ТОП 10:

Судово-медична і судово-психіатрична експертиза



 

Провідну роль серед всіх форм застосування спеціальних знань грає судова експертиза. Вона є одним з унікальних способів отримання цінної доказової інформації, сприяючої встановленню істини у справі. А необхідність в її застосуванні виникає тоді, коли інші форми залучення досвідчених осіб виявляються недостатніми.

Згідно зі Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. № 4038-XII судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

В рамках медичного права розглянемо організаційно-правові характеристики таких важливих видів експертиз як судово-медична і судово-психіатрична експертиза.

Проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом у порядку, встановленому законодавством, для вирішення питань, що потребують спеціальних знань в галузі судової медицини або судової психіатрії.

Здійснюватися дані види експертиз можуть виключно державними спеціалізованими установами - науково-дослідними установами судових експертиз, судово-медичними та судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України. Організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами здійснює Міністерство охорони здоров’я України.

Судово-медична експертиза – це науково-практичне дослідження, котре здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-медичним експертом і включає вирішення медичних і деяких біологічних питань, виникаючих у процесі слідства, з метою сприяння у встановленні обставин, котрі підлягають доказуванню по конкретній справі.

Метою проведення даного виду експертиз є дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об’єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.

Система судово-медичної служби України складається з:

- Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

- Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим).

- Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров’я обласних виконавчих комітетів.

До компетенції судово-медичної експертизи належить:

1. експертиза трупів у випадках насильницької смерті;

2. експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи;

3. експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб (експертиза живих осіб);

4. експертиза речових доказів.

Проведення даної експертизи здійснюється судово-медичними експертами, котрі повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат судово-медичного експерта.

Судово-психіатрична експертиза - це науково-практичне дослідження, котре здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-психіатричним експертом з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

Відповідно до «Порядку проведення судово-психіатричної експертизи» затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2001 № 397 судово-психіатрична експертиза проводиться в:

- Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України;

- центрах судово-психіатричних експертиз;

- відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів.

Експертизу проводить лікар — судово-психіатричний експерт амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно або у судовому засіданні.

Предметом судово-психіатричної експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду.

Об’єктами судово-психіатричної експертизи є:

- підозрювані, стосовно яких в органів дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, а також обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні;

- свідки і потерпілі, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, а також потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв’язок змін у їхньому психічному стані зі скоєними щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров’ю);

- позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;

- позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість установленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів.

Завдання|задача| судово-психіатричної експертизи:

1. Визначення неосудності за вчинене діяння в кримінальному|карний| процесі.

2. Встановлення недієздатності за вчинені конкретні дії або під час загострення психічного захворювання в цивільному|громадянський| судочинстві.

3. Уточнення процесуальної дієздатності|дієспроможності| в кримінальному|карний| (судово-слідчому) і цивільному|громадянський| процесі.

4. Рекомендації за свідченнями примусових заходів медичного характеру|вдача|.

5. Обґрунтування прогностичних можливостей|спроможність| перебігу психічного захворювання.

6. Розгляд психічних протипоказань для відбування|відбуття| покарання|наказання| в установах кримінально-виконавчої системи[3].

Правовий статус судового експерта.

Судовий експерт – це особа|обличчя,лице|, що володіє спеціальними знаннями і призначена для здійснення судової експертизи і дачі|надання| висновку з досліджуваних питань. При проведенні судової експертизи експерт незалежний, він не може знаходитися|перебувати| в якій-небудь залежності від органу або особи|обличчя,лице|, що призначили судову експертизу, сторін і інших осіб|обличчя,лице|, зацікавлених в результаті|вихід| справи|річ|. Експерт дає висновок|укладення,ув'язнення|, ґрунтуючись на результатах проведених досліджень відповідно до своїх спеціальних знань. Не допускається дія на експерта з боку судів, суддів, органів дізнання, осіб|обличчя,лице|, що проводять|виробляти,справляти| дізнання, слідчих і прокурорів, а також інших державних органів, організацій, об'єднань і окремих осіб|обличчя,лице| в цілях отримання|здобуття| висновку|укладення,ув'язнення| на користь кого-небудь|будь-хто| з|із| учасників процесу або на користь інших осіб|обличчя,лице|.

Державним судовим експертом є|з'являтися,являтися| атестований працівник державної судово-експертної установи, що проводить|виробляти,справляти| судову експертизу в порядку виконання своїх посадових обов'язків. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Отримання кваліфікації судового експерта здійснюється шляхом проведення атестації. Метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній посаді. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас. Визначення рівня професійної підготовки експертів здійснюються експертно-кваліфікаційними комісіями в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.

Атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний:

1. з’явитися за викликом органу (суду), який призначає експертизу;

2. провести особисто повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок;

3. на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку;

4. заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Крім того, згідно зі чинним процесуальним законодавством судовий експерт зобов'язаний:

- під час проведення дослідження забезпечити збереження об’єкта експертизи;

- повідомити про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів;

- у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення заявляти клопотання щодо його уточнення або повідомляти про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями;

- відмовитися від відповідей на питання, що поставлені ним, якщо вони виходять за межі або не входять до його компетенції.

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1. ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

2. вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3. з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4. подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5. у разі незгоди з іншими членами експертної комісії — складати окремий висновок експертизи.

А також, згідно зі КПК і ЦПК України експерт має право:

- порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку;

- за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки;

- на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з проведенням експертизи і викликом до суду;

- відмовитися від надання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов’язків.

Крім того, відповідно до «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи» затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. N 6 судово-медичний експерт має право:

а. надіслати всі необхідні матеріали на судово-медичні лабораторні дослідження, коли при відповіді на питання, поставлені перед експертизою, виникає необхідність у проведенні цих досліджень;

б. на вилучення частин трупа, органів та тканин, крові, сечі тощо для проведення судово-медичної експертизи без дозволу близьких родичів потерпілого або інших законних представників.

Експерт не має права:

1) без відома слідчого і суду вести переговори з|із| учасниками кримінального|карний| судочинства по питаннях, пов'язаних з виробництвом судової експертизи;

2) самостійно збирати матеріали для експертного дослідження;

3) проводити без дозволу органу дізнання, слідчого, судна дослідження, що можуть спричинити повне|цілковитий| або часткове знищення об'єктів або зміну їх зовнішнього вигляду або основних властивостей;

4) давати завідомо неправдивий висновок|укладення,ув'язнення|;

5) розголошувати дані попереднього розслідування, що стали відомими йому у зв'язку з участю в кримінальній справі як експерт, якщо він був про це заздалегідь|наперед| попереджений;

6) ухилятися від явки за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора або до суду;

7) передоручати проведення експертизи іншій особі;

8) розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім уповноважених осіб, про результати експертизи.

За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов’язків — відповідальність, встановлену законом.

Основні положення про організацію проведення судової експертизи. Судова експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду, в яких указуються|вказуються|:

1) підстави призначення судової експертизи;

2) прізвище, ім'я і по батькові експерта або найменування експертної установи, в якій повинна бути проведена|вироблена,справлена| судова експертиза;

3) питання, поставлені перед експертом;

4) матеріали, що надаються в розпорядження експерта.

Експертиза призначається обов’язково (ст.76 КПК України):

1) для встановлення причин смерті;

2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені статтею 155 Кримінального кодексу України;

5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

При проведенні судової експертизи в експертній установі, постанова (ухвала) про призначення судової експертизи і матеріали, необхідні для її проведення направляються керівнику відповідної експертної установи. Одержавши постанову (ухвалу) про призначення експертизи, керівник експертної установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за цього особисту відповідальність.

Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які унеможливлюють організацію проведення експертизи (не надійшло рішення про призначення експертизи, не надійшли об’єкти досліджень, поставлені запитання виходять за межі спеціальних знань експерта і т. ін.), то керівник експертної установи (підрозділу) негайно повідомляє про це особу або орган, які призначили експертизу.

Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не вживають належних заходів для усунення цих перешкод, то керівник експертної установи (підрозділу) після закінчення одного місяця з дня надання зазначеного повідомлення повертає їм матеріали.

Різновиди експертиз. Особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом можуть бути призначені первинна, додаткова та повторна судова експертиза.

Первинна експертиза, що призначається у даній справі з даних питань уперше. Вона може бути проведена як одним, так і кількома експертами. Необхідність участі кількох експертів визначається особою, що призначила таку експертизу, або керівником експертної установи.

Якщо первинна експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. При цьому під неясністю слід розуміти нечіткість, розпливчатість відповідей експерта, внаслідок чого стає не зрозумілий ясний сенс|зміст,рація| ним сказаного, або хід думок|гадка| експерта. А недостатньо повним|цілковитий| є|з'являтися,являтися| висновок|укладення,ув'язнення|, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об'єктів або що не містить|утримувати| вичерпних відповідей експерта на всі поставлені питання. Призначення додаткової експертизи залежить від розсуду слідчого, прокурора, суду. Згідно ст.201 КПК України ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право допитати експерта з метою одержання роз’яснення або доповнення висновку. Таким чином, в цілях економії часу і засобів|кошт|, у разі|в разі| недостатньої ясності висновку, додаткова експертиза повинна призначатися лише у тому випадку, коли у слідчого (суду) виниклі питання, котрі не можуть бути усунені шляхом допиту експерта, і необхідні додаткові експертні дослідження вже досліджених об'єктів.

Повторна експертиза признається коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому експертові або іншим експертам.

У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів - комісійна експертиза. Дана експертиза проводиться|виробляється,справляється| не менше чим двома експертами однієї спеціальності. Комісійний характер|вдача| експертизи визначається органом (особою), що призначив експертизу або керівником експертної установи, якій доручено проведення судової експертизи. Якщо за наслідками|за результатами| проведених досліджень думки експертів по поставлених питаннях співпадають|збігатися|, то ними складається єдиний висновок|укладення,ув'язнення|. У разі|в разі| виникнення розбіжностей кожен з експертів, що брали участь в проведенні судової експертизи, дає окремий висновок|укладення,ув'язнення| по питаннях, що викликали|спричинили| розбіжність.

Відповідно до Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. № 6 участь кількох експертів є обов’язковою при проведенні:

- експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення;

- повторних експертиз за матеріалами кримінальних та цивільних справ;

- експертиз з визначення втрати загальної та професійної працездатності.

Проведення цих експертиз здійснюється у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоров’я обласних виконавчих комітетів, у відділі комісійних експертиз республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), а також у судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

У разі необхідності вирішення питань, що потребують спеціальних знань з різних галузей спеціальних знань, призначається комплексна експертиза. яка виконується судово-медичним експертом та фахівцями інших спеціальностей. Проведення комплексних експертиз стало можливим у зв'язку з розширенням можливостей|спроможність| науково-технічних досліджень. При комплексній експертизі застосовуються медичні, криміналістичні, хімічні, фізичні, технічні і інші методи дослідження. В висновку експертів, що беруть участь в проведенні комплексної судової експертизи, указується|вказується|, які дослідження і в якому об'ємі|обсяг| провів кожен експерт, які факти він встановив і до яких виводів|висновок,виведення| прийшов.

Чинне законодавство не містить|утримувати| чіткої відповіді на питання про той, хто формулює загальний|спільний| висновок|висновок,виведення| і як розподіляється відповідальність між експертами| при виробництві комплексних експертиз|. Проте|однак|, на наш погляд, було б найбільш правильним, щоб за наслідками|за результатами| проведених досліджень експерти формулювали загальний висновок|спільний||висновок,виведення||укладення,ув'язнення|, який підписувався би всіма експертами. У разі|в разі| виникнення розбіжностей експерт (експерти), котрий не погоджується з висновками|із||висновок,виведення| інших експертів, підписував би тільки|лише| ту частину|частка| висновку|укладення,ув'язнення|, яка містить|утримувати| опис досліджень, що проводяться ним, і несе за неї відповідальність.

Персональний склад експертів, що проводять експертизу, визначається особою, яка призначила експертизу, або керівником експертної установи у разі відсутності в документі про призначення експертизи персонального складу експертів.

Крім того, експертиза може проводитись амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно, у судовому засіданні.

Відповідно до Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2001 № 397 амбулаторна експертиза може проводитись у кабінеті слідчого, суді, слідчому ізоляторі, експертній установі (підрозділі).

Термін проведення амбулаторної експертизи становить до 30 діб з моменту отримання всіх відповідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на дослідження, цей термін може бути продовжений за узгодженням з органом, що призначив експертизу.

Експерти, які проводять амбулаторну експертизу, у разі неможливості відповісти на всі запитання, поставлені перед ними, обґрунтовують висновок про необхідність проведення стаціонарної експертизи.

Стаціонарна судово-медична або судово-психіатрична експертиза призначається, якщо виникає необхідність тривалого спостереження або дослідження особи.Стаціонарна експертиза обвинуваченого проводиться в експертній установі (підрозділі) за наявності рішення суду про призначення відповідної експертизи. Стаціонарна експертиза потерпілого, свідка, позивача та відповідача у кримінальних і цивільних справах призначається судом тільки за їх згодою.

Стаціонарна експертиза проводиться у експертній установі (підрозділі) з окремим утриманням осіб, які перебувають і не перебувають під вартою. При проведенні стаціонарної експертизи за наявності медичних показань до осіб застосовуються відповідні їх стану методи лікування і дослідження, дозволені Міністерством охорони здоров’я України.

Термін проведення стаціонарної експертизи становить до 30 діб. Залежно від обсягу та складності експертизи термін її проведення може бути подовжений за узгодженням з органом, що призначив експертизу.

При проведенні експертизи в суді експерт оголошує акт експертизи в судовому засіданні і дає роз’яснення з питань, які виникли в учасників процесу.

Результуючим моментом проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи є|з'являтися,являтися| висновок|укладення,ув'язнення|. Висновок|укладення,ув'язнення| експерта є письмове відображення змісту|вміст,утримання| дослідження і виводи|висновок,виведення| по питаннях, поставлених перед експертом. Висновок експертизи містіть: вступну, досліджувальну, мотивувальну і результуюча частини.

У вступній частині висновку експерта повинно бути зазначено:

- час і місце проведення експертизи;

- умови проведення експертизи, що мають значення для експертного дослідження (освітлення, температура повітря тощо);

- номер експертизи, чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною, форму проведення експертизи (амбулаторна, стаціонарна тощо);

- назва документа, на підставі якого проводиться експертиза;

- прізвище, ім’я та по батькові експерта, його посада, місце роботи, фах і стаж роботи за фахом, кваліфікаційна категорія, науковий ступінь, вчене звання;

- прізвище, ім’я та по батькові, вік померлого (при експертизі трупа), прізвище, ім’я та по батькові, вік, місце проживання, документ, що посвідчує особу (при експертизі потерпілих, обвинувачених та інших осіб), назва і номер кримінальної та цивільної справи, кількість томів та листів справи, перелік об’єктів та зразків, що надійшли на експертизу (при експертизі за матеріалами справи та експертизі речових доказів);

- особи, які були присутні при виконанні експертизи;

- підпис експерта про роз’яснення йому процесуальних прав та обов’язків і про його відповідальність;

- перелік питань, поставлених на вирішення експертизи;

- перелік об’єктів, поданих на експертизу.

Далі в обставинах справи викладаються відомості, які необхідні експерту при виконанні експертизи та складанні підсумків: слідчі дані, зміст медичних документів, опитування та скарги особи, яку оглядають тощо.

У разі проведення додаткової або повторної експертизи експерт повинен зазначити в обставинах справи привід для призначення такої експертизи.

Дослідна частина повинна містити докладний опис процесу дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувались, в тому числі і тих, що реєстрували ушкодження.

Структура дослідної частини визначається видом експертизи, що виконується. Обсяг необхідних відомостей, які повинні міститися в дослідній частині кожного виду експертизи, регламентуються правилами проведення окремих видів експертиз.

Мотивувальна частина містить обґрунтоване пояснення даних та фактів, які встановлені при дослідженні об’єктів експертизи.

Результуюча частина включає підсумки експерта, котрі є науково обґрунтованою думкою експерта, сформульованою на підставі результатів виконаної експертизи. Підсумки експертизи складаються на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертного аналізу обставин справи.

Матеріали, що ілюструють висновок|укладення,ув'язнення| експерта (фотографії, схеми, графіки і т.п.), додаються до висновку|укладення,ув'язнення| і є|з'являтися,являтися| його складовою частиною.

Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

В експертизі відсутня інстанційність. У разі розходження думок між експертами однієї комісії, у разі розходження висновків первинної та повторної експертиз жоден із висновків не має заздалегідь установленої сили.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення і назвіть|накликати| мету експертизи тимчасової непрацездатності.

2.Проаналізуйте організаційно-правові характеристики видачі листка тимчасової непрацездатності.

3.Дайте визначення і назвіть завдання|задача| медико-соціальної експертизи.

4.Проаналізуйте види, штатну структуру і заходи, що виконуються установами медико-соціальної експертизи.

5.Перерахуєте підстави і загальні|спільний| організаційно-правові принципи для визнання|зізнання| громадянина інвалідом.

6.Назвіть|накликати| основні критерії для визначення груп інвалідності.

7.Дайте визначення військово-лікарської експертизи.

8.Назвати установи, які здійснюють військово-лікарську експертизу.

9.Охарактеризуйте завдання|задача|, що стоять перед військово-лікарськими комісіями.

10. Що розуміється під медичним оглядом? Дайте характеристику різним видам медичного огляду, вживаним у військово-лікарській експертизі.

11. Дайте визначення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи.

12. Назвати об’єкти и завдання судово-психіатричної експертизи.

13. Охарактеризуйте правовій статус експерта.

14. У чому полягає порядок|лад| призначення судової експертизи і порядок|лад| напряму|направлення| матеріалів кримінальної справи для виробництва судової експертизи?

15. Які існують різновиди експертиз? Що повинен містити|утримувати| висновок|укладення,ув'язнення| експерта?

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы новых методов судебной экспертизы. М.: Академия МВД РФ, 1994. - 123 с.

2.Алиев И.А., Аверьянова Т.В. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы. Баку: Гянджлик, 1992. - 192 с.

3.Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: Материалы 1-й Всероссийской научно-практической конференции. Москва, 16 мая 2003 г. / Под общ. ред. д.ю.н. С.Г.Стеценко. М.: Издательская группа “Юрист”, 2003. - С. 242-276

4.Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: Материалы 2-й Всероссийской научно-практической конференции. Москва, 26 марта 2004 г. / Под общ. ред. д.ю.н. С.Г. Стеценко. М.: Издательская группа “Юрист”, 2004. - С. 276-305

5.Буромский И.В. Правовая основа медико-социальной деятельности. Учебное пособие. М.: ООО Фирма “Светотон ЛТД”, 2003. - 320 с.

6.Георгадзе З.О., Царгасова Э.Б. Судебная психиатрия: Учебное пособие для вузов / Под ред. З.О. Георгадзе. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. - 239 с.

7.Датий А.В. Судебная медицина и психиатрия. Практикум: Учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. - 415 с.

8.Дмитриева Т.Б., Харитонова Н.К., Иммерман К.Л., Королева Е.В. Судебно-психиатрическая экспертиза в гражданском процессе. СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2003. 251 с.

9.Калиниченко В.И. Экспертиза лечебно-диагностического процесса в оценке качества медицинской помощи // Проблемы социальной гигиены и истории медицины. 1999. №6. С. 30-31

10. Козьминых Е.В. Судебная экспертиза по “врачебному делу” // Российская юстиция. - 2002. - №3. - С. 31-32

11. Колкутин В.В., Зосимов С.М., Пустовалов Л.В. и др. Судебные экспертизы. М.: ООО Изд-во “Юрлитинформ”, 2001. 288 с.

12. Косарева В.Ю. Некоторые вопросы взаимодействия следователя и судебно-медицинского эксперта в процессе расследования преступлений // Российский следователь. 2002. №7. С. 2-4

13. Медицинская экспертиза: трудоспособности, медико-социальная, военно-врачебная. М.: АПП “Джангар”, 2001. 848 с.

14. Мохов А.А. Теория и практика использования медицинских знаний в гражданском судопроизводстве России. СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2003. 528 с.

15. Справочник по медико-социальной экспертизе и реабилитации / Под ред. М.В.Коробова и В.Г.Помникова. СПб.: Гиппократ, 2003. 800 с.

16. Стеценко В.Ю. Судово-медична експертиза у кримінальному процесі: теоретичний аспект // Проблеми державотворення і захисту прав людини в України: Матеріали XIII регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2007 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету iмені Iвана Франка, 2007. С. 578-579

17. Стеценко В.Ю. Производство судебно-медицинской экспертизы в уголовном процессе // Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел: Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф., посвящ. Дню бел. науки (Минск, 24 янв. 2007 г.) / М-во внутренних дел Респ. Беларусь, Акад. МВД. – Минск: Акад. МВД Респ. Беларусь, 2007. С. 150-151

18. Стеценко С.Г. Дефекты оказания медицинской помощи: проблемы юридической квалификации и экспертизы // Российский следователь. 2002. №5. С. 7-11

19. Стеценко С.Г. О правовом обеспечении военно-медицинской деятельности // Военно-медицинский журнал. - 2004. - №5. – С. 45-48

20. Стеценко С.Г. Право и медицина: проблемы соотношения. М.: Международный университет (в Москве), 2002. С. 136-186

21. Стеценко С.Г., Радиш Я.Ф. Правове регулювання діяльності військово-медичної служби (досвід Російської Федерації) // Військова медицина України. – 2007. - № 1-2. – С. 72-77

 


[1] См.: Сальников В.П., Стеценко С.Г. Регламентация медицины в России (историко-правовое исследование). Серия “Право и медицина” / СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности, Фонд “Университет”, 2002.С. 59-61

 

[2] На нашу думку, запобігання|попереджувати,запобігання| такої ситуації може бути досягнуто, наприклад, за рахунок того, що за узгодженням з пацієнтами або їх законними представниками, при оформленні документів, що засвідчують|посвідчувати| тимчасову непрацездатність громадян, і інших медичних документів буде використовуватися спеціальна печатка|печатка| або штамп установи, організації без позначення його профілю.

 

[3] См.: Датий А.В. Судебная медицина и психиатрия. Практикум: Учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. С. 239

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.227.250 (0.03 с.)