульованих суб'єктом управління варіантів управлінської діяльності підкреслюється їхня альтернативність, тобто можливість вибору з множини варіантів конкретного способу або прийому дій.

Узагальнюючи підходи до визначення та розуміння суті методів управління, можна зробити висновок про те, що зміст і специфіка їх визначаються сутністю та особливостями самого управління.

Методи управління ґрунтуються на дії законів і закономірностей управління, які одночасно враховують науково-технічний рівень розвитку виробництва і рівень розвитку відносин управління.

Методи менеджменту настільки ж різноманітні, як і інтереси людей, характер їхньої роботи. У них у конкретній формі, адаптованій до реальних ситуацій бізнесу, виражається сутність його принципів. Мета методів - забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів.

Методи менеджменту орієнтовані насамперед на високу продуктивність і ефективність діяльності персоналу фірми, на злагоджену роботу підрозділів фірми, на чітку організацію різноманітної діяльності фірми й управління нею на рівні світових стандартів. За характером дії методи умовно (формально) можна поділити на методи матеріальної, соціальної і владної мотивації, або економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні. Методи соціальної мотивації передбачають спонукання індивіда (працівника) до орієнтації на соціально значимі інтереси (культуру, розвиток і т. ін.).

Економічні методи впливають на майнові інтереси фірм та їхній персонал. З одного боку, вони стимулюють діяльність фірм щодо задоволення інтересів суспільства (система податків, банківських кредитів і т. ін.), з іншого - служать для мотивації роботи персоналу (заробітна плата, премії, винагороди за інновації).

Методи владної мотивації передбачають орієнтацію на дисципліну, організаційно-розпорядницькі документи та суворе виконання їх.

Організаційно-розпорядницькі методи базуються на об'єктивних законах організації спільної діяльності та управлінні нею, на природних потребах людей в упорядкованій взаємодії між собою, їхньою метою є впорядкування функцій управління, обов'язків і прав працівників, регламентація їхньої діяльності. Організаційно-розпорядницькі методи поділяються на три групи.

Організаційно-стабілізуючі методи, що встановлюють та визначають довгострокові зв'язки в системах управління між людьми і їхніми групами (структура, штати, положення про виконавців, регламенти діяльності, концепції управління).

Розпорядницькі методи забезпечують оперативне управління сумісною діяльністю людей та підприємств і представлені у формі договорів, наказів, розпоряджень.
Дисциплінарні методи призначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків і відносин, а також відповідальності за визначену роботу.

Сутність соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності і творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). При цьому використовуються знання загальної і соціальної психології. Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні. До соціальних методів належать: підвищення активності (копіювання лідерів, установлення стандартів зразкової поведінки в усіх сферах діяльності); підтримка соціальної спадкоємності (конкурси майстерності, присвоєння кваліфікаційних відмінностей, свята з приводу ювілеїв і успішного завершення великих ділових операцій та ін.); соціальне нормування (встановлення норм відносин між працівниками фірми, правил внутрішнього розпорядку, виробничого етикету, виробітку і неухильне дотримання єдиних цінностей для всього персоналу фірми та ін.); моральне стимулювання (індивідуальне і колективне).

Механізм використання соціальних методів включає: соціальні дослідження або виявлення проблем і напрямів впливу; соціальне планування або розробку конкретних способів впливу на людей; соціальне регулювання або розв'язання виявлених проблем і реалізацію визначених способів впливу на людей.

Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці (ліквідація монотонності, колірне забарвлення приміщень і устаткування, використання спеціально підібраної музики); психологічне спонукання (заохочення творчості, ініціативи і самостійності); задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; розробка мети за психологічними характеристиками і розвиток необхідних психологічних рис; комплектування малих груп за критерієм психологічної сумісності працівників; установлення нормальних взаємовідносин між керівниками і підлеглими.
Методи менеджменту формуються в такій послідовності: оцінювання ситуації і поставлених завдань з метою визначення основних напрямів і видів впливу; вибір складу методів і обґрунтування їхніх якісних і кількісних параметрів; забезпечення умов для ефективного застосування обраних методів, що в кінцевому результаті формує техніку і технологію управлінської роботи.

Техніка і технологія управління. Технічні засоби, що використовуються в процесі здійснення функцій управління, утворюють техніку управління. Сьогодні як головний технічний засіб використовуються ЕОМ і насамперед ПК. До техніки управління належать також засоби збору, опрацювання та зберігання інформації.

Технологія менеджменту включає: послідовність і процедури реалізації функцій управління, систему і порядок документообігу на підприємстві, порядок використання визначеної сукупності технічних засобів для роботи з інформацією (збір, переробка, збереження, використання). Основні вимоги, що висуваються до технології менеджменту, можна звести до таких:

- формулювання проблем, розробка і вибір рішення мають бути сконцентровані на тому рівні ієрархії управління, де для цього є відповідна інформація;
інформація має надходити від усіх підрозділів фірми, що перебувають на різних рівнях управління і виконують різні функції;

- вибір і прийняття рішень мають виражати інтереси і можливості тих рівнів управління, на які буде покладено виконання рішення або які зацікавлені в його реалізації;

- суворе дотримання підпорядкованості у відносинах ієрархії управління, жорстка дисципліна, висока вимогливість.

Щоб правильно організувати кожний функціональний процес у системі управління, менеджеру необхідно: визначати кількість, послідовність і характер операцій, котрі складають цей процес, підібрати (розробити) для кожної операції відповідні способи, прийоми (методику), технічні засоби, визначити оптимальні умови протікання процесу в часі та просторі. Для підвищення ефективності технології управління велике значення мають аналіз, дослідження організаційних операцій, подання їх у графічній і текстовій формах, типізація і стандартизація, а звідси й проектування, поєднання однорідних операцій, переведення їх на машинне виконання з метою зниження трудомісткості процесу управління.

Поняття "технологія управління" тісно пов'язане з процесом алгоритмізації операцій і процедур у рамках тих або інших функцій керівної системи.
Збір і опрацювання інформації в керівній системі, підготовка й прийняття управлінських рішень, організаторська робота з реалізації рішень - усі ці процеси управлінського впливу, виконувані менеджером, слід розглядати як упорядковану послідовність операцій. Регламент змісту і послідовності операцій в інформаційному процесі виконує роль процедури процесу управління.

 

Розділ 3 Характеристика зовнішнього і внутрішнього середовищ діяльності ВАТ "Прикарпаттяобленерго"

Інвестиційна діяльність

Джерела інвестування

Інвестиційний напрямок є в компанії одним з пріоритетних. Реалізація інвестиційної політики дозволяє ВАТ "Прикарпаттяобленерго" підвищувати надійність передачі електроенергії і електропостачання своїх споживачі. Щоб досягти бажаного вдосконалення у наданні послуг з електропоста­чання компанія спрямовує власні кошти, які закладаються в інвестиційну складову тарифу на постачання та передачу електроенергії. Щорічно розробляється і впроваджується Інвестиційна програма ВАТ "Прикарпаттяобленерго", яка погоджується Міністерством палива та енергетики України та схвалюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Основні відомості про компанію

· Ідентифікаційні реквізити та місцезнаходження емітента:

1. Повне найменування: Відкрите акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго"

2. Організаційно-правова форма: Відкрите акціонерне товариство

3. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00131564

4. Місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34

5. Міжміський код, телефон та факс:

[phone]

[phone] (тел./факс)

· Інформація про державну реєстрацію емітента:

1. Номер свідоцтва: 11191200000000647

2. Дата видачі: 23.10.1998 року

3. Орган, що видав свідоцтво: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради

4. Зареєстрований статутний капітал: 25 908 875 грн.

· Банки, що обслуговують емітента:

1. Найменування банку, який обслуговує емітента за поточним рахунком у національній та іноземній валюті: Івано-Франківське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України"

2. МФО банку: 336503

3. Поточний рахунок: 26003301757

· Основні види діяльності:

1. Найменування: Розподілення та постачання електроенергії

2. Код за КВЕД: 40.13.0

Організаційна структура

Органами управління ВАТ "Прикарпаттяобленерго" є:

· Вищий орган акціонерного товариства – Загальні збори акціонерів.

· Органи управління та контролю – Наглядова рада; Ревізійна комісія;

· Виконавчий орган товариства – Голова Правління та Правління.

Сьогодні підприємство – це мережа із 17 філій (районів електричних мереж) у кожному адміністративному районі області з центральним офісом в Івано-Франківську. Філії функціонують без права юридичної особи. Метою їх діяльності є забезпечення постачання споживачів енергією, підтримання електрообладнання та мереж в належному робочому стані, підвищення надійності та ефективності його роботи, а також забезпечення належних умов для отримання, передачі та розподілу споживачам електричної енергії у відповідності з ліцензіями.

Виробничі служби, дільниці, цехи та відділи поділено за напрямками роботи:

· Підрозділи технічної дирекції,

· Підрозділи дирекції з енергозбуту,

· Підрозділи дирекції з економіки та фінансів,

· Підрозділи центральної бухгалтерії,

· Підрозділи служби з охорони праці,

· Підрозділи дирекції з персоналу,

· Підрозділи дирекції з юридичних питань,

· Підрозділи дирекції із загальних питань,

· Підрозділі дирекції з питань захисту економічних інтересів,

· Підрозділи дирекції з інформаційних технологій.

Історія створення та діяльності ВАТ "Прикарпаттяобленерго". Характеристика продукції (робіт, послуг)

ВАТ "Прикарпаттяобленерго" веде свою історію з 1930 року, коли було введено в експлуатацію Станіславівську електростанцію.

Весною 1928 року в Станиславові (Івано-Франківську) розпочалося спорудження загальноміської електростанції. Це був перший крок до створення попередниці ВАТ "Прикарпаттяобленерго" - обласної електропостачальної компанії.

16 серпня 1930 року Станиславська електростанція вперше видала промисловий струм і почала стабільно працювати. Електростанція була дизельною і мала сумарну потужність 1008 кВт. Згодом, ще до початку війни, її потужність зросла до 3008 кВт за рахунок встановлення парових турбін.

До кінця 1931 року кількість споживачів Станиславської електростанції сягнула 4000. Найповнішу інформацію про виробництво електроенергії та її складові маємо за 1934 рік. Тоді електростанція виробила 2450190 квт-год, в тому числі: для освітлення – 757872 (30,9%), для освітлення вулиць – 168835 (6,9%), для промислових потреб – 980563(40%), для власних потреб –189713 (7,7%), втрати в мережах і трансформаторах – 353207 (14,5%). Найбільшими споживачами енергії були головні залізничні майстерні, станція помп залізниці, млин Фрідлендера, фабрика вати Мендельсона, фабрика машин “Віс” Цьоклера. Пізніше до них долучилися фабрика машин “Фама” Весели та фабрика шкір Маргошеса. Більшість із них ще утримували власні динамомашини, а залізничні майстерні та Маргошес навіть досить потужні станції на 540 та 240 квт відповідно. Кошти, витрачені на спорудження електростанції становили біля 3 мільйонів злотих. З цієї суми на будинки адміністраційні та технічні припадало 430000 зл. Мережа високої та низької напруги, кабельна і повітряна, разом з вартістю під”єднання споживачів, що покривалась електростанцією та значними витратами на лічильники, коштували близько 1 мільйона злотих. Півтора мільйона злотих коштували мотори, генератори, устаткування трансформаторних підстанцій і таке інше.

Електростанція в Станиславові стала другою за потужністю у воєводстві після станції ТЕСП у Калуші. Ще до початку розбудови міська управа і електростанція підготували проект відповідної ліцензії і технічне обгрунтування, основними пунктами якого були:

1. Забезпечення електроенергією сусідніх значних поселень, в першу чергу, Тисмениці і Тлумача, а надалі й інших за допомогою ліній електропередач (ЛЕП) з напругою 30000 вольт.

2. Електрифікація приміських місцевостей з допомогою мережі 6000 і 380/220в.

3. Залучення існуючих електростанцій в Галичі й Богородчанах для постачання найближчого сусідства тих міст без порушення їхніх ліцензованих прав до часу, поки умови дозволять будівництво ЛЕП на тих теренах.

4. Залучення існуючих електростанцій промислових закладів для співпраці на спільну мережу.

Протягом 1938 року були побудовані такі енергетичні об’єкти:

1. Дві трансформаторні підстанції 30 кіловольт (в Хриплині і на самій електростанції);

2. ЛЕП 30 кв на Микитинці і Тисменицю.

3. Дві трансформаторні підстанції 6000/380/220 в Угринові та Ямниці.

4. Розподільча мережа:

· Пасічна – 3,6 км;

· Крихівці – 3,2 км;

· Тисмениця – 3,1 км;

· Микитинці – 2,6 км;

· Угринів – 2,2 км;

· Софіївка – 1,9 км;

· Ринь – 1,8 км;

· Угорники – 1,6 км;

· Ямниця – 1,5 км.

Разом: 21,5 км.

Розвиток електроенергетики в області зупинила ІІ світова війна. Німецькі військові демонтували і вивезли до Німеччини близько 70% обладнання Станиславської електростанції. Під час ведення бойових дій було пошкоджено сотні кілометрів кабельних ліній електропередач.

Після війни проводилися реконструкції та будівництво нових об'єктів. Результатом інтенсивної розбудови стало п'ятикратне в порівнянні з довоєнною зростання потужності Станиславської електростанції на початку 60-х.

На початку 60-х років вже майже 95 % промислових підприємств і 40 % населення користувалися електроенергією. Плани її виро­бітку по управлінню "Станіславенерго" щорічно перевиконувалися. Темпи зростання продукції енергетиків почали перевищувати темпи зростання валової промислової продукції. Це відбулося за рахунок збільшення кількості електростанцій та зростання їхньої потужності (див. таблицю 1.1).

Таблиця 1.1 – Зростання потужності електростанцій і виробіток електроенергії в області.

Роки	Потужність електростанцій (в %)	Вироблено електроенергії (в %)	Вироблено електроенергії на душу населення (квт-год)
			19,3
		203,2
		399,2	93,3
	553,1	831,3	195,1
	577,1	892,6	201,2

 

Електрогенеруюче господарство Станіславщини на той час налічувало 889 електростанцій. 14 із них мали потужність 500 і більше квт. Найбільшими серед них були Станіславська, Коломийська, Калуська, Надвірнянська і Ковалівська. Сумарна ж їх потужність становила 47 тис. квт і виробляли вони 159 млн. квт- год. електроенергії, що складало 69,4 % всієї електроенергі області. Решту 875 енергетичних об'єктів були дрібними, автономно працюючими електростанціями, в більшості з дизельними двигунами. Їх потужність не перевищувала 50 квт.

В 1973 році електростанція перестала існувати як самостійне підприємство. Її було приєднано на правах цеху до Івано-Франківського підприємства електричних мереж. Через п'ять років, у 1978 році ці дві структури об'єдналися з обласним підприємством сільських електромереж, отримавши назву - обласне підприємство електричних мереж. З такою назвою підприємство проіснувало до 1995 року.

Далі, згідно Указу Президента України підприємство було корпоратизоване і почало працювати під новою назвою - Державна акціонерна електропостачальна компанія (ДАЕК) "Прикарпаттяобленерго".

Через два роки, згідно державного плану приватизації об'єктів енергетики, почалася приватизація компанії і вже у вересні 1998 року на установчих зборах було створене відкрите акціонерне товариство ВАТ "Прикарпаттяобленерго".

В 2001 році в компанії завершена розробка нового фірмового стилю, логотипу та корпоративної кольорової гами.

У серпні 2002 року поблизу офісу підприємства боло освячено капличку "Покрови Матері Божої", зведену на пожертви працівників та керівництва компанії.

У 2002 році також засновано Народний футбольний клуб "Ураган" і футбольну команду з міні-футболу з такою ж назвою.

В цьому році за рішенням Спостережної Ради на посаду голови Правління ВАТ "Прикарпаттяобленерго" призначено Олександра Бубена.

У 2005 році працівниками була розроблена місія компанії.

Сьогодні ВАТ "Прикарпаттяобленерго" входить в десятку найкращих обленерго по розрахунках з енергоринком, з кожним роком знижуються показники кредиторсько-дебіторської заборгованості. Компанія є прибутковою, вона постійно розвивається і дбає про добробут своїх споживачів та працівників.

Основними видами діяльності ВАТ є передача електроенергії електромережами та постачання електроенергії споживачам Івано-Франківської області. Енергетики Прикарпаття виконуют